Приклади розв'язання задач. Задача 1. Визначити коефіцієнт випередження темпів зростання обсягу виробництва у машинобудуванні порівняно з темпами зростання обсягу виробництва у

Задача 1. Визначити коефіцієнт випередження темпів зростання обсягу виробництва у машинобудуванні порівняно з темпами зростання обсягу виробництва у промисловості загалом, якщо на найближчі роки приріст обсягу виробництва у промисловості намічений на рівні 7 %, а в машинобудуванні — на рівні 12 %.

Розв'язання.

1. Нехай Qбм — обсяг випуску продукції в машинобудуванні в базовому періоді. Приріст становитиме

2. Нехай Qбг — обсяг випуску продукції промисловістю загалом у базовому періоді. Приріст становитиме

1. Темпи зростання обсягу виробництва в машинобудуванні

4. Темпи зростання обсягу виробництва у промисловості

5. Коефіцієнт випередження

Задача 2. Визначити галузеву структуру харчової промисловості за даними таблиці.

Галузі харчової промисловості	Обсяг виробництва, млн грн.
Хлібопекарська
Борошно-круп'яна
М'ясна
Молочна
Рибоконсервна
Інші

Розв'язання.

1. Обсяг виробництва продукції харчовою промисловістю загалом становить

155 + 106 + 140 + 95 + 66 + 53 = 615 млн грн.

2. Питома вага хлібопекарської галузі в загальному обсязі виробництва

ПВхліб = 155/615*100%=25,2%

3. Питома вага борошно-круп'яної галузі в загальному обсязі виробництва

ПВб-к = 106/615*100%=17,2%

4.Питома вага м'ясної галузі в загальному обсязі виробництва

ПВм'яс = 140/615*100%=22,8%

5. Питома вага молочної галузі в загальному обсязі виробництва

ПВмол = 95/615*100%=15,5%

6. Питома вага рибоконсервної галузі в загальному обсязі виробництва

ПВриб.к = 66/615*100%=10,7%

7.Питома вага інших галузей у загальному обсязі виробництва

ПВінш = 53/615*100%=8,6%

Завдання для самостійної роботи

Тести

1. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з моменту:

а) відкриття розрахункового рахунка в банку;

б) укладення і підписання установчих документів;

в) державної реєстрації;

г) виготовлення власної печатки.

2. Зазначте помилкові твердження:

а) за метою і характером діяльності підприємства поділяються на комерційні та некомерційні;

б) за формою власності майна підприємства поділяються на приватні, колективні, державні та національні;

в) за структурою виробництва підприємства поділяються на комбіновані, багатота вузькопрофільні;

г) за потужністю виробничого потенціалу підприємства поділяються на великі, середні та малі.

3. Загальна структура підприємства — це:

а) сукупність виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів;

б) сукупність основних, допоміжних та обслуговуючих підрозділів;

в) складові зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

г) структура вертикальних зв'язків і підпорядкованість його підрозділів.

4. Підприємство, яке засноване на власності відповідної територіальної громади, називається:

а) колективним;

б) комунальним;

в) кооперативним;

г) казенним.

5. Виробнича структура, яка найчастіше застосовується на великих підприємствах, де кілька однотипних підрозділів об'єднані в одне ціле, називається:

а) цеховою;

б) штабною;

в) комбінатською;

г) корпусною.

6. Цехи, які займаються утилізацією, переробкою відходів основного виробництва, називаються:

а) обслуговуючими;

б) підсобними;

в) побічними;

г) допоміжними.

7. Тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для реалізації спільної мети називається:

а) концерном;

б) картеллю;

в) корпорацією;

г) консорціумом.

8. На діяльність підприємства опосередковано впливає:

а) макросередовище;

б) мікросередовище;

в) внутрішнє середовище;

г) усі відповіді правильні.

9. Визначте помилкові твердження:

а) за часом роботи протягом року галузі промисловості поділяються на сезонні та несезонні;

б) за характером впливу на предмет праці галузі промисловості поділяються на добувні та обробні;

в) за станом технічної бази галузі промисловості поділяються на трудомісткі, фондомісткі, матеріаломісткі;

г) за економічним призначенням продукції промисловість поділяється на групи А і Б.

