Державні видатки, їх сутність та класифікація

Фінанси підприємств - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів через створювану на мікрорівні систему грошових фондів, які забезпечують процес підготовки виробництва, виготовлення і реалізації продукції, утворення виручки, доходу і прибутку та забезпечення виробничого і соціального розвитку.

Забезпечуючи процес виробництва товарів і послуг фінанси підприємств формують певні економічні взаємовідносини між всіма учасниками виробничого процесу, які оцінюються розмірами частки коштів, яка спрямовується до кожного учасника.

Фінанси підприємств виконують ряд функцій

- розподіл отримуваного доходу між учасниками виробничого процесу.

- числову оцінку потоків коштів, обсягів тих чи інших економічних процесів в еквіваленті грошової одиниці, отже появляється можливість кількісної оцінки і, відповідно, ретельного контролю за кожною виробничою операцією зокрема та виконанням підприємствами запланованих обсягів виробництва, продажу продукції, отримання доходу і прибутку загалом, формуванням і цільовим використанням підприємницьких фондів

- дозволяють здійснити диверсифікацію ризиків підприємницької діяльності.

- забезпечують можливість об’єднання коштів для створення великомасштабних підприємств, а також подрібнення капіталу будь-якого підприємства серед значної кількості власників.

- інформування громадськості з метою надання їй можливості прийняття виважених фінансових рішень

14 Фінансові ресурси підприємств. Джерела формування фінансових ресурсів

Під фінансовими ресурсами підприємств будемо розуміти сукупність коштів з фондів підприємств та від зовнішніх надходжень, що можуть бути спрямовані на формування основного та оборотного капіталу, необхідного для підприємницької діяльності і забезпечення розширеного виробництва.

Загальний обсяг фінансових ресурсів кожного підприємства формують такі складові: статутний капітал, резервний капітал, амортизаційний капітал, додатковий капітал (в тому числі створений у зв’язку з індексацією основних засобів), нерозподілений (тимчасово невикористаний) прибуток, кредиторська заборгованість - короткострокова заборгованість підприємства, що включає перехідну заборгованість із заробітної плати, відрахувань до бюджету та централізованих фондів, відрахувань на соціальне страхування, а також обсяг коштів за виданими векселями.

Фінансові ресурси підприємств за джерелами їх формування прийнято поділяти на дві групи:

1) власні;

2) позикові.

Власні фінансові ресурси – це базова частина фінансових ресурсів підприємства. Складовими власних фінансових ресурсів є статутний фонд або статутний капітал фірми, додатковий капітал, фонд амортизаційних відрахувань, резервний фонд, нерозподілений прибуток.

Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються в формі:

- банківських кредитів і позик;

- коштів від випуску і продажу облігацій фірми;

- позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

15 Фінансове управління підприємством. Організація фінансової роботи на підприємстві.

Управління фінансами підприємств – це управління потоками вхідних і вихідних коштів підприємства для формування, розподілу і використання необхідних фінансових ресурсів, максимізації прибутку підприємства, підвищення рентабельності та платоспроможності.

Фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, що є самостійним структурним підрозділом.

Напрямки фінансової роботи: фінансове планування, оперативна фінансова робота, контрольно–аналітична робота. На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв’язків створюється група валютних розрахунків і валютного регулювання.

До основних завдань фінансової роботи належать:

- мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для підтримки нормального виробничого циклу, передбаченого планом;

- пошук шляхів максимізації прибутку, підвищення рентабельності;

- своєчасне виконання зобов’язань перед фінансово-кредитними установами, бюджетом та державними цільовими фондами, перед постачальниками та працівниками підприємства;

- контроль за ефективним, раціональним та цільовим використанням наявних фінансових ресурсів підприємства.

16 Доходи суб’єктів господарювання. Витрати підприємств, їх класифікація.

Поняття доходів, витрат і фінансових результатів діяльності трактуються в П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій. Всі види діяльності підприємства тісно пов’язані між собою.

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність – це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Витрати підприємства –це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати можна класифікувати за наступними ознаками:

1) за способами віднесення витрат на собівартість одиниці продукції:

а) прямі (пов’язані з виробництвом конкретних видів продукції);

б) непрямі або накладні (витрати> пов’язані з виробництвом взагалі);

2) за однорідністю складу витрат:

а) прості — економічно однорідні;

б) комплексні — економічно різнорідні витрати, але однакового цільового призначення;

3) за видами видатків:

а) за економічними елементами (в основу класифікації покладена економічна однорідність витрат);

б) за статтями калькуляції;

4) за характером зв’язку з обсягом виробництва:

а) умовно-постійні;

б) умовно-змінні.

