Методи антикризового управління
Особливість антикризового управління організацією полягає в підвищеній складності управлінських процесів. Висока ймовірність виникнення кризових явищ на підприємстві умовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління. Для проведення ефективного антикризового управління у практиці використовуються різні методи. У практиці розроблена багата методологічна база антикризового управління, яка розділяється на дві великі групи методів: діагностичні та спрямовані на подолання кризи, які, у свою чергу, всередині діляться на ряд конкретних методів. Группа методів з діагностики спрямована на виявлення проблем, слабких і «вузьких» місць в системі управління, які є
Стратегічні цілі і лвдапня ашпнкрягювого управління причинами неблагополучного фінансового стану та інших негативних показників діяльності. Наступна група - цс методи подолання кризи. Доцільно поділити всі методи антикризового управління на дві групи - тактичні (табл 2.1) та стратегічні (табл. 2.2).
Таблиця 2.1 - Тактичні методи антикризового управління
| Назва методу | Характеристика |
| Санація | об'єднує сукупність заходів фінансово-економічного, виробничо- технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на швидке покращення фінансових показників підприємства за рахунок зміни структури активів та пасивів підприємства: консервація, оренда та розпродаж основних засобів, що не використовуються підприємством, заміна короткострокових боргових зобов'язань на довгострокові, тощо. |
| Даун-сайзинг | зменшення виробничих потужностей та чисельності виробничого та управлінського персоналу підприємства відповідно до реального попиту та ринкових можливостей. Використання цього методу призводить до значного скорочення постійних витрат, зменшення собівартості продукції. |
Застосування тактичних методів спрямовано на швидке покращення фінансових показників підприємства, подолання наслідків кризи. Проте, у більшості випадків цих методів недостатньо для усунення основної причини кризового стану - неефективної системи управління й потребує використання заходів більш тривалої дії.
Результати застосування стратегічних методів підприємство відчуває, як правило, не одразу, проте вони змінюють сутність бізнесу, його якісні характеристики, такі, як конкурентоспроможність, інвестиційна привабливість, інноваційність тощо.
Для більшості підприємств, що опинилися у кризовому стані, одним з основних методів є санація, яка застосовується при виникненні загрози банкрутства, з метою відновлення ліквідності та платоспроможності, а також при реструктуризації на відновлення прибутковості та конкурентоспроможності.
Санація може мати зовнішній та внутрішній характер. Зовнішня санація - система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення платоспроможності, ліквідації, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства боржника в довгостроковому періоді. Внутрішня санація - сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення за рахунок власних джерел.
Таблиця 2.2 - Стратегічні методи антикризового управління
| Назва методу | Характеристика |
| Рсгуляризація | формування системи стратегічного планування та управлінського обліку, створення комплексної системи фінансового контролю та планування, автоматизованої системи обліку, повноцінних маркетингових служб тощо. За допомогою цього методу підприємства формують системи управління, що спроможні вирішувати великий обсяг складних задач, пов'язаних із роботою в ринкових умовах, виходом на міжнародні ринки |
| Злиття та диверсифікація | об'єднання у межах однієї організації різних стадій виробництва та розподілу, різних видів діяльності. Застосування цих методів стає доцільним тоді, коли така інтеграція призводить до суттєвої економії на масштабі чи до значного зменшення транзакційннх витрат |
| Реструктуризація | зміна організаційної структури управління підприємством та його капіталом з мстою економічного й організаційного відокремлення та оздоровлення бізнсс-процссів (видів, напрямків діяльності). Під час реструктуризації бізнсс-процсси переводяться на принципи самофінансування та самоуправління, отримують певний ступінь господарської незалежності. Підприємства використовують цей метод тоді, коли існуюча система управління неспроможна забезпечити ефективне управління діяльністю та розвитком усіх напрямків діяльності одночасно |
| Рсінжинірінг | перепроектування бізнсс-процссів підприємства за рахунок скорочення зайвих ланок та операцій в бізнсс-процссах, зайвих витрат часу та інших ресурсів. Реіпжиніринг дозволяє досягти різкого, стрибкоподібного підвищення показників ефективності діяльності, таких як продуктивність праці, час обслуговування чи виготовлення продукції, собівартість тощо |
До санаційних заходів слід віднести консервацію, оренду та розпродаж основних засобів, що не використовуються підприємством, заміну короткострокових боргових зобов’язань на довгострокові, передачу об’єктів соціальної сфери до муніципальної власності тощо. Результати санації в більшості випадків мають тимчасовий характер, проте не можна відкидати важливу роль попереднього фінансового оздоровлення для збільшення ефективності реструктуризації та інших методів реформування.
Ще одним стратегічним методом антикризового управління є даунсайзинг, який характеризує можливості підприємства адаптуватися до умов внутрішнього та зовнішнього середовища шляхом зменшення виробничих потужностей та чисельності персоналу підприємства відповідно до реального попиту та ринкових можливостей. Використання цього методу призводить до значного скорочення постійних витрат, зменшення собівартості продукції.
Застосування наступних методів спрямовано на покращення якісних характеристик діяльності підприємств.
Диверсифікація - розширення сфери діяльності суб'єкта господарювання в будь-якому напрямі, щоб не бути залежним від одного ринку, застосовується на початку створення підприємства, при перших ознаках кризи. Даний метод полягає в об'єднанні у межах однієї організації різних стадій виробництва та розподілу, різних видів діяльності. Його застосування стає доцільним тоді, коли це призводить до суттєвої економії витрат.
Одним із сучасних методів антикризового управління підприємством є регуляризація, основними заходами є:
- формування системи стратегічного планування та управлінського обліку;
- створення комплексної системи фінансового контролю та планування;
- створення автоматизованої системи обліку;
- впровадження повноцінних маркетингових служб тощо.