10. За характером виконуваних функцій складське господарство підприємства належить до цехів:

а) обслуговуючих;

б) підсобних;

в) побічних;

г) допоміжних.

11. Перепродаж товарів від свого імені за власний рахунок здійснює:

а) комівояжер;

б) дилер;

в) дистриб'ютор;

г) брокер.

12. Біржа, на якій здійснюються операції купівлі-продажу цінних паперів, називається біржею:

а) праці;

б) валютною;

в) товарною;

г) фондовою.

13. Консалтингові послуги належать до діяльності:

а) виробничої підприємницької, що має основний характер;

б) виробничої підприємницької, що має допоміжний характер;

в) посередницької;

г) маркетингової.

14. До основних функцій підприємницької діяльності належать:

а) творча;

б) ресурсна;

в) законодавча;

г) організаційно-супровідна.

15. Галузевий коефіцієнт випередження визначається:

а) у відсотках;

б) грошових одиницях;

в) як безрозмірна величина;

г) у натуральних одиницях.

16. Продаж товарів з доставкою покупцям здійснює:

а) дилер;

б) торговий дім;

в) консигнант;

г) комівояжер.

17. Будівельна фірма є об'єктом малого бізнесу в Україні, якщо чисельність працюючих у ній становить:

а) до 200 осіб;

б) до 100 осіб;

в) до 50 осіб;

г) до 15 осіб.

18. Господарська та економічна діяльність підприємства не залежить:

а) від планування його діяльності;

б) економічних відносин з іншими суб'єктами господарювання;

в) ціноутворення в межах підприємства;

г) відносин з місцевими радами.

19. На виробничому підприємстві за вдосконалення техніки і технології, підготовку та обслуговування виробництва, якість продукції відповідає:

а) головний інженер;

б) начальник виробництва;

в) відділ технічного контролю;

г) головний механік.

20. Джерелом формування майна підприємства не може бути: а) інвестиційний проект;

б) інноваційний проект;

в) дохід від цінних паперів;

г) кредити банків та інших кредиторів;

д) матеріальні внески засновників.

21. На виробничому підприємстві до обслуговуючих можна зарахувати цех:

а) прокатний;

б) ремонтний;

в) утилізації відходів;

г) транспортний.

22. За потужністю виробничого потенціалу (чисельністю працівників) підприємства поділяються на такі:

а) великі;

б) одноосібні;

в) малі;

г) середні.

23. Споживачі, конкуренти, державні органи, фінансово-кредитні установи, постачальники утворюють:

а) макросередовище підприємства;

б) мікросередовище підприємства;

в) внутрішнє середовище підприємства;

г) зовнішню структуру підприємства.

24. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні технологічні процеси, характерною ознакою яких є послідовність процесу переробки сировини, використовується така виробнича структура:

а) корпусна;

б) дивізіональна;

в) множинна;

г) комбінатська.

25. Відношення темпів зростання обсягу виробництва певної галузі до темпів зростання обсягів виробництва промисловості загалом називається:

а) структурою промисловості;

б) коефіцієнтом випередження;

в) показником використання потужностей галузі;

г) коефіцієнтом промислового виробництва.

26. Зазначте, суб'єкти якого добровільного об'єднання підприємств втрачають юридичну і господарську самостійність:

а) асоціації;

б) корпорації;

в) холдингу;

г) концерну.

27. Схема об'єднання підприємств, що працюють у системі взаємовигідних партнерських відносин, при яких відбувається передача на платній основі торгової марки, технології або лінії виробництва, називається:

а) опціоном;

б) факторингом;

в) франчайзингом;

г) лізингом.

28. Агент, який здійснює посередницьку діяльність шляхом реалізації продукції з власного складу на підставі договору-доручення, називається:

а) консигнантом;

б) дилером;

в) дистриб'ютором;

г) комісіонером.

29. Торгові доми як суб'єкти посередницької діяльності займаються:

а) торгівлею масовими товарами;

б) організацією виставок, презентацій;

в) здійсненням експортно-імпортних операцій;

г) продажем товарів з доставкою додому.

30. Оптова торгівля товарами масового вжитку відбувається на біржі:

а) фондовій;

б) валютній;

в) фінансовій;

г) товарній.

Задачі

1. За даними таблиці визначити темпи зростання виробництва в галузях чорної металургії в 2000 р., якщо базовим періодом є 1997 р.

