Система законодавства щодо використання та охорони надр 3 страница

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсив­ного використання-пасовища, луки, сіножаті тощо;

й) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та нідля-гають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

Законодавство про екологічну мережу

Закон України «Про екологічну мережу України» (від 24.06.2004 р.), Закон України «Про Загальнодержавну програму фор­мування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки» (від 21.09.2000 р.), Закон України «Про Генеральну схему планування території України» (від 07.02.2002 р.), Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (від

25.06.1991 р.), «Про природно-заповідний фонд України» (від

16.06.1992 р.), «Про тваринний світ» (від 13.12.2001 р.), «Про рос­линний світ» (від 09.04.1999 р.), «Про Червону книгу України» (від 07.02.2002 р.), «Про охорону земель» (від 19.06.2003 р.), постанови Верховної Ради України «Про програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» (від 22.09.1994 р.), «Про основні на­прямки державної політики України у галузі охорони довкілля, вико­ристання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (від 05.03.1998 р.), ЗК України, Лісовий та Водний кодекси України.

Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження концепції збереження біологічного різноманіття України» (від 12.05.1997 р.), «Про затвердження Положення про Зелену книгу України» (від 29.08.2002 р.), «Про затвердження порядку ведення Зеленої книги України» (29.01.1997 р.).

Створення та охорона об'єктів екомережі міжнародного значення здійснюється також відповідно до: Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середо­вище існування водоплавних птахів (1971 р.), Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі (1979 р.), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979 р.), Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1992 р.), Конвенції про біологічне різноманіття (1992 р.), Всеєвро- пейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різно­маніття (1995 р.), Конвенції про охорону та відтворення транскор­донних водостоків та міжнародних озер.

Право власності на об'єкти екомережі

Включення територій та об'єктів до екомережі не призводить до зміни форми власності і категорії земель на відповідні земельні ділянки та інші природні ресурси, їх власника чи користувача.

Власники і користувачі об'єктів екомережі зобов'язані забезпечу­вати їх використання за цільовим призначенням та беруть на себе зобов'язання щодо збереження природних ресурсів, їх екологічно збалансованого та раціонального використання.

Права власників і користувачів об'єктів екомережі:

а) звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з пропозиціями щодо надання фінансової підтримки, направленої на збереження ландшафтного та біорізноманіття;

б) брати участь в обговоренні та внесенні пропозицій до проектів нідповідних програм розвитку екомережі;

в) готувати та подавати в установленому порядку пропозиції щодо надання статусу об'єкта природно-заповідного фонду;

г) отримувати інформацію щодо екологічного стану території чи об'єкта, включеного до екомережі;

ґ) брати участь у міжнародному співробітництві з питань форму­вання, збереження та використання екомережі.

Засоби забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі

Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Мінприроди, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

З метою координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади при них утворюються координаційні ради з питань формування екомережі, які є дорадчими органами.

Основними завданнями координаційних рад є:

а) аналіз стану виконання основних положень Загальнодержавної програми формування національної екомережі України на 2000 - 2015 роки;

б) організація розроблення Зведеної схеми формування екомере­жі України, регіональних та місцевих схем формування екомережі;

в) організація підготовки один раз на п'ять років Національної доповіді про стан формування національної екомережі;

г) сприяння реалізації міжнародних програм і проектів технічної допомоги, залучення іноземних інвестицій, спрямованих на фор­мування національної екомережі;

г) забезпечення широкого інформування населення про стан та перспективи формування екомережі;

д) підготовка пропозицій щодо формування основних засад дер­жавної політики і механізму її реалізації в галузі збереження ланд­шафтного та біорізноманіття;

е) впровадження принципів екосистемного підходу в природо­охоронній діяльності.