За допомогою цього методу підприємства формують системи управління, що спроможні вирішувати великий обсяг складних задач, пов’язаних із роботою в ринкових умовах, виходом на міжнародні ринки. Нові системи управління дозволяють спрямовувати ресурси підприємств на подальший стабільний розвиток.
Заслуговує на особливу увагу та поширення, такий метод антикризового управління, як реінжинірінг. Його сутність полягає у перепроектуванні бізнес-процесів підприємства за рахунок скорочення зайвих ланок та операцій в бізнєс-процесах, зайвих витрат часу та інших ресурсів. Реінжиніринг дозволяє досягти різкого підвищення показників ефективності діяльності, таких як продуктивність праці, час обслуговування чи виготовлення продукції, собівартість тощо.
Одним з найбільш складних методів антикризового управління є реструктуризація підприємств, яка застосовується на ранніх етапах життєвого циклу підприємства та в період, коли криза неминуча. Реструктуризація спрямовується переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості.
Містить організаційно-економічні, правові, виробничо-технічні заходи, спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм господарювання, які можуть забезпечити підприємству фінансове оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Даний метод можна
( тршпегічні цілі і звОапнн антикризового управління пов’язати зі змінами організаційної структури системи управління підприємством та його капіталом для економічного, організаційного відокремлення й оздоровлення бізнес-процесів.
Під час реструктуризації бізнес-гіроцеси переводяться на принципи самофінансування та самоуправління, тобто отримують певний ступінь господарської незалежності. Підприємству варто використовувати даний метод антикризового управління коли існуюча система управління неспроможна забезпечити ефективне управління розвитком усіх напрямків діяльності одночасно.
Також доцільно виділити такі методи антикризового управління, як контролінг та моніторинг.
Моніторинг включає дослідження, оцінку та прогноз стану навколишнього середовища в зв'язку з господарською діяльністю підприємства. Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства застосовується з метою раннього виявлення кризи, «слабких її сигналів», потрібен протягом всього життєвого циклу підприємства. Більш детально методи моніторингу розглянуті в темі 5.
Контролінг — певна функція у системі управління підприємством, яка аналізує та координує систему виконання виробничих програм у порівнянні з плановими показниками. Контролінг впроваджують па стадії створення підприємства та на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. При цьому застосовуються системи раннього попередження та реагування, що мають на меті прискорення виявлення кризових явищ. До головних специфічних методів контролінгу належать: бенчмаркінг;
вартісний аналіз; аналіз точки беззбитковості; портфельний аналіз; АВС- аналіз; SWOT-аналіз.
Відповідно до того, що є причиною кризи, підприємству слід вибирати метод, який краще за інші допоможе усунути ці причини. Так, наприклад, для ліквідації кризи, що пов’язана з невідповідністю існуючої організації новій стратегії, можна пропонувати до використання реінжиніринг, реструктуризацію, регуляризацію або ліквідацію підприємства.
На відміну від стратегічних, використання тактичних методів залежить від глибини кризи та підходів до антикризового менеджменту. Виділяється три основні підходи: активний, реактивний та плановий (прогнозний). Різниця між ними полягає у тому, як і коли підприємство реагує на кризові явища.
Активний підхід можливий на невеликих фірмах, що активно розвиваються. Вони досить швидко виявляють відхилення показників
діяльності фірми від нормальних параметрів, аналізують причини та оперативно вживають заходи для подолання наслідків кризи.
Використання реактивного підходу можливо на великих підприємствах, що характеризуються значною ефективністю діяльності, і можуть вживати антикризові заходи із певним запізненням, коли криза уже настає.
Плановий підхід частіш за все використовуєтся підприємствами, які мають сучасні системи управління, можуть здійснювати постійний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища, прогнозувати виникнення кризових явищ і заздалегідь вживати заходи для запобігання кризи.
При прогнозному підході немає необхідності вживати тактичних заходів. Тоді як при реактивному основна увага керівників концентрується саме на них. Розглядаючи методи антикризового менеджменту в координатах “підхід до антикризового менеджменту”/“причини кризи”, сферу використання цих методів можна визначити за допомогою табл. 2.3.
| Таблиця 2.3 - Сс | )ера застосування методів антикризового управління | ||
| Причини кризи | Підходи до антикризового менеджменту | ||
| плановий | активний | реактивний | |
| 1. Стратегія зовнішні умови | Ліквідація Створення НОВИХ підприємств Модернізація Злиття Дівсрсифікація | Санація Даупсайзіиг Ліквідація Створення нових підприємств Модернізація Злиття Дівсрсифікація | Санація Даупсайзіиг Банкротство Ліквідація Створення нових підприємств Модернізація Злиття Дівсрсифікація |
| 2. Стратегія цілі | Регуляція Реструктуризація | Санація Даупсайзіиг Регуляція Реструктуризація | Санація Даупсайзіиг Банкротство Регуляція Рсстру ктуриза ці я |
| 3. Стратегія організація | Ліквідація Регуляція Реструктуризація Рсінжснірінг | Санація Даупсайзіиг Ліквідація Регуляція Реструктуризація Рсінжснірінг | Санація Даупсайзіиг Банкротство Ліквідація Регуляція Реструктуризація Рсінжснірінг |
Існування такої значної кількості методів пов'язано, принаймні, з двома причинами: наявністю декількох підходів до антикризового управління підприємством та різною природою й причиною самих кризових явищ. Вибір тактичних методів залежить від глибини кризи, а стратегічних - від причин кризи. Для визначення виду та глибини кризи необхідно серйозну увагу приділяти діагностичному аналізу стану підприємств, а потім переходити до вибору методів подолання кризи. Помилки у такому стратегічно важливому виборі зазвичай дорого коштують підприємствам.