Правове регулювання відношення до живого в Україні.
Одним із важливих критеріїв приналежності до європейської цивілізації є ставлення суспільства до тварин. В Європейській конвенції «Про захист домашніх тварин» 1987 р., що підписали 22 держави Європи, зазначається, що «ніхто не має права завдавати тварині непотрібного болю, страждань або шкоди» (п. 1 ст. 3). Цей принцип знаходить своє відбиття на всіх рівнях і в усіх сферах суспільств розвинених європейських держав, у яких гуманізм і гуманність є не просто ширмою, за якою ховається політична кон’юнктура і цинізм, а базисною, сутнісною складовою співіснування соціуму і живого. Проголошення курсу на європейську інтеграцію України передбачає не тільки зближення вітчизняного законодавства з правом Євросоюзу, але й реальне впровадження в життя його принципів і норм, а також суттєві зміни в правової культурі населення. Це значною мірою стосується проблеми ставлення суспільства в цілому і реагування правоохоронних органів на численні випадки жорсткого поводження з тваринами. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», що його прийняла Верховна Рада України 21 лютого 2006 р., означає перший крок уперед назустріч становленню в Україні по-справжньому гуманного і цивілізованого суспільства. Це один із перших кроків на тривалому шляху до європейської інтеграції, основним змістом якого мають бути не тільки правова й інституціональна складова, але й зміни в менталітеті. Прийняття закону відбиває якісне зрушення в громадській свідомості, коли проблема захисту тварин від жорсткого поводження переходить до розряду соціально значимих. Заслуговують щирої вдячності депутати Верховної Ради, котрі ініціювали прийняття цього закону, розгляд якого був дуже тривалим. Проект Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (реєстр. № 3175) внесли народні депутати України Б.Я. Беспалий та Р.В. Богатирьова. Він був прийнятий за основу відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про захист тварин від жорстокого поводження» 21 вересня 2004 р. № 2026-IV. Одночасно було прийнято рішення Верховної Ради України про прийняття за основу ще одного проекту Закону України «Про гуманне ставлення до тварин» (реєстр. № 3175-1), який вніс народний депутат України О.В. Голуб згідно з Постановою Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про гуманне ставлення до тварин» від 21 вересня 2004 р. № 2027-IV. Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підготував єдиний законопроект «Про захист тварин від жорстокого поводження» (реєстр. № 3175), враховуючи пропозиції народних депутатів України О. Голуба, Б. Беспалого, Р. Богатирьової, а також їхні узгоджені пропозиції до прийнятих за основу проектів законів України про гуманне ставлення до тварин (реєстр. № 3175-1) та про захист тварин від жорстокого поводження (реєстр. № 3175). Цей законопроект був прийнятий в другому читанні – Постанова Верховної Ради України «Про прийняття проекту Закону України про захист тварин від жорстокого поводження» від 7 липня 2005 р. № 3175/П1. Закон дворазово приймала Верховна Рада України – 8 вересня 2005 р. та 1 грудня 2005 р., однак його відхиляв Президент України у зв’язку з невідповідністю його положень до законодавства України та внутрішньою неузгодженістю положень з внесенням власних пропозицій до Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 5 жовтня 2005 р. та 27 грудня 2005 р. Нарешті, Верховна Рада України 21 лютого 2006 р. прийняла Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», який підписав Президент України. Аналіз положень закону дозволяє дійти висновку про комплексний підхід до проблеми жорстокого поводження з тваринами, системного характеру норм і механізму їх реалізації. Фактично, з прийняттям Закону в Україні сформований остаточно новий правовий інститут, зв’язаний з поводженням з домашніми тваринами. Раніш ці відносини регулювалися окремими нормами адміністративного і почасти кримінального права в частині, зв’язаної з кримінальною відповідальністю за жорстоке поводження з тваринами. Як правило, фахівці у сфері екологічного права не визнавали як самостійну дану сферу правового регулювання. З прийняттям Закону, на нашу думку, ситуація кардинально змінилася. Уявляється, що йдеться про комплексний правовий інститут, що належить до екологічного права. Більш того, Закон вперше в Україні створює комплексну правову основу для діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органів і громадських організацій у сфері охорони тварин. Раніш ця діяльність була ускладнена у зв’язку з відсутністю нормативного регулювання. Закон же вперше в Україні визначає базовий принцип – наявність у тварин природних прав (преамбула Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»), причому в усіх тварин, поза залежності, домашні чи дикі. Цей принцип є підставою захисту тварин від страждань і загибелі унаслідок жорстокого поводження з ними. Закон законодавчо закріплює значне число важливих дефініцій, зокрема домашні тварини, безпритульні тварини, жорстоке умертвіння тварин, біостерилізація, жорстоке поводження з тваринами, притулки для тварин. Закон закріплює пріоритет біостерилізації, або біологічно обґрунтованих методів, для регулювання чисельності диких тварин і тварин, що людина не утримує, але вони перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини. Закон вперше визначає як самостійний правовий статус притулку для безпритульних тварин. У той самий час закон не враховує всіх реалій, пов’язаних з жорстоким поводженням з тваринами. Значне число випадків жорстокого поводження з тваринами зв’язано з діяльністю комунальних підприємств, що займаються виловом і «регулюванням численності» (як прописано в законі) безпритульних тварин. У Союзі захисту тварин м. Одеси є значне число скарг на діяльність співробітників служби вилову «Одесакомунтранса». Більш того, Суворовський РВВС м. Одеси порушив кримінальну справу по фактах жорсткого поводження з тваринами з боку зазначених осіб (ст. 299 КК України). Однак, незважаючи на доведення до відома керівництва «Одесакомунтранса» и УЖКГ м. Одеси зазначених фактів, всі особи, стосовно яких є скарги і порушені кримінальні справи, продовжують займатися діяльністю, зв’язаною з виловом тварин. Однак, на жаль, цей вид діяльності в Законі не внесений до числа ліцензійних (ст. 14 Закону). Адже ліцензування забезпечує більш суворе дотримання вимог законодавства. На нашу думку, ліцензування функцій вилову в регулюванні чисельності безпритульних тварин може стати одним із ефективних механізмів для запобігання жорстокому поводженню з ними. Незважаючи на те, що в Законі є вказівка на пріоритет гуманних методів регулювання чисельності безпритульних тварин (ст.ст. 16, 23, 24), однак не прописані фактичний механізм реалізації цих методів і виключність умертвіння перед стерилізацією тварин. На жаль, Закон навряд чи відразу змінить всі негативні прояви у сфері поводження з тваринами. Адже в кримінальному й адміністративному законодавстві України достатньо давно існують норми про відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, які практично не застосовуються. Так, Союз захисту тварин м. Одеси неодноразово звертався до правоохоронних органів з приводу випадків жорстокого поводження з безпритульними тваринами. Однак в ряді випадків нам було відмовлено в порушенні кримінальних справ, а якщо кримінальна справа порушувалася, то досі до суду вони по різних причинах не доходили. Насамперед така тенденція характерна для Приморського РВВС м. Одеси. Це можливо пояснити декількома причинами: небажанням правоохоронних органів займатися малозначними і неперспективними для них розслідуваннями; відсутністю практики і методик розслідування такого роду справ; низькою соціальною значимістю і пасивністю населення стосовно такого виду злочинів; низьким рівнем правової культури й невмінням активно захищати свої права. Незважаючи на велике число випадків жорстокого поводження з тваринами, ми маємо надію, що прийняття Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» приведе до реалізації принципів, сформульованих у ст. 4 Закону, та укріплення моральності й гуманності суспільства, що і є однією з цілей цього документ.