Правове становище громадських екологічних інспекторів

Поняття громадського управління у царині екології

Громадське управління у царині екології – це упорядкування суспільних екологічних відносин, яке здійснюється громадськими екологічними організаціями, окремими юридичними чи фізичними особами.

Приклади ефективного громадського управління: заборона будівництва АЕС поблизу Одеси і в Криму.

Штиби громадського управління у царині екології (ст. 9, 21 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року):

- утворення громадських екологічних організацій;

- здійснення громадського екологічного контролю;

- проведення місцевих референдумів з екологічних питань.

- проведення громадського обговорення екологічних питань;

- підготовка екологічних звернень громадян;

- збирання і поширення екологічної інформації;

- проведення громадської екологічної експертизи;

- подання до суду позовів з екологічних питань;

- здійснення інших екологічних заходів (громадський моніторинґ, прибирання).

Оргуська Конвенція 1998 року як гарантія громадського управління

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у ході прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргус, Данія, 25 червня 1998 року) ратифікована ЗУ від 6 липня 1999 року.

Правове становище громадських екологічних організацій

Закон України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року

Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” від 16 вересня 1997 року.

Екологічні об’єднання громадян – це політичні партії екологічного спрямування і громадські екологічні організації, утворені відповідно до Закону України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року.

Громадські екологічні організації, відповідно до ст. 21 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року мають право:

розробляти і пропагувати свої екологічні програми;

утворювати громадські екологічні фонди;

брати участь у здійсненні державного екологічного контролю;

проводити громадську екологічну експертизу;

вільного доступу до екологічної інформації;

виступати з ініціативою винесення екологічних питань на місцеві та всеукраїнські референдуми;

вносити до державних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

подавати до суду позови про відшкодування екологічної шкоди тощо.

На Україні існують понад 20 громадських екологічних організацій, асоціацій та груп національного рівня та понад 300 – місцевого. Серед них Всеукраїнська громадська організація “МАМА-86”, Асоціація “Зелений світ”, Українське товариство охорони природи, Всеукраїнська екологічна ліга тощо. Існують також політичні партії екологічного спрямування, утворені відповідно до Закону України „Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року.

Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля затверджене наказом Мінприроди від 18 грудня 2003 року № 168.

Правове становище громадських екологічних інспекторів

Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про охорону НПС» громадський екологічний контроль здійснюється громадськими екологічними інспекторами згідно з Положенням про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженим наказом Мінекоресурсів від 27 лютого 2002 року № 88.

Відповідно до Положення, громадські екологічні інспектори мають право:

- за направленням органу Мінприроди, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства, відповідальність за які передбачена статтями 65-1, 77, 77-1, 78, 82, 85, 85-1, 88-1, 89 (щодо диких тварин), 90, 91, 91-2, 153 КУАП, і подавати їх відповідному органу Мінприроди для притягнення винних до відповідальності;

- доставляти осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та штабів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення;

- перевіряти документи на право використання об’єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів;

- проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- брати участь у підготовці для передачі до судових органів матеріалів про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та виступати в ролі свідків;

- роз’яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їх екологічні права;

- брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

- одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації.

Положення про громадських мисливських інспекторів, затверджене наказом Держкомлісгоспу України від 1 березня 2002 року № 27.

Положення про громадських інспекторів рибоохорони, затверджене наказом Мінагрополітики України від 9 жовтня 2002 року № 324.

Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 року.