Планування екомережі

Проектування екомережі передбачає:

а) нанесення на планово-картографічні матеріали територій та об'єктів, включених до переліків екомережі;

б) визначення територій, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну, історико-культурну цін­ність, встановлення передбачених законом обмежень на їх планування, забудову та інше використання;

в) обґрунтування необхідності включення територій та об'єктів до переліків екомережі, резервування територій для цих потреб, надання природоохоронного статусу, введення обмежень (обтяжень) для відновлюваних, буферних та сполучних територій для забезпечення формування екомережі як єдиної просторової системи;

г) розроблення рекомендацій щодо визначення режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, відновлюваних, буферних та сполучних територій, які пропонується створити, а також щодо необхідності вилучення і викупу земельних ділянок;

ґ) узгодження регіональних і місцевих схем формування еко­мережі із Зведеною схемою формування екомережі України, поєд­нання її із Всеєвропейською схемою формування екомережі та із затвердженою проектною документацією з урахуванням державних, громадських і приватних інтересів, визначення перспективних напря­мів забезпечення збереження та невиснажливого використання цінних ландшафтів та інших природних комплексів, об'єктів і територій.

Схеми формування екомережі

1. Проектування екомережі здійснюється шляхом розроблення регіональних схем формування екомережі Автономної Республіки Крим та областей, а також місцевих схем формування екомережі районів, населених пунктів та інших територій України.

2. Зведена схема формування екомережі України є складовою частиною Генеральної схеми планування території України і затвер­джується Верховною Радою України.

3. Виконання Зведеної схеми формування екомережі України, а також регіональних та місцевих схем формування екомережі забез­печується на основі Загальнодержавної програми розвитку екомережі, що затверджується Верховною Радою України, та регіональних і місцевих програм з питань розвитку екомережі, що затверджуються відповідними радами.

4. Зведена схема формування екомережі України, регіональні та місцеві схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі є основою для розроблення усіх видів проектної документації при здійсненні землеустрою, роз­робці містобудівної документації, а також здійсненні господарської та іншої діяльності.

Поняття природно-заповідного фонду, його склад та режим

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу при­родоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виді­лені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навко­лишнього природного середовища.

До природно-заповідного фонду України належать'

1. природні території та об'єкти - природні заповідники, біо- сферні заповідники, національні природні парки, регіональні ланд­шафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

2. штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єк­тів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, викорис­тання і відтворення їх природних комплексів.

Режим визначається з урахуванням класифікації та цільового призначення об'єктів.

Форми власності на території, об'єкти природно-заповідного фонду та види їх використання

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у держав­ній, комунальній та приватній власності.

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, зони -- буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповід­ників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки приро­ди, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологіч­ні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття Закону України «Про ПЗФ», не підлягають приватизації.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовува­тися:

• у природоохоронних цілях; - • у науково-дослідних цілях;

• в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

• в освітньо-виховних цілях;

• для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені основні види використання, а також заготівля де­ревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та вико­ристання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Режим природних заповідників

Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою (береження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх ком­понентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються і! них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та еколо­гічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресур­сами, що надаються заповідникам, повністю вилучаються з госпо­дарського використання.

• ріа території природних заповідників забороняється будь-яка гос­подарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню іаповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:

• будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів тран­спорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських гварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та нертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками тукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

» геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, пору­шення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі ниди лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

• мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рос­лин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих нидів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємкість угідь, чбирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

У природному заповіднику допускається проведення заходів виключно відповідно до проекту організації його території та для збереження і відтворення корінних природних комплексів, а саме:

• виконання відновлюваних робіт на землях з порушеними корін­ними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збере­ження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

• здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не пору­шують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними орг анізаціями і затверджуються Мінприроди.

Режим біосферних заповідників

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідни­ми установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комп­лексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, ви­вчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповід­ників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Структура території біосферних заповідників

Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

• заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослин­ного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

• буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, «становлених для охоронних зон природних заповідників;

• зона антропогенних ландшафтів - включає території традицій­ного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

У межах території біосферних заповідників можуть виділятися ■іони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додер­жанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.

Проекти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються Мінприроди.

