Сучасне світове господарство: визначальні риси. Групи країн, що формують світове господарство

Світова економіка.

Тема. Міжнародна торгівля, валютні відносини, рух капіталів між країнами.

План.

1.Сучасне світове господарство: визначальні риси. Групи країн, що формують світове господарство.

2.Міжнародні економічні відносини:

а) необхідність міжнародної торгівлі та її сучасні форми;

б) торговий баланс країни;

в) міжнародні торгівельні організації. Переваги членства в СОТ.

3.Механізми встановлення валютних курсів:

а)міжнародні організації валютного регулювання;

б)форми міжнародних грошей;

в)європейська валютна система у 21 ст. СДР та Євро;

г)валютні курси та умови зовнішньої торгівлі.

4.Форми міжнародного руху капіталів:міжнародний кредит та іноземне інвестування.

Діяльність міжнародних фінансово-кредитних організацій у забезпеченні міжнародного руху капіталу. Платіжний баланс країни.

Сучасне світове господарство: визначальні риси. Групи країн, що формують світове господарство.

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у світових економічних відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство.

Світове господарство – сукупність національних економік, взаємозв’язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Основа розвитку світового господарства - світовий ринок (16 ст., період Великих географічних відкриттів). Процес утворення світового ринку триває.

Основні етапи розвитку світового господарства:

· кінець 19-початок 20 ст. – завершилось формування світової системи господарства;

· середина 20 ст. – починається процес якісних змін системи світового господарства. Світова ринкова економіка поступово трансформується у напрямі соціального господарювання, активно утверджується змішана економіка;

· друга половина 20 ст. – розвиток міжнародної економічної інтеграції, що виступає головною визначальною рисою цього етапу;

· кінець 20 – початок 21 століття – світове господарство, не зважаючи на протиріччя, стає більш динамічним, інтегрованим і цілісним, набуває глобального характеру.

Для того, щоб національна економіка стала часткою світового господарства, вона повинна бути відкритою.

Відкрита економіка – це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації та технології).

Закрита економіка – це економіка, усі товари якої виробляються і продаються всередині країни.

Характерні риси світового господарства:

· активний процес переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, природних ресурсів, технологій;

· розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розміщені у декількох країнах, зокрема в рамках транснаціональних корпорацій;

· перехід до економіки відкритого типу у різних державах і створення міждержавних об’єднань;

· формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;

· розвиток всесвітньої інфраструктури;

· створення міжнародних та національних інститутів, які координують міжнародні економічні відносини (МВФ,МБРР, СОТ,ОЕСР).

Суб’єкти структури світового господарства:

· міжнародні економічні організації та інститути,

· інтеграційні об’єднання,

· держави,

· підприємства,

· фірми,

· ТНК,

· ТНБ.

Елементи структури світового господарства:

· науково - технічна сфера;

· виробничо-інвестиційна сфера;

· міжнародна торгівля;

· валютно-фінансова та кредитна сфери.

Класифікація країн , що входять до світового господарства:

а) головний критерій –ВВП на душу населення.

У світове господарство входить понад 230 національних господарств.

· високорозвинені (понад10 держав),

· розвинені (приблизно 25 держав),

· середньорозвинені,

· слаборозвинені (приблизно 150 країн);

· нерозвинені.

б)за галузевою структурою:

· індустріальні;

· індустріально-аграрні;

· аграрно-індустріальні;

· аграрні.

в)за ступенем інтеграції у світове господарство:

· інтегровані;

· слабоінтегровані.

Зв’язки національної економіки із світовим господарством здійснюються через:

· торгівлю;

· ціни на світовому ринку;

· фінанси;

· міжнародні валютні відносини;

· обмін науково-технічною інформацією і технологічними розробками;

· переміщення робочої сили.

На сучасному етапі світове господарство все виразніше набуває ознак цілісності, цей процес зумовлений дією таких факторів:

ü прагненням народів світу виживати в умовах нарощування ядерних потенціалів;

ü розгортанням НТР;

ü інтернаціоналізацією господарського життя , міжнародним поділом праці;

ü необхідністю об’єднання країн для розв’язання глобальних проблем.