Структура витрат населення України. Диференціація доходів (витрат) населення

Реальний поточний стан матеріального добробуту населення ві­дображають сукупні витрати домогосподарства. Структуру вико­ристання домогосподарствами сукупних ресурсів визначають грошові витрати, їх основна складова - споживчі витрати і зведе­ний показник - сукупні витрати.

Сукупні витрати домогосподарства 2002 р. склали 658,3 грн., що в 1,5 раза більше порівняно з 1999 р. (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Структура щомісячних сукупних витрат домогосподарств України

у 1999-2002 pp.

Вид витрат	Всі домогосподарства
У середньому на одне домогосподарство, грн.	У % до сукупних витрат
1999 2000 2002	1999 200б 2002
На харчування	278,2	351,32	396,3	65,2	64,9	60,2
На алкогольні напої	6,13	8,34	10,53	1,4	1,5	1,6
На тютюнові вироби	6,22	8,07	6,58	1,5	1,5	1,0
На непродовольчі товари і послуги	121,67	137,82	197,49	28,5	25,4	30,0
Зокрема оплата житла і ко­мунальних послуг	36,66	37,36	60,56	8,6	6,9	9,2
Неспоживчі сукупні витрати	14,31	35,71	45,4	3,4	6,7	7,2
Усього сукупних витрат	426,53	541,27	658,3

Переваж­ну більшість із них, як і раніше, складають витрати на харчування, на які припадає 60,2% сукупних витрат, хоча це і менше від порівнюваного періоду на 5%. Значну частину витрат займають витрати на непродовольчі товари (30%), оплата послуг (9,2%) і неспоживчі сукупні витрати - 7,2%. Той факт, що 60% сукупних витрат вико­ристовуються домогосподарствами на придбання продуктів харчу­вання, свідчить про те, що сукупний дохід середнього домогоспо­дарства знаходиться на рівні фізіологічного прожиткового мініму­му, який розрахований на задоволення найелементарніших потреб, а отже, він не забезпечує навіть простого відтворення життя лю­дини та її працездатності.

Спостерігається суттєве падіння рівня життя населення порів­няно з дореформеним періодом. Останнє підтверджується й по­гіршенням харчування населення, яке спостерігається всупереч досить великій питомій вазі витрат на харчування. Нині у структу­рі сукупних витрат споживання таких важливих продуктів харчу­вання, як м'ясо, молоко, риба, яйця, овочі, фрукти значно менші від раціональних норм харчування (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Споживання продуктів харчування на душу населення за рік, кг

Продукти харчування	Раціональна норма за даними МОЗ	Роки
М'ясо та м'ясопродукти	45,0	68,0	39,0	33,0	33,0
Молоко і молочні про­дукти	291,6	373,0	244,0	199,0	225,0
Яйця, штук	231,3			166,0	209,0
Риба і рибопродукти	13,5	17,5	3,6	8,4	И,9
Цукор	27,6	50,0	32,0	37,0	36,0
Олія	6,4	11,6	8,2	9,4	10,7
Картопля	93,2	131,0	124,0	135,0	133,0
Овочі та баштанні куль­тури	110,4	102,0	97,0	102,0	108,0
Фрукти і ягоди	42,0	47,0	33,0	29,0	29,0
Хлібні продукти	101,4	141,0	128,0	125,0	131,0

Залишає бажати кращого забезпечення населення товарами тривалого користування. Так, частка домогосподарств, які мають холодильники, - 90,3%, кольорові телевізори мають 53,8%, пральні машини - 73,7%. Забезпеченість автомобілями, комп'ютера­ми, кондиціонерами, мобільними телефонами ще менша. Слід відзначити, що в переважній більшості побутова техніка, яка зна­ходиться в користуванні, вже вичерпала свій ресурс. Більше 70% холодильників, пральних машин, автомобілів перебувають у ко­ристуванні більше 10 років. Це свідчить про те, що нова побутова техніка недоступна за ціною для більшості населення.

Сукупні витрати у суспільстві розподіляються нерівномірно. Слід відзначити, що нині складається надзвичайно несприятлива ситуація з розподілом населення за рівнем грошових витрат. Ви­кликає занепокоєння, з одного боку, вкрай низький середньомісяч­ний рівень витрат у розрахунку на одного члена домогосподарства, а з іншого - суцільне зубожіння населення, про що свідчить той факт, що 63,0% домогосподарств мають грошові витрати, нижчі за середній рівень, а майже 90% мали грошові витрати нижче від прожиткового мінімуму (табл. 5.4).

Падіння життєвого рівня населення супроводжується зростан­ням тенденцій до майнового розшарування населення. Попри те, що вже більше 10 років Україна крокує шляхом ринкових пере­творень, іще й досі в розподілі панують принципи зрівнялівки на злиденній основі, які, до речі, непогано вживаються з величезними доходами окремих осіб. Характерною рисою сьогодення є значна диференціація населення за рівнем матеріального добробуту. Не­рівність розподілу доходів у суспільстві характеризують такі показники.

Децильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) - спів­відношення мінімального рівня доходів (витрат) 10% найбільш забезпеченого населення з максимальним рівнем доходів (витрат) 10% найменш забезпеченого населення.

Коефіцієнт фондів — співвідношення сумарних доходів (витрат) населення у першому та останньому децилях.

