Система і статус органів управління в екологічній сфері.

Система органів управління — це сукупність господарських установ, організацій, підрозділів, об'єднаних у певній підпорядкованості спільною метою їх діяльності та наділе­них для її досягнення певними повноваженнями з вимогою виконання відповідних функцій.

Система органів управління в галузі екології — це сукупність державних і громадських юридичне самостійних установ і організацій, уповноважених на виконання функцій щодо ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення еко­логічної безпеки.

Організаційна (управлінська) структура системи управлін­ня в галузі екології включає органи різного рівня державно­го (в тому числі місцевого, регіонального) і громадського управління.

Органи державного управління залежно від їх компетенції поділяються на органи загального державного управління і органи спеціального державного управління.

Органи загального державного управління — це уповнова­жені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, до повноважень яких серед інших відносяться і пов­новаження в галузі екології. Вони здійснюють комплексне державне екологічне управління.

Вони складають перший рівень органів управління в галузі екології. До них відносяться:

1. Глава виконавчої влади в Україні — Президент України, який поряд з іншими повноваженнями забезпечує національну безпеку держави, складовою якої є екологічна безпека, і приймає у разі необхідності рішення про оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації. На забезпечення виконання цієї функції Президентові підпорядкована Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки, яка працює при Президентові, та Рада національної безпеки і оборони України, яку він очолює.

2. Органи центральної виконавчої влади — Кабінет Міністрів України.

У галузі охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки Кабінет Міністрів Украї­ни:

— здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою Ук­раїни екологічної політики;

— забезпечує розробку екологічних програм різного рівня;

— координує діяльність міністерств, відомств, інших уста­нов і організацій щодо вказаних вище питань;

— встановлює порядок утворення і використання поза­бюджетного фонду охорони навколишнього природного се­редовища та затверджує перелік природоохоронних заходів;

— встановлює порядок розробки та затвердження еколо­гічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє при­родне середовище, розміщення відходів;

— встановлює порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднен­ня навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

— приймає рішення про організацію об'єктів та територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

— організує екологічне виховання та екологічну освіту гро­мадян;

— приймає рішення про тимчасове зупинення або повне припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишньо­го природного середовища;

— керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища та забезпечення еко­логічної безпеки.

У структурі Кабінету Міністрів для оперативного вирішен­ня питань працює відділ з питань техногенної та екологічної безпеки і цивільного захисту населення.

3. Передача управлінських функцій від одного органу до іншого супроводжується значною дезінтеграцією, тому найбільш складним в управлінській структурі є створення ієрархічної системи органів управління і забезпечення вер­тикальних та горизонтальних зв'язків в ній.

В ієрархічній управлінській системі державної виконавчої влади на регіональному рівні наступною ланкою нижчого рівня є Уряд Автономної Республіки Крим. На своїй тери­торії Уряд АРК: здійснює реалізацію політики України, в тому числі в галузі екології; організує розробку екологічних програм; координує діяльність міністерств, відомств, підприємств у галузі охорони навколишнього природного середовища; затверджує за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України для підприємств, установ, організацій ліміти вико­ристання природних ресурсів, за винятком природних ре­сурсів загальнодержавного значення, викидів і скидів за­бруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком тих, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, навколишнього при­родного середовища за межами АРК; організує ліквідацію екологічних наслідків аварій; забезпечує систематичне та оперативне інформування населення про стан навколишно-го природного середовища.

4. Систему органів загального державного управління в га­лузі екології продовжують органи місцевої державної виконавчої влади: обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації.

До їх компетенції у галузі охорони навколишнього природ­ного середовища відноситься:

— реалізація рішень відповідних рад народних депутатів;

— організація розробки місцевих екологічних програм;

— погодження поточних та перспективних планів роботи підприємств, установ, організацій з питань охорони навко­лишнього природного середовища та використання природ­них ресурсів;

— визначення нормативів плати і розмірів платежів за за­бруднення навколишнього природного середовища та розм­іщення відходів;

— організація збору, переробки, утилізації і захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території; видача дозволів на викиди і скиди забруднюючих речовин;

— формулювання і використання місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;

— забезпечення систематичного та оперативного інформування населення, підприємств, установ, організацій і гро­мадян про стан навколишнього природного середовища, екологічну обстановку;

— інші повноваження в галузі екології.

5. Постійно діючим органом, який координує управлін­ську діяльність центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язану з безпекою і захистом населення у надзвичайних ситуаціях природно-техногенного походження, є Постійна урядова комісія з питань техногенно-еколо­гічної безпеки та надзвичайних ситуацій. До її складу входять, як правило, перші або другі посадові особи міністерств, відомств та управлінь. Завданням комісії є координація робіт щодо профілактики виникнення надзвичайних ситуацій при­родно-техногенного характеру, в тому числі екологічних, і забезпечення виконання робіт, пов'язаних з подоланням та ліквідацією наслідків ситуацій регіонального та національ­ного масштабів.

Другий рівень управління в галузі екології становлять орга­ни спеціального державного управління — спеціально упов­новажені органи центральної виконавчої влади, для яких функції управління щодо використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища є головними і визначальними в їх діяльності.

На органи спеціального державного управління в галузі екології припадає основне організаційне навантаження.

Систему спеціально уповноважених в галузі екології органів управління в Україні очолює Міністерство охорони навко­лишнього природного середовища та ядерної безпеки Украї­ни. Саме цей орган виконавчої влади уповноважений коорди­нувати діяльність всіх інших органів державної влади і управ­ління в галузі екології, має повноваження щодо організації правового регулювання та ведення моніторингу в цій сфері.

Мінекобезпеки України відповідно до покладених на ньо­го завдань:

— здійснює комплексне управління та регулювання в га­лузі охорони навколишнього природного середовища, раці­онального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; координує діяльність центральних органів дер­жавної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій в даному напрямку;

— здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства щодо природокористування, в тому числі ви­користання і охорони природних об'єктів, додержання норм і правил екологічної безпеки;

— організує роботу, пов'язану з вивченням стану та прог­нозуванням наслідків забруднення навколишнього природ­ного середовища; забезпечує повне та об'єктивне інформу­вання населення про екологічний стан, у тому числі й об'єктів ядерної енергії та прилеглих до них територій;

— організовує розроблення, реалізацію і контроль за ви­конанням екологічних програм та програм забезпечення еко­логічної, ядерної та радіаційної безпеки в Україні;

— погоджує проекти нормативних актів в галузі екології, які розробляють інші спеціально уповноважені органи дер­жавної виконавчої влади; затверджує ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середови­ще, поховання відходів, що спричиняють шкідливий вплив на екологічний стан; установлює норми і правила, бере участь у розробленні стандартів щодо використання природних ре­сурсів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення;

— здійснює інші функції відповідно до завдань, визначе­них Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 10 лютого 1995 року.

До системи органів управління на місцях Міністерства охо­рони навколишнього природного середовища та ядерної без­пеки України входять Державні управління екологічної без­пеки в областях, в містах Києві і Севастополі, діяльність яких регламентується відповідним Положенням, затвердженим наказом Мінекобезпеки України від 27 лютого 1996 року № 22 із змінами відповідно до наказу Мінекобезпеки України № 152 від 23 грудня 1996 року.

Основне завдання Державного управління в галузі еколо­гічної безпеки — реалізація державної екологічної політики.

Рішення Мінекобезпеки та його органів на місцях є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій.

Державне регулювання використання і охорони окремих видів природних ресурсів, природних об'єктів та природних комплексів здійснюють органи спеціального поресурсового управління: Державний комітет України по земельних ре­сурсах, Державний комітет України по водному господар­ству, Державний комітет України по геології і використан­ню надр, Міністерство лісового господарства, Міністерство рибного господарства України, Державний комітет України по гідрометеорології. Це центральні органи державної вико­навчої влади, підпорядковані Кабінету Міністрів України, які реалізують державну політику кожний у своїй галузі, ве­дуть облік своїх природних ресурсів, забезпечують проведен­ня єдиної державної політики у своїх галузях і контролю за повнотою і якістю реалізації екологічного законодавства, що стосується кожної з них. їх діяльність регламентується відпо­відними Положеннями Кабінету Міністрів України та Ука­зами Президента України.

Третій рівень управління в галузі екології складають органи центральної виконавчої влади функціонального галузевого і міжгалузевого характеру, які в рамках своїх повноважень приймають участь у регулюванні охорони навколишнього при­родного середовища та природокористування. До них відносятся Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій, Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ін. їх компетенція визначається законодавством України та положеннями про ці органи, які затверджені в установленому порядку.

Громадське управління в галузі екології здійснюється через його органи — громадські об'єднання та формування. В Ук­раїні такими є Українське товариство охорони природи, Українська асоціація «Зелений світ», Український екологіч­ний фонд та ін.

До повноважень громадських природоохоронних об'єднань відносять:

— розробку і пропаганду їх природоохоронних програм;

— утворення громадських фондів охорони природи, за по­годженням з місцевими радами народних депутатів за раху­нок власних коштів і добровільної трудової участі членів гро­мадських об'єднань, виконання робіт щодо охорони та відтво­рення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього природного середовища;

— участь у проведенні спеціально уповноваженими дер­жавними органами управління у галузі охорони навколиш­нього природного середовища перевірок виконання підприєм­ствами, установами, організаціями природоохоронних планів і заходів;

— проведення громадської екологічної експертизи, обна­родування її результатів і передача їх органам, уповноваже­ним приймати рішення;

— одержання у встановленому порядку інформації про стан навколишнього природного середовища, джерела його за­бруднення, програми і заходи щодо охорони довкілля;

— ініціативу проведення місцевого та республіканського референдумів з питань, пов'язаних з охороною навколиш­нього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

— внесення до відповідних органів пропозицій про орга­нізацію територій та об'єктів природнозаповідного фонду;

— подання до суду позовів про відшкодування шкоди, за­подіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здо­ров'ю громадян та майну громадських об'єднань;

— участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища.

Діяльність громадських об'єднань у галузі екології здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

Наши рекомендации