Матеріальне виробництво — основа життя людського суспільства

Щоб жити люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші блага й послуги. Все необхідне для їх виробництва вони беруть у природі. Щоб пристосувати багатства природи для задоволення своїх потреб люди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво — процес дії людини на предмети і сили природи та пристосування їх для задоволення певних потреб. Матеріальні блага люди виробляють не поодинці, а спільно. Людина живе і працює в суспільстві.

Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. В процесі праці, або дії людей на предмети і сили природи ( що є змістом продуктивних сил), вони вступають між собою у певні економічні зв’язки й відносини, які німецький економіст Карл Маркс одночасно називав виробничими, а отже , пов’язував з виробництвом. Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і споживають їх. Кожна з цих сфер належить до суспільного відтворення.

Основою розвитку людського суспільства є матеріальне виробництво. Тому першим історичним актом людини є виробництво засобів, необхідних для задоволення її потреб.

Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно-економічної формації має особливості ( відбувається за допомогою різних знарядь праці тощо ). Водночас його властиві й деякі спільні ознаки . Так, в межах будь-якого способу виробництва здійснюється взаємодія людини з природою , в якій суб’єктом є людство , а об’єктом — природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовину природи і пристосовує її для задоволення своїх потреб.

Така взаємодія означає процес праці, що містить три основні моменти: працю людини; предмети праці; засоби праці.

Праця — свідома, доцільна діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою й природою і водночас змінюють власну сутність. При цьому людина досягає своєї свідомої мети, що визначає спосіб та характер її дій, і якій вона підкорює свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин.

Предмет праці — речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають двох видів : дані самою природою (наприклад, риба, яку ловлять; дерево, яке рубають); ті, які підлягають попередній обробці (видобута руда на металургійному заводі). Останні називають сирим матеріалом , сировиною

Засоби праці —створена на основі законів природи річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Вирішальна роль серед них належить механічним засобам праці (машини,устаткування), які є «кістковою» та «мускульною» системою виробництва й ознакою кожної епохи суспільного виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця.

До засобів праці також належить усі матеріальні умови процесу праці — робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім мускульної системи виробництва , виокремлюють «судинну систему», яка охоплює труби, бочки, посудини тощо. Залежно від функцій, як виконуються в процесі праці, певна річ може виступати і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, в той , що перебуває у ремонті, предметів праці.

Процес праці є органічною єдністю трьох названих моментів і визначальна роль у ньому належить людині.

Якщо процес праці розглядати з точки його результату — продукту, то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці — як засоби виробництва. При цьому праця , взята поза певною суспільною формою, є продуктивною працею. Деякі західні вчені ( У. Ростоу, Т. Стоунвер та ін.) також визнають провідну роль матеріального виробництва в житті суспільства, його зумовленість розвитком продуктивних сил.

В результаті взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія — продуктивні сили. Продуктивні сили — це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв’язку. Історія розвитку людства являє собою процес змін , розвитку і вдосконалення засобів праці, людей , їх виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу.

Продуктивні сили.

Якщо розглядати загальну для всіх суспільно-економічних формацій структуру продуктивних сил, то до них належать засоби виробництва і люди, які володіють виробничим досвідом і проводять у рух засоби виробництва , також використані людьми : вітер, вода, сонце та ін.

Основою продуктивних сил є людина. Предмети праці належать до складу продуктивних сил тією мірою, якою вони спрямовуються на продуктивне споживання і використання як джерела енергії.

У сучасних умовах до складу відносять також науку ( як специфічну продуктивну силу), форми і методи організації виробництва. Окремим елементом продуктивних сил стає інформація.

Отже, сучасні продуктивні сили є складною системою, що містить матеріальні й духовні ( за складом) , об’єктивні ( за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи. У процесі історичного розвитку їх склад загалом, як і окремі елементи, постійно збагачуються, наповнюються якісно новим змістом. На ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти і кваліфікації. Нині робітники, як правило, мають високий рівень освіти (середню загальну або середню спеціальну) і кваліфікації.

Продуктивні сили — фактори, які забезпечують перетворення речовини природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці. Внаслідок постійно поновлюваного процесу взаємодії усіх елементів

Певні зв’язки і відносини , в які незалежно від власної волі і свідомості вступають люди у процесі виробництва, називають виробничими або економічними відносинами.

Виробничі відносини завжди існують у вигляді системи , яка має внутрішню єдність, базується на зв’язку виробництва, розподілу, обміну і споживання. При цьому провідна роль належить виробництву. Сукупність економічних відносин утворює суспільну форму продуктивних сил виробництва в цілому. Політична економія вивчає саме суспільну форму виробництво, а не власне виробництво, що є предметом багатьох спеціальних наук.

У системі виробничих відносин необхідно розрізняти: а) соціально-економічні; б) організаційно-економічні відносини.

Соціально-економічні — це відносини власності на засоби виробництва. В основі соціально-економічних відносин лежить суспільний спосіб з єднання працівника із засобами виробництва. Саме це визначає , в чиїх інтересах відбувається виробництво, класову і соціальну структуру суспільства.

Відносини власності є відносинами людини до іншої людини через речі. Тому систему виробничих відносин суспільства характеризують як речові відносини.

Організаційно-економічні відносини формуються у процесі організації виробництва як такого, безпосередньо характеризують його стан незалежно від суспільної форми, відображають особливості відповідного розвитку факторів виробництва та їх суспільної комбінації. Загальним у них , крім поділу праці, є певний рівень розвитку спеціалізації та кооперації.