Поняття, категорії та показники статистики

Опорний конспект лекцій

з дисципліни “Статистика”

для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання

Кривий Ріг

Тема 1. Предмет і метод статистики.

План.

1. Статистика як суспільна наука.

2. Предмет статистики.

3. Метод статистики.

4. Поняття, категорії та показники статистики.

Статистика як суспільна наука

В умовах ринкових відносин робота економістів, комерсантів, менеджерів та підприємців наповнюється новим змістом, а роль статистичної науки зростає. Тому оволодіння методологією статистики є неодмінною умовою вивчення тенденцій попиту та пропозицій, наслідків підприємницької діяльності, прийняття оптимальних управлінських рішень тощо.

Слово „статистика” (від лат. status – стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних явищ та процесів. Статистика – це наука, яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними – кількісними характеристиками зазначених явищ та процесів.

Термін „статистика” в практичній та науковій сферах застосовують у різних значеннях:

– статистика – це галузь практичної діяльності, яка спрямована на збирання, обробку та аналіз масових суспільно-економічних явищ і процесів;

– статистика – це галузь знань, тобто спеціальна наукова дисципліна (статистична наука) й, відповідно, як навчальна дисципліна, що викладається у вузах. Статистика є важливою частиною навчального плану підготовки економістів, менеджерів, комерсантів, підприємців найвищої кваліфікації;

– статистика– це сукупність зведених підсумкових цифрових показників, зібраних для кількісної характеристики будь-якої галузі суспільних явищ чи окремого питання.

Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи підприємницькі та фінансові ризики, у маркетингових дослідженнях, страхуванні тощо.

Основними розділами статистичної науки є:

1) теорія статистики (розглядає загальні принципи і методи вивчення економічних явищ та процесів);

2) соціально-економічна статистика (вивчає методологію побудови макроекономічних показників та їх аналіз на рівні народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого, а також соціальних умов життя і праці населення, споживання ним матеріальних благ і послуг);

3) демографічна, промислова, сільськогосподарська та інші галузеві статистики (вивчають окремі галузі народного господарства чи суспільного життя).

Предмет статистики

Статистика є наукою, яка вивчає розміри та кількісні співвідношення масових суспільно-економічних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім змістом, тобто вона кількісно досліджує закономірності розвитку суспільних явищ за конкретних умов місця й часу.

Об’єктами статистики являються різноманітні явища та процеси суспільного життя. Предметом є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування. Розвитку, взаємозв’язку.

Виділяють три основні елементи предмета статистики:

– статистика вивчає суспільні явища. Це зумовлено їх особливостями, законами їх розвитку і методами пізнання. Щоб відкрити закони суспільного розвитку, треба зібрати та узагальнити чисельні факти суспільного життя та науково виявити й дослідити їх сутність. Статистика збирає дані про масові явища і процеси, відповідно опрацьовує їх та робить висновки. Без науково-опрацьованих статистичних даних не можна глибоко вивчити стан та розвиток суспільства;

– статистика вивчає суспільні явища за допомогою кількісних характеристик, якими можуть бути обсяги, рівні, кількісні співвідношення і пропорції, темпи розвитку, що виражені в певних числах-показниках. Статистика спрямована на пізнання масових суспільних явищ у єдності їх якісних та кількісних сторін. Саме тому в означенні статистики вказано на те, що ця наука вивчає кількісні характеристики явищ та процесів, щоб потім на цій основі пізнати їх якісний зміст. Кількісні характеристики змінюються у часі та просторі. Статистичних даним характерна конкретність з огляду на час, місце та обсяг сукупності даних досліджуваних масових явищ;

– статистка вивчає масові суспільні явища, тобто ті, що складаються з достатньо великої сукупності одиниць чи фактів. Статистика вивчає закономірності зміни кількісних характеристик на підставі масового узагальнення фактів.

Метод статистики.

Виявити та охарактеризувати розміри, зміни і кількісні співвідношення певних масових явищ можна, здійснюючи послідовно три основні стадії економіко-статистичного дослідження:

1. статистичне спостереження;

2. статистичне зведення та групування даних;

3. аналіз статистичної інформації.

На даних стадіях застосовують комплекс специфічних, властивих лише статистиці методів, який утворює статистичну методологію і зумовлений специфікою предмета статистики.

Статистична методологія– це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці методів та прийомів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських (діалектична логіка) та загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.

Основним завданням статистичного спостереження є отримання певних значень досліджуваних ознак від кожної одиниці статистичної сукупності шляхом реєстрації (обліку) їх на підставі ретельно розробленої програми. Масове статистичне спостереження дає інформаційну базу для статистичних узагальнень і характеристики об’єктивних закономірностей. Спостереження має набути масового характеру. Вимога масовості одиниць спостереження зумовлюється тим, що вивчення статистичної закономірності проявляється у достатньо великому масиві даних на підставі дії закону великих чисел, суть якого полягає в тому, що в зведених статистичних характеристиках вплив елементів випадковості взаємо погашається, хоча вони й можуть проявлятися в окремих одиницях статистичної сукупності.