Показник	Обсяг виробництва, млн т
1997 р.	2000 р.
Залізна руда	47,5	47,8
Марганцева руда	3,1	2,0
Чавун	17,8	23,0
Сталь	22,3	27,4
Сталеві труби	2,0	1,2
Прокат чорних металів	17,0	19,3

2. За даними таблиці визначити обсяг випуску продукції окремими галузями машинобудування в 2000 р., якщо темп зростання машинобудівної промисловості загалом Т = 103 %.

	Обсяг випуску	Галузевий
Галузь	продукції,	коефіцієнт
машинобудування	млн грн.,	випередження
	1990 р. (базовий)	на 2000 р.
Машинобудування металургійне	22,2	1,07
Машинобудування гірничорудне	24,1	1,10
Електротехнічна промисловість	28,5	1,02
Хімічне і нафтове машинобудування	15,6	0,97
Верстатобудування	7,3	0,90
Приладобудування	8,5	0,88
Автомобільна промисловість	10,2	0,95

3. За даними таблиці дослідити динаміку зростання виробництва продукції в окремих галузях промисловості з виробництва мінеральних добрив, якщо за базовий період взято 1995 р.

Показник	Обсяг випуску, тис. т
1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.
Мінеральні добрива загалом
У тому числі:
азотні
фосфатні
калійні

4. За даними таблиці визначити натуральні показники обсягу випуску продукції в 2000 р., якщо обсяг валової продукції промисловості загалом становить 225 млн грн.

Галузь промисловості	Частка в загальному обсязі випуску продукції, %, 2000 р.
Електроенергетика	16,2
Паливна промисловість	11,2
Металургія	23,8
Хімічна і нафтохімічна промисловість	5,4
Машинобудування і металообробка	14,1
Деревообробна і целюлознопаперова	2,2
Промисловість будівельних матеріалів	3,1
Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість	0,6
Легка промисловість	1,6
Харчова промисловість	15,1
Інші	6,7

5. За даними таблиці визначити структуру вантажоперевезень транспортом України в 1990 р. (базовий), 1995-1999 рр., темпи зростання, а також галузеві коефіцієнти випередження за окремими галузями транспорту. Дослідити динаміку обсягів надання послуг з вантажоперевезень.

Вид транспорту	Обсяг вантажоперевезень, млн т
1990 р.	1995 р.	1997 р.	1999 р.
Транспорт, разом
Залізничний
Морський
Річковий
Автомобільний
Авіаційний			5,4
Трубопровідний

6. За даними таблиці визначити темпи зростання обсягів виробництва меблів у регіоні України. За базовий взяти 1990 р.

Меблі	Обсяг виробництва, тис. грн.
1990 р.	1995 р.	1999 р.
Столи
Стільці, крісла
Шафи
Дивани			74,5
Гарнітури, набори (комплекти) меблів

7. За наведеними в таблиці даними про темпи зростання загального обсягу виробництва в текстильній промисловості України визначити галузеві коефіцієнти випередження. На основі їх порівняння дійти висновку про тенденції зміни структури текстильної промисловості за 1996-2000 рр.

Галузь текстильної промисловості	Частка в загальному обсязі виробництва, % до 1990 р.
1996 р.	1998 р.	2000 р.
Усі галузі разом
Бавовняна
Льняна
Вовняна
Шовкова
Трикотажна

8. За наведеними в таблиці даними про обсяг валової продукції в підгалузях легкої промисловості визначити її структуру виробництва.

Підгалузь виробництва	Обсяг валової продукції, млн грн.
Тканини
Шкіргалантерея
Взуття
Пошиття верхнього одягу
Дитячий трикотаж

9. За наведеними в таблиці даними про обсяг валової продукції визначити галузеву структуру і темпи зростання обсягів виробництва у 1995-1999 рр. (базовий — 1995 р.).

Підгалузь виробництва	Обсяг валової продукції, тис. грн.	Галузева структура	Темпи зростання обсягів виробництва
1995 р.	1997 р.	1999 р.	1995 р.	1997 р.	1999 р.	1995 р.	1997 р.	1999 р.
Телевізори
Магнітофони
Велосипеди
Мотоцикли
Холодильники
Пральні машини

10. За даними таблиці про темпи зростання обсягів виробництва в підгалузях будівництва розрахувати коефіцієнти їх випередження, якщо темп зростання обсягів виробництва будівельної промисловості загалом становить 107 %.

