Податкова декларація (розрахунок) та порядок подання їх до органів державної податкової служби

Податковим кодексом України передбачено, що платники податків разом із відповідною податковою декларацією подають квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Щодо малих підприємств платників податку на прибуток, то вони, відповідно вимог Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією, річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації при цьому у складі фінансової звітності платники податків відображають тимчасові і постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

Податкова декларація, розрахунок – це складові податкової звітності. Податкова декларація у розумінні Податкового кодексу – це документ, який подається до відповідного державного органу із зазначенням відомостей на підставі яких він виконує дії (операції, процедури, функції), які входять до його компетенції. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань. Що стосується додатків до податкової декларації, то вони є її невід’ємною частиною.

Крім того, ст. 67 Конституції України визначено, що усі громадяни щорічно подають до податкових інспекції за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Податкова звітність може бути складена у паперовому вигляді і надіслана поштою до державної податкової інспекції або в електронній формі та надіслана засобами телекомунікації. При цьому форма звітності, незалежно від того, чи це загальнодержавні, чи це місцеві податки, встановлюється центральним органам державної податкової служби за погодженням із Міністерством фінансів України.

Інформація, відображена у податковій звітності, є підставою для нарахування та сплати податкового зобов’язання. Перелік додатків до податкових декларацій як обов’язкових складових податкової звітності встановлюється відповідно до кожного податку і збору окремо. Згідно норм Податкового кодексу, органи державної податкової служби забезпечують оприлюднення форм податкових декларацій стосовно окремих податків і зборів за допомогою засобів телекомунікації та негайних засобів інформації. Митні податкові декларації встановлюються і подаються відповідно вимог окремих положень, визначених митним законодавством.

Податкова звітність (декларації, розрахунки) може подаватись до державної податкової інспекції одним із наступних способів (рисунок 4.1).

Як свідчать дані представлені на Рисунку 4.1, податкова звітність може подаватись до державних податкових інспекції одним із таких способів.

1. Особисто платником податків або уповноваженою на це особою.

2. Надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

3. Засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Рисунок 4.1 – Способи подання податкової звітності до держаних податкових інспекцій

Розглянемо кожен із способів більш детально:

1. Подання податкової декларації, розрахунку особисто.

Платник податків може подати податкову декларацію або розрахунок особисто. При цьому посадова особа органу податкової служби перевіряє наявність обов’язкових реквізитів на податковій декларації, та робить відмітку про прийняття на примірнику платника. Інші показники при прийнятті звітності перевірці не підлягають.

У разі відмови податкового органу прийняти податкову декларацію (розрахунок), що була подана особисто, платнику податків надається письмове повідомлення про відмову із зазначенням причин протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

2. Надсилання податкової декларації поштою.

Відправити декларацію поштою необхідно не пізніше, як за десять днів до закінчення граничного строку подання. У разі втрати або зіпсування поштового відправлення з вини оператора поштового зв’язку платник податків не несе відповідальності за несвоєчасне подання податкової декларації. В цьому разі необхідно протягом п’яти днів з дня отримання повідомлення про втрату поштового відправлення надати декларацію до податкового органу (поштою або особисто) разом із повідомленням про втрату. Незалежно від того, потрапила декларація до податкового органу чи ні, необхідно сплатити суму податкового зобов’язання протягом визначених строків.

У разі відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, що була надіслана поштою, платнику податків надається письмове повідомлення про відмову із зазначенням причин протягом п’яти робочих днів з дня її отримання.

3. Подання податкової декларації електронною поштою.

Програмне забезпечення для подання електронної звітності до автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» повинно розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для користувачів – платників податків основі на загальнодоступних інформаційних ресурсах Державної податкової служби та тих органів державної влади, до яких обов’язковість подання звітності встановлена законодавством.

У разі подання податкової звітності електронною поштою підтвердженням про прийняття є квитанція про отримання податкової декларації. У разі відмови податкового органу від прийняття податкової декларації, розрахунку, що були надіслані засобами електронного зв’язку, платнику надається письмова відмова протягом п’яти днів з дати отримання.

Згідно п.48.3, п.48.4 ст.48 Податкового кодексу податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках додаються наступні обов’язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності;

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація вважається прийнятою:

¾ у разі відсутності письмової відмови у прийнятті декларації у встановлений термін;

¾ у разі наявності підтвердження про прийняття декларації. Для подання поштою – це поштове повідомлення про вручення. Для подання електронною поштою - квитанція про прийняття. Для особистого подання - відмітка (штамп) органу податкової службу про прийняття на другому примірнику податкової декларації.

Податкова декларація вважається неподаною, якщо декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв’язку та заповнена з порушенням або відсутністю обов’язкових реквізитів.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Податковим кодексом.

Податкові декларації подаються відповідно до базового звітного податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року. Інформація, вказана у поданій податковій звітності, є підставою для нарахування та сплати податкового зобов’язання. Перелік додатків до податкових декларацій як обов`язкових складових податкової звітності встановлюється відповідно до кожного податку і збору окремо.

Терміни подання податкової звітності визначені п. 49.18 Податкового кодексу залежно від тривалості базового податкового періоду. Так, якщо базовий звітний період дорівнює календарному місяцю, то звітність подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо базовий звітний період дорівнює календарному кварталу або півріччю, то звітність подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Якщо базовий звітний період дорівнює календарному року, то звітність подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом Податкового кодексу, зазначена декларація подається у строки, визначені для такого базового звітного (податкового) періоду. Виняток щодо зазначеного складає податок на доходи фізичних осіб, за яким звітують у такі терміни: фізичні особи, за винятком підприємців, – до 1 травня року, що настає за звітним; фізичні особи – підприємці – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року.

Якщо за якимось з податків чи зборів звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового звітного (податкового) періоду (крім випадків, коли подання декларації з певного податку (збору) не передбачено).

Для забезпечення єдиного розуміння порядку звітування та дотримання прав платників і захисту їх законних інтересів встановлено, що у випадку, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

З метою встановлення належного контролю за діяльністю платників та створення якомога повніших універсальних інформаційних баз даних визначено, що платник податків повинен подати податкову звітність незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді (крім випадків, коли він не є платником відповідного виду податку).