Порядок здійснення митного контролю та пропуску через митний кордон України зброї, вибухових, сильнодіючих отруйних речовин

Ема 4.

План лекції

1. Класифікація зброї та боєприпасів.

2. Дозволи на перевезення і використання вогнепальної та іншої зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів і речовин.

3. Порядок ввезення в Україну вогнепальної зброї представниками служб безпеки та охоронцями глав держав і членів офіційних делегацій іноземних держав.

4. Особливості митного контролю та митного оформлення сильнодіючих отруйних речовин.

Література:

1. Митний кодекс України : Закон України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/4495-17.

2. Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України : Постанова Кабміну України від 21.05.12 №436 (зі змінами). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-2012-П.

3. Кримінальний Кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ

4. Про затвердження Положення про дозвільну систему : Постанова Кабміну України від 12.10.1992 року N576 (зі змінами). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/576-92-п.

5. Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії : Постанова Кабміну України від 07.09.1993 р. N706. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/706-93-п.

6. Про затвердження Порядку ввезення в Україну вогнепальної зброї представниками служб безпеки та охоронцями глав держав і членів офіційних делегацій іноземних держав : Постанова Кабміну України від 22.12.1997 р. N1443 (зі змінами). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1443-97-п.

10. Наказ МВС України від 21. 08. 98. № 622 “ Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів та вибухових матеріалів ”.

1.Характеристика зброї та бойових припасів.

Вогнепальною вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).

До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо).

Ідентифікація вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин

При виявленні зброї необхідно вміти правильно визначити, що це за зброя: її призначення, назва, належність та інше.

Знання предмета пошуку визначає і саму тактику пошуку, тобто де шукати зброю. яким способом вона може бути прихована та інше.

В той же час визнається вогнепальною зброєю гладкоствольна мисливська рушниця, перероблена для ураження людей, так званий обріз, а також інші з тих, що зазначені вище засоби, перероблені для стрільби кулями чи іншими знаряддями по цілях.

Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї або боєприпасам здійснюється не тільки за військово-технічними ознаками, а й за цільовим призначенням. Вогнепальна зброя має відповідати загальним і спеціальним критеріям.

• для метання снаряда використовується енергія, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху та ін.);

• наявність ствола — порожнисту трубку для спрямування снаряда і спалення вибухової речовини, причому один кінець ствола герметично закривається при пострілі;

• наявність пристрою для запалювання снаряда — вибухової речовини;

• достатня уражаюча дія снаряда:

• достатня міцність конструкції предмета — зброї.

Для визнання предмета вогнепальною зброєю він має відповідати одночасно всім вимогам.

За цільовим призначенням вогнепальну зброю поділяють так:

військова, цивільна, спортивна, (довгоствольна (гвинтівки), короткоствольна (пістолети, револьвери), мисливська (довгоствольна нарізна – гвинтівки, карабіни, та довгоствольна гладкоствольна – рушниці одноствольні, двоствольні і багатоствольні), промислова, цільова, поліцейська, міліцейська;

• за ступенем автоматизації - автоматична, напівавтоматична, неавтоматична.

• за ступенем зарядження — однозарядна, багатозарядна;

• за довжиною ствола — довгоствольна, середньо ствольна коротко ствольна;

• за кількістю стволів — одноствольна, двоствольна, багато ствольна;

• за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середньокаліберна (6,5—9 мм) і крупнокаліберна (понад 9 мм);

• за характером обробки ствола — нарізна, гладко ствольна (не нарізна) і комбінована (гладко нарізна);

• за способом виготовлення — заводська, кустарна і саморобна;

• за особливостями конструкції — стандартна, нестандартна і атипічна.

До несучасної стрілецької зброї належить вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння сучасних армій та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах та малих партіях.

До вихолощеної зброї належить зброя армійських зразків, спеціально пристосована до стрільби холостими зарядами, з якої не можливо зробити постріл бойовим зарядом.

До учбової вогнепальної зброї належить нарізна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати і кулемети тощо), мисливська вогнепальна зброя приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт.

До спортивної вогнепальної зброї належать спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які виробником передбачені для використання в спортивних цілях, а також гладко ствольні рушниці.

До мисливської вогнепальної зброї належать мисливські карабіни, гладко ствольні рушниці, гладко ствольні рушниці із свердловиною "парадокс" з нарізами 100 - 140 мм на початку або у кінці ствола, мисливські рушниці з свердловиною " сюпра ", комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки. Довжина стволів гладко ствольних рушниць повинна бути не менше 450 мм, а загальна довжина зброї не менше 800 мм.

