Кологічне виховання і освіта.

ІЯ №1

з теми «Вступ»

Дисципліна: «Основи екології»

Склала викладач Никифорова І.С

2011 р.

лан.

сновні проблеми екології.

еобхідність екологічних знань для сучасного фахівця.

редмет, напрямок і завдання екології.

кологічне виховання і освіта.

1.1 Початок XXI ст. — надзвичайно складний, вирішальний період в історії людства — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації посилен­ня низки негативних факторів, до яких передовсім належать: занепад людської моралі; зростання бідності, злочинності; підвищен­ня агресивності; поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякісних пухлин); деградація природи; загострення до критичного рівня кон­флікту між: техносферою та біосферою. Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катаст­рофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів, небачена за­брудненість поверхні Землі, гідросфери й атмосфери пов'язані з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та роз­витком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. До розвитку глобальної екологічної й тісно пов'язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели, образно кажучи, два «вибухи» — демографічний, тобто різке зростання чисельності населення Землі за останнє століття, й промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсо поглинання й продукування відходів. [1] с 10-24

1.2 Ставлячись так до природи і її багатств, люди начебто забули, що для підтримання існування життя на Землі іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, немає. А за сучасних енерго­озброєності й передових технологій швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення. Такий спосіб життя сьогодні стає згубним для людства. Вихід із критич­ної ситуації, що склалася, може бути знайдений лише за умови екологічно грамотного господарювання, розумних взаємин з Природою, реалізації в глобальному масштабі стратегії розумно­го самообмеження, ресурсозбереження, впровадження нових тех­нологій природокористування, які не суперечать законам функціонування й розвитку біосфери. Людству залишається одне: почавши з підвищення рівня освіченості народів, їхньої загальної культури, формування в них екологічної свідомості, із забезпечення технологічної дисципліни на виробництві, підвищення екологічної ефективності науки, поступово, але якомога швидше, створити нову спільноту

— високоінформаційну, з могутнім колективним інтелектом, здатну організувати свій збалансований розвиток у злагоді з Природою.[1] с 24

1.3 Термін екологія вперше вжив у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Він походить від грецьких слів оікоs, що означає дім, помешкання, місце перебування та Іоgos— наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію та функціонування надорганізмових систем різних рівнів: видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоценозів) та біосфери. Сучасна екологія інтенсивно вивчає також взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем та інші проблеми.

Сучасна екологія – це нова комплексна наука про виживання в довкіллі, завдання якої – пізнання розвитку й функціонування біосфери як цілісній системи під впливом природних і, і головне, антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери й біосфери.

Екологія підпорядкована на два великі блоки екологічних досліджень: теоретична екологія та практична екологія. Ці блоки поділяються на цілий ряд розділів і підрозділів, що мають галузеве спрямування або структурну підпорядкованість.

Головний предмет досліджень нової екології – взаємозв’язки (їхні особливості й розвиток) живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих і неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому.

Основні завдання екології:

- Вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;

- Прогнозування динаміки стану біосфери в часі просторі;

- Розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людської суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самоочищення й самовідновлення. [1] с 44-52

1.4 У розвинених державах розроблені та вдосконалюються різні програми й концепції розвитку екологічної освіти, програми й плани підготовки спеціалістів – екологів сучасного рівня. Велику еколого – просвітницьку роботу проводять у всьому світі організації «зелених», товариства з охорони природи, серед них такі відомі, як «Грінпіс», « Легамбієта» та ін. Ці важливі для цивілізації процеси екологічної свідомості населення, формування нового – екологічного світогляду, нової екологічної культури цілком характерні й для України. За останні роки у нашій державі також розроблено програми і концепції розвитку екологічної освіти і виховання, видано посібники й підручники з екології, створено десятки кафедр і факультетів екологічного профілю в інститутах та університетах, започаткувалося багато журналів загально екологічного, еколого – економічного, еколого – геологічного змісту « Світ у долонях», « Пролісок», «Паросток», « Рідна природа» та ін.

Сьогодні в світі екологічна освіта визначається одним із основних факторів екологізації всіх видів людської діяльності. Вона розглядається як самостійна й нагальна проблема, як важливий інструмент управління, головний важіль для вдосконалення моделі виробництва і споживання з урахуванням можливостей біосфери. [1] 389-425

Контрольні запитання:

1. Назвіть головні причини розвитку глобальної екологічної кризи.

2. Які два «вибухи» стали причиною різкого погіршення екологічної і соціально – економічної ситуації нам нашій планеті

3. Які предмети і завдання сучасної екології?

4. Опишіть структуру сучасної екології.

5. Опишіть організації, які проводять велику еколого – просвітницьку роботу у всьому світі.

Використана література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю.Основи екології - К.;Либідь, 2004.-408с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи екології - К.;Либідь, 1995..-368с.