Поняття правового режиму майна суб’єктів господарських відносин: аналіз спірних точок зору

Чинне законодавство України, використовуючи термін «правовий режим майна», не дає його уніфікованого визначення. ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 9 липня 2010 р. правовий режим спеціальним об’єктів енергетики визначає як встановлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами, які здійснюють експлуатації об’єктів енергетики, спрямований на забезпечення нормальних умов експлуатації та запобігання пошкодженню.

У науковій юридичній літературі під правовим режимом майна розуміють зуміють:

- обсяг прав, що здійснюється щодо тих чи інших видів майна тими госпорганами, за якими це майно закріплене;

- повноваження органів господарського керівництва по управлінню майном, закріпленим за підприємством;

- встановлений в правових нормах порядок формування майна і наділення ним госпорганів, а також порядок управління ним цими органами та іншими ланками економіки

- сукупність встановлених законодавством правил володіння, користування, розпорядження майном, що залежить від юридичного титулу, на підставі якого майно належить суб’єкту, його цільового призначення;

- правовий режим майна, на думку В. С. Мартемьянова, означає існування всередині основних правових форм (власності чи похідних речових господарських прав) особливих правил реалізації повноважень щодо: володіння, користування і розпорядження майном у процесі господарювання;

- встановлений правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення суб’єктами права повноважень щодо володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також його правова охорона;

- систему правовідносин, об’єктом яких є цілісний майновий комплекс суб’єкта господарювання, його складова частина, а предметом — права і обов’язки учасників господарювання, пов’язані з володінням і використанням цілісного майнового комплексу в господарській діяльності;

- встановлені правовими нормами структура майна, порядок його набуття, використання і вибуття, а також звернення на нього стягнень кредиторі (Пронська Г. В.). Це визначення правового режиму майна підприємства видається найбільш повним і підтримується представниками школи господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ю. П. Пацурківський доповнює це визначення таким елементом, як обсяг прав та обов’язків суб’єктів господарювання з приводу володіння, користування та розпорядження майном, що, на думку В. С. Щербини, є зайвим, оскільки охоплюється такими елементами, як набуття, використання і вибуття.

На думку В. C. Щербини, якщо додати до визначення право режиму майна, запропонованого Г. В. Пронською, такий елемент як межі розпорядження майном з боку третіх осіб, то таке розуміння правового режиму майна дозволяє з’ясувати:

по-перше, структуру (складові частини) майна, закріпленого суб’єктом господарювання, що, в свою чергу, створює можливість визначити особливості правового режиму окремих видів зазначеного майна;

по-друге, порядок (джерела, способи, процедуру) формування майнової бази та майновий стан (шляхом відображення його засобами бухгалтерського обліку) суб’єкта господарювання;

по-третє, порядок використання (експлуатації) різних видів майна в процесі здійснення господарської діяльності (в тому числі його амортизації, застосування норм і нормативів тощо);

по-четверте, порядок вибуття майна з майнової сфери суб’єкта господарювання (відповідно до умов укладених договорів, у тому числі у вигляді санкцій за порушення договірних зобов’язань; шляхом використання у своїй господарській діяльності; у вигляді сплати податків і інших обов’язкових платежів; шляхом вилучення майна за рішенням уповноважених органів, у тому числі у вигляді санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності тощо).

Правовий режим майна суб’єкта господарювання визначає:

—встановлений законодавством порядок набуття підприємством прав;

—обсяг та обмеження прав суб’єкта господарювання щодо володіння, користування та розпорядженням майном;

—наявність та обсяг прав третіх осіб (власника) на майно суб’єкта господарювання;

—межі майнової відповідальності суб’єкта господарювання;

—порядок звернення стягнення на майно за вимогою кредиторів.