Неподаткові надходження бюджету: їх склад та значення
Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини від загальної суми доходів.
Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об’єднуються у п’ять груп:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження;
5) власні надходження бюджетних установ.
1. Доходи від власності та підприємницької діяльності включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди, нраховані на акції господарських товариств, які є у державній власності, рентна плата; тощо.
2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу – це плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, державне мито; митні збори.
Державне мито – це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.
3. Надходження авід штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції. За порушення стандартів, норма і правил підпр. д-сті СГ сплачують штрафи, частина яких спрямовуюється до Державного бюджету (60 %), і місцевих бюджетів (30 %) та Комітету України з питань стандартизації, методології та сертифікації для розвитку його матеріально-технічної бази (10 %).
Адміністративні штрафи сплачують юридичні і фізичні особи за порушення стандартів, прав споживачів, санітарних умов, правил пожежної безпеки тощо, ці кощти спрямовуються до Державного бюджету.
4. Інші надходження, серед яких: надходження від реалізації конфіскованого майна, сум кредиторської та депонентської заборгованості п-в, орг-й, установ, щодо яких минув строк позовної давності; від реалізації надлишкового озброєння; портовий збір; додаткові збори на виплату пенсій тощо.
5. Сюди входять власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. До доходів, отриманих належать: доходи за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг; плата за медичні послуги тощо.
12. Основи кошторисного фінансування. Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи
Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку,
управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні
бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа —
кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:
1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної
установи (оперативно-сітьові показники);
2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.
Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:
1) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної
установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу,
розмежовуються на:
• вихідні — об'єктивно існуючі на даний період;
• похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у
школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);
2) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи
(наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).
Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову
одиницю.
Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні
нормативи.
Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний
виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я на одного
жителя.
Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих
статей. Нормативи поділяються:
1) за методом обчислення:
1.1.розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення,
опалення тощо);
1.2.розраховані на основі статистичних спостережень;
2) за характером використання:
2.1. обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління);
2.2. факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними
установами).
Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюються обсяг
бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіли.
Види кошторисів:
а) індивідуальний — для кожної бюджетної установи;
б) загальний — по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі
дошкільні заклади та ін.);
в) на централізовані заходи, які проводяться відповідним органом
управління;
г) зведений — обсяги фінансування для окремого органу управління
(наприклад, зведений кошторис відділу освіти включає: загальні кошториси по
загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дошкільних закладах і на
централізовані заходи).
Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації - є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. Формування єдиного кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування установи (форми кошторису і лімітної довідки розробляються та затверджуються Мінфіном).