Підгалузь виробництва	Темпи зростання обсягів виробництва, %
Шиферні листи
Цегла
Залізобетонні конструкції
Асфальтова плитка

Управління підприємством

Сутність і функції процесу управління підприємством як складною системою.

Структура системи управління, її класифікаційні ознаки.

Різновиди управління на підприємстві.

Методи управління підприємством.

Організаційна структура управління підприємством.

Вищі органи державного управління підприємствами.

Шляхи вдосконалення управління підприємством.

Сучасне підприємство та його основна організаційна структура — виробництво належать до категорії складних систем. Ця обставина повинна бути врахована в аналізі особливостей функціонування підприємства, оцінці його економічної ефективності й економічного управління. Поняття "система" передбачає цілісність об'єкта, що складається з багатьох взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів. Функціонування цього об'єкта визначається сформульованими місією та цілями.

Окрім цілісності система характеризується структурою, певними властивостями (параметрами), зв'язками між елементами як всередині системи, так і зовні. Структура системи може бути класифікована за різними ознаками (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікаційна ознака	Види систем
За кількістю рівнів ієрархії За ступенем централізації управління За принципами поділу на підсистеми За кількістю цілей функціонування	Однорівневі, багаторівневі Централізовані, децентралізовані, змішані Функціональні, об'єктні Одноцільові, багатоцільові

Більшість підприємств належить до багаторівневих ієрархічних структур з такими характерними рисами:

1. автономність окремих підсистем (елементів);
2. пріоритет вищих за рівнем підсистем порівняно з нижчими;
3. керованість нижчих за рівнем підсистем з боку вищих.

З умови пов'язаності підсистем підприємства між собою, а також із системою-резидентом можна визначити певні вимоги до відносин між підсистемами, що суттєво впливають на ефективність управління підприємством:

1. необхідність чіткого узгодження цілей між рівнями підсистем та системою загалом;
2. забезпечення інформаційної сумісності підсистем, можливості оперативної обробки та передання даних у наступні ланки системи;
3. застосування єдиної формалізації структури інформації у вигляді типових документів, форм обліку, показників контролю функціонування підсистем і підприємства загалом;
4. обробка інформації, що надходить у режимі реального часу. Організація управління підприємством залежить від складності його структури, масштабу й виду діяльності, наявності зв'язків з іншими суб'єктами господарської діяльності. Для більшості підприємств характерні три основні види управління їх діяльністю: виробниче, організаційне й економічне. У складних умовах України відбувається процес становлення нового для неї корпоративного управління, для якого характерною є корпоративна організація власності. Це — об'єднання фінансових і промислових підприємств, промислових і торговельних підприємств, створення банками лізингових фірм, венчурних компаній, спільна участь кількох підприємств у створенні акціонерного капіталу одного підприємства. Права учасників таких об'єднань залежать від відсотка акцій, що їм належать.

Основні завдання виробничого управління:

1. управління розвитком підприємства (розширення асортименту продукції, що випускається, за рахунок випуску якісніших виробів, тобто поліпшення їх якісних та споживчих характеристик, застосування вдосконалених технологій виготовлення продукції, автоматизації виробництва);
2. підвищення конкурентоспроможності продукції;
3. забезпечення більш ефективного використання устаткування, наявних виробничих площ;
4. систематичний контроль технічного стану устаткування, забезпечення його технічного обслуговування й ремонту;
5. забезпечення підвищення продуктивності праці основного та допоміжного персоналу;
6. зниження всіх видів виробничих витрат;
7. оптимальне планування, чіткий облік та нормування основних технологічних операцій;
8. управління технологічною підготовкою виробництва продукції;
9. оперативне диспетчерське регулювання всіх матеріальних потоків та технологічних операцій починаючи від складів із сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і закінчуючи процесами збирання, контролю готової продукції та її виходом з виробничих цехів на склад готової продукції.

