Правила оформлення таблиць
УДК 339.5
© ДВНЗ “Українська академія банківської справи
Національного банку України”, 2011
ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
1. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 5
1.1. Загальні положення. 5
1.2. Вимоги до виконання курсової роботи. 5
1.3. Порядок виконання курсової роботи. 6
2. СТРУКТУРА, ОБСЯГ І ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 8
3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 11
3.1. Правила оформлення основної частини роботи. 11
3.2. Правила оформлення ілюстрацій. 13
3.3. Правила оформлення таблиць. 13
3.4. Правила оформлення формул і рівнянь. 16
3.5. Правила оформлення додатків. 17
3.6. Загальні правила цитування
та посилання на використані джерела. 18
3.7. Правила оформлення списку використаних джерел. 20
4. ЗАХИСТ І ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 21
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ............................................................................. 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 27
Додатки.. 28
ВСТУП
Методичні рекомендації мають на меті надати всебічну методично-консультативну допомогу студентам у самостійному виконанні курсової роботи з дисципліни “Міжнародна торгівля”, яка є невід’ємною складовою професійної підготовки бакалаврів з міжнародної економіки.
Курсова робота є одним із видів наукової роботи, самостійним навчально-науковим дослідженням студента, успішне проведення якого залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішим є чітка уява про основні вимоги, що ставляться до них. Ці вимоги стосуються насамперед наукового рівня роботи, її змісту, структури, форми викладу матеріалу, а також оформлення.
Виконання курсової роботи сприяє формуванню навичок у студентів проведення наукового дослідження, допомагає набути досвіду творчої самостійної роботи, оволодіти загальнонауковими і спеціальними методами сучасних наукових досліджень, поглибленим вивченням будь-якого питання теми навчальної дисципліни.
Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Виконання курсової роботи має декілька цілей:
· закріпити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни “Міжнародна торгівля”;
· сформувати у студентів навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, довідниками, джерелами статистичної інформації тощо;
· виробити вміння узагальнювати теоретичний матеріал, самостійно формулювати висновки і пропозиції;
· сформувати вміння застосовувати набуті теоретичні знання при вирішенні конкретних практичних завдань.
1. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ
1.1. Загальні положення
Студент, який виконує курсову роботу з дисципліни “Міжнародна торгівля”, повинен насамперед ознайомитися з вимогами до такого дослідження. Оскільки курсова робота повинна мати ознаки наукового дослідження, то, звичайно, особлива увага в ній звертається на глибоке теоретичне висвітлення проблеми як у цілому, так і окремих її складових.
Написання курсової роботи слід розпочинати з визначення та висвітлення основного питання кожного розділу. Виклад змісту кожного питання повинен бути доказовим, науково аргументованим і поясненим, а не описовим і декларативним. Теоретичні положення та висновки повинні ґрунтуватися на конкретних матеріалах реальної дійсності, типових фактах і прикладах. Важливо, щоб матеріал курсової роботи був чітко висвітлений та логічно викладений.
Він може бути вичерпним, а зміст повністю розкритим, якщо студент попередньо опрацював наукові праці українських та зарубіжних учених з проблеми, що досліджується, чинне законодавство України, зібрав та проаналізував статистичні дані, опубліковані в статистичних довідниках і в мережі Internet.
Уміння обґрунтовано подати матеріал свідчить про сформованість знань студента, їх систематизацію та свідоме засвоєння. Курсова робота повинна бути написана літературною мовою, без зловживань, транслітерованих із чужих мов, науковими термінами.
1.2. Вимоги до виконання курсової роботи
Основною вимогою при написанні курсової роботи є самостійне і творче її виконання. Зловживання цитатами, запозиченими зі статей, монографій, підручників та з мережі Internet, сполученими окремими власними фразами автора курсової роботи, є несанкціонованим використанням чужої думки і вважається за плагіат.
Тому варто бути надзвичайно уважними, цитуючи українські публікації, викладаючи зміст іншомовних оригіналів, використовуючи інформацію з Internet-ресурсу. Курсова робота, в якій виявлено ознаки плагіату, знімається з розгляду, а її авторові виставляється оцінка “незадовільно”.
1.3. Порядок виконання курсової роботи
Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:
· вибір теми курсової роботи;
· підбір і вивчення літературних джерел за темою роботи;
· складання плану роботи та узгодження його з керівником;
· формування тексту курсової роботи;
· оформлення курсової роботи;
· захист курсової роботи.
Вибір теми. Обираючи тему курсової роботи з тематики, запропонованої кафедрою (див. нижче у даному виданні), студент повинен зорієнтуватися в тому, щоб дослідження, здійснене в процесі розробки курсової роботи, мало логічне продовження у подальших наукових пошуках. До остаточного закріплення студентів за конкретними темами кафедра враховує зустрічні пропозиції студентів про внесення до тематики додаткових тем.
