Чергування культур, сидерація і баланс органічної речовини у сівозміні

Лекція № 2

АГРОКЛІМАТИЧНІ ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

План лекції:

Агрокліматичні фактори, їх застосування в системі програмування врожайності

Сівозміна і програмування врожайності

Чергування культур, сидерація і баланс органічної речовини у сівозміні

Агроекологічні фактори ефективності сівозміни у системі програмування врожайності

Агрокліматичні фактори, їх застосування в системі програмування врожайності

Кількість опадів і тепла, їх розподіл по місяцях і декадах вегетаційного періоду, відхилення показників від середньої багаторічної кількості – цей комплекс даних слід використовувати для прогнозу ходу формування врожайності посіву при програмуванні сортової технології вирощування культури. Причому слід мати багаторічні дані про подекадний розподіл опадів і температуру повітря.

Кліматичні умови повторюються, що дає можливість прогнозувати умови вегетації культури і, відповідно, передбачити ті чи інші заходи по корекції ходу формування врожайності. Більше того, такі дані дають можливість визначитись з підбором сортів польових культур, уточнити строки сівби, догляд за посівами, передбачити строки збирання тощо.

Слід відмітити, що кількість опадів у різні роки, порівняно з середніми багаторічними показниками у всіх зонах значно міняється, особливо у Степу, де програмування врожайності з достатньою імовірністю, можливе лише на зрошуваних площах. Можна також відмітити різкий обернений зв’язок між показниками кількості опадів і сумою температур.

Не є винятком і інші зони з вищими показниками ГТК. Наприклад, у Південному Поліссі (Чабани) аналогічна закономірність: найнижчому показнику суми опадів за липень відповідає найвищий показник температури.

Для більш детального аналізу погодних умов, слід використовувати подекадний розподіл тепла і опадів, оскільки протягом 30 днів погодні умови змінюються декілька раз.

Сівозміна і програмування врожайності

Чергування культур, сидерація і баланс органічної речовини у сівозміні

Чергування культур у часі і просторі застосовувалось ще в античному Римі. При чому, згідно розпорядження Ю. Цезаря на всій території Риму зернове трьохпілля було замінено плодозміною. Трьохпілля залишилось лише в колоніях. До речі, у Росії його замінили багатопільними сівозмінами лише у 20-х-30-х роках минулого століття.

Ж.Б. Бусенго, ознайомлюючись із плодозміном Риму у працях Катона і Колумели констатував, що він повністю відповідає вимогам ХІХ ст., коли у Франції і інших країнах Європи застосовували сівозміни з травами і коренеплодами, зокрема з цукровими буряками.

Сучасні погляди у вітчизняному і світовому рослинництві набувають все більшого – екологічно-доцільного характеру, із чисельними синонімами – альтернативне, біологічне, біолого-динамічне, еколого-доцільної, органо-біологічне та ін. Але суть і мета їх одна – виробництво екологічно-чистої продукції, чистота агроланшафтів. У зв’язку з цим, сучасний етап програмування, як уже відмічено вище повинен здійснюватись на фоні позитивного балансу органічної речовини у сівозміні – основи збереження і поліпшення родючості ґрунту.

Отже, сучасне програмування врожайності польових і кормових культур тісно пов’язується з сівозмінами, їх досконалістю.

В даний час у дослідах і на практиці набули поширення короткоротаційні сівозміни. Їх схеми з чотирьох-п’яти полів сівозмін можуть бути такими:

1. Зерно-бобові (соя, горох) 1. Зерно-бобові

2. Озима пшениця 2. Озима пшениця

3. Цукрові буряки, соняшник 3. Цукрові буряки, соняшник

4. Кукурудза на зерно, ярі зернові 4. Кукурудза, ярі зернові

5. Ярі зернові

У таких сівозмінах, якщо немає молочно-товарної ферми побічна продукція залишається на полі, проблему її утилізації потрібно буде вирішувати, практично, за рахунок мінеральних добрив (зрозуміло – з перевагою азотних).

Ситуація поліпшиться, коли після збирання озимої пшениці і ярих зернових посіяти проміжну – післяжнивну сидеральну культуру, наприклад, гірчицю білу – холодостійку культуру. На півдні Лісостепу і на північній частині Степу до листопада вона нарощує 160-200 ц/га зеленої маси, що швидко мінералізується за рахунок високого в ній вмісту азоту, який сприяє розмноженню і активності целюлозо-руйнуючих мікроорганізмів – бактерій, грибів та ін. В такому разі стебла соняшника, кукурудзи та ярих зернових поліпшать поживний режим ґрунту.

Коли у сівозміну ввести сидеральний пар і наситити післяжнивними сидератами можна різко збільшити надходження органіки у сівозміні.

Сидеральні післяжнивні посіви та сидерати в парах – це потужний нагромаджувач органіки і поживних речовин у ґрунті. Високий вміст азоту (3,0-3,5 %) у сухій речовині зеленої маси – і понижений інкрустуючих речовин – лігніну і суберину у редьки олійної і гірчиці білої, буркуну білого і гороху у сидеральному пару, значний вміст азоту в соломі сої і гороху (1,5-2,0 %), високий (до 4 %) у листі цукрових буряків сприяють як нагромадженню органіки у ґрунті, так і повторимось – прискореній мінералізації і заораних подрібнених стебел кукурудзи, соняшнику, соломи зернових.

Дослідження автора показали, що сидерація – ефективний протиерозійний засіб. Крім того, післяжнивні сидерати добре очищають поля від бур’янів, які не витримують конкуренції з посівами, а ті що залишаються заорюються разом із сидератами.