Основні завдання організаційного управління:

1. вибір форми організації управління підприємством і виробництвом;
2. визначення відносин і зв'язків між структурними підрозділами підприємства;
3. визначення функцій кожного елемента структури для підтримання нормальної діяльності підприємства;
4. розподіл основних функцій управління між управлінськими підрозділами та окремими працівниками підприємства;
5. забезпечення необхідної координованості дій підрозділів підприємства;
6. підбір, розстановка та навчання кадрів;
7. здійснення контролю за якістю та ефективністю роботи підрозділів управління підприємством;
8. формування механізму відносин з іншими організаціями, постачальниками сировини, матеріалів, комплектуючих, зі споживачами продукції, джерелами фінансування.

Основні завдання економічного управління:

1. виявлення впливу основних економічних показників (обсягу випуску продукції, постійних та змінних витрат, ціни, прибутку) на забезпечення беззбитковості, прибутковості підприємства, його самоокупності та самофінансування розвитку виробництва;
2. обгрунтування доцільності обсягів виробництва, співвідношення постійних та змінних витрат у собівартості кожного виду продукції;
3. обгрунтування найраціональнішої для підприємства форми організації виробництва (кооперації, спеціалізації тощо);
4. вибір найдоцільнішого варіанта оснащення підприємства машинами та устаткуванням;
5. обгрунтування ефективності інвестиційних проектів з реконструкції підприємства, модернізації устаткування й оновлення продукованої продукції;
6. пошук наявних резервів підвищення економічної ефективності виробництва;
7. розробка шляхів поліпшення якості продукції;
8. обгрунтування й подальший розвиток нормативної бази підприємства (матеріальних, фінансових та трудових витрат на виготовлення одиниці продукованої продукції);
9. обгрунтування ціноутворення продукованої підприємством продукції;
10. систематичний аналіз господарської діяльності та фінансового стану підприємства з визначенням показників рентабельності виробництва й оборотності капіталу;
11. аналіз використання матеріальних ресурсів, розробка пропозицій щодо зниження матеріаломісткості, енергомісткості продукованої продукції, витрат на матеріальні ресурси;
12. планування розподілу прибутку за фондами накопичення та споживання, розробка перспективного, поточного та оперативного планів діяльності підприємства;
13. організація обліку й контролю економіко-виробничої діяльності за окремими видами продукції та по підприємству загалом. Однією з характерних рис діяльності підприємства є поділ праці.

Розрізняють дві форми поділу — горизонтальну і вертикальну.

Горизонтальна форма поділу праці пов'язана з розкладанням роботи на окремі завдання. У результаті такого поділу формуються окремі підрозділи підприємства, які виконують певні частини загального завдання. Після цього постає потреба координування дій виконавців для досягнення поставленої мети. Це призводить до появи і відокремлення управлінської праці від виконавчої, що відповідає вертикальному поділу праці на підприємстві.

В управлінні сучасним підприємством необхідно дотримуватися таких принципів:

1. чіткого розподілу праці серед виконавців;
2. додержання дисципліни і порядку;
3. ознайомлення працівників з їх повноваженнями і відповідальністю в межах їх призначення;
4. використання мотивації високопродуктивної праці;
5. забезпечення рівної справедливості для всіх працівників;
6. впевненості у стабільності роботи;
7. дотримання взаємовідносин з працівниками з урахуванням виробничої ієрархії;
8. заохочування ініціативи.

В управлінні підприємством виокремлюють такі основні функції:

• планування — визначення мети діяльності підприємства;

1. організація — визначення і розподіл серед виконавців окремих завдань, повноважень та відповідальності;
2. мотивація — створення умов, за яких виконавці зможуть і бажатимуть виконувати пропоновану їм роботу якнайкраще;
3. аналіз і контроль — вимірювання та порівняння результатів наміченої діяльності із запланованими показниками; коригування діяльності в разі виявлених відхилень від плану.

Таким чином, управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

Методи управління на підприємстві — це способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив загалом, необхідні для досягнення цілей підприємства. Оскільки методи управління спрямовані на людей, то основою класифікації цих методів є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності. За змістом ці мотиви поділяються на економічні, соціальні та примусові. Відповідно розрізняють економічні, соціально-психологічні та адміністративно-правові (організаційні) методи управління.

Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини: матеріальне заохочення, змістовний характер праці, можливості для прояву ініціативи, кваліфікаційне зростання тощо.