Обрана тема погоджується з науковим керівником і затверджується на кафедрі. У подальшому її змінення або коригування можливе лише з дозволу наукового керівника за умови достатнього обґрунтування.
Підбір і вивчення літературних джерел за темою роботи. У процесі підготовки до написання курсової роботи опрацьовуються літературні джерела, складається бібліографія. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників. Підбираючи літературу для дослідження, варто переглянути такі українські економічні часописи, як “Вісник Національного банку України”, “Галицькі контракти”, “Діловий вісник”, “Економіка України”, “Дзеркало тижня”, “The Economist”, “Журнал європейської економіки”, “Економіст”, “Вопросы экономики”, “Международные банковские операции”, “Мировая экономика и международные отношения”, “Зовнішньоекономічний кур’єр”, “Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні”, “Огляд цін українського та світового товарних ринків”, “Платіжний баланс України”, “Фінанси України”тощо. Для глибокого дослідження теми курсової роботи необхідне вивчення монографічної літератури, статей наукових фахових видань, збірників міжнародних конференцій тощо.
У процесі опрацювання літератури доречно окремо робити конспективні нотатки, виписки з тексту, цитати, цифровий матеріал. При цьому слід обов’язково робити повні бібліографічні записи джерел: автор, назва книги (статті), видавництво (назва журналу), рік видання, обсяг книги (номер журналу), номер сторінки для того, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури й зробити необхідні посилання на джерела в тексті курсової роботи.
Складання плану курсової роботи. Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи. План містить вступ; основну частину (3–4 взаємопов’язані і логічно побудовані питання, що дозволяють розкрити тему); висновки. Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності коригується й після цього затверджується.
Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. До тексту вносяться тільки старанно підібрані й проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються розрахунки, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (графіки, рисунки, таблиці). У процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами.
Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим як наукове дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється відповідно до загальних вимог (п. 3).
Виконана курсова робота у встановлений термін здається на кафедру для реєстрації та рецензування науковим керівником. У рецензії викладач зазначає позитивні сторони й недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку й новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту й оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою за чотирибальною шкалою. У разі незадовільної оцінки робота повинна бути доопрацьована з урахуванням зауважень рецензента. Вдруге робота здається з попередньою рецензією.
Захист курсової роботи. Виконану і належним чином оформлену роботу з дискетою електронного варіанта студент здає на кафедру міжнародної економіки за два тижні до закінчення навчального семестру. Після цього керівник здійснює рецензування роботи, з’ясовуючи її сильні сторони та недоліки, попередньо оцінює якість її виконання та рекомендує (або не рекомендує при істотних недоліках) до захисту. Захист курсової роботи відбувається на останньому тижні навчального семестру у вигляді презентації студентом основних результатів дослідження і відповіді на поставлені запитання за темою роботи. У процесі захисту оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати й відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені питання. Остаточна оцінка вноситься до залікових відомостей та перезахисту не підлягає.
2. СТРУКТУРА, ОБСЯГ І ЗМІСТ
КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна бути логічно побудованою й мати характер цілісного й завершеного самостійного дослідження. Традиційно курсова робота має описово-розрахунковий характер і структурно складається з таких елементів: титульний аркуш, зміст (план), вступ, основна частина, заключна частина (висновки), анотація, список використаної літератури, додатки (таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо).
Обсяг курсової роботи має бути в межах 30–35 сторінок друкованого тексту. Приблизний обсяг структурних складових роботи (кількість сторінок): вступ – 2 с., основна частина – 25–30 с., заключна частина (висновки) – 3 с. При цьому основна частина повинна містити приблизно рівномірну кількість сторінок у кожному з трьох розділів роботи (теоретичному, аналітичному та рекомендаціях).
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, характеризується рівень розробленості теми у вітчизняній та зарубіжній літературі, виділяються дискусійні питання й невирішені проблеми, визначається мета курсової роботи й завдання, вказується предмет, об’єкт дослідження, методи дослідження для досягнення поставленої в роботі мети, інформаційна база дослідження.
Актуальність теми визначається шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми, враховуючи значення роботи для розвитку міжнародних торгових відносин, особливо на користь України. У вступі слід коротко зазначити зв’язок вибраної теми з напрямами наукових досліджень кафедри міжнародної економіки (випускної кафедри), сформулювати мету роботи і завдання, які потрібно розв’язати для досягнення поставленої мети.
До формулювання об’єкта і предмета дослідження ставляться такі вимоги: 1) об’єкт – це процес чи явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення; 2) предмет міститься в межах об’єкта і точно відтворює тему роботи. Ці категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора курсової роботи.
У вступі необхідно вказати методи, які були використані при написанні курсової роботи. Розрізняють загальнонаукові та конкретно-наукові методи наукового пізнання. Подаючи перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети, студент повинен перераховувати методи не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Останньою складовою частиною вступу є загальна характеристика джерел інформації, які були використані при написанні курсової роботи.
