Основні характеристики, види, причини, умови випуску та особливості обігу: акцій, облігацій, векселів, інвестиційних та ощадних сертифікатів
Акція–
1) це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства;
2) згідно із ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Власник акції є власником: частки майна, грошових коштів, цінних паперів, майнових і немайнових прав.
Акція повинна мати такі реквізити:
1. власне найменування акціонерного товариства;
2. його адресу;
3. найменування цінного папера: «акція»;
4. порядковий номер, дату випуску;
5. вид акції та номінальну вартість;
6. ім’я власника (якщо акція іменна);
7. розмір статутного капіталу акціонерного товариства на день випуску акцій;
8. строк виплати дивідендів, підпис голови правління акціонерного товариства або уповноваженої на це особи;
9. печатку акціонерного товариства.
За підсумками року, в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, з прибутку, після сплати передбачених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит, на акції сплачуються дивіденди.
Права акціонерів
|
Акціонери та емітенти акцій мають певні права та певні обов’язки.
Обов’язки акціонерів:
- своєчасно сплатити вартість акцій, що продаються за підпискою;
- за запитом емітента повідомляти відомості про те, чи є він дійсним чи номінальним власником акцій;
- надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів;
Права та обов’язки емітента
|
- доводити до відома емітенту у випадку придбання п’яти і більше відсотків випущених акцій.
Виділяють дві категорії акцій:
1. прості;
2. привілейовані.
Привілейовані акції поділяють на:
Преференційні –ті, що мають перевагу в черговості виплати по них дивідендів у порівнянні з іншими привілейованими акціями
Конвертовані – ті, що можна обміняти на інші акції - звичайні чи інші різновиди привілейованих
Кумулятивні – ті, по яких відбувається нагромадження дивідендів у випадку їх невиплати (емітент визначає період часу, протягом якого дивіденди можуть нагромаджуватись
Залежно від того, яким видом акцій (простими чи привілейованими) володіє акціонер, у нього існують певні права щодо володіння нею(табл. 2.2).
Таблиця 2.2 Права власників простих і привілейованих акцій
| Права власників простих акцій | Права власників привілейованих акцій |
| - вибирати органи управління і бути вибраними; - право на участь в доходах (право на отримання дивідендів, якщо є таке рішення зборів акціонерів); - переважне право на купівлю акцій наступних емісій пропорційно пакету акцій, що є у власника; - право на отримання інформації про діяльність компанії; - право на отримання частини вартості майна при ліквідації компанії (після задоволення вимог усіх кредиторів, власників привілейованих акцій); - право на отримання інших пільг, передбачених статутом акціонерного товариства | Власники привілейованих акцій частіше всього (якщо це не передбачено статутом) не мають право на участь в управлінні (не мають права голосу), а мають привілеї: - дивіденди об’являються у фіксованих розмірах, залежно від дивідендів по простих акціях; можлива залежність від інших фінансових показників (інфляція і т.п.); - дивіденди нараховуються та виплачуються в першу чергу, можуть виплачуватись за рахунок резервного фонду, переноситись на наступний рік, якщо недостатньо прибутку; - у випадку ліквідації компанії отримують переважне право на частку майна, до виплати власникам простих акцій; - у випадку невиплати дивідендів у багатьох країнах отримують право голосу до виплати дивідендів, мають право голосу по деяких важливих питаннях (додатковий випуск акцій, конвертація акцій). У нас це не передбачено; - конвертовані привілейовані акції можуть у раніше обговорені строки і по наперед обговореному курсу конвертуватися у прості (обмінюватись на визначену кількість простих) |
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає наступні характеристики та вимоги відносно акцій в Україні:
1) Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство.
2) Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.
У сертифікаті акції зазначаються:
- вид цінного папера,
- найменування та місцезнаходження акціонерного товариства,
- серія і номер сертифіката,
- номер і дата випуску,
- міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера,
- тип і номінальна вартість акції,
- ім’я власника,
- кількість акцій, що випускаються.
3) Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків (Закон України «Про акціонерні товариства» ст. 20, п.5).
3) Реєстрацію випуску акцій здійснює НКЦПФР в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації НКЦПФР звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. Особливості емісії, обігу, обліку та викупу акцій корпоративних інвестиційних фондів визначаються законодавством.
