Поняття,принципи гірничої промисловості. Законодавство,що регулює гірничі відносини.

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

з дисципліни «Господарське право»

Реферат на тему :

«Правовий статус переробних підприємств пов’язаних з гірничодобувною діяльністю »

Виконала :

студентка групи Прю-13-1

Олєйникова Олена

Дніпро 2016

Зміст:

Вступ

1.Поняття,принципи гірничої промисловості. Законодавство,що регулює гірничі відносини.

2.Поняття,принципи гірничої промисловості. Законодавство,що регулює гірничі відносини.

3.Управління діяльністю гірничодобувних підприємств на засадах сталого розвитку.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

За даними кадастрового обліку, в Україні на початок 2009 року налічувалося 8658 родовищ з 97 видами корисних копалин і майже 12 тисяч їх проявів. Одними з найбільших за обсягом є запаси вугілля, залізних, марганцевих і титаноцирконієвих руд, а також графіту, каоліну, калійних солей, сірки, вогнетривких глин, облицювального каменю. Частка їх в Україні є значною. Загалом у 2009 році функціонувало більше 2 тисяч гірничодобувних підприємств. Загальна кількість розроблених родовищ становить 3 тисячі. В обсягах видобутку переважає залізорудна сировина, флюсові вапняки, кам’яне вугілля, а також будівельне каміння. Більшість корисних копалин в Україні видобувається в межах кількох головних гірничопромислових регіонів — Донецького, Криворізько-Нікопольського, Прикарпатського. Довготривале інтенсивне використання ресурсів надр у цих регіонах призвело до значних змін геологічного середовища та виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Головними чинниками негативного впливу є надзвичайно висока концентрація гірничодобувних підприємств, високий рівень виробленості переважної більшості родовищ, недостатній обсяг фінансування робіт, спрямованих на зменшення впливу на навколишнє природне середовище, зумовленого розробкою родовищ.Гірнича справа зародилася разом з людським суспільством, і поки існує на

землі людина, вона не перестане займати значне місце в економічній діяльності людства.

Розвиток гірничої справи характеризується постійною взаємодією людини

та природи у процесі видобутку корисних копалин. Ця взаємодія та протидія з природою йдуть у боротьбі за стійкість бортів кар’єрів проти їх зсунення, з тиском гір у підземних гірничих розробках, з раптовими викидами газу тощо.

У зв’язку з цим людина повинна досліджувати закономірності поведінки

порід, їх фізичні властивості та в постійній боротьбі з природними явищами обрати раціональні засоби видобутку корисних копалин. Люди помітили, що зміна пори року, тепла та холоду руйнує породи: у тріщини надходить волога, і при її заморожуванні стінки тріщин різко розкриваються, масив гірських порід тріскається та руйнується. Помітили вони також, що й при нагріванні породи розтріскуються або м’якшають. Тому для примітивної технології видобутку корисних копалин використовувалися вогнища та заморожування.

Суттєвим етапом у розвитку видобутку корисних копалин є впровадження

металевих інструментів (особливо залізних). З’явилися сокири, клинки, кувалди, кайла. Тепер можна було вставляти в тріщини клинки, забивати їх кувалдою, потім відокремлювати шматки породи від масиву.

Засоби механізації праці визначали види робіт та виробничі процеси з видобутку корисних копалин. Машини та устаткування визначили засоби розкриття, підготовки та системи розробки корисних копалин. Ця закономірність сьогодні проявляється ще більш чітко, особливо з переходом гірських робіт на більші глибини. Цілком імовірно, що люди у різний час і у різних місцях прийшли до отримання металів з руд незалежно один від одного. Після кам’яного та бронзового віків людство вступило в епоху залізного меча і в той же час в епоху залізної

сокири та інструменту. У гірничій справі використовували залізні знаряддя.

Інтенсивне зростання міст, розвиток торгівлі та ремесел, який почався наприкінці середніх віків, привели до того, що за феодалізму гірничій справі надавали дуже великого значення.

З початком капіталістичних відносин відбувається економічний підйом,

який значно впливає на суспільство в цілому та на розвиток гірничої справи

зокрема. Це привело до підвищеного попиту на залізо і, відповідно, на залізні руди, деревне та кам’яне вугілля.

Історія гірничої справи – це історія поступового перекладання на машини та прилади функцій людини. Сучасні методи гірничої справи відрізняються від методів, які використовувалися у минулі століття. Але сутність їх однакова – комплекс робіт по відокремленню від масиву гірських порід, їх транспортування, підняття та переробка.

Поняття,принципи гірничої промисловості. Законодавство,що регулює гірничі відносини.

Гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення;

гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);

Гірничі відносини, що виникають у процесі діяльності гірничих підприємств, регулюютьсяКонституцією України, цим Законом, Кодексом України про надра, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про цивільну оборону України", "Про охорону праці", "Про підприємства в Україні", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, зокрема:

міжгалузевими та галузевими правилами безпеки (далі - правилами безпеки), що включають норми безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного та електротехнічного устаткування, рудникового та кар'єрного транспорту, вимоги щодо провітрювання та протиаварійного захисту гірничих виробок, додержання пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля;

міжгалузевими та галузевими правилами технічної експлуатації (далі - правилами технічної експлуатації), що встановлюють вимоги та норми щодо ефективного, безпечного та екологічно чистого проведення гірничих робіт, організації та управління виробництвом;

єдиними правилами безпеки при підривних роботах, що встановлюють порядок зберігання, транспортування та використання вибухових матеріалів під час проведення гірничих робіт.

Правила безпеки, правила технічної експлуатації та єдині правила безпеки при підривних роботах затверджуються в установленому законодавством порядку.

Державна політика в гірничодобувній промисловості базується на принципах:

державного регулювання діяльності суб'єктів гірничих відносин в гірничодобувній промисловості;

безпечної експлуатації гірничих підприємств;

раціонального використання корисних копалин;

розвитку та підвищення технічного рівня гірничодобувних галузей;

створення умов для будівництва нових, реконструкції та підвищення технічного рівня діючих гірничодобувних підприємств;

підвищення екологічної безпеки гірничих підприємств;

розвитку конкурентних відносин на ринку мінеральних ресурсів;

додержання державних стандартів і правил усіма суб'єктами гірничих відносин;

забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для гірничодобувних галузей;

створення умов для перспективних наукових досліджень у сфері гірничих відносин;

державної підтримки гірничих підприємств;

забезпечення захисту прав та інтересів працівників гірничих підприємств.[1]

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.[2]

Користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.[2]

Наши рекомендации