Особливості інтеграційних процесів у Латинській Америці, Азії, Африці

Особливості Латиноамериканського середовища розвитку інтеграційних процесів:

· наявність декількох інтеграційних блоків;

· майже усі країни мають безпосередній вихід до моря;

· багато є острівних країн;

· невелика різниця в офіційних мовах;

· більшість країн знаходиться в теплому кліматі;

· географічне сусідство з найбагатшою країною світу США;

· порівняно мала густота населення;

· значні і ще мало розроблені природні багатства.

У наведених особливостях середовища криється величезний потенціал економічного розвитку цього регіону, який може бути реалізований у випадку вмілого об’єднання зусиль і ресурсів різних країн. Найбільшим за територіальним охопленням інтеграційним об’єднанням в Латинській Америці є Латиноамериканська Економічна Система – СЕЛА (Latin American Economic System – SELA), яку було засновано в 1975 році.

Членами СЕЛА є такі країни: Аргентина, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініканська Республіка, Еквадор, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Суринам, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Ямайка.

Основні завдання СЕЛА:

· сприяння внутрірегіональному співробітництву з метою прискорення економічного і соціального розвитку країн-членів;

· забезпечення системи постійного діалогу та координації з метою вироблення спільних позицій і стратегій з економічних і соціальних питань при їхньому розгляді в міжнародних організаціях і на міжнародному форумах, а також при переговорах з третіми країнами і групами країн;

Штаб-квартира СЕЛА знаходиться в м. Каракас (Венесуела).

Більш конкретним у своєму функціонуванні та економічних успіхах є угруповання, яке має назву Латиноамериканська Асоціація Інтеграції - ЛААІ (Latin American Integration Association – LAIA), було створене у 1980 році на базі країн, котрі до цього об’єднувались у Латиноамериканську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЛАВТ), а функціонує з 1982 року.

Мета створення ЛААІ полягає у створенні загальних правових рамок для регіональної інтеграції і надає країнам-членам можливості проводити переговори і укладати угоди з різноманітних економічних питань, які складають спільний інтерес.

Основні завдання ЛААІ:

· сприяння розвитку регіонального економічного співробітництва і торгівлі;

· підготування ґрунту для створення латиноамериканського спільного ринку;

· розширення торгово-економічних зв’язків з іншими країнами.

До ЛААІ входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

ЛААІ передбачає створення гнучкої системи регіональних пільгових мит. На відміну від своєї попередниці ЛАВТ не передбачає знищення тарифних і нетарифних перепон. Щоправда, в рамках ЛААІ функціонує три субрегіональних торгово-економічних об’єднання: Андська група, Ла-Платська група і Амазонський пакт, члени яких об’єднуються в більш тісні інтеграційні угруповання.

Найбільших інтеграційних результатів досягла Андська Група, яку було створено в 1969 році. До цієї групи входять такі країни: Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія та Перу. Це угруповання передбачає запровадження єдиних зовнішніх тарифів, деякі обмеження на приплив іноземних інвестицій, сприяння розвитку національних промислових підприємств на основі цього субрегіонального ринку, інтеграцію політики в економічній та соціальній сфері. Але певні розбіжності в інтересах країн-членів Андської групи, особливо політичного характеру, стоять на заваді реалізації цілей цього субрегіонального об’єднання.

Штаб-квартира знаходиться в м. Монтевідео (Уругвай).

У рамках СЕЛА та ЛААІ, хоч і юридично самостійно, з 1995 року на основі Асунсьонського договору, підписаного в 1991 році, функціонує Південний Спільний Ринок або його ще називають Спільним Ринком Країн Південного Конусу – МЕРКОСУР (Southern Common Market – MERKOSUR).

Метою створення МЕРКОСУР є створення зони вільної торгівлі і митного союзу, а в перспективі приєднати інші латиноамериканські країни і створити Південноамериканську асоціацію вільної торгівлі (САФТА).

Членами МЕРКОСУР є такі країни: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, а Болівія і Чилі – асоційовані члени.

Основні завдання МЕРКОСУР:

· скасування усіх видів мита і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі між цими чотирма країнами;

· вільний рух капіталів і робочої сили;

· введення єдиного спільного зовнішнього тарифу; координація політики в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту і зв’язку, валютно-фінансовій сфері.