Адміністративно-правові (організаційні) методи управління реалізують мотиви примусового характеру. їх існування зумовлюється зацікавленістю у спільній організації праці. Ці методи поділяються на регламентуючі (подання методичної, інструктивної, законодавчої допомоги працівникам) і розпорядчі (розподіл завдань, контроль за їх виконанням, застосування в разі потреби адміністративних, матеріальних та карно-правових санкцій).

Система управління підприємством складається з певних елементів, структурованих по вертикалі й горизонталі залежно від взаємовідносин і взаємопідпорядкованості суб'єктів управлінського впливу. Створена в такий спосіб ієрархічна структура управління називається організаційною.

Розрізняють кілька типів організаційних структур управління. Найпростішою є лінійна. її використовують на невеликих підприємствах з нескладною технологію і організацією виробництва. Між елементами лінійної організаційної структури управління існують лише одноканальні взаємодії. Іншими словами, на підприємстві кожний підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує водночас адміністративні та всі інші керівні функції у відповідному підрозділі. До переваг лінійної організаційної структури управління належать чіткість взаємовідносин, оперативність і несуперечливість управлінських рішень і надійний контроль. Недолік цієї організаційної структури полягає в тому, що керівник окрім основних координуючих функцій повинен відволікатися на виконання додаткових робіт з кадрами, з обліку, контролю якості тощо.

Лінійно-штабна (лінійно-функціональна) організаційна структура управління покликана допомогти лінійному керівникові у вирішенні зазначених додаткових виробничих завдань. Для цього при лінійному керівництві створюється функціональна служба (штаб), яка формує відповідні управлінські рішення, але безпосередньо не віддає розпоряджень, тобто має лише дорадчі права. Перевага такої організаційної структури управління полягає в можливості для лінійного керівництва сконцентруватися на поточних виробничих справах. До недоліків належать збільшення управлінських витрат на утримання штабів і зниження оперативності у процесі прийняття управлінських рішень. Проте така структура поширена і ефективно діє у масовому виробництві, де технологічні зміни незначні, а обсяги продукованої продукції великі.

Функціональна організаційна структура управління так само передбачає наявність штабів, але їх персонал має права прийняття рішень і керування. При такій організаційній структурі управління кожний виробничий підрозділ може одночасно отримувати розпорядження від кількох керівників функціональних підрозділів (штабів) підприємства. Перевага такої структури полягає в тому, що забезпечують адекватне і компетентне керівництво з кожної проблеми, що виникає на підприємстві. До недоліків належить суперечливість, а іноді й неузгодженість рішень, зниження оперативності в реалізації управлінського рішення.

Дивізіональна організаційна структура управління будується не за функціональною ознакою, а за принципом групування виробничих підрозділів. Наявність цієї форми організаційної структури пов'язана з процесом укрупнення підприємств у разі диверсифікації, комбінування виробництва, створення корпорацій і конгломератів. На цих підприємствах розподіл управлінської праці поглиблюється так, що вищі ланки управління займаються лише загальними питаннями (фінансовими, юридичними, кадровими), а решту своїх функцій делегують керівникам виробничих підрозділів, які, у свою чергу, мають власну структуру управління.

Матрична структура управління передбачає поряд з лінійними керівниками і штабами створення тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів певних функціональних підрозділів. Тимчасова робота пов'язана, як правило, з розробкою нових видів продукції. Після завершення цих робіт спеціалісти повертаються до своїх функціональних підрозділів.

Широке коло управлінських рішень, прийняття та реалізація яких виходять за межі компетенції підприємств, виробляють і здійснюють вищі органи загальнодержавного управління України. Президент України як глава держави керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. Верховна Рада України формує законодавчу базу і в такий спосіб бере участь в управлінні опосередковано. Центральну виконавчу владу представляє Кабінет Міністрів України. Він практично координує і спрямовує діяльність господарюючих суб'єктів, спираючись на міністерства, державні комітети, агентства тощо.

Основними складовими діючої системи загальнодержавного управління сферою економіки є галузеві та функціональні міністерства, очолювані міністром, який має кількох заступників. У складі кожного міністерства працюють різні відділи: планово-економічний, технічний, маркетингу, зв'язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці, заробітної плати та ін.

