Порядок притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства
Адміністративна відповідальність є репресивним видом юридичної відповідальності і пов'язана із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у галузі земельних відносин. Вона є оперативним засобом впливу на порушників і застосовується в адміністративному, іноді - у судовому порядку.
Така відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не мають значної суспільної небезпеки і передбачені чинними адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють додержання ними вимог і правил, закріплених земельним законодавством .
Визначення складу земельних правопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлює Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП).
Найпоширенішим видом адміністративного стягнення за вчинені земельні правопорушення є штраф. Правовою підставою притягнення до адміністративної відповідальності є норми земельного та адміністративного законодавства.
Земельні правопорушення, за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність, з урахуванням суб'єктного складу поділяють на три групи: вчинені посадовими особами, посадовими особами і громадянами, лише громадянами. Так, відповідно до ст. 532 КпАП тільки посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності за перекручування даних держаного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду.
Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КпАП), порушення правил використання земель (ст. 53 КпАП), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531 КпАП), несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54 КпАП), самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою (ст. 55 КпАП) - це самостійні земельні правопорушення, при вчиненні яких до адміністративної відповідальності притягуються як громадяни, так і посадові особи, знищення громадянами межових знаків землекористуваиь (ст. 56 КпАП) тягне за собою накладення штрафу лише на громадян.
Функції, пов'язані з виявленням та фіксуванням земельних правопорушень, покладені на державні контрольно-наглядові органи, місцеві ради, державних інспекторів відповідних державних інспекцій. Правові санкції застосовуються судовими органами, адміністративними комісіями виконкомів сільських, селищних, міських рад та іншими комгіетентними органами. Правопорушення вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує певні правовідносини і відповідний обов'язок особи, яка його вчинила. Земельні правопорушення можуть вчинятися державними органами, посадовими особами, підприємствами і громадянами. Каральні санкції накладаються на них у певній процесуальній формі, яка може бути судовою або адміністративною.
У Ст. 211 ЗК закріплено перелік видів порушень земельного законодавства. До них віднесено: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за їх цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; непроведення рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару фунту; самовільне відхилення від проектів землеустрою; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
Наведений перелік не є вичерпним. Тому законодавством України можуть бути встановлені й інші види земельних право порушень. До них, зокрема, можна віднести придбання земельних ділянок за рахунок доходів, отриманих від злочинної діяльності, та інші види порушень земельного законодавства. Таким чином, земельне правопорушення являє собою винну, протиправну дію чи бездіяльність, що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатством нашої країни.
Земельні правопорушення залежно від ступеня їх суспільної небезпечності можна поділити на злочини і проступки. Злочинами у галузі земельного правопорядку вважаються діяння, закріплені як такі у кК України. Інші неправомірні дії, що порушують земельний правопорядок, визнаються проступками. У теорії права їх часто підрозділяють на цивільно-правові, дисциплінарні та адміністративні. Іноді виділяють також процесуальні правопорушення. Окремі автор и вважають, що усі проступки (правопорушення) можна розрізняти за галузевою ознакою. Тому невиконання приписів земельного законодавства є нічим іншим, як земельним правопорушенням.
Найбільш загальна класифікація земельних правопорушень, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, дозволяє виділити такі групи неправомірних дій: порушення затвердженої містобудівної документації при відведенні земель і протиправні дії посадових та юридичних осіб, що спричинили самовільне зайняття земель; порушення встановленого режиму використання земель з особливими умовами їх використання; нераціональне використання сільськогосподарських земель, невиконання обов'язкових заходів щодо поліпшення якості земель та охорони грунтів відводної вітрової ерозії та запобігання іншим негативним процесам; використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням, а також способами, що приводять до псування земель; ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання приписів посадових осіб, які здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель; порушення прав і закон них інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів.
Чинному законодавству відомі чотири види юридичної відповідальності за вчинення тих або інших правопорушень: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова. Однак у Ст. 211 ЗК не міститься вказівки на можливість застосування за вчинення земельних правопорушень дисциплінарної відповідальності. Проте з цього аж ніяк не випливає, що до такої відповідальїюсті не можна притягати осіб, винних у порушенні вимог земельного законодавства.
Найбільш поширеним видом адміністративних стягнень є штраф. Розмір останнього визначається в межах санкцій конкретної статті КУпАП з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, а також обставин, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при право порушенні, що триває, - двох місяців з дня його виявлення. Штраф, накладений на громадянина або посадову особу, має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про його накладення, а у разі оскарження чи опротестування такої постанови не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. Якщо штраф узазначений термін не сплачено, він стягується у примусовому порядку.
Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має репресивний, каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК України, під загрозою кримінального покарання. Кримінальній відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно персоніфікований (особистий) характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення.
Чинний КК України передбачає покарання за такі злочини у сфері земельно-правових відносин: приховування або перекручування відомостей про екологічний стан чи захворювання населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарне використання земель (ст. 254) тощо.
Цю відповідальність застосовують лише суди за вчинення суспільно небезпечних земельних правопорушень, тобто злочинів. Міру покарання за їх вчинення визначає КК України.
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення і має каральний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнаеться винне суспільно небезпечне діяння, заборонене КК, під за грозою покарання. Кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства притаманні такі ознаки: виключно особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду відповідальності, обмеженість підстав її виникнення.
КК 1960 р. до суспільно небезпечних правопорушень у галузі земельного правопорядку відносив такі злочини: порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин (Ст. 158); самовільне захоплення землі та самовільне будівництво (Ст. 199). Незважаючи на численні доповнення, внесені до КК протягом останнього десятиліття, кількісний склад злочинів у галузі земельних відносин залишився практично незмінним. Тенденція до декриміналізації окремих складів злочинів і віднесення їх до адміністративних проступків є домінуючою у роз витку Українсього законодавства.
Чинний КК передбачає покарання за такі злочини у сфері земельно-правових відносин: приховування або перекручення відомостей про екологічний стан чи захворюваність населення (Ст. 238); забруднення або псування земель (Ст. 239); порушення правил охорони надр (Ст. 240); порушення законодавства про захист рослин (Ст. 247); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (Ст. 253); безгосподарське використання земель (Ст. 254) тощо.
На думку Б. В. Єрофеєва, усі склади злочинів, пов'язаних із земельними відносинами, можуть бути поділені на два види: 1) спеціальні злочини, об'єктом яких є безпосередньо земельні відносини; 2) загальні, об'єктом яких поряд з іншими суспільними відносинами можуть бути й земельні відносини.
За іншою підставою класифікації зазначені злочини можна поділити на чотири групи: 1) злочини, що мають екологічний характер; 2) злочини економічного характеру; 3) злочини, які посягають на землю як на об'єкт державного управління; 4) злочини, які мають безпосереднє відношення до того, що вирощуеться на землі.
Об'єктом злочину, що має екологічний характер є земля як об'єкт екосистеми (спеціальні склади - забруднення або псування земель (Ст. 239 КК); порушення правил охорони надр (Ст. 240); без господарське використання земель (Ст. 254); загальні склади - порушення правил екологічної безпеки (Ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (Ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (Ст. 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (Ст. 253) тощо.
Об'єктом злочину економічного характеру є земля як майновий об'єкт (загальні склади - умисне знищення або пошкодження майна (Ст. 194); необережне знищення або пошкодження майна (Ст. 196) тощо.
Спеціальні склади злочинів, що посягають на землю як на об'єкт державного управління, були передбачені лише у попередньому кримінальному законодавстві (Ст. 199 КК 1960 р. - самовільне захоплення землі та самовільне будівництво). Зазначений склад правопорушення був декриміналізований. Нині за самовільне зайняття земельноі ділянки передбачена лише адміністративна відповідальність за Ст. 53-1 КУпАП загальні склади - самоправство (Ст. 356), посадові злочини, об'єктами яких є встановлений порядок використання й охорони земель, право власності та інші права осіб на землю.
До злочинів, що мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі, належать знищення або пошкодження лісових масивів (Ст. 245), незаконна порубка лісу (Ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (Ст. 247).
Висновок.Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб’єктів. Згідно зч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопорушення. Можливість застосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної відповідальності зазначеною статтею прямо не передбачена. Але з цього не випливає, що притягнення порушників земельного законодавства до такої відповідальності взагалі виключається.
Застосування цивільно-правової відповідальності за земельні правопорушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються у грошовій формі, в результаті неправомірних дій можливе завдання екологічної шкоди. Сутність останньої зводиться головним чином до певного погіршення якісного стану довкілля. Така шкода може бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. У цьому разі для визначення розмірів такої шкоди застосовується спеціальна Методика, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 р.. Вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі юридичними і фізичними особами в процесі їх діяльності у зв’язку із забрудненням земель хімічними та іншими речовинами, їх засміченням промисловими, побутовими та іншими відходами. Згідно із зазначеною Методикою (п. 3.1.) землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлено кількісні чи якісні зміни, що відбулися у результаті господарської діяльності чи інших антропогенних навантажень. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого грунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.
