Суть, зміст та структура процесу управління

С

учасна теорія менеджменту виділяє системний, ситуаційний та про­цесуальний підходи в управлінні.

Процесуальний підхід був вперше запропонований представниками кла­сичної школи в менеджменті, які сформулювали основні функції управління, вважаючи їх необхідними для будь-якої організації.

Процес — це сукупність послідовних дій для досягнення певного результа­ту. Предметом управлінського процесу є інформація, яку виконавці та керів­ники використовують у своїй діяльності, а засобами здійснення процесу — документи та технічні засоби приймання, передачі, реєстрації, зберігання інформації.

А що ж таке процес менеджменту? Різноманітність концепцій управління обумовлює існування багатьох визначень процесу менеджменту. Однак такою різноманітністю трактувань користуватися не слід, якщо ми хочемо створити ефективний управлінський процес конкретної організації та сформувати його технологію.

Менеджмент доцільно розглядати як процес, оскільки діяльність по досяг­ненню мети — це не разові дії, а серія неперервних взаємозв'язаних дій, які,

132

в свою чергу, також є процесами і виступають як функції менеджменту. Відпо­відно до одного з трактувань, менеджмент — це процес планування, орга­нізації, приведення до дії та контролю на підприємстві з тим, щоб досягти координації людських та матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань¹. Отже, менеджмент можна розглядати як сукупність взаємозв'язаних управлінських функцій.

Інші дослідники розглядають процес управління як функціонування ство­реної організаційної структури, яка відображає хід виконання функцій управління і характеризує його динаміку.

Близьким до згаданого є визначення процесу управління як діяльності об'єд­наних в певну структуру суб'єктів управління, направленої на досягнення по­ставленої мети управління шляхом реалізації певних функцій і використання відповідних методів та принципів управління.

Як наукове поняття "процес управління" виступає в єдності трьох сторін: змісту, структури, технології менеджменту.

Зміст менеджменту як процесу розкривається в його функціях, що являють собою види діяльності, за допомогою яких суб'єкт управління впливає на керо­ваний об'єкт. У змістовному аналізі процесу управління прийнято розрізняти функції, підфункції, роботи, завдання.

Організаційна сторона процесу управління відображає порядок взаємодії керуючих ланок системи та взаємодії між керуючими та керованими ланками, тобто просторову взаємодію суб'єкта і об'єкта управління. Аналізуючи організа­ційну структуру процесу управління, розрізняють організаційну структуру сис­теми управління, її рівні, ланки та зв'язки між рівнями і ланками.

Процедурна сторона процесу управління виробництвом — це взаємозв'язок та чергування в часі його стадій та етапів. Аналізуючи процес управління з по­гляду процедур управління, виділяють операції, алгоритми, цикли управлін­ня та ін.

Правильно спроектований процес управління забезпечує успіх організації. А для того, щоб цей процес правильно спроектувати, необхідно знати його внут­рішню структуру, взаємозв'язки між окремими етапами виконання (рис. 6.1).

Етапи (елементи) процесу управління — це логічний взаємозв'язок управлінських категорій, що визначають наступні характеристики управлінсь­кої діяльності:

S для чого виконується процес управління;

S що є причиною виникнення процесу управління;

•/ на що направлений процес управління;

S який вид впливу виробляється в процесі управління.

Trewatha R., Newport V.G. Management. Functions and Behavior.Dallas, 1979, p. 6.

Жигалов ВТ., Шимановська JIM. Основи менеджменту і управлінської діяльності:Підручник. —

К.: Вища школа, 1994. — С 49.

133

Розділ [II

ТУНКЦ1Ї МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 6

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

Найчастіше виділяють такі етапи (елементи) процесу управління:

S постановка мети впливу, •/ оцінка ситуації; ■S визначення проблеми; •/ управлінське рішення.

Постановка мети впливу. Управління — це завжди цілеспрямована діяльність. Конкретний бажаний результат людської діяльності називається метою. Отже, кожний процес управління здійснюється для досягнення певної мети. Тому процес управління передбачає, перш за все, постановку мети, заради якої він буде виконуватися. Кожному з процесів управління притаманна своя мета, а неправильно поставлена мета робить процес управління не­ефективним, а іноді і шкідливим для успішної діяльності організації.

Оцінка ситуації. Ситуація — це стан керованої підсистеми або окремого об'єкта, який оцінюється відносно мети. Ситуація в процесі управління вини­кає під впливом зміни характеристик внутрішніх змінних організації або чин­ників зовнішнього середовища, в якому працює організація. Ситуація може виявляти на організацію або керований конкретний об'єкт позитивний вплив, підвищуючи ефективність, або негативний, зменшуючи її. Наприклад, різке зростання попиту на продукцію підприємства дозволяє підвищити ціну, і нав­паки, різке падіння споживацького попиту на продукцію змушує організацію виробляти заходи для усунення небажаної тенденції. Ситуація — це певне збурення, яке і є причиною виникнення процесів управління. Складність і сфера впливу ситуації (вплив на крупну підсистему або окремий об'єкт) є причиною виникнення постійних або періодичних процесів управління.

В менеджменті ситуація має важливу особливість: багаточисельні ситуації, що впливають на організацію, як правило, взаємозв'язані. Одна ситуація викликає за собою багато інших. Тому перший процес управління, який ви­робляє реакцію на вплив ситуації, викликає появу інших процесів управління.