Основна частина роботи (25–30 сторінок) поділяється на 3–4 розділи, які поділені на підрозділи (параграфи, пункти). Назви розділів і параграфів не повинні дублювати назву теми курсової роботи. Розділи та підрозділи мусять бути пропорційними за обсягом викладеного матеріалу. Розділи завершуються оцінкою одержаних результатів (короткими висновками).
Перший розділ, як правило, присвячується теоретичним аспектам досліджуваної теми курсової роботи, узагальненню матеріалу опрацьованих літературних джерел, викладенню аргументованого авторського підходу до цих концепцій чи точок зору; визначенню понятійного апарату.
Другий розділ присвячується методичним підходам і діагностичним засобам аналізу стану об’єкта дослідження. У цьому розділі слід виділити 3–5 відносно самостійних підрозділів, що містять аналіз та оцінку складових досліджуваної проблеми.
Розділ повинен бути максимально насичений фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображає динаміку досліджуваної проблеми за останні 3–5 років. При цьому слід чітко розмежовувати походження використаної при аналізі інформації, яка запозичена з літературних джерел, одержана зі статистичних джерел, здобута шляхом власних спостережень, розрахунків.
Розділ завершується короткою оцінкою одержаних результатів з точки зору достовірності наукової та практичної значущості, а також висновками щодо стану проблеми, вирішенню якої і присвячена робота.
У третьому розділі з вичерпною повнотою викладаються пропозиції та рекомендації студента, спрямовані на досягнення поставленої в рамках роботи мети. Цей розділ складається з 2–3 підрозділів. Характер і зміст рекомендацій, які пропонуються, повинні ґрунтуватися на аналізі фактичного стану проблеми, проведеному в попередньому розділі курсової роботи.
Усі ці розділи повинні бути логічно пов’язані між собою. Висновки й рекомендації повинні базуватися на результатах аналізу. Рекомендації можуть стосуватися також теоретико-методологічних основ, понятійного апарату й інструментарію дослідження. Висновки повинні мати наукову новизну.
У висновках стисло підсумовуються результати досліджуваної проблеми, підкреслюється актуальність і значення теми роботи в цілому.
Заключна частина передбачає і власну оцінку здійсненого дослідження. При цьому важливо зазначити, в чому полягає її головний зміст, які важливі побічні наукові результати отримані, визначити нові наукові проблеми у зв’язку з проведеним дослідженням.
Логічно доповнює і завершує курсову роботу список використаних джерел, який слід формувати відповідно до чинних стандартів бібліографічного опису. Список літератури містить не менше 20–25 джерел, серед яких не менше 10 з них – іноземною мовою. У роботі повинні бути посилання на 70 % використаних літературних джерел.
Додатки виконують роль допоміжного інформаційного забезпечення роботи. Обов’язковими серед них є лише додаток А. Додаток А містить реферування літературних джерел, де на 3 – 4 сторінках студент стисло викладає основний зміст публікацій, використовуючи 3 – 4 статті за темою курсової роботи.
Обов’язковою є також анотація курсової роботи українською та англійською мовами. Анотація – коротка характеристика змісту рукопису (обсяг 1 000–1 700 знаків). Якщо курсова робота – це звіт про наукове дослідження, то анотація необхідна, щоб швидше ознайомитися з отриманими результатами. В анотації обов’язково вказується назва, автор і текст, зокрема основні ідеї, результати та висновки курсової роботи.
Окремі частини тексту, що мають самостійне значення (обсягові розрахунки, методики, алгоритми), можуть бути розміщені у додатках. Рекомендаційний обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 40–45 друкованих аркушів.
3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ
КУРСОВОЇ РОБОТИ
3.1. Правила оформлення основної частини роботи
Оцінка курсової роботи враховує не лише якість самого наукового дослідження, вміння захистити сформульовані положення та висновки, але і його оформлення.
Невідповідність в оформленні курсової роботи державним стандартам і встановленим вимогам може суттєво вплинути на остаточну оцінку роботи, а через значні відхилення робота може бути взагалі недопущена до захисту. Тому оформленню роботи повинна бути приділена особлива увага. Дотримання студентом усіх вимог до оформлення курсової роботи сприяє вихованню в нього належного стилю роботи, виховує вимогливість до себе, прищеплює певні навики до ведення наукового дослідження.
Курсова робота повинна бути виконана та оформлена з дотриманням усіх технічних вимог до наукових робіт. Послідовність комплектування і зшивання курсової роботи наведена в таблиці 1.
Вимоги до оформлення курсової роботи відповідають Державному стандарту України “Документація. Звіти у сфері науки і техніки” (ДСТУ 3008-95).
