Тема 5. Ринок досконалої конкуренції

План

1. Ознаки та умови.

2. Максимізація прибутку у короткостроковому періоді.

3. Максимізація прибутку у довгостроковому періоді.

І. Питання для ринку чистої (досконалої) конкуренції характерні такі ознаки:

1. Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Поняття «дуже багато» не має кількісного вираження. Головне, щоб кожен з них не міг впливати на ринкову ситуацію. З певною умовністю цій ознаці відповідають ринки сільськогосподарської продукції в розвинених країнах, біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах.

2. Стандартна продукція, що пропонується для продажу. Це означає, що споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого, тому йому однаково у кого з продавців придбати товар.

3. Відсутність можливості окремого продавця впливати на ринкову ціну. Продавця в умовах досконалої конкуренції найчастіше називають «тим, хто погоджується з ціною».

4. Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Ринок буде конкурентним лише тоді, коли не існуватиме ніяких законодавчих, технологічних, фінансових чи інших перепон, що могли б завадити появі чи зникненню нових фірм, які виробляють певний продукт.

5. Відсутність нецінової конкуренції. Основою для проведення нецінової продукції, як правило, є диференціація товару. Оскільки на конкурентному ринку товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає.

Зіставлення перелічених ознак з існуючим середовищем у реальній економіці показує, що чиста конкуренція – явище унікальне, вона потребує спеціального аналізу:

1. Існує кілька сфер (галузевих ринків), де ситуація більше схожа на чисту конкуренцію, ніж на будь-яку іншу модель ринку.

2. Для пізнання складніших ринкових ситуацій треба починати аналіз з найпростіших варіантів, до яких належить ринок досконалої конкуренції.

Модель чистої конкуренції – це стандарт, по якому може бути оцінена ефективність реальної економіки.

Можна зробити важливий висновок: скільки продукції, для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну. Інакше, кажучи на відміну від ринкового попиту, крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник абсолютно еластична.

а) Р б) Р

D

Д

Q Q

1) крива попиту для 2) крива ринкового

конкурентної фірми попиту

Особливості попиту на продукт через динаміку основних показників, що характеризують її доходи, залежно від обсягів продажу. До таких показників належать:

1) Валовий (сукупний) доход (TR) – загальна виручка від продажу всього обсягу продукції (TR = P · Q).

2) Середній доход (АR) – валовий доход у розрахунку на одиницю проданої продукції.

3) Граничний доход (МR) – приріст валового доходу, який є результатом продажу ще однієї одиниці продукції.

4) Те, що виступає як ціна за одиницю продукції для покупця є доходом від одиниці продукції або середній доход для продавця. Ціна і середній доход – це одне і те ж, розглянуте з різних точок зору.

Граничний доход постійний в умовах чистої конкуренції, тому, що додаткові одиниці можуть бути продані по постійній ціні (МR = Р).

Графічно залежність динаміки перелічених показників від обсягів виробництва виглядає так:

Р

ТR

АR = MR =P

Q

Валовий доход конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продажу.

Ціна за одиницю товару, середній та граничний доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівні між собою.

ІІ. Питання побудова поведінки виробника вимагає з'ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання:

1. Варто чи не варто виробляти продукт?

2. Якщо варто, то скільки?

3. Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?

У мікроекономіці існують два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та валових витрат і граничного доходу та граничний витрат.

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток. Якщо різниця між валовим доходом та валовими витратами при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію ніж припинити виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання максимізації прибутку.

Складніша ситуація, якщо за будь-яких обсягів виробництва валові витрати перевищують валовий дохід. За цих умов треба шукати рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинила виробництво, то її збитки будуть = постійним витратам. Тому за умови загальної збитковості виробництва варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки, фірми будуть меншими, ніж постійні витрати. Такий результат буде тоді, коли валовий доход перевищуватиме змінні витрати.

Приклад:

ТС = 500 ТС = FC+VC VC = 400

TR = 450 FC = 100

Завжди, коли валовий доход фірми перевищує сукупні зміні витрати фірма буде здійснювати виробництво, тому що ці витрати, так як і деяка частина сукупних постійних витратах можуть бути оплачені з доходу. Якщо фірма вимушена була закритися всі її сукупні постійні витрати повинні були б бути сплачені з кишені підприємця.

Якщо при всіх рівнях виробництва валовий дохід буде меншим сукупних змінних витрат, то це призводить до закриття фірми.

Відповідь на перше запитання така:

Фірмі доцільно здійснювати виробництво у короткостроковому періоді за умови, що вона отримує прибуток або, якщо її збитки менші ніж постійні витрати.