134

а ті, в свою чергу, викликають нові процеси, тим самим створюючи постійні управлінські цикли.

Ситуації в процесі управління створюють проблеми, які повинні вирішува­тися менеджерами.

Визначення проблеми. Перелік проблем визначається зіставленням ба­жаного (поданого в системі цілей) /' реально існуючого (визначеного ситуа­цією) стану системи. Проблема передбачає виявлення основних протиріч між умовами роботи організації, породженими ситуацією, і умовами, необхід­ними для досягнення організацією своєї мети. Встановлення характеру управ­лінської ситуації дозволяє виявити можливі напрями діяльності менеджера по усуненню відхилень фактичного стану організації від бажаного.

Вибираючи можливі напрями виходу із ситуації, що склалася, менеджер зобов'язаний пам'ятати про взаємозв'язок управлінських ситуацій. Тому при вирішенні проблеми необхідно використовувати системний підхід. Простого переліку змінних, що викликали конкретну ситуацію та найбільше впливають на успіх організації, недостатньо для вибору кращого рішення. Для цього необ­хідно встановити взаємозв'язок між даними змінними і виробити комплексну реакцію на усунення небажаних впливів.

Управлінське рішення. Конкретно вплив на ситуацію здійснюється через рішення. Рішення — це заключний, відповідальний етап в процесі управління. Саме цей етап приводить до дії людські, матеріальні та фінансові ресурси. Рішення акумулює в собі вдалі і невдалі сторони попередніх етапів процесу управління і відкидає неефективні напрями діяльності керованих об'єктів або дій менеджерів.

Кожний етап (елемент) процесу управління реалізується за допомогою взаємозв'язаних управлінських процедур. Можна виділити наступні управлін­ські процедури (рис. 6.1):

•/ постановка мети;

•/ інформаційне забезпечення;

•/ аналітична діяльність;

•/ вибір варіантів дій;

•/ реалізація рішень.

Процедура постановки мети дозволяє:

•/ пояснити весь діапазон явищ, пов'язаних з об'єктом, підсистемою або підприємством в цілому;

•/ передбачити поведінку об'єкта, підсистеми або підприємства;

•/ оцінити ефективність рішень в момент, коли вони ще виносяться,

•/ менеджерам на всіх рівнях проаналізувати власну роботу в процесі управління та покращити її.

Розділ III

ТУНКЦ1Ї МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 6

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

Процедура постановки мети необхідна і для виявлення суті та змісту ситуа­ції, що виникла. Будь-яка ситуація повинна порівнюватися з метою, на досяг­нення якої вона може виявити вплив.

В менеджменті зустрічаються випадки, коли процедура постановки мети відбувається ніби несвідомо, автоматично або досить елементарно. Такі випадки мають місце в періодичних, повторюваних процесах. Однак удаваний автома­тизм не означає, що менеджер здійснює процес управління без виявлення змісту мети. В таких випадках має місце підсвідоме виявлення мети, на досяг­нення якої менеджер направляє процес управління: мета менеджера відома, а ситуація не настільки складна, щоб він не зміг одразу визначити характер її впливу. Тому створюється враження автоматизму в реалізації процесу управління.

Інформаційне забезпечення — це управлінська процедура відносно пред­мета процесу управління — інформації, яка адекватно відображає характерис­тику мети та ситуації, що виникла. Ця процедура включає операції, пов'язані зі збором необхідної інформації, її систематизацією та обробкою.

Аналітична діяльність в процесі менеджменту характеризує сукупність операцій, пов'язаних з оцінкою стану керованого об'єкта, пошуком шляхів по­кращення його діяльності або усунення небажаних впливів зі сторони ситуації, що виникла. Для цього використовується зібрана і опрацьована інформація про конкретну мету та чинники, що породили конкретну ситуацію. Аналітична діяльність "обслуговує" всі етапи процесу управління, надаючи можливі ва­ріанти здійснення процесу управління.

Вибір варіантів дій. Зміст цієї управлінської процедури залежить від склад­ності ситуації. Для вироблення реакції на вплив ситуації менеджеру необхідно визначити найбільш адекватні варіанти дій. Якщо проблема нескладна і пра­вильно оцінена, то зробити вибір оптимального рішення порівняно просто. Ме­неджер, маючи необхідну інформацію, легко вибирає альтернативу з найбільш сприятливими загальними наслідками.

Але часто менеджерам доводиться мати справу не лише з простими ситу­аціями, але й з досить складними та взаємозв'язаними. В таких випадках до­водиться приймати до уваги багато компромісних варіантів, і якщо аналітична процедура була виконана неякісно, то можливість вибору кращої альтернативи буде проблематичною. Бувають випадки, коли навіть додаткова аналітична робота не дає задовільних альтернатив, і менеджер змушений приймати до виконання ту альтернативу, яка є допустимою, але не обов'язково найкращою. Отже, процедура вибору альтернатив є обов'язковою в процесі управління, але вона не обов'язково приводить до вибору лише найкращого рішення.

Реалізація рішення. Процес управління закінчується, якщо він втілений в конкретну діяльність виконавця. Тому процедура реалізації рішення вимагає від менеджера не лише прийняття ефективного варіанту дій, але й обов'язкової організації його виконання, тобто він повинен залучити до даного процесу кон-

136

кретних виконавців. Якщо цього не зробити, то такий процес управління не має реального змісту, а на його здійснення (виконання попередніх процедур) не варто витрачати ресурси.