Облігація – це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення (ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Облігація повинна мати такі реквізити:
- найменування цінного папера: «облігація»;
- назву і місцезнаходження емітента облігації;
- фірмове найменування або ім’я покупця (для іменних облігацій);
- номінальну вартість;
- строки погашення;
- розміри і термін виплати відсотків (для відсоткових облігацій);
- місце і дату випуску;
- серію і номер;
- підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи;
- печатку емітента.
Купонний лист на виплату відсотків повинен мати такі реквізити:
- порядковий номер купона;
- номер облігації, за яку виплачують відсотки;
- найменування емітента;
- рік виплати відсотків.
Облігації не дають права їх власникам на участь в управлінні справами емітента. Емітент облігації – позичальник грошей, власник облігації – кредитор.
Види облігацій:
I. Залежно від того, хто виступає емітентом:
- державні (облігації зовнішньої та внутрішньої державної позики);
- місцеві (випускаються міськими, обласним та іншими органами місцевої влади);
- інституційні (випускаються підприємствами).
II. Залежно від місця реєстрації основного офісу емітента і території, на якій облігації знаходяться в обігу:
- вітчизняні;
- іноземні (самурай-облігації).
III. Залежно від способу виплати винагороди облігації є:
- відсоткові (доходні) – прибуток власника облігації – конкретний відсоток;
- дисконтні (з нульовим купоном) – прибуток (дохід) для власника – це різниця між ціною, за якою облігація погашається емітентом, і ціною, за якою вона продається емітентом;
- конвертовані – дохід власнику не виплачується, а замість нього йому безкоштовно видаються нові цінні папери;
- безвідсоткові (цільові) – пред’явнику облігації на цю суму продаються певні товари за пільговими цінами.
IV. Залежно від строку обігу:
- короткострокові (випускаються в обіг до 1 року);
- середньострокові (від 1 до 5 років);
- довгострокові (понад 5 років);
- безстрокові (зобов’язання за їх погашення емітент бере на себе, дохід виплачується, розмір відсотків може змінюватись, їх називають «вічними облігаціями»),
V. За ступенем надійності:
- забезпечені: випускаються під заставу майна, цінних паперів;
- незабезпечені (прямі боргові зобов’язання): забезпеченням є імідж емітента і загальна платоспроможність,
VI. Залежно від наявності будь-яких обмежень на обіг:
- з вільним колом обігу (на пред’явника);
- з обмеженим колом обігу (іменні);
- ті, що знаходяться поза обігом, без права обігу – протягом строку дії облігації інвестори, які придбали такі облігації, залишаються їх власниками до моменту погашення (не мають права продавати, обмінювати, дарувати ці цінні папери).
В статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігаціям надані наступні характеристики:
1) Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.
2) Емітент у порядку, встановленому НКЦПФР, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації:
3) Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій.
4) Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж одна копійка.
5) Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації НКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.
У сертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного папера, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. НКЦПФР можуть встановлюватися додаткові реквізити сертифіката облігації.
Державні облігації – це облігації, випуск яких здійснено від імені держави чи від імені будь-якого її органу. Від імені держави облігації випускаються Міністерством фінансів. Державні облігації випускаються з метою:
- фінансування поточного бюджетного дефіциту;
- погашення раніше розміщених позик;
- регулювання грошового обігу (стримуючий вплив на інфляцію);
- забезпечення касового виконання державного бюджету;
- згладжування нерівномірності надходження податкових платежів;
- забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами, котрі приносять дохід ;
- фінансування цільових програм, що здійснюють місцеві органи влади;
- підтримка соціально значимих закладів і організацій;
- залучення іноземної валюти.
Державні облігації Україниподіляються на:
1) облігації внутрішніх державних позик України – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій;
2) цільові облігації внутрішніх державних позик України – облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу; основним реквізитом цих облігацій є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.
3) облігації зовнішніх державних позик України – державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР. Вона регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх і внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.
Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов’язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється НБУ за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються НКЦПФР разом з НБУ.
Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо.