Відповідь на друге питання така:

У короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції при якому вона максимізує свої прибутки чи мінімізує збитки.

Для відповіді на третє питання:

Потрібно порівняти валовий дохід і валові витрати при обраному обсязі виробництва: економічний прибуток чи збиток фірми буде = різниці між валовим доходом і валовими витратами

У моделі вибору виробником варіантів поведінки на основі порівняння валового доходу і валових витрат, можна показати графічно.

С1R ТС ТR

т. крит.обсягу в-ва

т. крит.обсягу в-ва

Крива валових витрат відображає дію закону спадної віддачі. Будь-яке виробництво за межами точок критичного обсягу виробництва викликає за собою збитки. Будь-яке виробництво у межах цих точок принесе економічний прибуток. Максимальний прибуток досягається там, де різниця по вертикалі між графіками валового доходу і валових витрат є найбільшою.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівнювати граничний дохід (МR) з граничними витратами (МС).

Якщо МR>MC, додаткову одиницю слід виробляти.

Якщо МR<MC, то слід уникати виробництво додаткової одиниці продукції.

Між ситуаціями зацікавленості фірми у розширенні виробництва та у його зменшенні лежить точка рівноваги, коли фірма бажала б зберегти досягнуті обсяги виробництва. Цією точкою буде обсяг виробництва, при якому МС = МR, а фірма отримає максимальний прибуток чи мінімальний збиток: МR = МС.

Це рівняння називається правилом визначення обсягів виробництва воно має кілька характерних особливостей, які слід враховувати у подальшому аналізі.

1. Правило можна застосувати лише за умови, що фірма віддає перевагу виробництву, а не його закриттю.

2. Застосування правила не обмежується лише умовами конкурентного ринку. Його можна застосовувати також для аналізу інших моделей.

3. Для конкурентного ринку можна застосувати особливий випадок цього правила: МС = Р.

ІІІ. Питання перехід до аналізу довгострокового періоду потребує переходу від аналізу поведінки окремої фірми до з'ясування взаємодії всіх фірм у процесі утворення ринкової пропозиції та формування ринкової ціни. Це передбачає введення деяких нових припущень:

1. Пристосування галузі до потреб ринку у довгостроковому періоді відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи виходу їх з галузі.

2. Усі фірми у галузі мають однакові або дуже близькі криві витрат, що дає можливість говорити про середню типову фірму.

Наприклад, ринкова ціна товару А встановилася на рівні 147 грн. (Р1), що дає змогу типовій фірмі у галузі отримувати економічний прибуток. Логічним буде спрогнозувати, що підприємці інших галузей спробують переорієнтувати свою діяльність на виробництво товару А, оскільки воно приносить не тільки нормальний, а й економічний прибуток. Вступ у галузь нових виробників ліквідує економічний прибуток.

Р S1 S3 S2

D

Q

Якщо ціна знизилась до рівня Р2 наприклад до 130 грн., то типова фірма не зможе отримувати економічний прибуток. Більше того, вона зіткнеться з проблемою збитків, оскільки ціна буде нижчою, ніж мінімальний середній рівень витрат. У довгостроковому періоді розпочнеться відтік фірм з цієї галузі у ті, де є можливість отримати хоча б нормальний прибуток. Зменшення кількості виробників зменшить ринкову пропозицію, що призведе до встановлення нового рівня цін. Отже масовий відтік фірм з галузі ліквідує збитки.

С1R АС

147 грн. Р1

140 грн. Р3

130 грн. Р2

Q

Припливи та відпливи капіталу в галузь призведуть до встановлення ціни, що буде забезпечувати лише відшкодування мінімальних середніх витрат виробництва. Тобто типова фірма отримуватиме нормальний прибуток, але не зможе мати економічного.

Таким чином у довгостроковому періоді рівновага досягається при встановленні такої рівності: МR = МС = Р = АС.

Конкурентна фірма може мати економічний прибуток у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді вона лише покриває свої витрати, тобто отримує нормальний прибуток. Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні їм товари за найнижчими з усіх можливість цін при існуючій технології виробництва.

Конкурентна фірма, керуючись мотивом максимального прибутку буде залучати ресурси та виробляти кожен товар до тієї точки, в якій ціна зрівняється з граничними витратами. Це означатиме, що ресурси розподілено найефективніше. Разом з тим було б помилкою ідеалізувати конкурентний ринок. Обмеженість ринкового механізму саморегулювання проявляється у тому, що він готовий пропонувати лише ті продукти, які можуть бути кимсь оплачені.

Ринковий механізм у сучасній економіці завжди доповнюється державним регулюванням. Однак по при всі обмеження конкурентний ринок слід визнати найефективнішою моделлю ринку.