Митним союзом по суті є Карибське Співтовариство та Спільний Ринок – КАРИКОМ (Caribbean Community and Common Market - CARICOM), що об’єднує в основному острівні держави. Попередником КАРИКОМ була Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), яка проіснувала з 1965 року до 1973 року. До КАРИКОМ входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсеррат, Сент-Вінсент і Гренадини,, Сент-Кітс і Невіс Сент-Люсія, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка.

Перспективні плани КАРИКОМ передбачають:

· вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу;

· вироблення єдиних тарифів;

· перегляд правил визначення походження товарів;

· гармонізацію інвестиційних стимулів;

· координацію політики розвитку торгівлі і бізнесу;

· координацію фінансової політики і створення грошово-кредитного союзу.

Подібні плани виробляються в ще одного об’єднання подібного до митного союзу – це Центральноамериканський Спільний Ринок (ЦАСР), до якого входять: Гватемала, Коста-Рика, Нікарагуа, Сальвадор, але певні політичні та соціальні проблеми не дозволяють цим країнам досягнути таки же успіхів, як країнам КАРИКОМ.

Штаб-квартира знаходиться в м. Джорджтаун (Гайана).

Отже, латиноамериканські інтеграційні процеси мають тенденцію до повного охоплення Латинської Америки і виходу за межі цього континенту, що сприятиме економічному зростанню в регіоні.

Азія є найбільшою частиною світу, а тому не дивно, що інтеграційні процеси тут відбуваються надто неоднозначно. Північна й Центральна Азія раніше була в складі Радянського Союзу, а тепер країни, що на цьому терені утворилися, увійшли в СНД. Закавказькі азійські країни більше тяжіють до Європи, входячи при цьому в СНД.

Порівняно давно існує в Азії торгово-економічне об’єднання Асоціація Країн /правильніше було б– народів чи націй/ Південно-Східної Азії - АСЕАН (Association of South East Asian Nations –ASEAN).

АСЕАН створено в 1967 році з метою налагодження взаємних економічних, соціальних і культурних зв’язків, поборення економічного відставання, координації програм економічного розвитку країн-членів. До АСЕАН входять: Бруней, В’єтнам Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни.

На сучасному етапі розвитку члени АСЕАН ще не прийшли до необхідності створення зони вільної торгівлі, але вони уже налагодили співробітництво в області пониження тарифів. Широко працюють ці країни в напрямку створення міжнародних спільних підприємств. Помітний вплив на країни АСЕАН має Японія, котра тут закуповує сировину для виробництва і реекспортує сюди готові вироби.

Основні завдання АСЕАН:

· прискорення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку шляхом спільних дій в дусі рівноправ’я і партнерства;

· сприяння активному співробітництву і взаємодопомоги в економічній, соціальній, культурній і науково-технічній областях;

· надання допомоги одне одному у вигляді послуг і засобів у навчанні і дослідженнях у сферах загальної освіти, професійної підготовки, техніки та адміністративного управління;

· взаємодія у сфері науки та освіти;

· зміцнення співробітництва з метою ефективнішого використання сільськогосподарського і промислового потенціалу, збільшення обсягів взаємної торгівлі, поліпшення комунікацій і підвищення рівня життя;

· сприяння тісному співробітництву з міжнародними регіональними організаціями.

Штаб-квартира АСЕАН знаходиться в м. Джакарта (Індонезія).

У Південній Азії головну інтеграційну роль відіграє Асоціація Регіонального Співробітництва Південної Азії – СААРК (South Asian Association for Regional Cooperation - SAARC), яку було створено в 1985 році було створено. До неї ввійшли: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівська Республіка, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка.

Мета створення: сприяння багатосторонньому співробітництву південноазіатських країн в економічній, соціальній і культурній сферах.

Основні завдання СААРК:

· сприяння поліпшенню добробуту народів Південної Азії і якості їхнього життя;

· прискорення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні;

· забезпечення для кожної людини можливостей для гідного життя і реалізації своїх здібностей;

· сприяння активному співробітництву і взаємодопомоги в економічній, соціальній, культурній і науково-технічній сферах;

· зміцнення співробітництва між країнами-членами і на міжнародних форумах з питань, які представляють спільний інтерес.

Лідером цього угруповання є Індія, а головною особливістю цього регіону є багатство ще невичерпаних природних ресурсів.

Штаб-квартира СААРК знаходиться в м. Катманду (Непал).