До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює НКЦПФР в установленому нею порядку. Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.
| Значення муніципальних (місцевих) облігацій: - забезпечують зниження вартості обслуговування внутрішнього боргу; - залучають в економіку регіону іноземних інвесторів; - сприяють залученню коштів населення у вигляді інвестицій в регіони, в першу чергу ті, де вони проживають; - корисні позики через емісію облігацій тоді, коли вони йдуть не на проїдання, а на розширення виробництва, впровадження нових технологій. |
Юридичною основою обігу є Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» і Положення про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик.
Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу та підтверджують зобов’язання емітента за ними й не дають права на участь в управлінні емітентом.
Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.
Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.
Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).
Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює НКЦПФР в установленому нею порядку.
Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.
Емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
Казначейські зобов’язання України можуть бути іменними або на пред’явника та можуть розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов’язань України у документарній формі видається сертифікат. У ньому зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов’язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов’язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного казначейського зобов’язання України також зазначається ім’я власника.
Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу певну суму грошей власнику (векселедержателю) і який оформлений (складений) згідно з точно встановленою законом формою.
Основні властивості та особливості функціонування векселя як цінного папера:
1. Зобов’язання, виражені векселем, мають абстрактний характер (у тексті векселя не допускається посилання на угоду: не можна вказувати вид угоди, необхідність оплати виданого товару чи послуги, не посилаються на причини видачі векселя і т д.).
2. Зобов’язання за векселем мають безспірний характер, якщо він є справжнім, дійсним; платник не має права односторонньо ухилитися від здійснення платежу чи продовжити строк виплати.
3. Вексель – це завжди грошове зобов’язання, його предметом можуть бути тільки гроші.
4. Вексель завжди виконується на спеціальному бланку і повинен мати чітко встановлені обов’язкові реквізити; відсутність у векселі заповнення хоча б одного із обов’язкових реквізитів позбавляє вексель юридичної сили; з другого боку, підпис на векселі рівнозначний прийняттю вексельного зобов’язання.
5. Сторони, зобов’язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. Солідарна відповідальність по векселю полягає в тому, що кожний, хто поставив підпис, тим самим гарантував майбутні платежі у вказаний строк; будь-який векселедержатель у випадку несплати йому по векселю в цей строк може пред’явити свої вимоги будь-якій із зобов’язаних по векселю особі й навіть до всіх одночасно, не дотримуючись при цьому послідовності.
6. Векселю властива обіговість, котра виражається у можливості багатократної передачі векселя від однієї особи до іншої через здійснення передаточного напису (індосаменту), що дозволяє широко його використовувати замість готівкових грошей; векселю властива строковість, тобто тривалість існування вексельного зобов’язання наперед обговорюється або встановлюється на основі вексельного законодавства.
7. Випуск векселя не пов’язаний з обов’язковою процедурою державної реєстрації емісії (крім випадків, визначених законодавством); не вимагається засвідчення підпису на векселі нотаріусом.
8. Векселедержатель зобов’язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому НКЦПФР.
Вексель як цінний папір повинен і може вільно продаватися й купуватися на фондовому ринку, дисконтуватися (купуватися до закінчення терміну його оплати), передаватися будь-кому, нагромаджуватись у суб’єктів.
Законодавчою базою випуску та обігу векселя є:
1.Закони України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про обіг векселів в Україні».
2. Інструкція Міністерства фінансів про порядок видачі, обліку і погашення векселів Державного казначейства.
3. В 1999 р. Україна приєдналась до Женевської вексельної конвенції 1930 року, якою введений Уніфікований закон про переказний і простий векселі.
4. Інші законодавчі акти України.
Види векселів:
Простий (соло-вексель) – це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити певну суму векселедержателю (кредитору).
