Захади захисту від небезпечних хімічних речовин

Висока швидкість формування та дії уражаючих факторів викликають необхідність прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічно небезпечного об’єкту та населення, яке знаходиться поблизу.Комплекс заходів щодо захисту від НХР включає:1. Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспор­тування та використання НХР.2. Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечних аварій.3. Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварій працівників об’єкту та населення.4. Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.5. Щоденний хімічний контроль.6. Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.7. Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.8. Хімічна розвідка району аварії.9. Тимчасова евакуація працюючих на об’єкті та населення із небезпечного району.10. Пошук постраждалих та надання їм допомоги.11. Локалізація та ліквідація наслідків аварії.План захисту працівників від НХР повинен включати два розділи: організаційні заходи та інженерно-технічні заходи.У розділі організаційні заходи представлені:- характеристика об’єкта, його підрозділів, наявні на об’єкті НХР;- оцінка можливої обстановки на об’єкті у випадку виникнення можливої аварії;- організація контролю за хімічним станом на об’єкті у буденних умовах та під час можливої аварії, порядок підтримання сил та заходів хімічної розвідки та хімічного контролю у стані постійної готовності;- організація оповіщення працівників об’єкту та населення, яке проживає навколо об’єкта;- організація укриття працюючих на об’єкті в захисних спорудах цивільної оборони, порядок підтримання їх у постійній готовності для укриття людей;- організація евакуації працюючих на об’єкті;- порядок оснащення та залучення аварійних бригад та формувань на об’єкті для ліквідації аварій;- організація забезпечення працюючих на об’єкті та формувань засобами індивідуального захисту, порядок їх накопичення, зберігання та видачі;- організація транспортного та матеріально-технічного забезпечення робіт щодо ліквідації наслідків аварії.У розділі інженерно-технічні засоби заходи відображаються:- розміщення (обладнання) установок, які попереджують витік НХР у випадку вининкнення аварії (клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні або скидні облаштування);- планування підсилення конструкцій ємностей та комунікацій з НХР, огороджень для захисту від ушкоджень уламками будівельних конструкцій під час аварії;- розміщення(будівництво) під сховищами з НХР аварійних резервуарів, пасток та направлених стоків;- розосередження запасів НХР, будівництво для них заглиблених сховищ;- обладнання приміщень та промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостережень та аварійної сигналізації.Захист приміщень від проникнень від проникнення токсичних аерозолів Рекомендації щодо поведінки населення після отримання сигналу про аварію на хімічно небезпечному об’єкті.Під час перебування в приміщенні слід загерметизувати приміщення, щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки.Вхідні двері “зашторити”, використовуючи ковдру або щільну тканину. Заклеїти щілини у вікнах, стики рам плівкою, лейкопластирем або звичайним папером. За можливості потрібно використати індивідуальні засоби захисту органів дихання. Виходячи з приміщення, вимкнути електроенергію та газ, одягнути засоби індивідуального захисту.

Під час перебування поза приміщенням не можна знаходитися у низьких місцях, не переховуватися на перших поверхах багатоповерхових будинків та у напівпідвальних приміщеннях.

Під час забруднення середовища хлором треба піднятися вище п’ятого поверху будинку. Виходити із зони забруднення необхідно у напрямку, перпендикулярному до напрямку вітру.

Під час евакуації транспортом необхідно знати час і місце посадки. Після виходу із зони забруднення перед входом до приміщення зняти верхній одяг для дегазації, прийняти душ, вмитися з милом, питии чай та молоко. Необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень.

Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ). Для хімічно небезпечних об’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороня­ється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів, які не відносяться до хімічно небезпечних.

Відповідно до “Санитирных норм проэктирования промышленных пред­приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об’єкта який має об’єм хімічно небезпечної речовини більше 8000 м³, – не менше 1000 м. За наявності у населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об’єктом місць масового скупчення людей (стадіони, базари тощо) – ця відстань подвоюється.