Таблиця 1
Структура курсової роботи
| № пор. | Структурна частина | Примітки | |
| Титульний аркуш | Додаток А | Сторінки не нумеруються, але враховуються | |
| Рецензія | Додаток Б | Сторінки не нумеруються, не враховуються | |
| Зміст | Додаток В | Сторінки не нумеруються, але враховуються | |
| Вступ | Нумерація починається з другої сторінки | ||
| Розділи (основна частина) | Нумерація сторінок наскрізна | ||
| Висновки | |||
| Анотація | Додаток К | ||
| Список використаних джерел | Додаток Л | ||
| Додатки |
Курсова робота має бути віддрукована на принтері чітко, охайно, без виправлень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа – не менше 15 мм, зверху та знизу – не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68–70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5 при абзацному відступі 1,25 см.
Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.
Під час виконання роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.
Заголовки структурних елементів і розділів курсової роботи (“ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “Список використанИХ ДЖЕРЕЛ”, “Додатки”) слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.
Заголовки підрозділів і пунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.
Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.
Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж два рядки.
Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу і пункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Сторінки курсової роботи нумеруються арабськими цифрами за наскрізною нумерацією впродовж усього тексту звіту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер сторінок не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи.
Розділи, підрозділи і пункти курсової роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Зразок оформлення розділів і підрозділів подано в додатку Г.
3.2. Правила оформлення ілюстрацій
Робота повинна бути достатньо проілюстрована (схемами, графіками, кресленнями, фотографіями, діаграмами). Ілюстрація позначається словом “Рисунок”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1 – Схема розміщення…”, нумеруються в межах розділу арабськими цифрами. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, “Рисунок 1.2” (другий рисунок першого розділу).
Ілюстрації повинні бути розміщені так, щоб їх можна було зручно розглядати без повороту роботи. Якщо це неможливо, то ілюстрації розташовують так, щоб для їх вивчення можна було повернути роботу за годинниковою стрілкою. Не допускається розташування ілюстрації в основному тексті, якщо, крім неї, на сторінці відсутня текстова частина обсягом не менше 4 рядків.
Не допускається використання кольорового забарвлення в ілюстраціях, крім оригінальних банківських документів і фотокарток у додатках. При позначенні окремих рядів, даних у діаграмах, слід використовувати різну штриховку.
При посиланні на ілюстрацію варто зазначити її повний номер, наприклад: “На рисунку 2.1 наведено…” або “…на схемі (рис. 2.1) показано…”, а повторні посилання на ілюстрацію необхідно давати зі скороченим словом “див.”, наприклад, (див. рис. 2.1). Доцільно пояснення щодо рисунка подавати перед ним.
Дозволяється розміщати декілька рисунків на одній сторінці. Однак між ними має бути текстова частина. Не варто переобтяжувати ілюстрації інформацією. Так, на одному графіку повинно бути не більш чотирьох залежностей.
Після тексту перед рисунком, а також після назви рисунка перед продовженням тексту роботи варто залишати один вільний рядок.
Приклад оформлення ілюстрації наведено в додатку Д.
Правила оформлення таблиць
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті курсової роботи.
Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, в якому відображається: найменування показників, що наведені в таблиці, найменування підприємства (установи, організації), по якому наводяться дані в таблиці, і, нарешті, період, за який наводяться дані. Заголовок розміщують після слова “Таблиця” над відповідною таблицею. Слово “Таблиця” і її заголовок починають із великої літери.
Напис “Таблиця” розміщують над лівим верхнім кутом таблиці з абзацу із зазначенням номера. Нумеруються таблиці в межах розділу арабськими цифрами (за винятком таблиць, наведених у додатку). Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: “Таблиця 2.1” (перша таблиця другого розділу).
Заголовки граф і рядків таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки – із малих, якщо вони самостійні. Заголовки вказуються в однині. При необхідності нумерації даних у таблиці порядкові номери вказують у графі перед їх найменуванням.
Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф. Рекомендується одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
У таблицях дозволяється використання шрифту 12 pt та вертикального напрямку тексту з поворотом проти годинникової стрілки.
Розташовуючи в графах цифрові дані, необхідно пам’ятати про однакову розрядність даних, щоб розряди цифр і коми перед десятковими дробами розміщалися на одній вертикалі. Між розрядами цифр не повинно бути проміжків. Кількість знаків після коми (включаючи нулі) у всіх числах повинна бути однаковою. Цифровий матеріал необхідно вказувати з вирівнюванням по правій стороні графи.
Невеликі таблиці варто розміщувати в тексті, великі – в додатках.
Не допускається розташування таблиці в основному тексті, якщо, крім таблиці, на сторінці відсутня текстова частина обсягом не менше 4 рядків.
При переносі таблиці на іншу сторінку заголовок не повторюють, а повторюють лише головку і зверху праворуч розміщують слова “Продовження таблиці …”, наприклад, “Продовження таблиці 2.1”. При поділі таблиці на частини допускається її головку заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. У роботі не рекомендується розривати таблиці.