Таблиця 5.4

Розподіл населення України за рівнем середньодушових грошових витрат у 2000-2002 pp., %

Групи населення
Всі домо-госпо-дарства	мешкають	Всі домо-госпо-дарства	Всі домо-госпо-дарства	мешкають
У міс­тах	У се­лах	У міс­тах	у се­лах
Все населення
Із середньодушовими ви­­тратами на мі­сяць, грн. До 60,0	12,5	6,9	24,4	8,2	5,2	2,2	11,2
60,1-120	33,7	30,8	39,4	28,0	23,6	17,8	35,1
120,1-210	34,8	38,4	28,1	34,9	36,4	37,3	34,5
210,1-300	11,7	14,4	6,1	16,8	18,5	21,9	11,5
понад 300	7,3	9,5	2,8	12,1	16,3	20,8	7,7
Співвідношення гро­шо­вих витрат 20% най­більш та 20% най­менш за­без­пе­чених, разів	6,0	5,2	6,2	6,0	5,7	5,1	5,5
Частка населення із середньодушовими ви­тратами на мі­сяць, нижчими се­реднього рівня гро­шових витрат	62,0	62,1	60,6	62,6	63,0	63,1	61,3
Рівня забезпечення про­житкового мі­німу­му для призна­чення державної соціальної допомо­ги ма­ло­забез­пе­че­ним сім'ям*1	6,5*2	2,7	14,5	10,2	11,1	5,8	21,7
Прожиткового мі­ні­му-му*3	87,9	85,0	93,9	89,0	88,4	85,0	95,2

*' У 2001р.- 65 грн., у 2002 p.- 80 грн.

*² Від розміру доходу, який дає право на отримання допомоги. У 2000 p.- 46 грн.

*³ УIV кв. 2000 p.- 270,1 грн., у 2001 p.- 311,3 грн., у 2002 p.- 342 грн.

Коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) серед насе­лення або концентрації доходів (витрат) - індекс Джині, який відображає сутність відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівно­мірного розподілу.

Деяке економічне пожвавлення і зростання доходів населення протягом останніх років по-різному вплинули на рівень життя різ­них його верств. Можна констатувати, що економічне піднесення сприяло поглибленню економічної нерівності в суспільстві та по­дальшій концентрації ресурсів у нечисленної групи. Зростання середніх показників рівня життя населення відбувалося насампе­ред за рахунок збільшення доходів найбільш забезпеченої частини населення. Рівень споживання 20% найзаможніших верств насе­лення зріс на 12,4%, споживання найбіднішого населення - менше ніж на 5% [3, с 26].

У глобальному масштабі нерівність розподілу доходів населен­ня досягла у 90-х роках XX ст. жахливих рівнів. За даними комісії ООН, наведеними у Доповіді про розвиток людини, за 2002 р. су­купний дохід 1% найбагатшого населення планети дорівнював су­купному доходу найбідніших 57%. Сукупний дохід 10% найбагат­шого населення США дорівнює сукупному доходу найбідніших 43% населення всього світу, тобто дохід 25 млн. багатих американ­ців дорівнює сукупному доходу приблизно 2 млрд. злидарів. Сукуп­ний дохід найбагатших 5% населення світу майже у 114 разів пе­ревищує дохід найбідніших 5% [2, с 19].

У розрізі окремих країн майнове розшарування неоднакове. Так, у країнах із високим рівнем життя (Норвегія, Швеція, Бельгія, Ка­нада) воно порівняно незначне, співвідношення доходів 10% найба­гатшого населення і 10% найбіднішого населення коливається від 5,3 до 8,5. Високим є майнове розшарування населення у США, де згадане співвідношення дорівнює 16,6, і в Росії - 23,3 [2, с 194]. Вважається, що межею соціальної стабільності є ситуація, коли вка­заний розрив у доходах не перевищує десятикратної величини.

В Україні в умовах значного послаблення функцій держави з регулювання цін і доходів поглиблюється майнове розшарування суспільства. Якщо, за деякими оцінками, до початку перехідного періоду середній дохід 10% найбільш забезпечених громадян у 4 рази перевищував відповідний показник 10% найменш забезпе­чених, то 2002 р.- у 6,4 раза. У сільській місцевості майнове роз­шарування - ще глибше.

Що стосується коефіцієнта Джині, то що ближче він до нуля, то і більше ступінь рівності розподілу в суспільстві. Найнижчим є цей коефіцієнт у Норвегії, Швеції, Японії, де він коливається в межах 25,8-24,8. У США та Росії нерівність у розподілі доходів підтвер­джується високим коефіцієнтом Джині, рівним відповідно 40,8 та 48,7.

Одним із найбільш несприятливих у світі залишається коефі­цієнт Джині в Україні (29,0). Отже, виходячи з наведеного вище можна зробити висновок про надто високий рівень майнового розшарування населення.

Аналіз сучасного стану рівня життя населення України свідчить про: по-перше, про надзвичайно низький рівень сукупних доходів домогосподарств; по-друге, про недостатньо високий у структурі доходів рівень доходів від праці; по-третє, про високий рівень май­нового розшарування суспільства; по-четверте, про зменшення на цій основі споживання матеріальних і духовних благ, а отже, про суттєве падіння життєвого рівня населення.

У цих умовах економічна політика держави повинна бути спрямована на забезпечення таких заходів:

- усунення розриву між прийнятим прожитковим мінімумом і його покриттям;

- усунення принципу зрівнялівки в розподілі;

- забезпечення диференціації заробітної плати залежно від її соціально-економічної значущості;

- збільшення мінімального рівня заробітної плати до прожитко­вого мінімуму;

- піднесення платоспроможності населення і створення серед­нього класу, якого нині майже нема.

Втілення в життя наведених заходів сприятиме зростанню спо­живчого попиту, що допоможе вивести вітчизняного товаровироб­ника з депресійного стану, спонукатиме його до нарощування об­сягів національного виробництва, а отже, до збільшення сукупної пропозиції та забезпечення на цій основі економічного зростання, що потягне за собою і піднесення матеріального добробуту країни. Останнє, хоч і різною мірою, повинні відчувати всі.