Переказний (тратта) – це вексель, що містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця (трасанта) третій особі (трасату-платнику) сплатити певну суму отримувачу-векселедержателю (кредитору). Для векселя характерний набір обов’язкових реквізитів (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 Обов’язкові реквізити простого та переказного векселів
|
Крім основних видів, векселі розподіляються на багато інших форм:
Акцептований вексель – вексель, який має акцепт (згоду) платника (трасата) або третьої особи на його оплату
Документарний вексель – вексель, що забезпечений товарними документами
Банківський вексель – вексель, який засвідчує внесення підприємством до банку депозиту в сумі, що вказана у векселі, а банк зобов’язується його погасити за пред’явленням до сплати у зазначений на ньому строк (разом з відсотками)
Бланковий вексель – вексель, в якому покупець акцептує пустий формуляр (бланк) векселя, який у подальшому буде заповнений продавцем (коли під час переговорів не встановлені терміни поставки і остаточна ціна товару); такий вексель може бути виписаний тоді, коли одна сторона повністю довіряє другій
Довгостроковий вексель – вексель, виписаний на тривалий строк (більше одного місяця)
Доміцильований переказний – вексель, який має помітку про те, що він підлягає оплаті третьою особою (доміциліантом) у місці знаходження платника чи іншому місці
Вексель зі знижкою – вексель, придбаний зі знижкою, який реалізується при погашенні за повну вартість
Вексель з певним строком платежів – вексель, в якому зазначена конкретна дата здійснення
Іменний вексель – вексель, виданий конкретній юридичній або фізичній особі, чиє ім’я вказане в ньому
Казначейський вексель – вексель з кредитним зобов’язанням держави, який випускається в обіг з дисконтом та оплачується з настанням терміну його погашення за повною (номінальною) вартістю
Комерційний (товарний) вексель – вексель, який використовується у відносинах покупця і продавця за реальними угодами (основою грошового зобов’язання, оформленого таким векселем, є товарна угода – комерційний кредит, що надасться продавцем покупцю при реалізації товару)
Ордерний вексель - вексель, що надає право на отримання платежу першій особі, чиє ім’я зазначене в документі, або іншій особі за наказом першої
Першокласний вексель – особливо надійний вексель, який фактично не може бути неоплаченим
Покритий вексель – вид векселя, який заснований на реальних угодах
Прострочений вексель – вексель, строк оплати якого закінчився
Ультимо - вексель з оплатою в кінці місяця
Фінансовий вексель – вексель, який має в основі грошового зобов’язання фінансової операції, нетоварні фінансові операції, пов’язані з купівлею-продажем
Основними суб’єктами вексельних відносин є:
1) для простого векселя:
- векселедавець – особа, яка виписує вексель і зобов’язується сплатити за ним;
- векселедержатель – особа, якій векселедавець зобов’язався сплатити зазначену у векселі суму;
2) для переказного векселя:
- трасант (векселедавець) – особа, яка виписує тратту, де наказує іншій особі сплатити визначну в ній суму;
- трасат (платник) – особа, до якої трасант звертає наказ сплатити за векселем;
- ремітент – перший векселедержатель, на користь якого буде здійснено платіж.
Інші суб’єкти, які впливають на формування вексельних відносин:
Акцептант - особа, яка взяла на себе зобов’язання здійснити оплату за виставленим на неї переказним векселем. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем.
Індосант - особа, яка передала право по векселю шляхом вчинення передавального напису.
Індосатор - особа, на користь якої здійснюється індосамент. За переказним векселем платником є не векселедавець, як при простому векселі, а інша особа, яка повинна підтвердити свою згоду письмово здійснити платіж за векселем у визначений строк. Ця спеціальна дія називається акцептом тратти, тому переказний вексель має форму наказу трасанте платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.
Провідний засіб передачі векселя – індосамент, особливий передаточний напис, що здійснюється, як правило, на зворотній стороні векселя або на додатковому аркуші - алонжі.
Особа, що здійснює передавальний напис, тобто переуступає вексель за індосаментом, є індосантом, а особа, що отримує вексель за індосаментом, є індосатом, індосатором (векселедержателем).
Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.
Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає:
- інвестиційний фонд,
- інвестиційна компанія
- компанія з управління активами (КУА) пайового інвестиційного фонду.
Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується.
ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами).
ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу). Проспект емісії ІСІ інтервального типу повинен передбачати порядок визначення дати початку та закінчення інтервалу, періодичність інтервалу (не рідше одного разу на рік та не частіше одного разу в квартал), тривалість інтервалу (не менше десяти робочих днів протягом року та не менше одного робочого дня протягом кожного інтервалу).
ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов’язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.
Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.
Особливості емісії, розміщення, обігу, обліку та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним законодавством.
| Ощадний (депозитний) сертифікат – це цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. |
Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред’явника – у документарній.
В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються:
- вид цінного папера,
- найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат,
- серія і номер сертифіката, дата випуску,
- сума депозиту,
- процентна ставка,
- строк отримання вкладу,
- підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.
Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.
Дохід за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред’явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.
У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами па вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.