Таблицю з великою кількістю граф допускається поділяти на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Таблицю варто розміщувати зручно для читання без повороту роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
У тексті повинен бути логічний підхід до таблиці. Наприклад, “для характеристики основних показників зовнішньої торгівлі країни складемо таку таблицю” або ж “для аналізу показників діяльності установи скористаємося даними таблиці 2.1”. Перед таблицею обов’язково повинна йти коротка характеристика (аналіз) її цифрових даних із посиланням на таблицю. Розміщують таблицю після першого згадування про неї у тексті. При посиланні на таблицю по тексту (без дужок) вказують слово “таблиця”, якщо ж посилання надається у дужках, пишуть скорочено слово “табл.” і номер таблиці, наприклад: “Як свідчать дані таблиці 2.1, ефективність діяльності підприємства можна оцінити” або ж “Ефективність діяльності підприємства можна оцінити ...... (табл. 2.1)”. Повторні посилання на таблиці варто давати зі скороченим словом “див.”, наприклад: “…(див. табл. 2.1)”.
Практикою економічних досліджень вироблені такі вимоги до упорядкування й оформлення статистичних таблиць:
а) таблиця повинна бути по можливості невеликою за розмірами. Іноді більш доцільно побудувати дві-три невеликі таблиці, ніж одну велику;
б) рядки підмета і графи присудка зазвичай розміщують за принципом від часткового до загального, тобто спочатку показують складові, а в кінці підмета або присудка підводять підсумки. Якщо наводяться не всі складові, а виділяються найбільш важливі з них, то спочатку показують загальні підсумки, а потім виділяють найбільш важливі їх складові частини. Для цього після підсумкового рядка дають пояснення “у тому числі”;
в) при заповненні таблиці користуються такими умовними позначеннями: якщо дане явище зовсім не спостерігається, ставлять тире, якщо відомості про дане явище відсутні, ставлять крапку або пишуть “немає даних”, якщо розрахунок відомостей є неприпустимим математично, ставлять “х”, якщо відомості є, але значення менше прийнятої в таблиці точності, ставлять 0,0;
г) округлення числа наводиться в окремих графах таблиць з однаковим ступенем точності (від 0,1 до 0,001 і т.д.). Коли показники у відсотках виражаються великими числами, наприклад, чотирицифровими, доцільно замінити їх виразом – “у стільки-то разів більше або менше”. Наприклад, 2 490 % – краще написати в 24,9 раза більше;
д) таблиця може супроводжуватися примітками, в яких зазначаються джерела даних, більш докладний зміст показників і інші необхідні пояснення.
Після тексту перед таблицею та після таблиці перед продовженням тексту роботи варто залишати один вільний рядок. Зразок оформлення таблиці подано в додатку Е.
3.4. Правила оформлення формул і рівнянь
Формули та рівняння розташовують посередині сторінки безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено один вільний рядок.
Формули та рівняння виділяються в окремий рядок з наступними поясненнями до них. При цьому після тексту, що передує формулі/ рівнянню, розділовий знак ставиться лише в тому випадку, коли в тексті є слово, яке підкреслює, що далі випливає пояснення.
У кінці формул і в тексті перед ними необхідно розставляти розділові знаки таким чином, щоб формула не порушувала граматичної структури фрази. Двокрапка перед формулою ставиться тільки тоді, коли цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Після формули ставиться той розділовий знак, що необхідний, виходячи з побудови фрази: якщо формулою закінчується фраза, то ставиться крапка, якщо закінчується головне речення – кома (наприклад, перед словом “де”, що починає експлікацію).
Формули/рівняння нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули/рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули/рівняння, розділених крапкою. Після формули/ рівняння, виділеної в окремий рядок, ставиться кома і з правої сторони аркуша в круглих дужках номер формули/рівняння. Після формули йде розшифровка умовних позначень і розмірність. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Рядки в розшифровці розташовуються у такий спосіб. Слово “де” пишеться з лівого боку аркуша без відступу. Після слова “де” двокрапка не ставиться. На цьому ж рядку пишеться перший символ (умовне позначення), потім ставиться знак тире, дається розшифровка символу, а після коми – розмірність і крапка з комою. Під першим символом пишеться наступний символ і також розшифровується.
Якщо пояснення значення символу не вміщується в один рядок, то воно продовжується на наступному рядку без будь-яких абзацних відступів.
Якщо формула/рівняння не вміщується в один рядок, вона повинна бути перенесена на знаках рівності (=), додавання (+), віднімання (–), множення (×) і ділення (:). Знак, на якому зроблений перенос формули/рівняння, пишуть два рази – в кінці першого і на початку другого рядка.
Для компактності невеликі формули або формули, що не мають самостійного значення, можна розташовувати всередині текстових рядків. Також для економії місця можна розташовувати усередині текстових рядків розшифровки формул.
