Загальна потреба в кормах для господарства по роках ревізійного періоду
| Назва кормів | Одиниця виміру | Коефіцієнт переведення в кормові одиниці | 2015-2016 | 2016-2017 | 2017-2018 | 2018-2019 | 2019-2020 | 2020-2021 | 2021-2022 | 2022-2023 | 2023-2024 | 2024-2025 | 2025-2026 | 2026-2027 | 2027-2028 | 2028-2029 | 2029-2030 | 2030-2031 |
| І. По проекту | ||||||||||||||||||
| Сіно лісове, вікове | т | 0,5 | 1,4 | 1,4 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 1,7 | 1,7 | 1,8 | 1,8 | 1,9 | 2,0 | 2,0 | 2,1 | 2,1 | 2,1 | 2,1 |
| Сінаж (силос) | т | 0,3 | 1,5 | 1,6 | 1,6 | 1,7 | 1,7 | 1,8 | 1,8 | 1,9 | 1,9 | 2,0 | 2,0 | 2,1 | 2,1 | 2,1 | 2,1 | 2,1 |
| Кормові пучки (віни- ки з листяних порід) | шт | 0,5 | ||||||||||||||||
| Снопики зернові | шт | 0,5 | ||||||||||||||||
| Зернові відходи | т | 1,0 | 1,1 | 1,3 | 1,6 | 1,8 | 2,2 | 2,5 | 2,9 | 3,4 | 3,9 | 4,6 | 5,4 | 6,3 | 7,4 | 8,6 | 9,3 | 9,3 |
| Кукурудза в початках | т | 1,2 | 6,4 | 6,6 | 6,8 | 7,2 | 7,6 | 7,8 | 8,2 | 8,4 | 8,6 | 8,9 | 9,1 | 9,5 | 9,7 | 9,7 | 9,7 | 9,7 |
| Коренеплоди | т | 0,2 | 1,1 | 1,2 | 1,2 | 1,3 | 1,4 | 1,4 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 1,6 | 1,7 | 1,8 | 1,8 | 1,8 | 1,8 | 1,8 |
| Кормові одиниці | тис. | - | ||||||||||||||||
| ІІ. По даних щорічного обліку мисливської фауни (заповнюється господарством) | ||||||||||||||||||
| Сіно лісове, вікове | т | 0,5 | ||||||||||||||||
| Сінаж (силос) | т | 0,3 | ||||||||||||||||
| Кормові пучки (віни- ки з листяних порід) | тис.шт | 0,5 | ||||||||||||||||
| Снопики зернові | тис.шт | 0,5 | ||||||||||||||||
| Зернові відходи | т | 1,0 | ||||||||||||||||
| Кукурудза в початках | т | 1,2 | ||||||||||||||||
| Коренеплоди | т | 0,2 | ||||||||||||||||
| Кормові одиниці | тис. | - |
У відповідності з оцінкою поживності кормів за кормовими одиницями та вживання їх тваринами можлива заміна одних кормів іншими в межах необхідної річної кількості кормових одиниць.
Тривалість сезону підгодівлі, а також початок і закінчення його визначаються користувачем мисливських угідь в залежності від строків замерзання верхнього шару грунту, установлення значного снігового покриву, протяжності зими та інших факторів (орієнтовна тривалість сезону підгодівлі – 100 днів).
В екстремальні по погодних умовах зими підгодівлю диких тварин треба проводити на протязі довшого часу (понад 100 днів) і кількість кормів потрібно збільшити.
Сезон підгодівлі умовно можна поділити на три періоди: перший місяць – підгодівельний період, в якому викладається 25% добової норми кормів; другий місяць – перехідний період, коли викладається 50% добової норми кормів; третій період підгодівлі – основний, коли викладається повна добова норма кормів.
У закріплених за господарством водних угіддях необхідно створювати такі умови, при яких водоплавна дичина могла б нормально розмножуватися, а також знаходити зручні місця для поживи та відпочинку не тільки у весняні місяці, але і в період осіннього полювання.
Такими умовами є: охорона водойм від непомірної чисельності пернатих і чотириногих хижаків, створення й покращення захисних умов для гніздування птахів в природних і штучних укриттях.
Для збільшення кількості водоплавної дичини необхідно влаштовувати штучні гнізда. Загальна кількість штучних гнізд для господарства визначена в кількості – 60 шт.