До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладко ствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.

Холодна зброя – це предмети, що спеціально виготовлені для безпосереднього нанесення тілесних ушкоджень, за допомогою м’язової сили людини чи механічного пристрою (ручна та холодно-метальна) призначені для нападу і активного захисту, а також не мають прямого виробничого чи господарсько - побутового призначення.

До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною).

Холодна зброя розрізняється за загальними і спеціальними ознаками.

Загальні - холодна зброя призначена для нападу чи активного захисту.

Спеціальні - це спеціально виготовлене для безпосереднього здійснення тілесних пошкоджень небезпечних для життя в момент нанесення, і відсутність прямого виробничого чи господарсько-побутового призначення. Конструкція, розміри і матеріал предмету забезпечують нанесення таких пошкоджень з використанням сили м'язів людини. Мінімальна довжина клинка холодної зброї (ножі, кинджали, стилети) - 65-70 мм.

Холодна зброя поділяється за принципом дії на: клинкову і не клинкову (ударно-роздроблювальну), також можуть зустрічатися, комбінована, що включає в себе ознаки клинкової та не клинкової холодної зброї та замаскована холодна зброя.

Ознаки, достатні для віднесення предметів до клинкової холодної зброї:

• загальна відповідність клинка будь-якому певному різновиду клинкової холодної зброї фабричного чи спеціального кустарного виготовлення ;

• великі розміри клинка і довжина не менш 9-10 см, товщина біля рукоятки при довжині клинка 9-10 см - не менш 2,5 мм;

• спеціальна заточка бойового кінця (гострія) і леза, аналогічна заточці фінських чи мисливських ножів, кинджалів і ін. холодної зброї;

• зручна для утримання в руці рукоятка, що залежить від її форми і розмірів;

• висока міцність всієї конструкції досліджуваного об'єкту;

• наявність деталі (частини) спеціально призначеної для нанесення небезпечних для життя ушкоджень.

Сукупність перерахованих ознак являється необхідною підставою для віднесення досліджених об'єктів до тієї або іншої різновидності відомої клинкової холодної зброї фабричного чи спеціального кустарного виготовлення.

Ознаки, достатні для віднесення предметів до не клинкової (ударно-роздроблювальної) холодної зброї:

• загальна відповідність форми досліджуваного предмета будь -якому типовому різновиду роздроблювальної холодної зброї, до якої відносяться кастети, булави, надолонники;

• наявність спеціальної ударної частини;

• пристосованість обладнання для міцного тримання в руці, або для закріплення його на зап'ясті чи на долоні руки;

• значна вага.

Сукупність перерахованих ознак являється необхідною підставою для віднесення досліджуваного об'єкту до того чи іншого різновиду типової роздроблювальної холодної зброї.

До пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які виготовлені у встановленому законом порядку, конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і технічно не придатні для стрільби бойовими патронами. При цьому їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї, унеможливлює здійснення пострілів в автоматичному режимі чергами.

До патронів належать патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, призначені для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені в установленому порядку до використання.

Вибухові речовини - це хімічні речовини, їх сполуки або суміші, що здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла, тобто спроможні вибухнути без доступу кисню (амоніти, амонали, динаміт, порох, тротил, нітрогліцерин, пропан).

Це вогнепровідні та детонуючи шнури, капсули, детонатори та інше. Поряд з цим не можуть розглядатись як вибухові речовини знаряддя вибуху, що не містять речовин, здатних до самостійного вибуху - динамо-машини, елементи живлення тощо. Зберігання та облік вибухових речовин повинні забезпечити усунення небезпеки спонтанного вибуху і запобігти втраті вибухових речовин.

2. Видача дозволів на придбання, зберігання, перевезення і використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, холодної зброї, пристроїв та зазначених патронів, пневматичної зброї, вибухових матеріалів і речовин

До предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, зокрема, віднесені:

- вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї;

- холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо);

- пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;

- пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони;

- вибухові матеріали і речовини.

Дозволи видаються у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України:

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.98 N 622.

3.Порядок ввезення в Україну вогнепальної зброї представниками служб безпеки та охоронцями глав держав і членів офіційних делегацій іноземних держав

Для забезпечення безпеки глав держав і членів офіційних делегацій іноземних держав дозволяється ввезення в Україну представниками служб безпеки та охоронцями лише пістолетів і револьверів та набоїв до них.

