Особливості порушення кримінальної справи, слідчі ситуації, версії і завдання

Тема 29. Розслідування злочинів пов'язаних з забрудненням довкілля

Класифікація і криміналістична характеристика злочинів проти довкілля

У числі злочинів проти довкілля виділяють ті, безпосереднім об’єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосфер­ного повітря, лісових масивів, земель, надр, передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення пра­вил охорони вод»), ст. 243 КК («Забруднення моря»), ст. 239 КК («За­бруднення або псування земель»), ст. 240 КК («Порушення правил охорони надр»), ст. 244 КК («Порушення законодавства про континен­тальний шельф України») та ін.

Криміналістична характеристика названих злочинів традиційно охоплює такі елементи: а) способи вчинення злочину; б) способи приховування злочину; в) час, місце та обстановка вчинення злочину; г) типові сліди злочину (види і характер слідів); ґ) особа злочинця; д) особа потерпілих.

Способи вчинення злочинів проти довкілля виражаються в діях чи бездіяльності службових осіб або осіб, що відповідають за установку та експлуатацію очисних споруд або за роботу, пов’язану із знешко­дженням і транспортуванням відходів, викидів шкідливих речовин.

Способами приховування цих злочинів є: зміни у документах, що відображають певні накази про будівництво, реконструкцію чи екс­плуатацію очисних споруд, уведення їх в експлуатацію; аналіз по­переджень уповноважених органів, що мають місце, а також осіб, що беруть участь у виробничому процесі і заявляють про порушення в роботі очисних споруд; приховування документації про заборону введення в експлуатацію очисних споруд; заяви працюючих осіб про порушення експлуатаційного режиму; знищення слідів по­ломки механізмів, що регулюють скидання і викиди відходів, котрі забруднюють довкілля; знищення забруднень, що мають місце.

Типові сліди злочину. Сліди злочинів проти довкілля можуть виявля­тися у таких формах: а) у вигляді заяв осіб про порушення, що мають місце, скидання і викид відходів або шкідливих для здоров’я людини матеріалів чи речовин; б) у вигляді попереджень уповноважених органів про порушен­ня у роботі очисних споруд і забруднення довкілля; в) у вигляді речових забруднень (слідів) від скидань і викидів (загибель риби, викиди в повітря газів, окремих речовин у вигляді пилу або інших часток).

Особа злочинця. До кримінальної відповідальності притягуються особи, на яких покладено обов’язок додержання правил стосовно недо­пущення забруднень, що мали забезпечувати нормальне функціонування очисних споруд, а також інші особи, що виконують названі функції, або особи, з вини яких очисні споруди вийшли з ладу і забруднюють довкілля.

Особа потерпілих. До потерпілих належать люди, що потрапили у сферу зараження довкілля хімічними, фізичними, біологічними викида­ми і скиданнями, які порушують нормальний екологічний баланс, котрий забезпечує життєздатність людей і тварин.

Обставини, що підлягають з’ясуванню

У процесі розслідування злочинів проти довкілля необхідно з’ясувати низку обставин. До них належать такі:

1) який об’єкт під­дався забрудненню;

2) у чому саме виразилося забруднення;

3) які наслідки сталися в результаті порушення правил скидання у водо­ймища шкідливих відходів виробництва або шкідливих викидів в атмосферу;

4) які матеріальні збитки заподіяні в результаті цього; 5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину;

6) місцезна­ходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності і технології виробництва;

7) час викиду відходів і вияв­лення його наслідків;

8) які спеціальні правила порушено;

9) хто винний в їхньому порушенні;

10) які обставини сприяли цьому по­рушенню.

Особливості порушення кримінальної справи, слідчі ситуації, версії і завдання

Вирішуючи питання про порушення кримінальної справи, необхідно враховувати, що ці злочини вважаються закінченими з моменту забруднення водойм, водних джерел та підземних вод неочищеними та незнешкодженими стічними водами, викидами та відходами промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ, організацій за умови, що це забруднення створювало реальну можливість заподіяння шкоди здоров’ю людей або сільськогосподарському виробництву чи рибним запасам. Аналогічно вирішується питання щодо випадків забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров’я людей відходами промислового виробництва.

У процесі висунення слідчих версій і планування розслідування у цій категорії проваджень необхідно враховувати типові вихідні дані та слідчі ситуації.

Типовими є ситуації, коли до правоохоронних органів надходять факти про порушення правил охорони навколишнього середовища:

1) від відповідних служб екологічного контролю

2) обґрунтовані заяви від громадян, організацій, установ тощо.

У першому випадку органи екологічного контролю нерідко мають дані про факти порушень та їх наслідки, що зафіксовані за допомогою приладів, а також документально, під час відомчого розслідування. У подібних випадках слідчий висуває версії щодо конкретного об’єкта – джерела забруднення і особи, відповідальної за дотримання відповідних правил; причин порушень, що були припущені; механізму події, його наслідків. Для даної ситуації характерний такий комплекс слідчих (розшукових) дій: огляд місця події, огляд очисних споруд, огляд документів, допит свідків, призначення судових експертиз, допит потерпілих, допит підозрюваних.

У другій ситуації сутність події та її наслідки не завжди очевидні. У цьому разі висуваються версії про сам характер події, її наслідки, причинний зв’язок між ними (наприклад, чи мало місце забруднення води, атмосферного повітря, чи порушені норми викиду відходів).

Завдання: 1) встановити факт забруднення; 2) здійснити перевірочні дії відносно початку та закінчення забруднення; 3) встановити територію забруднення; 4) з’ ясувати наслідки забруднення щодо атмосфери, вплив на людей (ступінь отруєння); 5) встановити матеріальні збитки, заподіяні забрудненням довкілля. За наявності даних, що дають підставу для порушення кримінальної справи, остання порушується та проводяться невідкладні слідчі дії.