Тема 9. Інженерно-технічна інфраструктура території. Транспорт, інженерне забезпечення, інженерна підготовка

Короткий зміст.

Транспорт у регіоні виконує обслуговуючу роль (переміщення вантажів та пасажирів), а також є галуззю регіональної та державної економіки. Мета розвитку транспортної інфраструктури – формування єдиної транспортної системи регіону, її оптимальна організація та зв'язок з державними та міжнародними системами. З утворенням коридорів та терміналів, окремих шляхів та транспортних вузлів. У функціонуванні транспорту важлива безпечність, сумарні витрати часу на перевезення, комфортність (для пасажирського), – територіальні елементи, разом з технологією та управлінням, мають забезпечувати ці критерії. Різні види транспорту, - залізничний, автомобільний, повітряний, водний, трубопровідний, - утворюють різні елементи та ставлять свої вимоги до просторової організації.

Інженерне забезпечення територій – це використання водних ресурсів та водозабезпечення, а також енергозабезпечення (паливо, електроенергія, теплоенергія). Економічною основою проектних робіт є складення паливно-енергетичного балансу регіону (об'єми та умови вироблення, транспортування і постачання).

Інженерна підготовка малопридатних територій у тих чи інших масштабах необхідна у кожному регіоні. Проводиться аналіз становища, оцінка впливу заходів на природу, пропозиції заходів, обрахунки об'ємів робіт. Розробки завжди проводяться згідно з видом майбутнього використання території (є різні вимоги для сельбищних, промислових територій тощо), та згідно з конкретними умовами придатності технічних характеристик території. Такої інженерної підготовки, як рекультивація, потребують порушені промисловими розробками території, яких у нашому регіоні безліч.

Контрольні запитання:

1.З чого складається поняття інженерно-технічної інфраструктури регіону?

2.Які елементи формують єдину транспортну систему регіону – об'єкту регіонального планування?

3.У чому полягають завдання водозабезпечення та водовідведення регіону?

4.Які принципи складення загального паливно-енергетичного балансу регіону?

5.Як впливає науково-технічний прогрес на проведення робіт з інженерної підготовки території?

Література:

3.с.27-54. 4.с.113-117, с.129-135, с.139-143, с.186. 6.с.128-136.

Тема 10. Культурологічні якості регіонального планування

Короткий зміст.

Провідне поняття – культура освоєння простору. Поряд з економічними цілями у розвитку регіонів велику роль починають відігравати соціально-психологічні критерії. Питанням співвідношення матеріального і духов­ного напрямків розвитку суспільства здавна приділя­лась велика увага. В останній час інтерес до цієї пробле­ми зріс у зв'язку із загостренням протиріч техногенної форми розвитку цивілізації, та прагненням люди­ни вижити в критичних ситуаціях. З метафізичних позицій сучасна ситуація, в якій опинилась людина, характеризується екологічним довкіл­лям, обтяженим соціально-економічними та психологіч­ними проблемами.

Розуміння природно-соціальної цілісності людини неможливе без розуміння єдності про­цесу розвитку, без взаємозв'язку природи і куль­тури. Культура є формою зв'язку людини з природою, з усім навколишнім світом, з самою собою та іншими людьми; вона має регіональний характер, є суспільним надбанням конкрет­ного простору розселення людей. "Метапростір" – це перетворений простір, де панує ідея господарювання. Чому господарювання, а не економіки? Тому, що категорія "господарювання" набагато ширша від категорії "економіка" і включає в себе аспект духовності. Так званий "про­сторовий модуль" господарювання є первинним елементом, що забезпечує етнічну, етнокультурну та етнопополітичну самоорганіза­цію та самостійність, він виявляє найбільший опір прогресуючому нівелюванню відмінностей. Сьогодні ключовим завданням стає під­тримка згаданих первинних елементів господарювання як основи економічної та культурної безпеки територіальних утворень. Метапростір господарської діяльності – це живий організм, який складається з постійно контактуючих індивідуумів.

Питання охорони культурної спадщини є складовою культури суспільства загалом, та відображається у формах освоєння території; це комплекс заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), захисту, збереження, належного утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, реабілітації та музеєфікації об'єктів культурної спадщини. Одним з перспективних у сучасному світі видів реабілітації історичних об’єктів є їх туристична експозиція пам’яток культури та пам’яток природи. Так пізнавальний та активний туризм сполучається з відпочинковою діяльністю. Формулюються наступні цілі організації систем туризму (за Т.Ф.Панченко): виявлення існуючих туристичних ресурсів, визначення напрямків їх використання (види туризму), законодавче забезпечення їх ефективнї охорони, запобігання стихійній приватизації цінних пам'яток культури та природи, реалізація регіональної програми заходів, розвиток інфраструктури (готелі, обслуговування, транспорт, раціональне управління) з позицій економічної ефективності..