Тема 6. Монопольний ринок

План

1. Основні риси чистої монополії.

2. Визначення ціни та обсягів виробництва монополіста.

3. Економічні наслідки монополізму.

І. Питання абсолютна або чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого нема близьких замінювачів. Газові, електричні компанії, водопровідна компанія, компанія кабельного телебачення і телефонна компанія – всі являються монополістами або по суті такими.

Монополія також може мати географічний вимір. Невелике місто може обслуговуватись тільки однією авіалінією або залізничною дорогою; місцевий банк, кінотеатр або книжковий магазин може відноситись до монополії у маленькому географічно ізольованому населеному пункті.

Характерні риси чистої монополії:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, справедливим буде твердження: фірма монополіст – це є певна галузь виробництва. Фірма і галузь – це поняття – синоніми.

2. Товар, який виробляє монополіст немає близьких замінювачів. Тому щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки:

а) або взагалі відмовитись від споживання цього товару

б) або придбати його у монополіста

У чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів, але він вступає у відносини конкуренції на ринку ресурсів (є покупцем на ринку ресурсів).

3. Чистий монополіст сам встановлює ціни на свої товари. В умовах конкуренції окрема фірма «погоджується» з ціною. Монополіст диктує ціну.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів.

Монополія ринку може досягатись:

а) зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.

б) об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного виробника. Форми монополістичних об'єднань зокрема такі:

·картель – виробнича і комерційна самостійність і домовленість про ціни

·синдикат – виробнича самостійність, втрата комерційної самостійності

·трест – втрата виробничої і комерційної самостійності.

Блокування вступу у галузь, встановлення відповідних бар'єрів - обов'язкова умова для існування чистої монополії. Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

а) масштаби виробництва. Як правило, фірма – монополіст – це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно.

б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішим серед них є патенти та ліцензії. Патентні винаходи можуть забезпечити винахідника монопольним положенням на час дії патенту. Монопольна влада, досягнута, дякуючи патентам, може посилюватися. Патентний контроль відіграв важливу роль у зростанні багатьох сучасних індустріальних гігантів – General motors, Xerox, Polaroid, General electric, Dupon та ін

Вступ в галузь або рід діяльності можуть бути обмежені державою шляхом видачі ліцензії.

в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна і у них немає близьких замінювачів.

г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, але й у більшості країн заборонені законом.

Аналіз чистої монополії є важливим як мінімум по двох причинам:

1) 5 – 6% економічної діяльності ведеться в умовах, які наближаються до чистої монополії

2) Вивчення чистої монополії дає можливість зрозуміти більш реальні ринкові структури монополістичної конкуренції і олігополії.

ІІ. Питання вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер, то для чистого монополіста – спадний характер.

Р Р

d

d

Q Q

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Виробник-монополіст не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї.

Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продажу. Наприклад, монополіст може продати 40 одиниць продукції за ціною Р1 = 150 грн. Для збільшення обсягу продаж до 50 одиниць, він змушений знизити ціну до Р2 = 140 грн. Приріст валового доходу (ТR) становитиме 100 грн., а граничний доход (МR).

ΔMR =

Таким чином, ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує дохід, отриманий від її продажу (граничний дохід).

К-ть вироб. пр-ції (од-ць)	Ціна (грн.)	Валовий доход (грн.)	Граничний доход (грн.)
			-18

Слід зазначити, що валовий дохід (ТR) фірми монополіста при збільшенні обсягів продажу зростає не завжди.

Динаміка валового доходу тісно пов'язана з рівнем граничного доходу. Якщо граничний дохід має позитивне значення, то валовий дохід зі збільшенням обсягів продажу зростає і навпаки.

MR > 0, TR↑

MR < 0, TR↓

Максимальне значення валового доходу набуває у точці, де граничний дохід = 0. МR = 0, TR – mах.

Монополіст ніколи не вибере таку комбінацію «ціна - кількість» при якій валовий дохід зменшиться, а граничний дохід є від'ємним.

Аналізуючи еластичність попиту, ми дійшли висновку, що при еластичному попиті зниження ціни збільшуватиме валовий дохід продавця. Якщо попит нееластичний, то валовий дохід продавця матиме таку саму спрямованість змін, що і ціна.

Очевидно, що виробник, який намагається максимізувати прибуток буде завжди намагатися уникнути нееластичної ділянки кривої попиту на користь певної комбінації «ціна - продукт» на еластичній ділянці.

