Джерела забруднення гідросфери.

Процеси забруднення гід­росфери пов'язані з різними чинниками, проте основними джере­лами є:

- витік нафти і нафтопродуктів;

- скидання у водойми неочищених стічних вод;

- змив отрутохімікатів зливовими опадами;

- підприємства хімічної, гірничо-видобувної, нафтової, целю­лозно-паперової промисловості;

- морський і річковий транспорт;

- сільське господарство.

Види забруднення та забруднювачі водойм. Під забрудненням водойм розуміють потрапляння у значних кількостях і концен­траціях забруднювачів, які послаблюють біосферні функції во­дойм та порушують нормальні умови середовища.

Забруднення води проявляється у зміні фізичних, органолеп­тичних властивостей (порушення прозорості, забарвлення, запа­ху, смаку), збільшенні вмісту сульфатів, хлоридів, нітратів, ток­сичних важких металів, зменшенні розчиненого у воді кисню по­вітря, появі радіоактивних елементів, хвороботворних бактерій тощо.

Основні види забруднення

- хімічне - бактеріальне - радіоактивне - механічне - теплове

Хімічне забруднення — найпоширеніше та найстійкіше. Воно може бути органічне (феноли, нафтенові кислоти, пестициди та ін.), неорганічне (солі, кислоти, луги), токсичне (миш'як, спо­луки ртуті, свинцю, кадмію та ін.) і нетоксичне.

Бактеріальне забруднення — проявляється у появі у воді па­тогенних бактерій, вірусів, найпростіших, грибків тощо.

Радіоактивне забруднення — виникає внаслідок проведення ядерних випробувань, аварій на атомних підприємств та накопи­чення радіоактивних відходів.

Механічне забруднення — характеризується потраплянням у воду різних механічних домішок (пісок, шлаки, сміття, мул тощо).

Теплове забруднення пов'язане з підвищенням температури води в результаті її змішування з теплими технологічними водами підприємств. Теплове забруднення поверхні водойм і прибереж­них морських акваторій виникає в результаті скидання нагрітих стічних вод електростанціями і деякими промисловими виробни­цтвами.

Евтрофікація водойм — це підвищення рівня продукції пер­винних водойм завдяки збільшенню в них концентрації біогенних елементів, переважно нітрогену та фосфору.

Розрізняють евтрофікацію водойм природну і антропогенну.

Природна евтрофікація триває тисячоліття, повільно і посту­пово. Внаслідок неповної мінералізації водних рослин спостеріга­ється накопичення органічних речовин і збільшення концентра­ції біогенних елементів у водоймах.

Антропогенна евтрофікація наступає набагато швидше, особ­ливо у водоймах із повільним стоком — озерах, водосховищах, ставках. Це пов'язано зі значним надходженням біогенних речо­вин — нітрогену, фосфору у вигляді мінеральних добрив, миючих засобів, стоків тваринницьких ферм, атмосферних аерозолів.

При евтрофікації водойм на початкових етапах підвищується до певного рівня первинна продукція, а саме, створюється більш багата кормова база для розвитку риб. Це сприяє збільшенню її чисельності, однак пізніше внаслідок різкого збільшення фіто­планктону погіршується якість води, виникає «цвітіння», зменшу­ється її прозорість, вміст у ній кисню, тому високий ступінь евтро­фікації водойми викликає замори риб, пригнічує розвиток інших гідробіонтів і супроводжується зменшенням різноманітності ви­дів, що призводить до втрати генофонду, зменшення здатності екосистеми до гомеостазу і саморегуляції.

Антропогенний вплив на води Світового океану.

Нафтове забруднення Світового океану, без сумніву, є найпо­ширенішим явищем. Нафта — це в'язка масляниста рідина, що має темно-коричневий колір і слабку флюоресценцію.

Унаслідок нафтового забруднення відбувається зміна фізико-хімічних процесів у водному середовищі, а саме: змінюється склад спектра та інтенсивність проникнення у воду світла, підвищується температура поверхневого шару води, погіршується газообмін, зменшується кількість фітопланктону і гине риба.

Пестициди — це група штучно створених речовин, що вико­ристовуються для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин.

Промислове виробництво пестицидів супроводжується появою великої кількості побічних продуктів, що забруднюють стічні води. У водному середовищі найчастіше трапляються представники інсектицидів, фунгіцидів і гербіцидів.

Синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР) належать до великої групи речовин, що знижують поверхневий натяг води. Вони входять до складу синтетичних миючих засобів (СМЗ), які широко застосовують у побуті й промисловості. Разом зі стічними водами СПАР потрапляють у материкові води і морське середо­вище.

СПАР, потрапляючи у водне середовище, при­зводять до зменшення концентрації кисню у воді та зміни її орга­нолептичних властивостей.

Важкі метали (свинець, ртуть, кадмій, кобальт, нікель, цинк та ін.) належать до групи мікроелементів з огляду на їхні низькі концентрації у природних водах.

Для морських біоценозів найбільш небезпечними є свинець, ртуть, кобальт і стронцій.

Зараження морепродуктів неодноразово призводило до ртут­ного отруєння прибережного населення. До 1977 р. налічувалося 2800 жертв хвороби Міномата, причиною якої стали відходи під­приємств з виробництва хлорвінілу та ацетальдегіду, на яких як каталізатор використовувалася хлориста ртуть.

З надлишком вмісту Стронцію у ґрунтах, водах і продуктах харчування пов'язана так звана уровська хвороба. Це захворювання вперше було виявлено у Східному Забайкаллі в басейні річки Уров. У деяких жителів цієї місцевості спостерігалися болі в суглобах, зміни форм тіла (скелета). Це пов'язано зі здатністю стронцію замінювати кальцій у кістках живих організмів.

Скидання відходів у море з метою захоронення (дампінг). Ба­гато країн, що мають вихід до моря, роблять морські захоронення різних матеріалів і речовин, зокрема, ґрунту, вийнятого при дно­поглиблювальних роботах, бурового шлаку, відходів промисло­вості, будівельного сміття, твердих відходів, вибухових і хімічних речовин, радіоактивних відходів.

Підставою для дампінгу в море служить здатність морського середовища до переробки великої кількості органічних і неорганічних речовин без особливої шкоди для води. Однак ця здатність не безмежна. Тому дампінг розглядається як вимушений захід, тимчасова данина суспільства недосконалості технології.

Способи очищення стічних вод. Вода, яка використовувалася для побутових потреб і в технологічних процесах, потрапляє на очисні споруди. Проте при відсутності або перевантаженості очисних споруд у водойми вимушено скидаються неочищені або недостатньо очищені стічні води.

Механічна очистка забезпечує видалення зі стічних вод ве­ликих включень, завислих і плаваючих домішок.

Біологічна очистка проводиться спеціально культивованими угрупованнями мікроорганізмів, їжею для яких є органічні речо­вини, що містяться у стічних водах. У процесі біологічної очистки відбувається деструкція органічних сполук, які піддаються біохі­мічному окисленню.

Забруднення літосфери та ґрунтів

Екологічне значення ґрунтів. Ґрунт — один з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища. Він знахо­диться на межі взаємодії геосфер Землі, а саме: атмосфери, гідро­сфери, літосфери і біосфери.

Це зумовлює його специфічну роль у складі вказаних систем.

• забезпечує існування життя на Землі;

• сприяє взаємодії великого геологічного і малого біологічного кругообігу речовин на Землі;

• здійснює регулювання біосферних процесів;

• регулює хімічний склад атмосфери і гідросфери;

• акумулює активну органічну речовину і хімічну енергію.

Ґрунт забезпечує існування життя на землі. Майже всі живі організми суші одержують елементи мінерального живлення з ґрунту. Ґрунт є основою для закріплення вищих рослин, його населяють мікроорганізми, нижчі рослини, тваринні організ­ми.

Ґрунт здійснює регулювання біосферних процесів на Землі. За­вдяки динамічному відтворенню родючості в ґрунті і на його по­верхні підтримується висока насиченість живими організмами.

Ґрунт регулює хімічний склад атмосфери і гідросфери. Фі­зичні, хімічні і біологічні процеси, які відбуваються в ґрунті (дихання живих організмів, «дихання» ґрунту, міграція хіміч­них елементів), підтримують певний склад приземного шару атмосферного повітря та визначають хімічний склад конти­нентальних вод.

Ґрунт здійснює акумуляцію активної органічної речовини і хімічної енергії. Основною формою органічної частини ґрунту і носієм енергії є гумус. За даними В.А. Ковди (1970 р.), у трав'янистих ландшафтах суші запаси енергії в гумусовому горизонті ґрунту в 20-30 разів більші від запасів енергії в рос­линній біомасі. Акумульовані в ґрунті органічна маса та енер­гія економно витрачаються для підтримання життя і кругообі­гу речовин у природі.