Контрольні запитання:

1.Які соціальні, економічні, практичні передумови послужили розвитку культурологічних поглядів у містобудуванні?

2. Яке значення у освоєнні територій має географічна та історична конкретність місця, як ви розумієте роль "genius loci" або "духу місця"?

3.Назвіть аспекти естетики та композиції, які мають значення на рівні регіонального планування.

Література:

С.137-140. 4.с.38, с.87-104. 7.с.143-157. 10.с.183-200. 14. 23.

Тема 11. Ефективність регіонального планування, реалізація рішень регіонального розпланування

Короткий зміст.

Протягом тривалого часу ХХстол. активно розвивався напрямок районного планування, напрацьовані результати є основою теперішнього розвитку регіонального планування. Однак вони ґрунтувалися на системі господарювання планового типу, і постає завдання адаптації досвіду попереднього періоду до ринкової системи (приватна власність, вартість землі, кадастр), й напрацювання нових підходів. У сучасній українській містобудівній політиці розви-вається ряд найбільш важливих напрямів удосконалення управління розвитком територій: законодавча основа, адміні-стративно-територіальний устрій, інформаційна складова, кадрове забезпечення та науково-проектна діяльність.

Законодавча основа. Містобудівна діяльність має міжгалузевий харак­тер і тому спирається на правові засади, які є особли­вими для кожної країни (закони, постанови тощо). Виконавчу владу здійснюють місцеві державні адмініст­рації, які забезпечують на відповідних територіях виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, тісно пов'язаних з містобудуванням.

Адміністративно-територіальний устрій України - це обумовлена різними чинниками територіальна організація держави з поді­лом її на адміністративно-терито­ріальні одиниці, відповідно до яких будуються система державних органів та система місцевого самовряду­вання. Сьогодні є необхід­ність удосконалення системи адміністративно-терито­ріального устрою як організаційної основи державної влади та місцевого самоврядування.

Інформаційне забезпечення містобудівного проекту­вання характеризує процес на­дання різнобічних даних про об'єкт, отримання знань щодо багатоетапного процесу управління його розвитком. Одним з перспективних напрямків впровадження комп'ютерних технологій у містобудівну діяльність є географічні інформаційні системи (ГІС) – програмно-технічний комплекс, що забезпечує збір, збері­гання та аналіз просторово-координованої інформації.

Кадрове забезпечення. Майбутнє українського містобудування значною мірою залежить від можливостей забезпечення зростаючого попиту на архітекторів містобудівної спеціальності. Територіальне планування в умовах рин­кових відносин потребує скоординованої діяльності різних фахівців. В такому колективі архітектор місто­будівної спеціальності, завдяки своєму вмінню синте­зувати проблему, інтеграційному способу мислення і при інших необхідних якостях, може бути керівником та координатором спільної роботи.

Науково-проектна діяльність нині – це дійова складова єдиної системи управління розвитком тери­торій. Наука та практика територіального, й зокрема регіонального планування, удосконалюються за прин­ципом взаємного доповнення. Водночас укріплюються зовнішні зв'язки цієї сфери з органами територіального та галузевого управління.

Контрольні запитання:

1. Що розуміють під ефективністю регіонального планування?

2. Чим характерні основні напрямки реалізації проектних пропозицій у регіональному плануванні?

3. Які положення регіонального планування реалізуються у плануванні міст?

4. Які недоліки регіонального планування як проектної дисципліни та сфери конструктивної діяльності?

Література:

С.61-92. 3.с.211-222.7.с.90-103,158-199. 8. 15. 16.

3. ПРАКТИКУМ. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Мета практичної роботи: освоїти специфіку територіальної організації середовища освоєння у масштабах малого регі-ону, отримати навички осмислення конкретної території.

Практична робота складається з двох видів вправ: аналіз території та прогноз вдосконалення сфери розвитку території, яким відповідають 2 її розділи.

Учбове завдання: проаналізувати розміщення та характер розвитку однієї зі сфер функціонування території, у масштабах малого регіону, та спрогнозувати територіальний розвиток або аспекти вдосконалення даної сфери.

Перелік тем: природно-ландшафтні характеристики, транспортна мережа, розселення і характер населених місць, урбанізація прирічкових територій, історико-культурологічне дослідження, система аграрних територій.