2. Дотримання населенням гігієни харчування, контроль за чистотою продуктів та питної води.

Заходи щодо захисту населення та територій

у разі виникнення аварії на ХНО

1. Оцінка фактичного хімічного стану в районі аварії за допомогою приладів та систем контролю хімічного стану, прогнозування його розвитку.

2. Прийняття рішення щодо заходів захисту населення під час аварії. Основним способом захисту населення під час аварій на ХНО є його укриття в захисних спорудах цивільної оборони та в герметизованих приміщеннях, з одночасним використанням засобів індивідуального захисту. Найбільш ефективною може бути термінова евакуація населення, проведена до наближення первинної хмари хімічно небезпечної речовини.

3. Оповіщення персоналу хімічно небезпечного об’єкта та населення про аварію.

4. Ліквідація аварії. Під час ліквідації аварії проводяться аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які враховують специфіку надзвичайної ситуації та локалізацію аварії.

Аварійно-рятувальні роботи включають: контроль за виконанням населенням необхідних заходів захисту; виявлення потерпілих, вивезення їх із забруднених територій, надання першої медичної допомоги, санітарне оброблення людей, очищення продовольства та води, дегазація транспорту, споруд та місцевості.

6. Організація дозиметричного й хімічного контролю

Згідно з наказом Міністра НС за №186 від 06.08.2002р. була введена в дію “Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки”.

Методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У межах цієї Методики введені такі терміни:

- зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;

- пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;

- диспетчерська служба – передбачені штатами розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами одній або декількох осіб (далі – черговий об’єкта);

- радіаційне та хімічне спостереження – комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними та хімічними речовинами;

- розрахунково-аналітична група (РАГ) – позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання та збереження інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки.

Для роботи у закладі РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці, тощо).

РАГ забезпечується за рахунок місцевих органів виконавчої влади, за рішенням яких вони створені, відповідними методиками оцінки можливої обстановки, засобами зв’язку, обчислювальною технікою, картами, формами звітних документів, канцелярським приладдям тощо.

Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:

- прилади радіаційної розвідки – для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від фонових значень до значень не менше 100 Р\год (1 Зв/год) (переносні);

- спеціальні прилади хімічної розвідки – для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини (переносні автоматичні або ручні);

Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно перевірятися у встановлений для них термін.

Дозиметричний та хімічний контроль є складовою частиною радіаційного та хімічного захисту населення.

Контроль включає комплекс організаційних та технічних заходів, які проводяться з метою:

а) одержання даних про дози радіоактивного опромінення особового складу формувань ЦО, робітників та службовців ОГ, інших категорій населення;

б) визначення ступеня забруднення (зараження) радіоактивними, отруйними та іншими шкідливими речовинами людей, техніки, обладнання, ЗІЗ, продуктів харчування та інших матеріальних засобів.

За даними контролю визначається:

- працездатність особового складу формувань ЦО, робітників та служ­бовців ОНД;

- первинна діагностика важкості гострих променевих та хімічних уражень;

- режими радіаційного захисту людей;

- необхідність та обсяг санітарної обробки людей, дезактивації (дегазації) техніки, транспорту, обладнання, ЗІЗ, одягу та ін. засобів;

- можливість використання продуктів харчування та води в зонах радіоактивного та хімічного зараження і ін.

Дозиметричний контроль. Контроль включає контроль опромінення та контроль радіоактивного забруднення.

Хімічний контроль. Проводиться для визначення ступеня зараження небезпечними хімічними речовинами /НХР/ засобів індивідуального захисту, техніки, продуктів, води, а також місцевості та повітря.

За результатами даних хімічного контролю визначаються можливість дій без застосування ЗІЗ, повнота дегазації техніки та споруд, ступінь зараження продуктів, води та інших засобів. Крім цього визначається способи захисту людей в осередку хімічного ураження.