Важливою особливістю застосування цивільно-правової відповідальності виступає закріплення законом гарантій прав осіб, яким завдана шкода в результаті порушення земельного законодавства. Такі особи мають право на відшкодування неодержаних доходів за час, необхідний для відновлення земельних ділянок до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Найпоширенішим адміністративним стягненням за вчинені земельні правопорушення є штраф. Правовою підставою притягнення до адміністративної відповідальності є норми земельного і спеціального адміністративного законодавства.
У тих випадках, коли за порушення земельного законодавства не настає ні кримінальна, ні адміністративна відповідальність, можливе настання дисциплінарної відповідальності, яка являє собою застосування до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.
Зазначена відповідальність застосовується на підставі загальних норм трудового законодавства за вчинені дисциплінарні проступки земельно-правового характеру. Вона настає за порушення особами трудових обов’язків, які стосуються земельних інтересів. Об’єктом дисциплінарних проступків у галузі земельного права є земельний правопорядок. Суб’єктами такої відповідальності виступають лише ті працівники та посадові особи підприємств, установ та організацій, до чиїх трудових обов’язків входить додержання вимог земельно-правових норм.
Якщо внаслідок порушення норм земельного законодавства особами, винними в невиконанні трудових обов’язків, буде заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, настає їх матеріальна відповідальність. Вона полягає в покладені на працівників і посадових осіб підприємств, які перебувають у трудових відносинах з цими підприємствами і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого підприємству заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні інтереси, обов’язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у встановленому порядку.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ
В процесі землекористування можуть виникати спори з приводу володіння, користування та розпорядження землею. Сучасне законодавство містить систему спеціальних норм, які визначають умови і порядок розгляду земельних спорів. Вони отримали своє закріплення як в земельному кодексі так і в інших нормативно-правових актах, а саме Цивільно-процесуальному та Господарсько-процесуальному кодексах, які визначають процедури вирішення земельних спорів в суді.
В цивільному праві традиційно права діляться на речові і зобов'язальні. В процесі проведеного дослідження ми з’ясували, що речові права в земельному праві виступають як одна з правових форм реалізації відносин земельної власності. Власнику цих речових прав надається безпосереднє право здійснювати вплив на земельну ділянку шляхом панування над нею.
Вивчаючи земельне законодавство, було з’ясовано, що до системи речового права згідно з земельним законодавством України, крім права власності, входять також право постійного користування (право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку) і право земельного сервітуту (право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою). Речові права виступають похідними від права власності на земельну ділянку і володіють при цьому певною самостійністю і незалежністю від права власності.
Право постійного користування згідно з новим Земельним кодексом України землями державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки, в тому числі в судовому порядку.
Право власності на землю і інші речові права на неї виступають головними видами прав на землю, але не єдиними. Серед інших підстав користування земельними ділянками є права на землю, які носять зобов'язальний характер: право оренди — засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки подібна речовим правам на землю, але має і певні відмінності: строковий характер правовідносин; платний характер використання земель; взаємна регламентація відносин по використанню земель сторонами договору оренди; можливість взаємного впливу сторін договору оренди одній на одну в разі порушення або невиконання договірних зобов'язань.
Охорона права — це закріплення земельних прав в земельно-правових актах, які передбачають порядок здійснення цих прав, порядок і межі самозахисту, захисту прав, а також діяльність по здійсненню, самозахисту і захисту суб'єктивних земельних прав.
Захист земельних прав являє собою діяльність правомочних державних органів по попередженню правопорушень або відновленню порушених прав.
На відміну від мір відповідальності, міри захисту не несуть карального характеру, а направлені на охорону права. Державний захист земельних прав та інтересів шляхом застосування мір відповідальності має місце у випадках, коли ці права та інтереси порушуються, тобто коли має місце земельне правопорушення. Земельним правопорушенням є протиправна, винна поведінка, яка порушує встановлений державою земельний правопорядок. В такому разі має місце використання санкцій різних галузей права (кримінального, адміністративного, цивільного і т.д.). Таким чином можна зробити висновок, що земельне правопорушення має різносторонні наслідки, тобто охороняється санкціями різних галузей права.
Новим Земельним кодексом встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством. В такому разі допускається викуп земельної ділянки з відшкодуванням її вартості. В тому випадку, коли буде доведено що після викупу використання земельної ділянки здійснюється не для суспільних потреб» то колишній, власник має право в судовому порядку відновити своє право власності на викуплену земельну ділянку.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права без рішення суду втручатись у здійснення власником своїх повноважень або висловлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
За шкоду, заподіяну неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню земельною ділянкою, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність. Крім того, у разі видання цими органами актів, які порушують права особи щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, такі акти визнаються недійсними, а збитки, завдані власникам внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
Захист земельних прав громадян здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.