Водоплавна дичина, як правило, знаходить собі достатньо природних кормів, рослинного і тваринного походження, тому підгодівлі у весняно-літньо-осінній період вона не потребує.
В люті зими для водоплавної дичини, яка залишається на зиму, необхідна підгодівля з розрахунку до 50 г. зерна в день на одну особину.
10.3. Створення кормових полів і захисних ремізів
З метою забезпечення звірів і птахів кормами в господарстві необхідно створювати кормові поля та захисні ремізи.
При закладці кормових полів треба враховувати розподіл по території тварин, можливість охорони. Розміщуються поля на відстані від великих доріг, не ближче 1 - 2 км від великих населених пунктів. Вони повинні знаходитись в угіддях, яким тварини надають перевагу, на місцях їх жировки. Кращими місцями для влаштування кормових полів для парнокопитих являються долини невеликих річок і струмків. Бажано щоб кормові поля по периферії оточувались бордюром із високого травостою або межувались з куртинами чагарникових верб. Поля бажано розосереджувати по угіддях, а їх кількість закладати із розрахунку, щоб кожне з полів відвідувалось невеликою групою тварин. Значне скупчення тварин небезпечне у санітарному відношенні. Розмір одного поля здебільшого не повинен перевищувати 1 га і не менше 0,1 - 0,2 га. Слід пам’ятати, що інтенсивно відвідують дикі мисливські тварини поля із кукурудзи, віки, вівса, топінамбура. При використанні кормових полів доцільно частину врожаю залишати на корені, а зібрані культури використовувати для зимової підгодівлі звірів і птахів. Загальна площа цих кормових полів і їх кількість не обмежується.
При закладці кормового поля, яке призначається для збору врожаю, найбільш оптимальним є розмір не менше 50 га. Великий розмір поля здешевлює вартість посіву і посадки, забезпечує застосування механізмів, зменшує транспортні та інші витрати.
Асортимент рослинності кормового поля такого типу звичайно включає однорічні види рослин. Краще всього тут висівати овес, жито, пшеницю, горох, віку, кукурудзу, люцерну, а також вирощувати картоплю, кормовий буряк, турнепс тощо.
Урожай з кормових полів збирають в той час, коли приріст зеленої маси і коренеплодів найбільший, а рослини ще не встигли затвердіти. Зібраний урожай консервують і зберігають різними способами.
Важливим елементом в комплексі біотехнічних заходів для подальшого розвитку мисливського господарства і особливо збільшення мисливської фауни, є захисні ремізи, які створюються звичайно по берегах балок і річкових долин, схилах ярів та днищах балок, тобто на непридатних для сільського господарства землях.
Захисні ремізи, які служать укриттям для диких тварин, в залежності від наявності захисних властивостей лісових насаджень, складу мисливської фауни, кількості звірів і птахів створюються на площі від 0,5 га і більше. Ширина і довжина реміз визначається можливостями ділянки.
Для створення реміз висаджується чотири ряди чагарників (терен, акація жовта, глід, обліпиха, ірга, смородина золотиста), або 4 ряди чагарників в чергуванні з супутніми породами (гледичія, груша звичайна, горобина звичайна, яблуня лісова).
Коли ремізи відвідують козулі, то в них потрібно залишати декілька проходів.
На невеликих ділянках посадка чагарників проводиться площадками по 0,01 – 0,03 га. Можна висаджувати чагарники і невеликими групами по 10-15 штук.
Захисні насадження по днищах балок і ярів та конусів виносу створюються по принципу створення мулофільтрів із таких чагарників як калина, обліпиха, бузина чорна, смородина чорна, порічки, верби прутовидна, козяча, гостролиста, попеляста тощо.
В додаток до вищезазначених простих схем, пропонується комплексна схема створення захисних ремізів. Такі ремізи розміщують, в основному, вздовж балок або полезахисних смуг. В середині ремізи сіють сорго, кукурудзу, влаштовують навіси або курені для звірів і птахів.
Взимку на території ремізи влаштовують підгодівлю мисливської фауни. Такі ремізи відвідуються особливо зайцями та сірими куріпками. Під час перельотів в них зупиняється перната дичина.
Нижче в таблиці 10.3.1. наводиться розрахунок потрібних площ кормових полів і захисних ремізів у господарстві.
Таблиця 10.3.1.