Якоїсь загальної для усієї Азії організації, яка би об’єднувала чи направляла інтеграційні процеси усіх народів Азії чи більшості з них, немає. Причина якраз у величині цієї частини світу, в різниці релігійних і культурних ідеологій, у відносній загальній економічній відсталості в розвитку.

Більш згуртовано відбуваються інтеграційні процеси на Африканському континенті, де існує, наприклад, Організація Африканської Єдності – ОАЮ (Organization of African Unity – OAU), яка охоплює майже усі країни Африки (крім Марокко і декількох невеличких домініонів Франції, Великої Британії, Іспанії). Зате в Африці є інша проблема щодо розвитку інтеграцій них процесів – африканські країни настільки бідні (за виключенням декількох країн), що у них немає економічної бази для плідного співробітництва.

ОАЮ було створено в 1963 році з метою об’єднання і солідарності африканських країн.

Основні завдання ОАЮ:

· інтенсифікація і координація зусиль з підвищення рівня життя африканських народів;

· захист суверенітету, територіальної цілісності і незалежності народів Африки;

· ліквідація усіх форм колоніалізму;

· сприяння міжнародному співробітництву;

· узгодження і координація співробітництва в таких областях: політика і дипломатія; оборона і безпека; економіка; освіта і культура; охорона здоров’я і продовольче забезпечення; наука і техніка.

Штаб-квартира в м. Аддіс-Абеба (Ефіопія).

Найбільшою з африканських інтеграційних груп є Економічне Співтовариство Держав Західної Африки – ЕКОВАС (Economic Community of West African States - EKOWAS), яка функціонує з 1976 року. Головні зусилля ЕКОВАС направлені на ліквідацію внутрішніх тарифів і встановлення єдиного зовнішнього тарифу, який сприятиме перетворення цього угруповання в митний союз.

Основні завдання ЕКОВАС:

· сприяння співробітництву та інтеграції;

· підвищення рівня життя народів Західної Африки;

· підтримка і зміцнення економічної стабільності;

· сприяння зміцненню стосунків між державами-членами і прогресу в розвитку Африканського континенту;

· підвищення рівня освіти і культури населення країн Західної Африки.

При цій організації функціонує Фонд співробітництва, компенсації і розвитку ЕКОВАС.

Штаб-квартира ЕКОВАС знаходиться в м. Абуджа (Нігерія).

На сході Африки і на більшій частині півдня з 1994 року діє організація під назвою Спільний Ринок Східної та Південної Африки – КОМЕСА (Common Market for Eastern and Southern Africa – COMESA), яку було створено з метою досягнення стійкого зростання і розвитку країн цього регіону. Попередником цієї організації була Преференційна зона торгівлі держав Східної і Південної Африки (ПТА)

КОМЕСА об’єднує такі країни: Ангола, Бурунді, Еритрея, Ефіопія, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уганда. Оскільки КОМЕСА створено на основі ПТА, то й інші країни колишньої Преференційної зони можуть за бажанням приєднатися до цієї організації, як, між іншим, і Ботсвана та ПАР.

Основні завдання КОМЕСА:

· сприяти спільним зусиллям щодо розвитку в усіх областях економічної активності і спільному веденню макроекономічної політики і програм з метою підвищення якості життя їхніх народів і стимулювання тіснішого співробітництва між державами-членами;

· створення сприятливих умов для іноземних, транскордонних і місцевих інвестицій, включаючи спільного заохочення пошуку і застосування науково-технічних досягнення в інтересах розвитку;

· сприяння створенню, прогресу і реалізації цілей Африканського економічного співтовариства задекларованого Організацією Африканської Єдності;

· сприяння підтримці миру, безпеки і стабільності між державами-членами з метою прискорення економічного розвитку в регіоні.

Штаб-квартира знаходиться в м. Лусака (Замбія).

На основі Екваторіального митного союзу в Центральній Африці діє Митний та Економічний Союз Центральної Африки – ЮДЕАК (Central African Customs and Economic Union – UDEAC), який діє з 1964 року.

До ЮДЕАК входять такі країни: Габон, Екваторіальна Гвінея, Камерун, Конго, Центральноафриканська Республіка, Чад.

Основні завдання ЮДЕАК:

· зміцнення союзу держав-членів, їхньої незалежності і субрегіональної солідарності;

· поетапне створення і розвиток спільного ринку Центральної Африки;

· консолідувати досягнення країн-членів в області валютного і економічного співробітництва

· зміцнення спільної валюти;

· ведення спільної макроекономічної політики і правового режиму, спрямованих на сприяння інвестуванню та економічне зростання.

