Розділ 12 Ландшафтно-екологічні дослідження

Ландшафтно-екологічні дослідженняможна визначити як комплекс робіт, спря­мованих на визначення екологічного стану ландшафтів, чинників і процесів його динамічних змін.

Мета досліджень – вирішення низки питань екологічного напряму, головні середі яких: визначення сучасної ландшафтної структури території (радіальної); комплек­сна оцінка обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів; прогнозна оцін­ка динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів; екологічне картування ландшафтів; екологічний аудит ландшафтів.

Типізацію сучасних методів досліджень ландшафтів наведено на рис. А.18 (додаток А).

Усі методи дослідження ландшафтів вивчають просторові або просторово-часові відносини. Іноді це робиться неявно, як, наприклад, застосування математичних методів для вивчення взаємозв’язків між географічними явищами. У більшості ж випадків без урахування просторових аспектів неможлива реалізація самих методів, наприклад, картографічного. Активно відбувається розроблення особливих розді­лів того або іншого методу спеціально для потреб ландшафтознавства.

Методи досліджень повсякчас розширюються і вдосконалюються. Практично всі ме­тоди можуть комбінуватися один з одним. Наприклад, поєднання картографічного і математичного методів призвело до становлення методу математико-картографічного моделювання.

Коротко зупинимося на основних методах дослідження, що зазнають у цей час найшвидшого розвитку.

Географічні описи

Географічні описиможуть бути комплекснимита проблемними. Типовий представник комплексних описів – ландшафтний опис. У разі проблемних або цільових описів принципи відбору початкової інформації, способи її подачі, викладання фактів та інше підпорядковано певній науковій або практичній меті. Потрібно розрізняти комп­лексний опис елементарного природно-територіального комплексу (ПТК) (географіч­ної фації) і фізико-географічний опис території різного розміру (ландшафту).

Опис фізико-географічної точки – це опис фації. Фація є одним з елементів мікроформи рельєфу або елементом форми мезорельєфу, що утворені однорідними по­родами, характеризуються однорідним режимом зволоження, глибиною залягання ґрунтових вод, однорідним мікрокліматом. У межах фації формується одна рослин­на асоціація на одному різновиді ґрунту. Фація генетично однорідна.

Опис ландшафту суттєво відрізняється від опису окремої фації. У характеристи­ці ландшафту повинна бути відображена мозаїчність території. Інша відмінність пов’язана з «роздільною здатністю» опису. Неможливо так само детально, як фацію, описати ландшафт у всіх його подробицях і деталях. Тому у характеристиці ландшафту, як правило, крім його загальних властивостей, описують і його основні місцевості і урочища.

Форма бланка і повнота польового фізико-географічного опису повинні бути «ви­тримані» в дослідженнях різних колективів і бути індивідуальними в спеціальній частині залежно від характеру об’єктів, що вивчаються, і завдань наукових робіт. Уніфікація описів потрібна для подальшої коректної математичної обробки матері­алу і порівнянності даних різних дослідників.

Однак тільки словесного опису вже вочевидь недостатньо. Потрібно не просто кон­статувати взаємозв’язки, а показати, наскільки вони сильні. Використовуючи ма­тематичний апарат, теорію інформації, зокрема коефіцієнт зв’язку, явища фактора і інтегрального показника або іншого фактора можна побудувати у вигляді таблиці або рисунка моделі взаємодії компонентів елементарного ПТК (фації). Для цього беруть масові описи точок фацій, у кількісному вигляді виражають їхні окремі влас­тивості; ці дані спеціально кодують і визначають ступінь зв’язку або зв’язаності. Якщо ступінь дуже сильний, то коефіцієнт зв’язку K_інаближається до 1. Якщо зв’язку не­має, то K_іблизький до 0.

Аналіз парних зв’язків характеристик ПТК з їхнім виглядом, аналіз зв’язків усере­дині чотирьох основних блоків – геоморфологічного, гідротермічного, біотичного і ґрунтового – дасть змогу побудувати модель взаємодії окремих блоків з видами ПТК (додаток А, рис.А.19).

Підрахунок коефіцієнтів зв’язку дає підстави зробити висновки, що хоча в природі все взаємозв’язано і взаємозумовлено, ці зв’язки не жорсткі, і спостерігається певний діапазон коливань факторів і інтегральних показників. Простежуються фактори, з якими зв’язки постійно вищі.