Забезпечення режиму охорони

Охорону та забезпечення режиму використання біосферних заповідників, природних заповідників та національних природних парків здійснюють однойменні природоохоронні установи. Управління регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами, дендрологічними парками і зоологічними парками загальнодержавного значення здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Такі адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва. Контроль за територіями та об’єктами ПЗФ, для яких не створюються спеціальні адміністрації, забезпечується землевласниками, на земельних ділянках яких оголошено ці території та об’єкти.

До складу спеціальних адміністрацій зазначених природоохоронних установ загальнодержавного значення входить підрозділ, який має назву «служба державної охорони». Саме на службу державної охорони й покладається безпосередня робота по охороні використання території ПЗФ та контроль за її режимом. Вони здійснюють охорону природних комплексів, забезпечують порядок використання природних ресурсів, додержання вимог щодо відвідування територій ПЗФ, попереджують пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, здійснюють заходи щодо запобігання виникненню, поширенню пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації, інформують відповідні державні органи про надзвичайні ситуац ії, забезпечують реалізацію заходів з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників і хвороб, підтримують у належному стані межові та охоронні знаки, інформаційні стовпи .

На практиці, одним із способів охорони природних комплексів від людського втручання є природні перешкоди у вигляді густого лісу, чагарнику, яру. Наприклад, в лісах Сахаліну людина з важкістю може проникнути вглиб лісу (від стежки) на 100-200 м. Це дозволяє, не використовуючи заборон, створювати незачеплені людиною ділянки.

Охорона рослин і тварин

Нажаль, середня лісистість України – одна з найнижчих в Європі. Причиною цьому є зниження обсягів лісовідновлення в результаті зменшення площ рубок головного користування та зниження обсягів лісорозведення внаслідок технократичного підходу до розвитку сільського господарства.

Слід мати на увазі, що абсолютно шкідливих, як і абсолютно корисних, тварин і рослин у природі немає. При організації охорони тварин слід керуватися принципом: кожен вид має, або може мати в майбутньому якесь позитивне (пряме або посереднє) значення для людини, а тому повне винищення того або іншого виду тварин неприпустиме без особливих для того підстав.

Найбільший вплив на зникаючі рослини серед антропогенних факторів мають: суцільне вирубування ліс ів (зазнає впливу 91 вид), зривання квітів на букети (80), випасання худоби (41), та витоптування нею рослин (15), рекреаційне навантаження (37), заготівля лікарської сировини (28), викопування рослин для пересадки на присадибні ділянки (23), викошування рослин (16), заготівля харчової сировини (14) та ін .

Основними антропогенними факторами, що здійснюють негативний вплив на тварин, є хімічна обробка (впливає на 71 вид) та суцільне вирубування (58) лісів, розорення земель (32), знищення тварин людиною (21), осушення лісових земель (20), випасання худоби (18), викошування і випалювання трави (16), рекреаційне навантаження (16). Вони пригнічують 140 видів тварин або 74,9% їх видів, занесених до Червоної книги України. Серед інших антропогенних факторів, що заслуговують на увагу, слід відмітити такі: порушення природної структури лісу та густоти покриву (11), санітарні рубки лісу (11), викорчовування рідколісся (6), будівництво ГЕС та викорчовування заплав (5), створення лісових культур (4) та інші.

Зоологи зазначають, за історичний період на Землі зникло понад 100 видів ссавців. З них до 1700 року – 33 види, у XVIII-XIX ст. – 36 видів і за останні 50 років – 40 видів. Серед птахів за останні 200 років зникло понад 140 видів і близько 100 видів є під загрозою зникнення. На жаль, процес прогресуючого витіснення і знищення тварин на Землі і далі йде швидкими темпами.

Оціночно можна сказати, що в об’єктах ПЗФ України загальнодержавного значення налічується близько 1600 видів рослин, понад 100 видів тварин, 450 – птахів і 140 видів риб.

З початку 80-х років минулого століття, за даними Міжнародної спілки охорони природи, кожного дня зникає по одному виду тварин і кожного тижня – по одному виду рослин. З ініціативи вчених світу в 1948 році на Міжнародній конференції в місті Фонтенбло (Франція) створюється Міжнародна спілка охорони природи. Цією спілкою у 1949 році була створена комісія для формування анотованих списків рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Списки таких рослин і тварин були названі «Червоною книгою».

У 1963 році вийшло в світ перше видання Червоної книги у двох томах. При підготовці другого видання Червоної книги була вироблена нова класифікація рідкісних тварин, які до неї заносяться. Класифікація включала п’ять категорій:

1. Зникаючі – види, чисельність яких швидко скорочується, збереження яких уже неможливе без здійснення спеціальних заходів.

2. Види, чисельність яких скорочується, – ці види ще зустрічаються в кількості, достатній для виживання, але чисельність їх швидко зменшується.

3. Рідкісні – ці види ще не знаходяться під загрозою зникнення, але знаходяться в такій невеликій кількості і на таких обмежених територіях, що можуть швидко зникнути.

4. Невизначені види – це маловідомі види; можливо, вони знаходяться під загрозою зникнення, але через недостатню вивченість про них відсутня достовірна інформація.

5. Відновлені види – види, чисельність яких почала зростати завдяки реалізації спеціальних заходів, що усунули небезпеку їх зникнення.

На квітень 1998 року Міжнародна Червона книга вміщувала 33789 видів; з них 371 – повністю вже вимерлі види; 6522 види знаходяться під загрозою зникнення.

У 1973 році МСОП опублікувала детальний уточнений «Чорний список» (безповоротних утрат).

З 1971 року відомості:

- про зникаючі види друкуються на червоних аркушах;

- про види, які скорочуються, – на жовтих аркушах (янтарна книга);

- про рідкісні види – на білих аркушах;

- про невизначені види – інформація подається в кінці книги на сірих аркушах. Врятовані види друкуються на зелених аркушах, а зниклі види – на чорних аркушах.

Нині до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів занесено 226 видів ссавців, 181 вид птахів, 77 видів рептилій.

Червона книга повинна перевидаватись не рідше, ніж через 10 років.

Червона книга України включає 382 види тварин (зокрема бабаки, степовий орел, дикі кролі, гадюка степова тощо); 542 види рослин (скіфський тюльпан, степова ковила, конвалії тощо) і грибів.

Зелені книги – нова форма науково обґрунтованої охорони рослинних угруповань. Екологами встановлено, що життєздатність біологічних видів можна забезпечити лише при охороні всіх угруповань, компонентами яких вони є, а також ландшафтів, з якими ці угруповання пов’язані. Зелену книгу вперше було розроблено в Україні. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угруповань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угруповань, які потребують охорони.