Межі роботи: територія 5-7тис.кв.км або 3-х пов'язаних адміністративних районів Дніпропетровської області чи інших територій України.

Вихідні матеріали: топографічні карти М 1:200000, 1:400000, літературні та статистичні джерела за темою.

Склад практичної роботи:

Розділ 1. Аналіз територіальної системи "…".

1.1.Фіксація та локалізація: картографування усіх елементів "…" системи регіону, класифікація елементів (карта-схема).

1.2. Характер просторової структури "…" системи регіону (тезовий опис).

Розділ 2. Пропозиції по вдосконаленню територіальної системи "…".

2.1. Графічний опис пропозицій з текстовим супроводом (карта-схема).

2.2. Обґрунтування, пояснення пропозицій (тезовий опис).

1. Аналіз мережі поселень, з визначенням геометричного типу (фрагмент). Вик.студ. Т.Литвиненко.

2. Аналі з природного комплексу, з розвитком туристично- рекреаційної діяльності Вик.студ. В.Василенко
3. Аналіз аграрних територій з розвитком інфраструктур (фрагмент). Вик.студ. І.Коваленко
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО РЕКОМЕНУЮТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Навчальна література:

1.БілоконьЮ.М.Регіональне планування. Сутність та значен-ня. – К:Укрархбудінформ, 2001.-106с.

2.ВладимировВ.В.Расселение и экология.–М:Стройиздат, 1996.

3.ВладимировВ.В.,Фомин И.А. Основы районной планиров-ки. – М:Стройиздат, 1995. -224с.

4. Містобудування: довідник проектувальника –- К:Украрх-будінформ, 2001.-192с.

5. Фомін І.О. Основи теорії містобудування. – К, 1997.

6. Яргина З.Н., Косицкий Я.В. Владимиров В.В. Основы теории градостроительства. – М:Стройиздат, 1986.-326с.

Додаткові джерела:

7. Білоконь Ю.М. Регіональне планування (теорія і практика) – К:Укрархбудінформ, 2003.-246с.

8. Білоконь Ю.М. Управління розвитком територій. – К:Укрархбудінформ, 2002. -148с.

9. Білоконь Ю.М. Функція та структура форми в регіональному плануванні. – К:Укрархбудінформ, 2001.-97с.

10.ВадимовВ.М.Город и река(планировочные аспекты).–Полтава:Археология, 2000.-214с.

11.Габрель.М.М.Просторова організація містобудівних систем.–К:АСС, 2004.

12.Гаврилов И.Н. О совершенствовании системы градо-строительной документации и ее реализации // Новини науки Придніпров’я: науково-практичний журнал. Серія: „Архітектура та містобудування”. – Д:VAL, 2006. с.33-38.

13. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. – К:УРЕ, 1993.

14. Досвід та перспективи розвитку міст України. Зб.наукових праць. Вип.3. Культурологія містобудування. – К, 2002.

15.Закон України „Про Генеральну схему планування території України”.

16.Закон України „Про основи містобудування” // Юридичний довідник забудовника. – Харків:АП Блок, 2002. с.3-16.

17. Кучерявий В.П. Урбоеклогія. – Львів:Світ, 2001.-440с.

18.МирошниченкоА.А. Аграрно-рекреационные зоны вУкраине.–Д:Січ, 1998. -178с.

19. Містобудування: нормативно-правові акти України.

20. Островский В. Современное градостроительство. – М:Стройиздат, 1979. -539с.

21. Перцик Е.Н. Среда человека: предвидимое будущее. – М, 1990.-365с.

22. Фомин И.А. Город в системе населенных мест. – К, 1986.

23. Швець І.А. Розвиток мережі сакральних об’єктів в архітектурно-розпланувальній структурі Дніпропетровська // Досвід та перспективи розвитку міст України: Зб. наук. праць, Вип. 8. –– К, 2005. С.139-149.

24. WEB- ресурси:

www.srl.de – Об'єднання міського, регіонального та ланд-шафтного планування, Німеччина (Stadt Region Landschaft);

www.dipromisto.gov.ua - Науково-дослідний і проектний інститут проектування міст "Діпромісто";

www.gdrс.org – Центр досліджень з розвитку (The Global Development Research Center);

www.difu.de – Німецький інститут Урбаністики (Deutsches Institut für Urbanistik);

www.plannersweb.com - Містобудування та регіональне планування (links);

www.urisa.org – Асоціація міських та регіональних інформа-ційних систем (URISA).