Паспортизація санітарно-технічного стану робочих місць

Паспортизація санітарно-технічного стану умов і охорони праці на виробництві включає у себе перевірку відповідності умов праці на робочих місцях існуючим санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам безпеки з охорони праці та передбачає інструментальні вимірювання параметрів шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.

Метою паспортизації виробництв стосовно санітарно-технічного стану умов і охорони праці є гігієнічна оцінка фактичного стану умов і характеру праці на робочих місцях, одержання й узагальнення достовірної інформації, необхідної для встановлення пріоритетності в розробці та проведенні заходів, спрямованих на поліпшення і оздоровлення умов праці на виробництві. При проведенні паспортизації санітарно-технічного стану умов і охорони праці на підприємстві (в організації), в першу чергу, визначаються:

1)умови праці на робочих місцях (клас та ступінь шкідливості умов праці);

2)кількість робочих місць, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам щодо безпечних умов праці за рівнями шкідливих та небезпечних виробничих факторів (вібрація, шум, запиленість та загазованість повітря робочої зони, електромагнітні випромінювання і т. ін.);

3)чисельність працівників зайнятих на важких фізичних, небезпечних та шкідливих для їх здоров’я роботах;

4)небезпечні ділянки виробництв;

5)технологічні операції та виробниче обладнання, що не відповідають вимогам безпеки праці;

6)наявність засобів індивідуального захисту;

7)показники виробничого травматизму, професійної захворюваності, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

8)стан санітарно-побутового забезпечення працівників підприємства (організації) тощо.

В якості основних об'єктів, що підлягають паспортизації, приймаються структурні підрозділи підприємства (організації). У випадку, якщо структурний підрозділи територіально роз'єднані або умови праці (за характером виробничих факторів) не є однаковими для працівників цього підрозділу, то в якості об'єкту паспортизації може бути прийнята група робочих місць, що характеризуються ідентичними умовами праці.

Основними завданнями паспортизації Державної інспекції сільського господарства в Київській області є:

· Виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих чинників та причин їх виникнення.

· Визначення стану основних елементів виробничих приміщень.

· Визначення показників стану безпеки праці.

· Визначення нормативних і фактичних значень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.

· Визначення стану умов праці шляхом проведення лабораторно-інструментальних досліджень.

· Розроблення заходів щодо поліпшення умов праці.

Паспортизації підлягають виробничі приміщення і площадки, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Лабораторно-інструментальні дослідження шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища проводять санітарні лабораторії та організації, що мають відповідний дозвіл на проведення лабораторних робіт. Після виконання лабораторно - інструментальних досліджень та визначення показників видаються протоколи досліджень з висновками про відповідність умов праці санітарно-гігієнічним нормам. Нормативні і фактично визначені значення факторів виробничого середовища, зазначені в протоколах, заносяться комісією у відповідні графи паспорта санітарно-технічного стану умов праці на виробничому об'єкті та на робочих місцях. Відповідальним за проведення паспортизації та розробку необхідних заходів з охорони праці на підприємстві є власник (керівник) . Паспортизація умов і охорони праці Державної інспекції сільського господарства в Київській області та в їх структурних підрозділах здійснюється на наказу по підприємству У наказі визначаються терміни проведення паспортизації, об'єкти, що підлягають паспортизації, порядок збору та узагальнення вихідних даних, а також особи, які здійснюють цю роботу. До проведення паспортизації залучаються працівники служби охорони праці, відділів і служб (при їх наявності) головного механіка, технолога, енергетика та інших структурних підрозділів підприємства (організації). Служба охорони праці надає методичну допомогу в проведенні паспортизації. Заповнення паспорта санітарно-технічного стану умов і охорони праці підприємства (організації) здійснюється на основі паспортів санітарно-технічного стану умов та охорони праці структурних підрозділів, що містять результати обстеження робочих місць, санітарно-побутових приміщень, будівель і споруд, вимірів факторів виробничого середовища та інші показники. При цьому допускається використання матеріалів атестації робочих місць за умовами праці, лабораторних вимірювань, які проводилися протягом року, а також результати раніше проведених вимірювань на робочих місцях, якщо умови праці на цих робочих місцях не зазнали змін за визначений термін. Паспортизація на Державної інспекції сільського господарства в Київській області проводиться щорічно під керівництвом служби охорони праці підприємства (організації) разом з представниками виробничих підрозділів підприємства.

Таким чином у розділі «Забезпечення охорони праці працівників Державна інспекція сільського господарства в Київській області розглянуто порядок розроблення інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки на товаристві з обмеженою відповідальністю «Абсолют», а також визначено економічні наслідки виробничого травматизму (професійного захворювання) на підприємстві.

Система управління охороною праці Державна інспекція сільського господарства в Київській області розроблялася з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписується в існуючу структуру й схему управління підприємством у цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю одночасно є органами (суб’єктами) управління охорони праці. Зокрема, суб’єктами управління підприємства виступає головний інженер з охорони праці та директор підприємства, а у виробничому цеху –– заступник директора з виробництва; об’єктами управління — діяльність функціональних служб (бухгалтерія, відділ маркетингу та логістики) і структурних підрозділів (цех та дільниці) щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, і на Державна інспекція сільського господарства в Київській області в цілому.