Хімічний контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки відразу після виходу особового складу формувань ЦО та техніки з осередків хімічного ураження та зон хімічного зараження. Кількісне визначення (НХР) в продуктах харчування та воді здійснюється шляхом відбору зразків та лабораторного аналізу.

Організація забезпечення засобами індивідуального захисту

працівників та інших категорій населення

Порядок накопичення, збереження та видачі засобів індивідуального захисту визначається наказами та директивами начальника цивільного захисту України.

Забезпечення населення, робітників та службовців ОГ здійснюється централізовано через Управління цивільного захисту та штаби цивільної оборони. Засоби індивідуального захисту надходять на обласні склади спецмайиа, де розподіляються між районними та обласними службами ЦО. Об’єкти господарської діяльності накопичують ЗІЗ за нормами постачання, встановленими МНС країни по безготівковому розрахунку. Витрати на потреби ЦО включаються в загальний фінансовий план об’єкту.

Видача ЗІЗ населенню проводиться у випадку виробничих аварій та катастроф, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами у відповідності з планами видачі ЗІЗ на ОГ, а також у воєнний час.

В планах видачі визначаються:

- пункти видачі ЗІЗ;

- терміни та черговість видачі;

- порядок забезпечення транспортними засобами для доставки ЗІЗ;

- група видачі.

Робітникам і службовцям ОГ видаються;

- протигаз ГП-5 (ГП-7);

- аптечка індивідуальна АІ-2 ;

- індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 ;

- пакет перев’язочний індивідуальний ППІ;

- ватно-марлева пов’язка ВМП (додатково).

Особовому складу формувань ЦО видаються:

- протигаз ГП-5 (ГП-5М), ГІІ-7 (ГІІ-7В), ІД-4 ;

- респіратор Р-2, РПГ-67РУ-60, «Пелюсток» і ін.;

- аптечка індивідуальна АІ-2;

- індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;

- пакет перев’язочний індивідуальний ППІ;

- засоби захисту шкіри: костюм Л-І, ЗФО.

Населенню видаються:

- протигаз ГД-5 /ГП-7/, ПДФ-2Д, ПДФ-2Ш ;

- камера захисна дитяча КЗД-4/6/ ;

-ватно-марлева пов’язка ВИД /протипилова тканинна маска ПТМ—І/.

Черговість видачі ЗІЗ на ОГ

- особовий склад формувань ЦО підвищеної готовності (спеціалізованих формувань);

- робітники і службовці ОГ ;

- члени сімей робітників та службовців, інші категорії населення.

Особовий склад формувань ЦО, робітники та службовці ОГ забезпечуються ЗІЗ через пункти видачі, які розгортаються на об’єктах, виходячи з розрахунку – один пункт видачі ЗІЗ на 180-200 чоловік.

Всі інші категорії населення забезпечуються засобами індивідуального захисту через ЖЕКи за місцем мешкання.

НС, пов’язаних із викидами небезпечних хімічних речовин у 2010 році в Україні не зафіксовано.

Комплекс заходів щодо забезпечення хімічної та екологічної безпеки в Україні у 2011 році має містити:

- здійснення наглядової діяльності за промисловою безпекою хлор-, аміаковикористовуючих, а також інших виробництв, де використовуються небезпечні хімічні речовини та обладнання з вичерпаним ресурсом експлуатації;

- забезпечення комплексного перероблення, утилізації, вивезення та захоронення відходів за умови потужного фінансування з держбюджету.

Література

1. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник / В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Орел, В.І. Пуцило. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 184 с.

2. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010.- 412с.

3. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. Техногенна та природна безпека / За загальною редакцією В.В. Могильниченка. – К.: КІМ, 2007.

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І. і ін. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2009. - 264с.

8. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. ‑ 487 с.

4. Чернобыльская катастрофа // Под редакцией В.Г. Барьяхтара. – К.: Наукова думка, 1995. – 559 с.

Тема 4