Оскільки вступ у галузь, де панує монополіст заблокований, то для нього немає загрози з боку конкурентів, які збільшивши продукцію та відповідно пересунувши її криву вправо, знизили б ціну рівноваги та ліквідували економічний прибуток. На відміну від конкурентної фірми, монополіст має змогу як у короткостроковому так і довгостроковому періоді отримати економічний прибуток.

Інколи складається помилкове уявлення про цінову політику монополіста. Найпоширенішими є такі помилки:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Насправді монополіст не має за мету максимізацію ціни, а шукає такий її рівень, що забезпечив би йому max прибуток.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримає монополіст. Це твердження справедливе лише відносно дохідності з одиниці продукції. Монополіст ставить за мету максимізувати загальний прибуток.

Наприклад, порівняйте, що доцільніше для монополіста: продати по 10 грн. 40 штук продукту, при витратах на виробництво одиниці продукту 5 грн. чи по 9 грн. 100 штук продукції при витратах 6 грн. на одиницю продукції.

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Для монополіста існуватиме варіант беззбиткової діяльності у тому випадку, якщо крива попиту перетинатиме криву середніх витрат. Якщо крива попиту проходить нижче, ніж крива середніх витрат, то це свідчить про збитковість даного виробництва.

Р

АС2 АС1

d

Q

Така ситуація складається тоді, коли монополіст продовжує випускати продукцію, попит на яку різко впав. Наприклад, навіть якщо якесь підприємство було б сьогодні абсолютним монополістом з виробництва рахівниць чи примусів, то це не гарантувало б йому беззбиткову діяльність.

ІІІ.Питання оцінюючи чисту монополію з точки зору суспільства в цілому, економічні наслідки її діяльності проявляються у слідуючому:

1) можливі ситуації, коли монополісту буде вигідно продавати менший обсяг продукції і призначати більш високу ціну, чим це зробив би конкуруючий виробник. Результатом цього може бути недорозподіл ресурсів з точки зору суспільства.

2) Виникають деякі складнощі пов'язані з проведенням порівняльних витрат між конкуруючими і монополістичними фірмами. Оскільки монополіст – це, як правило велике підприємство, то на розміри середніх витрат може позначитися ефект масштабу. Ефект масштабу може призвести до більш низьких витрат на одиницю продукції і встановленні більш низьких цін у монополіста чим у конкуруючих фірм.

Існує поняття ікс-неефективність, це поняття має місце тоді, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва більші чим мінімально можливі витрати. Деякі емпіричні дані вказують на те, що ікс-неефективність тим більша, чим менша ступінь конкуренції. Це пояснюється такими причинами:

а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат. Вони можуть реалізувати завдання зростання фірми, не рахуючись з витратами, ухилятися від надмірного ризику погоджуючись на більші витрати;

б) монополіст не знаходиться під тиском з боку конкурентів, які примушують його бути внутрішньо ефективним, роблячи це питанням виживання;

в) монополія вимушена нести додаткові витрати, пов’язані із збереженням свого монопольного становища. Це можуть бути як офіційні (легальні) платежі за придбання патентів, ліцензій, так і неофіційні (нелегальні) витрати на підкуп посадових осіб, рекламу та ін.

3) неоднозначним є вплив монополії на розвиток НТП. Серед економістів є різні точки зору на цей процес. Відсутність конкуренції означає, що немає автоматичного стимулу до НТП на монополістичному ринку. Монополісту вигідно відмовитись від технологічних удосконалень у галузі виробничої техніки з тим, щоб використати повністю існуюче капітальне обладнання (фізичний і моральний знос).

В той же час існують і контраргументи:

а) чистий монополізм має більше фінансових ресурсів для НТП чим конкурентні фірми;

б) НТП є засіб пониження витрат на одиницю продукції і таким чином збільшення прибутків. Технічні удосконалення вигідні монополісту;

в) технічні програми є самим головним фактором для підтримки монополії оскільки науково-дослідна робота і технічні нововведення можуть бути одним з монополістичних бар’єрів для вступу у галузь;

г) чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується більше, ніж за однією ціною і ці відмінності не пов’язані з відмінностями у витратах. Можливості дискримінації зумовлені тим, що монополіст контролює виробництво і ціноутворення. У світі і в Україні цінова дискримінація практикується досить широко.

Економічні наслідки цінової дискримінації:

а) монополіст, який займається ціновою дискримінацією може збільшити свої прибутки;

б) при інших рівних умовах збільшується обсяг виробництва монополістом.

Більшість економістів не вважають чисту монополію як дуже прогресивну ринкову структуру. В той же час визнають за нею певні позитивні риси у розвитку економіки.

Однак, незаперечним є те, що монополізм підриває конкуренцію, як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави у сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.