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.
Наприклад:
(1.1)
(1.2)
При підстановці чисел, якими заміняються символи формул, числа потрібно ставити на ті ж місця, де стояли символи. Не можна наводити при цьому проміжні розрахунки і скорочення. При великій кількості цифрових даних, використаних при розрахунках за зазначеною формулою, їх доцільно наводити у вигляді таблиці або в додатку. При посиланні на формули в тексті необхідно вказувати повний номер у дужках, наприклад, “у формулі (3.1)...” або “підставляючи дані таблиці 2.1 у формулу (3.1), одержимо...”.
Приклад оформлення формули наведено в додатку Ж.
3.5. Правила оформлення додатків
Додатки наводяться наприкінці роботи після списку використаної літератури, оформляють їх як продовження роботи на наступних її сторінках, розташовуючи в порядку появи посилань у тексті.
Перед додатками після списку використаних джерел інформації повинен міститися аркуш, на якому посередині аркуша прописними літерами розміру 36 pt друкують слово “ДОДАТКИ”.
У додатки включають допоміжний матеріал, наприклад, звітні форми про діяльність об’єкта дослідження, математичні викладення і розрахунки, таблиці допоміжних цифр, методики, розроблені в процесі виконання роботи. Якщо проводилися дослідження на ПК, то обов’язково розміщують опис алгоритмів і програм задач, що розв’язувалися за їх допомогою.
У матеріалах додатків допускається використання шрифту розміром не менше 10 pt та одинарного міжрядкового інтервалу.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Між позначенням додатка та його назвою залишають один вільний міжрядковий інтервал. Назву додатка зазначають, якщо у ньому міститься декілька об’єктів (таблиць, ілюстрацій, формул і т.д.).
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.
Якщо для позначення додатків не вистачає літер абетки, подальше позначення додатків складається з двох літер: літери “А” і послідовно великих літер української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток АА, АБ і т.д.
Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. У випадку, якщо додаток створений із застосуванням альбомної орієнтації аркуша, номер сторінки проставляється у верхньому правому куті за книжкової орієнтації аркуша.
Нумерація ілюстрацій, таблиць, формул, що є у тексті додатка, здійснюється у межах кожного додатка окремо. Номер у такому випадку складається з букви додатка та порядкового номера. Наприклад: А.1 – перший рисунок додатка А; А.2 – другий рисунок додатка А і т.д.
Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1. У даному випадку назву додатка не зазначають, а зазначають лише назву таблиці або ілюстрації.
Якщо таблиці не вміщуються на одній сторінці додатка, то їх розміщують на декількох сторінках, а в правому верхньому куті кожної з них робиться напис “Продовження таблиці …” і вказують відповідний номер, наприклад: “Продовження таблиці Б.1”.
У посиланнях по тексту роботи на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, що містяться у додатках, рекомендується писати: “... на рисунку А.2 ...”, “... в таблиці Б.3 ...”, “... за формулою (В.1) ...”, “... у рівнянні (Г.2) ...”.
Приклад оформлення додатків наведено в додатку И.
3.6. Загальні правила цитування
та посилання на використані джерела
При написанні роботи студент повинен обов’язково давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.
Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у працях [1–7]...”.
Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис. 1.2”.
Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад “... у формулі (2.1)”.
На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “...в табл. 1.2”.
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.
Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, вкладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
· текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;
· цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні припускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
· кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело, наприклад: “Глобалізація – це багатогранний процес…” [4, с. 15], де 4 – порядковий номер джерела у списку літератури, 15 – номер сторінки, на якій розташована цитата;
· при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело. Оформлення посилання при цьому здійснюється так само, як у попередньому пункті.
3.7. Правила оформлення
списку використаних джерел
При оформленні обов’язкової структурної частини науково-дослідної роботи “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” слід використовувати методичні рекомендації для викладачів і студентів усіх форм навчання “Бібліографічне оформлення реферату, курсової та дипломної роботи”, які розроблені у ДВНЗ “Українська академія банківської справи” і повністю відповідають новим стандартам бібліографічного опису ДСТУ 7.1-2006 “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання” та ДСТУ 7.80:2007 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання”.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів та скорочення назв. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів:
а) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (рекомендується до використання);
б) у хронологічному порядку.
Вибір способу здійснюється автором самостійно, не змінюється впродовж написання роботи і залежить від особливостей науково-дослідної роботи та специфіки джерел.
Зразок оформлення списку використаних джерел наведено в додатку Л.
Додаткову інформацію щодо загальних вимог до оформлення наукових робіт також можна знайти в Державному стандарті України “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення” (ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”).
4. ЗАХИСТ І ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсові роботи подаються науковому керівникові у визначені ним терміни і захищаються через виступ (доповідь) і відповіді на питання.