17 Фінансові результати та фінансові показники.

Фінансовий результат – це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період. Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток, збільшення якого означає примноження фінансових ресурсів та зростання фінансових результатів.

Збиток підприємства означає втрату фінансових ресурсів підприємств, якщо збитки носять регулярний характер, то врешті-решт будуть витрачені всі фінансові ресурси і підприємство збанкрутує. Отже, фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток.

Відповідно до П(С)БО №2,прибуток– сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток– перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Основними фінансовими показниками, які характеризують ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства є:

1. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутко­вості, що вимірюється у відсотках.

Р= П: В (А, К) х 100(1)

де Р — рентабельність, %; П — прибуток; В (А, К) - витрати (активи, ресурси, капітал).

Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 гривні.

2. Коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» (концентрації власно­го капіталу) обчислюється як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу. Цей коефіцієнт характеризує частку активів власників підприємства в загальній сумі активів, авансованих у його діяльність.

3. Коефіцієнт незалежності (автономії) розраховується за формулою (Кн):

(2)

3. Ліквідність - це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої ак­тиви, одержати гроші і повернути борги у міру наближення строку їх повернен­ня.Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допо­могою наявного на балансі майна (активів) за своїми зобов'язаннями (пасивами).Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.Найліквіднішими активами є готівка та безготівкові кошти на рахунках в банку.

4. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) розраховується за формулою:

(3)

Проміжний коефіцієнт покриття (Кп) розраховується за формулою:

(4)

4. Платоспроможність — це можливість підприємства своєчасно задо­вольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, вида­вати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Звідси, ліквідність балансу підприємства є пов’язання можливості продажу його активів з одночасною оплатою зобов’язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо су­ма поточних активів (грошових коштів, виробничих запасів, дебіторської за­боргованості) більша або рівна його зовнішнім поточним зобов'язанням (заборгованості). Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати оплати праці тощо.

18 Економічна сутність фінансів домогосподарств

Фінанси домогосподарств - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів через мікрорівневу систему грошових фондів, які забезпечують функціонування і розвиток людей як фізичних осіб, їх економічну діяльність з метою придбання житла, підтримання здоров’я, здобуття освіти, отримання пенсії, забезпечення інших аспектів людської діяльності.

19 Фінансове планування домогосподарств

Для забезпечення найбільш ефективного використання, а також подальшого нагромадження наявних фінансових ресурсів, членам домогосподарства завжди потрібно чітко планувати та обґрунтовувати будь-який власний економічний вибір.

Початковим етапом фінансового планування домогосподарств є визначення періоду і горизонтів прогнозування, тобто всього відрізку часу, на який складається план індивіда. Для здійснення правильного економічного вибору необхідно сформувати фінансовий план у кількісних порівняльних показниках з врахуванням впливу часу на параметри потоків коштів. Одним із таких показників є показник чистої приведеної вартості (NPV

20 Пенсійне забезпечення

Реалізація ефективної системи пенсійного забезпечення повинна ґрунтуватися на таких принципах:

- соціальної справедливості нарахування та виплати пенсій;

- свободи вибору програм недержавного пенсійного забезпечення індивідуальними суб’єктами;

- зацікавленості осіб у системі власних пенсійних заощаджень;

- незалежності програм пенсійного забезпечення від політичних ризиків;

- фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи;

- економічної обґрунтованості пенсійних нарахувань і виплат.

На сучасному етапі суб’єктами пенсійної системи в Україні є:

- застраховані особи;

- страхувальники;

- Пенсійний фонд;

- уповноважений банк;

- підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Для вдосконалення пенсійного забезпечення членів домогосподарств, в розвинених країнах світу функціонують багаторівневі пенсійні системи. Найчастіше вони складаються з трьох рівнів: солідарного, накопичувального та добровільного. Кожна з цих ланок утворює механізм пенсійного забезпечення.

В Україні на сьогодні функціонує лише солідарна система, а впровадження двох інших передбачається в результаті проведення пенсійної реформи.

Таким чином, основними цілями впровадження трирівневої пенсійної системи є:

а) пенсійне забезпечення всіх працюючих членів домогосподарств на мінімальному рівні (солідарна система);

б) гарантування права власності індивідів на рахунки обов’язкового пенсійного накопичення (загальнообов’язкова накопичувальна система);

в) додаткові пенсійні заощадження громадян в міру підвищення їх заробітної плати (добровільна недержавна система пенсійного заощадження).

