Новий екологічний світогляд

І тільки останнім часом люди стали усвідомлювати, що природа не є «невичерпним резервуаром» і потребує постійного захисту та охорони. Людина починає усвідомлювати, що тільки вона в змозі зупини та відвернути ті жахливі наслідки, які можуть настати у зв’язку із постійним здійсненням негативного впливу на навколишнє середовище. Все це призвело до виникнення нової загальнотеоретичної та світоглядної орієнтації, що отримала назву американського інвайронменталізма. Основоною ідеєю якого є нерозривний зв'язок людини і природи. У центрі уваги опиняється взаємодії суспільства з середовищем свого проживання. Оскільки людина живе не тільки в соціальному, а й у природному середовищі, і екологічні закони не втрачають своєю обов'язковості. Дана світоглядна концепція почала формуватися після проведення Конференції ООН з навколишнього середовища, основною метою якої було відобразити існуючі проблеми у світі у нерозривному зв’язку з екологічними проблемами. Вирішення цих проблем можливим є лише спільним зусиллями та у комплексі.

Ще одним із нових напрямків є біоцентризм, який ґрунтується на пріоритеті життя і життєвих потреб. Наприкінці 20 ст. ЮНЕСКО було створено Комісію з біологічної освіти, діяльність якої спрямована на підвищення освіченості людини з питань довкілля, охорони природи, використання природних ресурсів та ін. Оскільки людна, яка розуміє можливість настання негативних наслідків у зв’язку із своєю діяльністю, може зробити висновок про необхідність такої діяльності.

Серед світоглядних концепцій також можна виділити російський космізм. У другій половині XIX століття в Росії сформувалося філософсько-релігійна течія, назване російським космізмом. Він було представлено іменами Н.А. Бердяєва, В.С. Соловйова, Н.Ф. Федорова та багатьма іншими. Основною ідеєю російської космізму було уявлення про те, що Людина - складова частина природи, що їх не слід протиставляти, а необхідно розглядати в єдності. Що людина і все, що її оточує - це частки єдиного. Протиріччя між Розумом і Природою неминуче, але Розум відповідальний за відшукання шляхів його вирішення.

3. Концепція сталого розвитку та правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.

Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася 1992 р. в м. Ріо-де-Жанейро та одностайно ухвалила так звану «Декларацію Ріо», визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією функціонування земної цивілізації у ХХІ ст.

Сталий ро́звиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найперспективнішою ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

Правові документи, прийняті на конференції в Ріо:

Декларація про навколишнє середовище і розвиток

Порядок денний на 21 століття

Заява про принципи та сталий розвиток лісів

Рамкова конвенція про проблеми зміни клімату

Конвенція про біологічне різноманіття.

4. Поняття екологічної складової концепції сталого розвитку в Україні.
З екологічної точки зору, сталий розвиток має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери. Більш того, поняття «природних» систем і ареалів проживання можна розуміти широко, включаючи в них створене людиною середовище, таке як, наприклад, міста. Основна увага приділяється збереженню здібностей до самовідновлення і динамічної адаптації таких систем до змін, а не збереження їх у деякому «ідеальному» статичному стані. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного розмаїття скорочують здатність екологічних систем до самовідновлення.

Метою сталого розвитку України є припинення деградації природних екосистем і забезпечення високого рівня та якості життя нинішнього і майбутніх поколінь жителів України на основі впровадження нової моделі економіки на засадах збалансованого природокористування. Досягнення цієї мети відповідає світоглядним цінностям і культурним традиціям українського народу, а також міжнародним зобов’язанням України.

Основні принципи сталого розвитку України:

· поєднання розвитку суспільства зі збереженням довкілля;

· інтеграція економічної, соціальної та екологічної складових розвитку;

· підтримання цілісності екосистем;

· забезпечення соціальної справедливості;

· запобігання економічним, соціальним та екологічним негараздам;

· збалансоване виробництво і споживання;

· збереження біологічного та ландшафтного різноманіття;

· забезпечення прозорості та підзвітності державного управління;

· корпоративна соціальна відповідальність;

· участь громадськості у формуванні та реалізації політики сталого розвитку;

· збереження культурного різноманіття і традицій українського та інших народів, що живуть в Україні;

· захист і збереження культурної та історичної спадщини народу України.

Гармонізація ставлення суспільства до природи на теренах України і перехід до сталого розвитку потребують консолідації українського суспільства, усвідомлення громадянами і керівництвом держави своєї єдності, чіткого визначення національних стратегічних інтересів країни та реалізації політики сталого розвитку щодо їх практичного забезпечення.