В основу СУОП підприємства покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці.

Функції служби охорони праці на Державна інспекція сільського господарства в Київській області виконує головний інженер з охорони праці (менеджер з персоналу за сумісництвом), адже чисельність працюючих на підприємстві дорівнює 32 особам.

Одже умови праці на Державна інспекція сільського господарства в Київській області належать до ІІ класу — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так Державна інспекція сільського господарства в Київській області належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50 м.

Збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності залежить від параметрів робочої зони: рівня освітлення, вентиляції, параметрів мікроклімату, ергономічних вимог до робочого місця. Державна інспекція сільського господарства в Київській області дотримуються встановлених вимог щодо параметрів робочої зони.

Висновки та пропозиції

Раціональне використання основних засобів та функціональних потужностей бюджетної установи сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню обсягу діяльності, зниженню трудомісткості одиниці виконаних робіт, або наданних послуг, та впровадження цих рекомендацій значно спростить розрахунок первісної вартості основних засобів бюджетних установ, а відтак забезпечить кращу об’єктивність облікової інформації.

Основні правила обліку основних засобів у бюджетній сфері визначені Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, що затверджена Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64. Останні зміни до Інструкції були внесені 22.12.2009 року та 02.09.2010 року. Суть змін полягає в такому.

По-перше, основні засоби тепер розподілено на 7 груп. Причому в межах кожної групи виділено підгрупи, до кожної з яких застосовуються різні норми нарахування зносу: 2, 4, 5, 7, 10, 15, 20 %.

По-друге, для основних засобів (у розрізі кожної підгрупи) установлено строки корисного використання. Цю інформацію наведено в додатку до Наказу Держказначейства від 22.12.2009 р. № 526.

По-третє, тепер знос нараховується за повні календарні місяці перебування основних засобів в експлуатації.

По-четверте, в Інструкції № 64 з’явився окремий п. 1.24, в якому визначено, що необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, зараховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю.

По-п’яте, Наказом Державного казначейства України від 02.09.2010 р. № 312 уточнено, що в інвентарних картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет) та № ОЗ-8 (бюджет) у графі «Знос» зазначається річна норма зносу у гривнях та відсотках.

Порівняно основні етапи проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах за різними методиками. Запропоновано алгоритм проведення аналізу основних засобів та визначено напрями вдосконалення оцінки основних засобів у бюджетних установах.

В умовах нестабільності економіки та дефіциту бюджету особливої уваги потребує фінансування бюджетних установ та ефективність використання коштів. Бюджетні установи мають свої особливості обліку та аналізу, крім того, на будь-які дії потрібні кошти, час на їх отримання та обґрунтованість використання, адже більшість активів придбаються за рахунок коштів. Слід зауважити, що більшість активів становлять саме необоротні активи, що підтверджує актуальність даної теми. При цьому внаслідок нечастого оновлення основних засобів важливим є раціональне їх використання, що можна покращити за допомогою проведеного аналізу, виявлених проблемних ділянок та їх усунення, що підвищує актуальність даного дослідження.

Вдосконалення проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах потребує подальшого дослідження внаслідок великої кількості нюансів та відсутності вчасного фінансування для вирішення виниклих проблем в умовах нестабільної економіки.

Аналіз ефективності використання основних засобів як одного з основних видів ресурсів бюджетної установи базується на загальній методиці оцінки використання ресурсів, що передбачає обчислення й аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів в одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг).

Отже, можна побачити, що основними етапами аналізу основних засобів у бюджетних установах є аналіз складу, надходження, вибуття та ефективності їх використання.

За 2014р. порівняно з 2013р зменшилась заборгованість за бюджетними коштами. Затвердили на звітний рік менше ніж надішло коштів за звітний період(рік) та ще менші ніж фактичні за звітний період(рік) та фінансовий результат за загальним фондом був дефіцитом і склав профіцит. Не відбувалися недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей, надходженя і використання коштів, отриманих як плата за послуги. Зменшились у звітних періодах значні залишки грошових коштів; план асигнувань за винятком надання кредитів з бюджету загального фонду склав менше, виникала прострочена кредиторська заборгованість причиною була бюджетна заборгованість.

На підставі проведеного аналізу визначаються проблемні ділянки, заходи для їх усунення, а також напрями реалізації таких заходів.

Таким чином, можна зробити висновок, що аналіз основних засобів у бюджетних установах має свої особливості, і, перш за все, це фінансування за рахунок бюджетних коштів, затвердження котрих потребує часу, отже, визначення необхідності тих чи інших основних засобів потрібне заздалегідь, що можливе за допомогою проведення аналізу. Ефективний аналіз неможливий без повних та достовірних даних, що пояснює необхідність.

Умови праці на Державна інспекція сільського господарства в Київській області належать до ІІ класу — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так Державна інспекція сільського господарства в Київській області належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50 м.

Збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності залежить від параметрів робочої зони: рівня освітлення, вентиляції, параметрів мікроклімату, ергономічних вимог до робочого місця. Державна інспекція сільського господарства в Київській області дотримуються встановлених вимог щодо параметрів робочої зони.