Правовий режим національних природних парків

Правовий режим національних природних парків регулюється:

· Главою 3 Розділу ІІІ Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;

· Положенням про проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, затвердженим наказом Мінприроди України від 6 липня 2005 року № 245 та іншими законодавчими актами.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

На територіях національних природних парків встановлюється диференційований режим використання, відтворення та охорони відповідно до функціонального зонування:

Заповідна зона національних природних парків встановлюється для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим використання її визначається згідно з вимогами, встановленими для природних заповідників.

У межах зони регульованої рекреації адміністрацією парків виділяються ділянки для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих і пам’ятних місць. Також дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок; забороняються такі види використання природних ресурсів: рубки лісу головного користування, промислове рибальство і мисливство, ін. види використання природних ресурсів, що можуть негативно вплинути на стан природних комплексів заповідної зони.

У зоні стаціонарної рекреації можуть надаватися земельні ділянки для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку.

У межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, а також землі ін. землевласників і землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з дотриманням загальних вимог щодо використання природних об’єктів та охорони довкілля.

На територіях зон регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняються всі види використання природних ресурсів, які призводять або можуть призвести до погіршення стану довкілля та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Правовий режим регіональних ландшафтних парків

Правовий режим регіональних ландшафтних парків регулюється:

· Главою 4 Розділу ІІІ Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;

· Положенням про проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів, затвердженим наказом Мінприроди України від 6 липня 2005 року № 245 та іншими законодавчими актами.

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

У всьому іншому правовий режим регіональних ландшафтних парків подібний до правового режиму національних природних парків. Істотна відмінність: національний природний парк є об’єктом ПЗФзагальнодержавного значення, а регіональний ландшафтний парк – місцевого значення.