Режим національних природних парків

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційни­ми, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загаль­нодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтво­рення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами, що надаються національним природним паркам, вилучаються з господарського використання.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

• збереження цінних природних та історико-культурних комплек­сів і об'єктів;

• створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з до­держанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

• проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових реко­мендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

• проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об'єктів національних природних парків

На території національних природних парків диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функ­ціональним зонуванням:

• заповідна зона - призначена для охорони та відновлення най­більш цінних природних комплексів, режим якої визначається відпо­відно до вимог, встановлених для природних заповідників;

• зона регульованої рекреації - в її межах проводяться корот­костроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й промислове добування мисливських тварин, інша діяль­ність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;

• зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готе­лів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;

• господарська зона - у її межах проводиться господарська діяль­ність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знахо­дяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також :,емлі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додер­жанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Режим регіональних ландшафтних парків

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреацій­ними установами місцевого чи регіонального значення, що ство­рюються з метою збереження в природному стані типових або уні­кальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:

• збереження цінних природних та історико-культурних комплек­сів та об'єктів;

• створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержання режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

» сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Структура території та вимоги щодо охорони природних

комплексів та об'єктів регіональних ландшафтних парків

На території регіональних ландшафтних парків може проводитися зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій націо­нальних природних парків.

Проект організації території регіонального ландшафтного парку затверджується державним органом, який прийняв рішення про ор- галізацію парку.

Режим пам'яток природи та заповідних урочищ

Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у при­родному стані.

Оголошення пам'яток природи та заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи та заповідних урочищ

На території забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збе­реженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Режим ботанічних садів та дендрологічних парків

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, аклі­матизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефектив­ного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження бота­нічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресур­сами, що надаються ботанічним садам, вилучаються з господарського використання.

Структура території та основні вимоги щодо режиму ботанічних садів

У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони:

• експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що вста­новлюється адміністрацією ботанічного саду;

• наукова - до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;

• заповідна - відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;

• адміністративно-господарська.

Дендрологічні парки

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються дендрологічним паркам, вилучаються з господарського використання.

Основні вимоги щодо режиму дендрологічних парків

На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій.

На території дендрологічних парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Проект організації території дендрологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами і затвер­джується органом, у підпорядкуванні якого перебуває дендрологічний парк, за погодженням з: центральнім органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо дендрологічних парків загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середо­вища на місцях - щодо дендрологічних парків місцевого значення.

Режим зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотич­них та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохорон­ними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються зоологічним паркам, вилучаються з господарського використання.

Структура території та основні вимоги щодо режиму зоо-логічних парків

На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:

® експозиційна - призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;

• наукова - у її межах проводиться науково-дослідна робота; від­відування зони дозволяється в порядку, що встановлюється ад­міністрацією парку;

• рекреаційна - призначена для організації відпочинку та обслуго­вування відвідувачів парку;

• господарська - зона, де розміщуються допоміжні господарські об'єкти.

Проект організації території зоологічного парку розробляється спе­ціалізованими науковими та проектними організаціями і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває зоологічний парк, за погодженням з: центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища — щодо зоологічних парків загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо зоологічних парків місцевого значення.

Зоологічні парки можуть організовувати пересувні експозиції тварин, мати у своєму складі підсобні господарства, які створюються для забезпечення тварин кормами.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, при­родоохоронних та оздоровчих цілях.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.

Оголошення парків-нам'яток садово-паркового мистецтва прова­диться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.

Основні вимоги щодо режиму парків-пам'яток садово-паркового мистецтва

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва за­бороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покла­дених на них завдань і загрожує їх збереженню.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забезпе­чується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійсню­ється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки рекон­струкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-пар- кового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження

Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Охорона об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержав­ного значення покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду Ук­раїни у складі Мінприроди.

Положення про Державну слу жбу заповідної справи затверджено ІЇКМУ від 9 серпня 2001 р.

Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адмініст­рації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів прнродно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Працівники служб державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право:

• вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням - режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон;

• перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно- чаповідного фонду;

• доставляти порушників установленого режиму з метою з'ясу­вання особи;

• складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

• вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;

• проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних, засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природо­користування;

• безперешкодно відвідувати підприємства, установи, органі­зації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд;