Інформаційно-координаційна робота та зв'язки з громадськістю
Інформаційна діяльність є одним із головних чинників формування у населення сучасного екологічного світогляду та культури екологічної поведінки. Створенню нових природно-заповідних територій має передувати вивчення громадської думки даного регіону щодо сприйняття місцевим населенням доцільності майбутнього природно-заповідного об'єкту. В такому разі необхідно проінформувати населення, землекористувачів і власників землі про стан природних ресурсів, біорозмаїття і необхідність їх охорони, а також можливі зміни та обмеження в господарській діяльності місцевого населення. В результаті активного інформування та агітації люди мають усвідомити небезпеку кризових екологічних явищ у природі і необхідність створення природно-заповідних територій з метою одержання не лише соціально-економічних матеріальних вигод, але і духовних переваг. Особливо необхідно акцентувати увагу на економічній доцільності збереження природи, визначенні економічної цінності майбутніх природно-заповідних територій не лише за земельно-ресурсними показниками, але і за оцінкою біорізноманіття, а також перспектив створення альтернативних форм зайнятості для місцевого населення (у сфері екологічного чи зеленого туризму), розвитку екологічного органічного сільського господарства тощо.
Центральні органи системи екологічної освіти мають підтримувати діяльність відповідних підрозділів установ природно-заповідного фонду, громадські екологічні організації, забезпечуючи їх екологічною, природоохоронною та іншою інформацією, організовувати виставки видань і матеріалів про основні досягнення у природно-заповідній справі. На всі органи екологічної освіти покладаються функції публікації у засобах масової інформації прес-релізів, статей, відомостей про стан природно-заповідного фонду, формування Національної доповіді з природно-заповідної справи.
Еколого-освітні центри, підтримуючи зв'язки з громадськістю і організовуючи їй доступ до екологічної інформації, здійснюють координацію дій між усіма закладами України, залученими до екологічної освіти та виховання. На їх базі треба також створити громадські приймальні, визначити принципи і механізми їх функціонування, а також відомчу електронну мережу "Наука і екоосвіта".