Типові тестові питання для підготовки до іспиту

1. Наднормативні викиди підприємства визначаються:

1) як різниця між фактичними викидами відповідно до статистичної звітності за формою 2-ТП (повітря) і кількістю викидів за доведеним лімітом;

2) як різниця між ГДВ і лімітом викидів;

3) з урахуванням різниці між фактичними і дозволеними викидами і часом роботи джерела викидів в наднормативному режимі;

4) немає правильної відповіді.

2. Перевірка об'єктів, що не є основними забруднювачами довкілля, здійснюється не рідше:

1) 1 раз на 5 років;

2) у міру потреби;

3) 1 раз на 2-3 роки;

4) за розпорядженням вищих керівників або місцевих органів влади.

3. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу проводиться за:

1) формою 1-повітря; 3) ПОД-1;

2) ПОД-2; 4) ПОД-3.

4. Журнал обліку роботи газоочисних пиловловлюючих установок:

1) ПОД-1; 3) ПОД-3;

2) ПОД-2; 4) ПОД-4;

5. Відстань між створами наглядових свердловин не менше:

1) 50 м; 3) 100-150 м;

2) 50-100 м; 4) 150-200 м.

6. Періодичність державної перевірки газоаналізаторів не рідша:

1) 1 раз на місяць; 2) 1 раз на квартал; 3) 1 раз6 місяців; 4) 1 раз на рік.

7. Промислові відходи 2-го класу небезпеки повинні зберігатися у:

1) паперових мішках; 3) герметичній тарі;

2) пластикових пакетах; 4) мішках з тканини.

8. Перевірка вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів на заводі-виробнику здійснюється:

1) при відвантаженні автомобілів споживачеві;

2) на КРП і складі готової продукції;

3) в процесі складання автомобілів;

4) при випробуванні автомобілів.

9. Перевірка промислових об'єктів − основних забруднювачів довкілля здійснюється не рідше:

1) 1 раз на квартал; 3) 1 раз на рік;

2) 2 рази на рік; 4) 1 раз на 2 роки.

10. Цільові перевірки проводяться за:

1) завданням від керівництва інспекції;

2) окремими напрямами природоохоронної діяльності об'єкта;

3) аварійними ситуаціями;

4) сигналами і скаргами.

11. Журнал первинної облікової документації ПОД-2 містить:

1) графік контролю джерел викидів;

2) методику проведення і результати аналізів;

3) матеріали і відомості щодо заходів скорочення шкідливих викидів у довкілля;

4) відомості щодо обслуговування та експлуатації газоочисного обладнання.

12. На кожній стороні полігону промислових відходів повинно бути створів наглядових свердловин не менше:

1) 3; 3) 2;

2) 1; 4) 4.

13. Штраф за порушення природоохоронного законодавства являється:

1) дисциплінарною відповідальністю;

2) адміністративною відповідальністю;

3) матеріальною відповідальністю;

4) кримінальною відповідальністю.

14. Періодичність державної перевірки димомірів не рідша:

1) 1 раз на місяць;

2) 1 раз на квартал

3) 1 раз на 6 місяців;

4) 1 раз на рік.

15. Технічний паспорт промислових відходів містить:

1) відомості за існуючі і можливі технології переробки і використання відходів;

2) схему розміщення відходів на полігоні;

3) дозвіл на складування відходів;

4) затверджений ліміт на утворення відходів.

16. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу можуть здійснюватися:

1) в межах ГДВ;

2) відповідно до затвердженого ліміту викидів;

3) за спеціальним дозволом в межах ГДВ;

4) в межах, що встановлюється спеціальним дозволом на викиди.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

Загальні вимоги

Індивідуальне завдання виконується у відповідності з навчальним планом і ставить за мету поглиблену проробку та закріплення теоретичного матеріалу, отримання практичних навичок з визначення порушень об'єктом вимог природоохоронного законодавства та компенсації збитків, що завдані впливом об'єкта на навколишнє середовище і здоров′я населення.

Індивідуальне завдання передбачає відповіді на 5 теоретичних питань та розрахункову частину, яка включає 5 задач. Індивідуальне завдання студент виконує відповідно до свого варіанта, що погоджується з викладачем дисципліни. Номери теоретичних питань вибирають згідно зі своїм варіантом з таблиці 4.1, вихідні дані для розрахункової частини вибирають за таблицями 4.5-4.8. Варіант задач приймається за останньою цифрою номера залікової книжки.

До структури індивідуального завдання входить титульний аркуш; зміст; відповіді на теоретичні питання; розрахункова частина – 5 задач; перелік використаної літератури, інших джерел інформації. На титульному аркуші слід обов'язково вказати № варіанта. У разі його відсутності завдання повертається рецензентом без перевірки.

Індивідуальне завдання виконують, як правило, у надрукованому вигляді на аркушах формату А-4, пронумерованих і скріплених належним чином. Можливо також виконання завдання у рукописному вигляді, чітким і розбірливим почерком в учнівському зошиті або на аркушах формату А-4. На кожній сторінці залишають поля для зауважень рецензента.

При складанні кожної відповіді слід спочатку навести номер та зміст теоретичного питання; відповіді на питання повинні бути чіткими, повними, з посиланням на джерела інформації. У кінці індивідуального завдання, після переліку використаної літератури, слід поставити дату виконання та підпис.

Студент подає індивідуальне завдання на перевірку у заплановані графіком навчального процесу строки і після врахування зауважень і оформлення здійснюється захист роботи. Зараховане індивідуальне завдання подається викладачеві під час складання іспиту з дисципліни.