Об’єктами оцінки у курсовій роботі є п’ять основних елементів:
· ступінь розкриття актуальності предмета, мети та основних завдань;
· повнота викладення теоретичного матеріалу;
· глибина аналізу та рівня його інформаційного забезпечення;
· рівень самостійності та обґрунтованості висновків і пропозицій;
· якість ілюстративного матеріалу й оформлення роботи.
Для оцінки кожної складової об’єкта оцінювання в курсовій роботі застосовуються критерії, наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
Оцінювання курсової роботи за окремими елементами
| Кількість балів | Об’єкти оцінювання | ||||
| 1. Ступінь розкриття актуальності предмета, мети та основних завдань | 2. Повнота викладення теоретичного матеріалу | 3. Глибина аналізу та рівня його інформаційного забезпечення | 4. Рівень самостійності та обґрунтованості висновків і пропозицій | 5. Якість ілюстративного матеріалу та оформлення роботи | |
| Відсутні всі складові | Відсутні всі складові | Відсутні всі складові | Відсутні всі складові | Робота оформлена з грубими порушеннями встановлених вимог | |
| 1–5 | Відсутні (неповні) обґрунтування актуальності теми та її значущості, критичний огляд літератури, не визначені мета та завдання дослідження | Поверховий виклад теоретичного матеріалу з грубими помилками, відсутність у роботі альтернативних теоретичних поглядів, авторського ставлення та узагальнення | Недостатній аналіз в описовій формі з грубими помилками | Не випливають з дослідження, висновки відсутні | Вимоги до оформлення в основному дотримані |
Продовж. табл. 2
| Кількість балів | Об’єкти оцінювання | ||||
| 1. Ступінь розкриття актуальності предмета, мети та основних завдань | 2. Повнота викладення теоретичного матеріалу | 3. Глибина аналізу та рівня його інформаційного забезпечення | 4. Рівень самостійності та обґрунтованості висновків і пропозицій | 5. Якість ілюстративного матеріалу та оформлення роботи | |
| 6–10 | Поверхове розкриття актуальності літературних джерел, мети та завдань дослідження | Поверховий виклад теоретичного матеріалу, відсутність у роботі альтернативних теоретичних поглядів та авторського ставлення | Недостатній аналіз в описовій формі, без нових нормативних даних | Не випливають з дослідження | Повністю дотримані вимоги |
| 11–15 | Достатній ступінь розкриття складових | Достатня якість викладення теоретичного матеріалу, але відсутній аналіз альтернативних теоретичних поглядів та авторське узагальнення | Поверховий аналіз та недостатній рівень інформаційного забезпечення | Не достатньо обґрунтовані | – |
| 16–20 | – | Висока якість викладення теоретичного матеріалу, наявність аналізу альтернативних теоретичних поглядів, але відсутні авторське узагальнення і творчість у розкритті теми | Достатній аналіз і рівень інформаційного забезпечення | Достатньо обґрунтовані | – |
| 21–25 | – | Висока якість викладення теоретичного матеріалу. Наявність аналізу альтернативних теоретичних поглядів, авторського ставлення та творчості у розкритті теми | Глибокий аналіз і високий рівень інформаційного забезпечення | Обґрунтовані, суттєві, самостійні | – |
Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку (табл. 3).
Таблиця 3
Шкала оцінювання курсової роботи
| Оцінка ECTS | Оцінка за шкалою УАБС | Оцінка за 4-бальною шкалою |
| A | 90–100 | 5 (відмінно) |
| B | 80–89 | 4 (дуже добре) |
| C | 70–79 | 4 (добре) |
| D | 60–69 | 3 (задовільно) |
| E | 50–59 | 3 (достатньо) |
| FX | 25–49 | 2 (незадовільно) з можливістю повторного доопрацювання |
 F | 0–24 | 2 (неприйнятно) з обов’язковим повторним виконанням курсової роботи |
Тематика курсових робіт
1. Міжнародна конкуренція та її вплив на розвиток зовнішньої торгівлі.
2. Міжнародна торгівля товарами: динаміка, товарна і географічна структура, тенденції розвитку.
3. Міжнародна торгівля послугами: основні напрями, особливості і тенденції розвитку.
4. Роль міжнародних товарних угод у регулюванні торгівлі сировинними і продовольчими товарами.
5. Основні фактори й особливості формування кон’юнктури на світовому ринку енергоносіїв.
6. Основні фактори й особливості формування кон’юнктури на світовому ринку металів.
7. Основні фактори й особливості формування кон’юнктури на світовому ринку хімічної продукції.
8. Основні фактори й особливості формування кон’юнктури на світовому ринку машинно-технічної продукції.
9. Основні фактори й особливості формування кон’юнктури на світовому ринку продовольства.
10. Основні фактори й особливості формування кон’юнктури на світовому ринку технологій.
11. Зовнішня торгівля України та її конкурентоспроможність.
