Основні фактори і критерії, що впливають на розміщення продуктивних сил

Економічно ефективне розміщення і територіальна організація продуктивних сил можлива лише за умови врахування сукупності чинників, що впливають на ці процеси.

Фактори (чинники) розміщення продуктивних сил – це сукупність причин, що зумовлюють вибір місця просторового розміщення окремих підприємств, їх груп і галузей.

Розрізняють такі групи чинників:

- сировинні (кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх експлуатації і використання, кліматичні, гідрогеологічні);

- екологічні (природоохоронні, комплексного використання природних ресурсів і чинники забезпечення сприятливих екологічних умов для життя і діяльності населення);

- технічні (досягнутий і можливий у перспективі рівень техніки і технологій);

- соціально-демографічні (забезпеченість виробництва трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури);

- економічні (вартість капіталовкладень, терміни будівництва, ефективність виробництва, призначення і якість продукції, виробничі зв’язки, економіко-географічне і транспортне положення).

Серед природних чинників найважливішу роль відіграють сировинний, паливно-енергетичний, водний.

Сировинний чинник. Відомо, що витрати на сировину і матеріали в багатьох галузях промисловості становлять більше половини витрат. Такі виробництва і галузі називають матеріаломісткими. Ступінь матеріаломісткості визначається відношенням суми витрат на сировину до вартості виробленої промислової продукції або зіставленням натуральних величин – ваги сировини та ваги готової продукції. Якщо таке відношення < 1, то виробництво – не матеріаломістке, а якщо > 1, то таке виробництво матеріаломістке. Вирізняють галузі низької матеріаломісткості (легка промисловість, машинобудування), середньої матеріаломісткості (виробництво електроенергії, електронного і транспортного устаткування), високої матеріаломісткості (обробна промисловість, переробка сільськогосподарської продукції, хімічна та нафтохімічна промисловість, виробництво шкіри та шкіряного взуття).

Паливно-енергетичний чинник. Виходячи з того, які питомі витрати палива та енергії характерні для різних виробництв, вирізняють три групи галузей:

- високоенергомісткі (де частка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на сировину і матеріали);

- середньо- або малоенергомісткі (в яких частина паливно-енергетичних витрат становить лише 15-20%);

- неенергомісткі (де паливно-енергетичні витрати становлять менше 6%).

Водний чинник. У процесі виробництва промислової та сільськогосподарської продукції споживається велика кількість води. Саме тому вплив водного чинника на розміщення виробництва має велике значення. Найбільш водомісткими є галузі хімії, чорної металургії, очищення первинної текстильної сировини.

Серед соціально-демографічних чинників особливе місце належить демографічному, трудовому, соціальному та споживчому чинникам.

Демографічний чинник. На характер розміщення і розвитку продуктивних сил істотно впливають різке падіння показників народжуваності та зростання загальної смертності, низька тривалість життя, несприятлива вікова структура населення.

Чинник робочої сили (трудовий). Вплив цього чинника на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво одиниці продукції – трудомісткістю виробництва.

Соціальний чинник. Включає соціальну інфраструктуру, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні, санітарно-гігієнічні умови. З розвитком продуктивних сил роль соціального чинника постійно підвищується.

Споживчий чинник. До районів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення або ж виробляють малотранспортабельну продукцію.

Серед економічних чинників необхідно виділити транспортний, ринкової кон’юнктури та економіко-географічного положення.

Транспортний чинник. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів. Якщо витрати перевищують вагу готової продукції, то підприємства вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, бо це приводить до скорочення транспортних витрат.

Чинник ринкової кон’юнктури. Визначає Рух цін, цінних паперів, обсягів виробництва, зайнятості населення. Кон’юнктура ринку складається на основі співвідношення між наявними на ринку матеріальним цінностями і послугами та потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва.

Чинник економіко-географічного положення. Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його просторових відношень до інших, які впливають або можуть впливати на його розвиток. До найважливіших відношень належать відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних центрів і вузлів.

Контрольні питання:

1 Поясніть сутність економічного закону і закономірності.

2 Назвіть основні закономірності розміщення продуктивних сил.

3 Перерахуйте принципи розміщення суспільного виробництва.

4 Розкрийте основні фактори, що впливають на характер територіального розміщення галузей і підприємств.

5 Поясніть сутність і роль соціальних і екологічних критеріїв у розміщенні продуктивних сил.