Забороняється ввезення в Україну для цих цілей автоматичної вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, а також зброї, уражальна дія якої ґрунтується на використанні електричної енергії, радіоактивного випромінювання, біологічних та хімічних факторів.

Ввезення в Україну вогнепальної зброї, здійснюється згідно з рішенням начальника Управління державної охорони, прийнятим за пропозицією МЗС і погодженим з СБУ та МВС.

Інформацію про термін прибуття в Україну глав держав або офіційних делегацій та про пункти пропуску через державний кордон, термін їх перебування в Україні, а також про чисельність охоронців, кількість та систему зброї, її номери, калібр та кількість набоїв до неї, а також пропозиції щодо ввезення зазначеної зброї з урахуванням Протоколу перебування цих осіб і делегацій в Україні МЗС разом з копією вербальної ноти надсилає Управлінню державної охорони за 5 діб, але не пізніше ніж за 72 години до їх прибуття в Україну.

Управління державної охорони, розглянувши ці матеріали, безвідкладно надсилає МВС інформацію щодо прибуття в Україну охоронців із зазначенням прізвища за паспортом (іншим документом, що посвідчує особу) та озброєності.

У разі відсутності підстав для ввезення охоронцями в Україну вогнепальної зброї Управління державної охорони не пізніше ніж за 3 доби до прибуття глав держав або членів офіційних делегацій надсилає МЗС відповідну інформацію.

Пропуск охоронців через державний кордон, що прибувають в Україну чи вибувають за її межі, із вогнепальною зброєю провадиться в присутності представника Управління державної охорони.

Контроль за зберіганням та застосуванням вогнепальної зброї охоронцями здійснюють Управління державної охорони та МВС, а за своєчасним її вивезенням за межі України - Управління державної охорони та Держкомкордон.

4. Особливості митного контролю та митного оформлення небезпечних відходів.

Основний міжнародний документ – це Базельська конвенція про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.)

Основні нормативні документи:

Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів”, який визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом;

Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120.

Є два переліки відходів – Жовтий та Зелений переліки. Жовтий перелік – це перелік небезпечних відходів. Зелений перелік – це перелік відходів, які можуть бути віднесені до небезпечних, якщо воно містять матеріали, що можуть виявляти небезпечні властивості (перелік цих матеріалів наведено у додатку 2 до ПКМУ 1120).

Транскордонне перевезення - будь-яке переміщення відходів з району, який перебуває під національною юрисдикцією однієї держави, у район чи через район, який перебуває під національною юрисдикцією іншої держави.

Контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних
відходів та їх утилізацією/ базується на процедурі письмового повідомлення компетентних органів заінтересованих держав про будь-яке транскордонне перевезення небезпечних відходів і отримання від них
письмової згоди на здійснення перевезення.

Висновок щодо того, чи підпадають відходи Зеленого переліку
відходів, які є об'єктом експорту або імпорту, чи не підпадають, надає Мінприроди.

Перелік товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) у разі переміщення їх через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1031.

Небезпечні речовини при переміщенні через митний кордон України підлягають екологічному контролю.

Екологічний контроль цих речовин здійснюється і в пункті пропуску, і в митниці призначення під час їх митного оформлення.

В пункті пропуску екологічний контроль може здійснюватися посадовими особами митних органів у формі попереднього документального контролю, або посадовими особами Державної екологічної інспекції України.

В митниці призначення екологічний контроль здійснюється посадовими особами Державної екологічної інспекції України.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1031, у пункті пропуску посадові особи митних органів визначають, чи підлягає конкретний вантаж екологічному контролю у формі попереднього документального контролю, чи екологічний контроль повинні здійснювати посадові особи Державної екологічної інспекції України.

Для здійснення попереднього документального контролю товарів перевізник або експедитор чи уповноважена особа надає посадовій особі митного органу документи, необхідні для здійснення екологічного контролю:

свідоцтво про допуск транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів (оригінал документа) (під час ввезення на митну територію України або транзиту небезпечних вантажів згідно із Законом України “Про перевезення небезпечних вантажів”);

свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (оригінал документа) (під час ввезення на митну територію України або транзиту небезпечних вантажів згідно із Законом України “Про перевезення небезпечних вантажів”);

висновок Мінприроди відповідно до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120 (під час ввезення на митну територію України або транзиту небезпечних відходів).

Факт здійснення екологічного контролю посадовими особами Державної екологічної інспекції України засвідчується відповідним штампом, який проставляється на товаросупровідних документах.