Продукт його форми та призначення

Продукт-це речовий або інтелектуальний результат людської праці,або речовина,яка служить матеріалом для виготовлення або вироблення чого-небудь,а також товар,який задовольняє бажання чи потреби ринку.

До складу суспільного продукту входять різні матеріальні і нематеріальні блага та послуги.

Форми суспільного продукту:

1)Валовий суспільний продукт-виражає складні госпрозрахункові відносини між підприємствами та галузями економіки.

2)Кінцевий суспільний продукт-вся маса виробленої за певний період часу готової продукції.

3)Валовий національний продукт-використовується при аналізі соціально-економічного розвитку країни та при міжнародних порівняннях.

4)Чистий продукт або національний доход(частина ВСП) - реальний доход,який суспільство може використовувати для особистого споживання)

5. Розподіл, обмін та споживання як взаємопов’язані процеси.

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів:

а) власне виробництво;

б) розподіл;

в) обмін;

г) споживання.

Фази виробництва тісно між собою пов'язані, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості.

Насамперед тісний зв'язок існує між власним виробництвом і споживанням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.

Виробниче споживання - це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту. Отже, даний вид споживання фактично означає виробництво. З ним пов'язане й особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.

Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Таким чином, дещо відрізняючись за своїми функціями і роллю, власне виробництво й споживання взаємопов'язані і лише в своїй єдності можуть представляти виробництво. З цього взаємозв'язку слід виокремити особисте споживання як процес задоволення потреб членів суспільства в матеріальних і духовних благах. Тому весь процес суспільного виробництва має споживацький характер. Якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність стає безглуздою або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради особистого споживання.

Перед тим як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим (пройти стадію розподілу) Розрізняють такі види розподілу:

а) розподіл засобів виробництва;

б) розподіл трудових ресурсів;

в) розподіл предметів споживання.

У процесі розподілу встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержанні суспільного продукту. Але щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.

Обмін виступає в трьох видах:

а) обмін діяльністю і здібностями;

б) обмін засобами виробництва;

в) обмін предметами споживання.

Виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле. Це дає змогу розкрити зміст економічного ладу як субординованої системи економічних відносин.

6.Споживач як основний суб’єкт сучасної економіки.

Споживач — це громадянин, який має намір замовити (купити) і використати товари (роботу, послугу) суто для особистих потреб, не пов'язаних із здобуванням прибутку.

Споживач як суб'єкт сучасної економіки— це людина, яка прагне максимального задоволення потреб шляхом споживання корисних якостей економічних благ і послуг з урахуванням існуючих обмежень у доходах та цінах. В основі вирішення цих та інших питань лежать стимули — спонукальні мотиви, обумовлені сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні фактори формує господарське середовище, основними параметрами якого є ринкова кон'юнктура, інноваційна політика виробника, система ціноутворення та ін. До внутрішніх факторів належать первинні мотиви, бажання покупців тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів і зумовлює спонукання споживачів. Кожен з них може, по-перше, прийняти рішення про купівлю того чи іншого блага; по-друге, зайнятися додатковими пошуками чи збиранням додаткової інформації; по-третє, відмовитися взагалі від ідеї придбання.

7. Потреби споживача та їх зміст.

Матеріальні – це потреби, що забезпечуються речами, а нематеріальні – які задовольняються послугами. Матеріальні потреби вважаються базовими або найсуттєвішими потребами.

Виділяють також нерозумні (нераціональні) потреби людини. З-поміж матеріальних потреб людини вони вирізняється тим, що їх задоволення шкодить здоров’ю, заважає духовному розвитку і спричиняє деградацію особистості. Наприклад, алкоголь, сигарети, наркотики та ін.До нематеріальних потреб відносять духовні та соціальні потреби. Духовні потреби – це потреби в освіті, підвищенні кваліфікації та професійної майстерності, в художній творчості, розвитку науки і мистецтва. Духовні потреби стають для людини такими ж необхідними, як і матеріальні потреби.Соціальні потреби – це потреби людини в медичному обслуговуванні, вихованні дітей, у вільному часі, відпочинку, в належних умовах праці й навчання.

8. Корисність споживчого блага і способи її оцінки. Графік граничної корисності

Корисність блага — це здатність економічного блага задовольняти одну або декілька людських потреб. Корисність — поняття індивідуальне. Корисність вимірюють в умовних одиницях корисності — ютилях.За одиницю корисності приймають умовні одиниці - ютіли (від англ. utility - корисність).

Корисність можна визначити як суб'єктивну (індивідуальну) цінність, яку споживач приписує певному продукту. Це пов'язано з тим, що кожна людина має свою структуру споживання, притаманну тільки їй. Наприклад, для людей зі 100% - вим зором корисність окулярів практично нульова, як і цигарки для тих, хто не палить.

9. Економічні потреби, їх сутність і класифікація. Закон зростання потреб.

Класифікують потреби і за іншими критеріями. Американ ський соціолог Абрахам Маслоу (1908—1970) розробив «піраміду потреб», яка є своєрідною їх класифікацією та ієрархією. Згідно з нею потреби за ступенем їх значущості вибудувані в такій ієрархії: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі, потреби в самоутвердженні.Необхідність задоволення різноманітних потреб спонукає людей до виробництва відповідних благ і послуг. Тому в будь-якому сус пільстві загальною кінцевою метою виробництва є задоволення по треб.

Класифікація економічних потреб. Загальні За способом задоволення потреби поділяють на суспільні, колективні та особисті. У межах особистих потреб виокремлюють фізичні, інтелектуальні та соціальні.

Фізичні потреби.

Інтелектуальні потреби

За ступенем реалізації вирізняють абсолютні, реальні, пла тоспроможні та задоволені потреби.

За формою вираження виокремлюють матеріальні та духов ні потреби.Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку — закону зростання потреб і закону економії праці. Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя.

10. Потреби та блага: корисність благ. Величина корисності.

Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

Розрізняють такі блага:

— неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);

— неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби).

Економічні потреби — це потреби в економічних благах.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економіч них відносин.

Носіями економічних благ виступають найрізноманіт ніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

— споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва спо живчих благ);

— матеріальні блага (товари та послуги сфери мате ріального виробництва) і нематеріальні блага (створюють ся у сфері нематеріального виробництва);

— теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (то вари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть ско ристатися у майбутньому) тощо.

11.Суспільне виробництво та його елементи, їх взаємозв'язок і взаємодія.

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних та нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку . Суспільне виробництво буває матеріальне(сукупність галузей та сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги) та нематеріальне (сукупність галузей та сфер, які виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги,які задовольняють духовні та соціальні потреби). Взаємозв’язок і взаємодія матеріального і нематеріального виробництва:- матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу для функціонування і відтворення як самого себе так і сфери нематеріального виробництва;- нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті лікуванні, спорті,туризмі і тд. забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення усіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.

12.Основні фактори (ресурси) виробництва, їх характеристика.

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи які використовуються для виробництва матеріалів і духовних благ. Основні фактори виробництва: 1. Земля; 2.праця; 3.капітал; 4. Підприємницькі здібності. Отже: Праця як фактор виробництва є фізичною і інтелектуальною діяльністю людини спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг. Капітал – це економічні ресурси, що визначається,як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів,які використовуються при виробництві товарів і послуг, цей фактор виявляється в 2 формах: в грошовій і матеріально-речовій. Земля вона включає в себе саму землю,а також лісові і водні ресурси, родовища корисних копалин,природні багатства, що використовуються у виробничому процесі. Підприємницькі здібності - особливий,специфічний фактор виробництва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання на ефективного використання наукових розробок та нововведень.