Зведення та групування первинних даних має завдання всебічно систематизувати матеріали статистичного спостереження. Суть другої стадії статистичного дослідження зводиться до перевірки даних, їх групування за певними ознаками, підбиття групових і загальних підсумків, розрахунку різних показників, проектування таблиць і внесення в них даних. Результати зведеної обробки статистичних матеріалів, що становлять сукупність взаємопов’язаних цифрових характеристик суспільних явищ і процесів, зображують у вигляді системи таблиць та графічних ілюстрацій. Метод групувань дає змогу виділити в досліджуваній сукупності соціально-економічні типи явищ, охарактеризувати їх структуру, виявити взаємозв’язки і взаємозалежності між показниками.

Впорядковану сукупність називають статистичним рядом. В статистиці розглядають таки типи рядів:

– ряд розподілу – це результат класифікації, групування елементів сукупності у статиці;

– ряд динаміки – описує динаміку розвитку масового процесу, класифікує значення статистичних показників у часі.

Аналіз статистичної інформації передбачає проведення аналізу даних на основі обчислення узагальнюючих показників: абсолютних, відносних і середніх величин, статистичних коефіцієнтів, показників варіації ознак і динаміки явищ, індексів та показників, що характеризують щільність зв’язку між явищами тощо. Це дає змогу розкрити причинні зв’язки досліджуваних явищ, визначити вплив і взаємодію різних чинників, оцінити ефективність прийнятих управлінських рішень та можливі економічні і соціальні наслідки ситуації, що склалася на підприємстві. Порівнюючи статистичні показники, визначають кількісні оцінки їх поширення в просторі та розвиток у часі, виявляють характеристики зв’язку та взаємозалежності, формулюють наукові й практичні висновки.

При аналізі статистичної інформації застосовують методи вивчення варіації, диференціації та сталості, швидкості та інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресій ні моделі тощо. Аналітичні можливості статистичних методів поглиблюються завдяки використанню компактної та раціональної форми подання результатів узагальнення інформації, а також аналізу виявлених закономірностей. Такими формами є статистичні таблиці та графіки.

Статистичні методи пов’язані з математикою. У них є спільні методи обробки й оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, статистика є суспільною наукою і характеризує розміри та співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування та розвитку.

Статичний аналіз є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому.

Поняття, категорії та показники статистики.

Статистика використовує при вивченні явищ та процесів цілу низку понять та категорій:

– ознака;

– варіація;

– закономірність;

– статистична сукупність;

– показник;

– система показників.

Ознака – це відмітна риса, властивість, якість, що є характерною для окремих одиниць, об’єктів (явищ). Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюється від елемента до елемента або від одного періоду до іншого.

У статистиці ознаки поділяють на:

– якісні (атрибутивні) – ознаки, варіанти яких, характеризуючи особливості окремих одиниць, не мають кількісного вираження. Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь), інші невизначені (суб’єктивні оцінки, твердження, думки);

– кількісні – ознаки, які мають числове вираження (наприклад, стаж роботи, врожайність певної культури, вага тощо);

– основні – ознаки, що розкривають головну суть досліджуваних явищ і процесів;

– другорядні – не пов’язані безпосередньо зі змістом явищ;

– варіаційні – ознаки, які набувають різні значення в окремих одиниць досліджуваного явища (наприклад, обсяг реалізованої продукції є ознакою варіаційною, тому що в окремих підприємств він різний);

– постійні – мають незмінні значення усіх одиниць досліджуваного явища;

– дискретні – мають лише цілочислові значення (кількість укладених на біржі угод, кількість дітей в сім’ї тощо);

– неперервні – мають будь-які значення в певних межах варіації (наприклад, вік людини в межах від 0 до 100і більше років, народжуваність, урожайність, балансова ліквідність тощо).

Варіація – це відмінність, коливання значень ознаки (вік, стать, освіта, спеціалізація, форма власності, рентабельність тощо).

Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображується у відповідних типах шкал:

1) номінальна шкала – шкала найменувань, суть якої полягає в тому, що подібним елементам відповідає одне й те саме число, а неподібним – різні числа;

2) порядкова (рангова) шкала – встановлює не лише відношення подібності елементів, а й відношення послідовності – порядку;

3) метрична шкала – це звичайна шкала дійсних чисел, за допомогою якої вимірюються натурально-речові явища, ресурси та результати господарсько-фінансової діяльності.

Закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Об’єктивною основою існування закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес. Статистичні закономірності притаманні лише сукупностям.

Статистична сукупність – це велика кількість одиниць, об’єктів, явищ, об’єднаних будь-якими загальними властивостями (ознаками), які підлягають статистичному вивченню, тобто це певна множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку.

Окремі об’єкти, явища, що складають статистичну сукупність, називають одиницями сукупності.

Статистичний показник – узагальнююча кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів у їх якісній визначеності щодо конкретних умов місця та часу.

В статистиці виділяють наступні показники:

· натуральні – виражені у фізичних одиницях;

· вартісні – відповідають грошовій оцінці економічних об’єктів;

· об’ємні – вимірюють обсяг сукупності об’єктів (елементів) (обсяг виробництва, чисельність працівників тощо);

· якісні – характеризують рівень розвитку явища (наприклад, собівартість одиниці продукції, рівень рентабельності, рівень продуктивності тощо).

Система показників – сукупність показників, які всебічно характеризують розвиток суспільства.

Для статистики важливо правильно визначити зміст статистичних показників та методи їх побудови. З’ясувати ці питання можна на підставі економічної теорії, яка розкриває економічну сутність явищ.