Штаб-квартира знаходиться в м. Бангі (Центральноафриканська Республіка).

Одним з найрозвиненіших інтеграційних угруповань в Африці, що покриває більшість країн Південної Африки є Південноафриканське Співтовариство Розвитку – САДК (Southern African Development Community – SADC), яке замінило в 1992 році Колишню Південноафриканську конференцію з координації розвитку (САДКК).

Членами САДК є такі країни: Ангола, Ботсвана, Замбія, Зімбабве, Лесото, Малаві, Мозамбік, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія.

Основні завдання САДК:

· досягнення розвитку та економічного зростання, підвищення рівня та якості життя народів Південної Африки і підтримка соціального захисту шляхом регіональної інтеграції;

· сприяння розвитку на основі колективного самозабезпечення і взаємозалежності країн-членів;

· досягнення взаємодоповнюваності національних і регіональних стратегій і програм;

· сприяння зайнятості у виробництві, раціональному використанню регіональних ресурсів та ефективній охороні довкілля;

· зміцнення традиційних історичних, соціальних, культурних зв’язків між народами регіону.

Слід зазначити, що інтеграційні домовленості САДК настільки глибокі, що договори, політика та домовленості, які приймаються та ведуться під егідою цієї організації, мають юридично зобов’язальний характер. Штаб-квартира знаходиться в м. Габороне (Ботсвана).

Глосарій

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) – міжурядовий форум, створений у 1989 р. і об’єднує 21 державу Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В рамках робочих органів форуму продукуються регіональні правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності, проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів.

Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) – субрегіональна торгівельно-економічне угруповання, що було створене у 1967 р. і об’єднує на сьогодні дев’ять країн Південно-Східної Азії. Цілі створення – сприяння соціальному та економічному розвиткові країн-членів, співробітництво в промисловості та сільському господарстві, проведення науково-дослідних робіт.

Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) – угруповання, що об’єднує всі країни субрегіону: Індію, Пакистан, Бангладеш, Непал, Шрі-Ланку, Бутан, Мальдиви.

Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах.

Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.

Економічним союз – форма міжнародної економічної інтеграції, яка передбачає вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця.

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – типова зона вільної торгівлі, створена Австрією, Великобританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швейцарією, Швецією 1960 p. на Стокгольмській конференції. 1970 р. до ЄАВТ вступила Ісландія, а 1986-го - Фінляндія, яка з 1961 p. була її асоційованим членом. У зв'язку з вступом до ЄС з ЄАВТ вийшли Великобританія і Данія (1973 p.), а також Португалія (1986 p.). Нинішній її склад: Австрія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія.

Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) було створено ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом 1951 p. (Паризька угода) і почало функціонувати з 1952 p.

Європейський економічний простір – зона вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили, що включає в себе країни ЄС і ЄАВТ (функціонує з 1994 р.).

Європейський союз (ЄС) – найбільш розвинене інтеграційне угруповання у світі; за своєю суттю є економічним, валютним і політичним союзом 15 держав-членів.

Зона вільної торгівлі – форма міжнародної економічної інтеграції, згідно якої відміняються торгівельні обмеження між країнами-учасницями інтеграційного об’єднання і передусім знижуються або усуваються митні податі.

Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами.

Інтеграційне об’єднання – господарське угруповання, створене для регулювання інтеграційних процесів між країнами-учасницями.

Карибська спільнота і Карибський спільний ринок (КАРІКОМ) – організація основних країн Карибського басейну. Створена у 1973 р. з метою створення на її базі спільного ринку.

Митний союз – це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), В Європейському союзі (з 1968 p.).

Міжнародна економічна інтеграція – якісно новий етап розвитку і форма прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств.

Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) – інтеграційне угруповання у складі: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай.

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) – інтеграційне угруповання, що об’єднує США, Канаду та Мексику.

Політичний союз – найвища форма міжнародної економічної інтеграції, в якій поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди. Члени СНД: Азербайджан, Вірменія, Республіка Бєларусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменистан, Україна (асоційоване членство), Узбекистан.

Спільний ринок – форма міжнародної економічної інтеграції, в рамках якої забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили).

Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА) – Угода про вільну торгівлю країн Центральної Європи. 21 грудня 1992 p. країни Вишеградської групи підписали Угоду про вільну торгівлю, яка стала чинною через три місяці після її укладення - 1 березня 1993 p. Учасниці Угоди: Чеська Республіка, Угорщина, Польща, Словаччина - домовились усунути перешкоди взаємної торгівлі: передбачалось поступово зняти усі тарифні і нетарифні заборони торгівлі товарами.

Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) – інтеграційне угруповання, створене 25червня 1992року, коли глави держав одинадцяти країн-учасниць (Азербайджану, Албанії, Вірменії, Болгарії, Грузії, Греції, Молдавії, Румунії, Росії, Туреччини та України) прийняли "Босфорську Заяву" та підписали в Стамбулі (Туреччина) "Стамбульську Декларацію" про Чорноморське економічне співробітництво (The Black Sea Economic Cooperation).

Питання для закріплення матеріалу:

1. Назвіть фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції та фактори дезінтеграції та поясніть (розшифруйте, назвіть приклади) їх.

2. Вкажіть особливості розвитку міжнародної економічної інтеграції на сучасному етапі.

3. Охарактеризуйте основні форми міжнародної економічної інтеграції.

4. Покажіть різницю між зоною вільної торгівлі та митним союзом.

5. Покажіть різницю між митним союзом і спільним ринком.

6. Покажіть різницю між спільним ринком і економічним союзом.

7. Якими причинами і факторами зумовлений регіональний характер міжнародної економічної інтеграції?

8. В чому полягає суть поняття “економічний регіоналізм”?

9. Хто є головними організаторами інтеграційних процесів? За допомогою яких механізмів вони діють?

10. Спробуйте спрогнозувати основні проблеми світової (глобальної) інтеграції.

11. Яка мета створення європейського союзу? Логіка його розвитку?

12. Яка інституціональна (організаційна) структура Європейського Союзу?

13. Проаналізуйте відносини “Європейський союз - Україна”. Які перспективи даних відносин?

14. Вкажіть інтеграційні об¢єднання Східної Європи, серед них визначте ті, членами яких є Україна.

15. Яка мета створення та особливості діяльності НАФТА?

16. В чому полягає особливість інтеграційних процесів у Латинській Америці?

17. Яка роль Японії в інтеграційних процесах в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні?

18. Визначте потенціал економічної інтеграції арабських країн.

19. Охарактеризуйте стан розвитку економічної інтеграції в Африці.

20. Охарактеризуйте взаємовідносини “Україна - СНД”.

Тестові завдання

1. В якому році створено Європейське співтовариство (ЄС):

а) 1948;

б) 1921;

в) 1957;

г) 1967.

2. Вкажіть кількість країн - членів ЄС:

а) 4;

б) 27;

в) 15;

г) 25.

3. Коли набув чинності договір про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА)?

а) 1960;

б) 1967;

в) 1994;

г) 1957;

4. Яке з інтеграційних угрупувань країн, що розвиваються створене в Південно - Східній Азії?

а) НАФТА;

б) СААРК;

в) АСЕАН;

г) ЮДЕАК;

5. Яке з інтеграційних угрупувань створене в Африці?

а) ЛААІ;

б) СААРК;

в) АСЕАН;

г) ЮДЕАК.

6. До якого інтеграційного угрупування входить Лаплатська субрегіональна група?

а) ЛААІ;

б) СААРК;

в) АСЕА;

г) ЮДЕАК.

7. До якого інтеграційного угрупування входить Амазонський пакт?

а) ЮДЕАК;

б) ЛААІ;

в) АСЕАН;

г) СААРК.

8. До якого з інтеграційних об'єднань входять держави карибського басейну:

а) КАРІКОМ;

б) МЕРКОСУР;

в) ЛААІ;

г) СНД.

9. Назвіть інтеграційні угрупування в Азії:

а) ЧЕС, СНД, Вишеградська четвірка;

б) ЮДЕАК, ЕКОВАС;

в) АСЕАН, СААРК, АТЕС;

г)ЛААІ.

10. Назвіть інтеграційні угрупування у Східній Європі:

а) ЧЕС, СНД, Вишеградська четвірка;

б) ЮДЕАК, ЕКОВАС;

в) АСЕАН, СААРК, АТЕС;

г) ЛААІ, КАРІКОМ.

РОЗДІЛ 10.