Проблеми співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного екологічного права.

сьогодні серед усіх теорій щодо співвідношення національного та міжнародного права найбільш поширеною є теорія поєднання концепції дуалізму з перевагою міжнародного права, я також підтримую дану теорію. Я вважаю, що міжнародне право та право конкретної держави не можуть існувати окремо, адже існує сфера суспільних відносин, які врегульовані виключно правом міжнародним, проте є відносини, які врегульовані правом національним, також можна виділити відносини, які потребують взаємного регулювання двома системами права одночасно, наприклад, відносини у сфері міжнародної екологічної безпеки та інші. Щодо вирішення даного питання в нашій державі, то проаналізувавши відповідні положення законодавства України, на мою думку, в нашій державі це питання врегульовано частково та не досить чітко, а практичне застосування актів міжнародного права досить не активне, що не є результативним при врегулюванні усіх суспільних відносин, які виникають в державі.

Процес реалізації державою міжнародного-правового зобов'язання й узгодження МП і ВП

поділяється на:

- трансформацію,

- інкорпорацію,

- рецепцію,

- відсилання.

Імплементація норм МП - є цілеспрямованою організаційно-

правовою діяльністю держав, яка здійснюється індивідуально, колективно або в рамках

міжнародних організацій з метою своєчасної, всебічної і повної реалізації ухвалених ними

відповідно до МП зобов'язань. У випадку реалізації міжнародно-правових норм на національному

рівні, необхідні додаткові внутрішньодержавні заходи для перетворення цілей, закладених у

нормах МП, у реальні дії юридичних осіб і громадян, які знаходяться під державною

юрисдикцією.

Загальною рецепцією є закріплення в конституціях держав положення, що міжнародні

договори є частиною національного права. Часткова (індивідуальна) рецепція може відбуватися у

формі:

- інкорпорації,

- трансформації

- конкретного відсилання.

Концепція трансформації. Під трансформацією розуміється процес приведення

державою ВП у відповідність до МП з метою забезпечення виконання розпоряджень, дозволів і

заборон, встановлених МП. Трансформація не передбачає зміни міжнародних норм. Міжнародні

норми з моменту їх прийняття діють лише в сфері міждержавних відношень, свою природу не

змінюють і змінити не можуть. Для забезпечення здійснення таких норм держави, у разі потреби,

приймають необхідні внутрішньодержавні правові норми.

Інкорпорація є формальним «включенням» норм міжнародного договору до внутрішнього

права держави. По суті приймається новий закон або підзаконний акт, зовнішньо цілком

ідентичний міжнародному договору - назва, структура, формулювання тощо.

Легітимація - прийняття особливого національного акту з метою забезпечення виконання

державою норм МП. Такий національний акт не наслідує всі зовнішні ознаки відповідного

міжнародного правового акту.

Відсилання, як самостійний різновид трансформації означає, використання відповідно до

розпорядження ВП правил, встановлених міжнародними договорами або звичаями. Проте,

внутрішньодержавні стосунки регулює не норма МП, а відсильна норма внутрішньодержавного

правового акту.

Важливим є виділення «трансформаційної норми» - правила, відповідно до якого

відбувається узгодження ВП з МП з метою реалізації останнього. До таких норм входять норми

національного права, які фіксують пріоритет правил міжнародного договору над національними

законодавчими актами, та такі, що встановлюють обов'язок держави розглядати міжнародні

договори як частину внутрішнього права.

Концепція «узгодження». «Узгодження» є організаційно-правовою політичною

діяльністю держав, інших суб'єктів права з метою створення загальних форм нормативних

приписів і їх реалізації відповідно до норм обох правових систем. Узгодження є двостороннім

процесом приведення норм ВП у відповідність до норм МП. Суть процесу полягає не лише у

співставленні, але і в послідовному узгодженні МП і ВП.

В МП відсутня універсальна норма, яка зобов'язує погоджувати норми ВП з міжнародним,

проте, склалася звичаєва норма, яка потребує такого узгодження. Це положення грунтується на

прикладах договірної практики зі спеціальних питань, міжнародної і внутрішньодержавної

судової практики.