г) встановлення залежності між обсягами сплачених внесків та пенсіями.

Згідно Стратегії розвитку пенсійної системи в Україні, прийнятої у 2005 році, члени домогосподарств можуть брати участь у таких системах пенсійного забезпечення.

1. Солідарна система передбачає сплату пенсійних внесків всіма працюючими особами. Пенсійні виплати в солідарній системі здійснюються виключно на основі персоніфікованих відомостей про заробітну плату та стаж платників внесків. Функціонування системи пенсійного забезпечення виключно на солідарній основі має ряд недоліків, основними з яких є: низький рівень виплат, значна диференціація пенсій для різних категорій громадян, залежність від демографічних ризиків, високий рівень пенсійного навантаження тощо.

2. Загальнообов’язкова накопичувальна система реалізує пенсійні програми через створення єдиного Накопичувального фонду, що об’єднує індивідуальні накопичувальні рахунки громадян. Управління та інвестування нагромаджених у фонді коштів проводять обрані на конкурсній основі та уповноважені державою компанії з управління активами. Зберігання накопичених пенсійних внесків здійснюється на спеціальних рахунках у банківських установах – зберігачах. Банки несуть юридичну відповідальність за зберігання накопичених пенсійних ресурсів. Грошові вклади по цим рахункам індивіди можуть отримати лише при досягненні ними пенсійного віку додатково до виплат за солідарною системою. Даний вид пенсійного забезпечення надає особам ряд переваг, основними з яких є: збільшення виплат фондом за рахунок отримання додаткових інвестиційних доходів; підвищення зацікавленості учасників системи до пенсійних програм, наявність можливостей успадкування нагромаджених коштів, а також ефективніше управління пенсійними ресурсами.

3. Добровільна недержавна система пенсійних заощаджень функціонує за рахунок добровільних накопичувальних внесків фізичних та юридичних осіб з метою отримання учасниками додаткових пенсійних виплат. Формує таку систему мережа недержавних пенсійних фондів: відкритих, корпоративних та професійних.

Відкриті пенсійні фонди утворюються юридичними особами для реалізації інтересів громадян у додатковому пенсійному забезпеченні. Фінансовою основою такого фонду є добровільні внески населення.

Корпоративні пенсійні фонди утворюються на підприємствах для працівників з ініціативи власників (керівників). При цьому сплата додаткових пенсійних внесків на користь працівників є безумовним обов’язком роботодавця.

Професійні пенсійні фонди утворюються громадянами або юридичними особами, об’єднаними за професійною спорідненістю. На відміну від попереднього типу фондів, зобов’язання по сплаті пенсійних внесків лежать на індивідах.

Альтернативою участі у недержавних пенсійних фондах є відкриття громадянами пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових компаніях. Основною метою функціонування такої системи є додаткове залучення внесків індивідів (за умови отримання ними високого рівня заробітку) та юридичних осіб для підвищення достатку громадян при досягненні ними пенсійного віку.

21 Фінансування програм підтримання здоров’я

22 Вирішення житлової проблеми

23 Фінансування програм здобуття вищої освіти

24 Державні фінанси та їх структура.

Державні фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на макрорівні систему централізованих грошових фондів, забезпечують вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни через взаємозв’язок державних фінансових ресурсів з формуванням, розподілом, перерозподілом ВВП, національного доходу і національного багатства. СТРУКТУРА НАПИСАТИ!!

25 Економічна сутність та методи мобілізації державних доходів. Характеристика державних цільових фондів.

Державні доходи – це сукупність грошових коштів, що використовуються державою для виконання нею функцій та завдань, передбачених конституцією.

Державні видатки, їх сутність та класифікація.

Державні видатки – це обсяг коштів, що витрачається державою в процесі виконання її функцій. Відповідно до рівня розміщення державних видатків їх поділяють на централізовані та децентралізовані. З урахуванням впливу державних видатків на процеси розширеного відтворення їх поділяють на поточні видатки та видатки розвитку.

Державні видатки з позиції використання державних фінансів умовно можна поділити на дві категорії: державне фінансування та державне споживання. Державне фінансування передбачає процес перерозподілу акумульованих у зведеному бюджеті коштів. Державне споживання – це використання коштів бюджету держави на утримання владних структур (апарату Кабінету Міністрів, Президента, Верховної ради України, правоохоронних органів, збройних сил тощо), які необхідні для управління країною, оборони та забезпечення в ній правопорядку.