До вищих органів державного управління підприємствами належать також державні комітети та інші центральні органи, які за статусом прирівняні до Державного комітету України. Серед них Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет України з енергозбереження, Державний комітет із стандартизації, метрології та сертифікації України, Національне космічне агентство, Державне казначейство України та ін. Функціонують також центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Антимонопольний комітет, Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна, Служба безпеки та ін.

Конкретні функції, які виконують центральні органи державного управління, здебільшого визначаються їх назвою.

Удосконалення управління підприємством має відбуватися за такими основними напрямами:

1. удосконалення організаційної структури управління підприємством;
2. оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;
3. удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;
4. підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві, поліпшення якості вироблюваної продукції. Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності управлінського апарату, а також чисельності працівників виробничих підрозділів згідно з діючими нормативами.

Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства можна за допомогою широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп'ютерних мереж зв'язку, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, бюджету-вання, управління фінансовими потоками та витратами.

Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означає раціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.

Завдання для самостійної роботи

Тести

1. Горизонтальна форма поділу праці на підприємстві — це:

а) технологічні зв'язки між окремими підрозділами;

б) розкладання обсягу роботи на окремі завдання;

в) оперативно-календарне планування діяльності підрозділів підприємства;

г) форма, що охоплює і структурує складові внутрішнього середовища підприємства.

2. Вертикальна форма поділу праці на підприємстві спричинила:

а) виникнення структур управління;

б) появу окремих цехів;

в) появу поняття загальної структури підприємства;

г) поділ цехів на основні, допоміжні та обслуговуючі.

3. До функцій управління на підприємстві належать:

а) інновація;

б) організація;

в) мотивація;

г) кооперування.

4. Процес ефективного впливу на людей заради реалізації місії підприємства називається:

а) контролем;

б) організацією;

в) мотивацією;

г) плануванням.

5. Способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив загалом, що необхідні для досягнення цілей підприємства, називаються:

а) методами управління;

б) чинниками продуктивності праці;

в) результатами організації праці;

г) плануванням діяльності трудового колективу.

6. Економічні методи управління підприємством реалізують мотиви:

а) соціальної поведінки людини;

б) зацікавленості у спільній праці;

в) застосування адміністративних санкцій;

г) матеріального інтересу участі людини у виробничих процесах.

7. Виробнича структура, коли кілька однотипних цехів можуть бути об'єднані, називається:

а) дивізіональною;

б) матричною;

в) корпусною;

г) цеховою.

8. До різновидів організаційної структури управління підприємством не належить структура:

а) дивізіональна;

б) корпусна;

в) лінійно-штабна;

г) множинна.

9. До особливостей функціональної (штабної) організаційної структури належить:

а) надійність контролю;

б) підпорядкованість підлеглих усім штабам одночасно;

в) оперативність управлінських рішень;

г) компетентне керівництво кожної функції управління.

10. Організаційна структура управління підприємством, яка передбачає наявність функціональних підрозділів (штабів), що мають права керування і прийняття рішень, називається:

а) лінійно-штабною;

б) функціональною;

в) дивізіональною;

г) лінійною.

11. Контроль як управлінська функція підприємства полягає в такому:

а) обліку результатів, досягнутих за певний період діяльності підприємства;

б) перевірці своєчасності початку трудової зміни;

в) порівнянні фактично досягнутих результатів з плановими;

г) усі відповіді правильні.

12. Зазначте, за якою організаційною структурою управління штаби мають тільки дорадчі права щодо управління підприємством:

а) лінійною;

б) функціональною;

в) дивізіональною;

г) лінійно-функціональною.

13. Фонд державного майна України виконує такі функції:

а) спрямовує зовнішньоекономічну діяльність;

б) розроблює плани фінансування бюджетних організацій;

в) реалізує програми приватизації державних підприємств;

г) займається проблемами стандартизації та сертифікації продукції підприємств.

14. Властивості функціональної структури управління:

а) малі витрати на утримання управлінського апарату;

б) високий ступінь компетентності управлінських рішень;

в) певна суперечливість в організації виконання управлінських рішень;

г) функціональні штаби мають дорадчі права, а остаточне рішення приймає керівник.

15. Залежно від масштабу існують такі види поділу праці:

а) загальний;

б) колективний;

в) одиничний;

г) спеціалізований.