12. Структурні чинники платіжного балансу України.
13. Тенденції та перспективи розвитку товарної структури зовнішньої торгівлі України.
14. Проблеми розвитку експортного потенціалу України: експортна спеціалізація і можливості її вдосконалення.
15. Торгово-політичні чинники розвитку українського експорту (умови доступу вітчизняних товарів на зовнішні ринки).
16. Проблеми оптимізації імпорту України.
17. Основні напрями і стримуючі чинники імпортозаміщення в зовнішній торгівлі України.
18. Проблеми та перспективи розвитку металургійної галузі України та її експортного потенціалу.
19. Проблеми та перспективи розвитку хімічної галузі України та її експортного потенціалу.
20. Проблеми та перспективи розвитку машинобудівної галузі України та її експортного потенціалу.
21. Проблеми та перспективи розвитку сільськогосподарської галузі України та її експортного потенціалу.
22. Вплив кон’юнктури світового ринку енергоносіїв на конкурентоспроможність металургійної галузі України.
23. Вплив кон’юнктури світового ринку енергоносіїв на конкурентоспроможність хімічної галузі України.
24. Вплив кон’юнктури світового ринку енергоносіїв на конкурентоспроможність машинобудівної галузі України.
25. Міжнародний технологічний обмін: перспективи України.
26. Проблеми і перспективи участі України в міжнародній торгівлі послугами.
27. Міжнародна торгівля ліцензіями і “ноу-хау” на сучасному етапі.
28. Тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні.
29. Стратегічні орієнтири і сценарії розвитку міжнародного туризму в Україні.
30. Сучасний стан, проблеми та перспективи інтегрування України в процесі міжнародної міграції капіталу.
31. Екологічні аспекти сучасної міжнародної торгівлі.
32. Проблеми та перспективи розвитку банківського сектора України в умовах глобалізації фінансових ринків.
33. Порівняльний аналіз рівня торгової інтеграції та інтенсивності взаємних товаропотоків провідних економічних об’єднань.
34. Нові тенденції розвитку регіональних торгових угод.
35. Роль вільних економічних зон у розвитку міжнародної торгівлі.
36. Концептуальні засади зовнішньоторговельної політики України.
37. Сучасний стан нормативної бази регулювання зовнішньоторговельної діяльності в Україні і напряму її вдосконалення.
38. Особливості регулювання зовнішньоекономічних зв’язків України з державами – учасниками СНД.
39. Проблеми та перспективи розвитку торгової інтеграції в рамках СНД.
40. Співробітництво Україна – СОТ і проблема глобальної лібералізації.
41. Історія та актуальні проблеми переговорного процесу щодо приєднання України до СОТ.
42. Проблеми визначення країни походження товару в сучасній міжнародній торгівлі.
43. Регулювання застосування нетарифних заходів у документах СОТ.
44. Захисні заходи в сучасній міжнародній торгівлі.
45. Україна у світлі антидемпінгових розслідувань.
46. Порівняльний аналіз митно-тарифної політики розвинутих країн і країн, що розвиваються.
47. Сучасні тенденції у сфері нетарифного регулювання імпорту.
48. Роль стандартів і технічних вимог до товарів у розвитку міжнародної торгівлі.
49. Економічні та адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.
50. Забезпечення інтересів національної економічної безпеки в процесі зовнішньої торгівлі.
51. Обмежувальна політика держави і добробут нації.
52. Протекціонізм як засіб монопольно-конкурентної боротьби й складова економічної політики держави.
53. Роль інтеграційних угруповань у міжнародній торгівлі.
54. Масштаби і форми торговельної інтеграції в рамках Європейського Союзу.
55. Європейська інтеграція і глобалізація: проблеми взаємовпливу.
56. Україна в європейських інтеграційних процесах.
57. Вплив міжнародної виробничої кооперації на розвиток світової торгівлі.
58. Транснаціональне виробництво як чинник розвитку міжнародної торгівлі.
59. Роль ТНК у міжнародній торгівлі.
60. Роль преференційного чинника в розвитку міжнародної торгівлі (преференції країнам, що розвиваються, преференції в рамках виробничої кооперації, соціальні преференції, преференції в рамках торгових угод та ін.).
61. Формування ефективної експортоорієнтованої моделі економічного розвитку України.
62. Зовнішньоекономічна стратегія України в контексті її інтеграції до європейської економічної системи.
63. Роль банків в активізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.
64. Формування експортної політики України на світовому ринку зернових культур.
65. Формування експортної політики України на світовому металургійному ринку.
66. Експортний потенціал України в контексті розвитку світового господарства.
67. Реалізація національних економічних інтересів у регуляторній системі СОТ.
68. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв’язків України.
69. Експортний потенціал України як фактор інтеграції у світогосподарський простір.
70. Цінова політика та конкурентоспроможність підприємства на міжнародному ринку.