Корпоративні відносини в господарських товариствах: поняття, суб’єктний склад, зміст, проблема вдосконалення

Поняття. Легальне визначення – ч. 3 ст. 167 ГК: під корпоративними відносинами (КВ) маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Ч.1 ст. 167 ГК встановлює, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Ломакін Д. В., Спасибо-Фатєєва І. – КВ є особливим видом цивільно-правових відносин; вони не є ні речовими, ні зобов’язальними. Специфіка таких відносин втілюється в зв’язках за типом «кожен з …(учасників, акціонерів) – до одного (товариства)», а також «будь-який з … (акціонерів) – до реєстратора і, як наслідок, - до акціонерного товариства».

Макарова О.А.: КВ - система відносин, що складаються між учасниками об’єднання (акціонерами) та відокремленим від них апаратом управління (менеджментом), а також між менеджментом та іншими зацікавленими особами об’єднання(працівниками, партнерами, державними органами тощо) та є результатом компромісу інтересів об’єднання, його учасників та менеджменту. КВ автор поділяє на такі види: внутрішньокорпоративні та зовнішньокорпоративні з партнерами, кредиторами, персоналом, біржами, фахівцями фондового ринку, державними органами, що здійснюють контроль за діяльністю корпорації.

*Проблема –неоднозначне розуміння корпоративних прав (КП) законодавцем: 1) ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність): КП – право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай). 2) ЗУ «Про режим іноземного інвестування» (чинний): КП - право власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи. !Варто керуватися визначенням за ГК + ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства», за якою товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Таким чином, КП не є правом власності у буквальному розумінні, право власності в учасника виникає лише на дивіденди після їх розподілу. Суб’єкти. Спасибо-Фатєєва: особливість суб’єктного складу КВ – органи корпорації як учасники КВ не можуть називатися особами, оскільки не відповідають критеріям зазначеним у ч. 1 ст. 2 ЦК України. Однак ці учасники мають свій правовий статус, означений корпоративним правом. До учасників КВ дослідниця відносить: саме акціонерне товариство як корпорацію, органи управління корпорації, акціонерів, персонал АТ, державу в цілому та її територіальних суб’єктів, інші підприємницькі структури, що залежать від діяльності товариств, постачальників, споживачів, банки, конкурентів (широкий підхід до розуміння суб’єктів КВ).Вузький підхід до розуміння суб’єктів КВ: господарська організація, її учасники, органи управління, держава (в особі НКЦПФР, Антимонопольного комітету У).

*Проблема. Що розуміти під «господарською організацією» за ч.1 ст. 167 ГК? Чи визнавати корпорацією всіх ЮО? Сабодаш Р. Б.: такі господарські організації мають відповідати наступним критеріям: 1) КВ можуть виникати тільки щодо тих господарських організацій, у яких є статутний фонд, поділений на частки; 2) особа, якій належать частка у статному фонді в обов’язковому порядку має право на управління, отримання частки прибутку, активів у разі ліквідації та інші права, якщо такі йому надані. Тому КВ не можуть виникати щодо установ, унітарних підприємств та непідприємницьких товариств. Водночас КВ можуть виникати щодо корпоративних підприємств (пряма вказівка на це міститься у ч. 5 ст. 63 ГК) до таких ГК відносить: будь-які підприємства засновані на приватній власності двох або більше осіб, господарські товариства, кооперативні підприємства, підприємства колективної власності тощо).

Зміст КВ складають корпоративні права учасника (засновника), обсяг яких залежить від організаційно-правової форми господарської організації. Саракун: КП поділяються на 1) основні (встановлені законодавством), які в свою чергу варіюють на загальні та конкретизуючі; 2) спеціальні (за належністю учасникак до певної організаційно-правової групи); 3) додаткові (установчі та такі, що висвітлені в позастатутних локальних документах). Ст. 10 ЗУ «Про ГТ» встановлює перелік КП: а) право брати участь в управлінні справами товариства; б) право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); в) право вийти в установленому порядку з товариства; г) право одержувати інформацію про діяльність товариства; д) право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві. Деталізується цей перелік у Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 р. N 955; ЗУ «Про АТ» тощо.

Інші проблеми:

*Відсутня єдина система організаційно-правових форм корпорацій, значні відмінності у регулюванні за ЦК та ГК.

*Відсутня загальна концепція перетворення «застарілих» організаційно-правових форм ЮО (йдеться про приватні підприємства, колективні підприємства).

*Не визначене місце нових форм ЮО (наприклад, ОСББ).