Які працюють в умовах опромінювання

Захист часом полягає в тому, щоб обмежити час перебування в умовах опромінення та не допустити перевищення допустимої дози.

Захист відстанню грунтується на наступних фізичних засадах. Випромі­ню­вання точкового або локалізованого джерела поширюється у всі сторони рівно­мі­р­но, тобто є ізотропним. Звідси випливає, що інтенсивність випромінювання зменшується із збільшенням відстані до джерела за законом обернених квадратів.

Принцип екранування або поглинання грунтується на використанні процесів взаємодії фотонів із речовиною. Якщо задані тривалість роботи, активність джерела та відстань до нього, а потужність дози на робочому місці оператора виявляється вище допустимої , немає іншого шляху, крім того, як помістити між джерелом випромінювання та оператором захист із речовини, що поглинає радіацію.

Слід відзначити, що організм беззахисний у полі випромінювання. Існують механізми пострадіаційного відновлення живих структур. Тому до певних меж опромінення не викликає шкідливих змін у біологічних тканинах. Якщо допустимі границі перевищені, то необхідна підтримка організму (посилене харчування, вітаміни, фізична культура, сауна тощо). При змінах у кровотворенні застосовують переливання крові. При дозах, що загрожують життю (600 – 1000 бер) використовують пересадку кісткового мозку. При внутрішньому переопроміненні для поглинання або зв’язування радіонуклідів у сполуки, що перешкоджають їх відкладанню в органах людини, вводять сорбенти або речовини, які утворюють комплекси.

До технічних засобів захисту від іонізуючих випромінювань відносяться екрани різних конструкцій. У якості ЗІЗ застосовують халати, комбінезони, плівковий одяг, рукавиці, пневматичні костюми, респіратори, протигази. Для захисту очей застосовуються окуляри. Весь персонал повинен мати індивідуальні дозиметри.

Тема № 6: " Хімічна безпека"

Невід'ємним компонентом сучасного виробництва та найважливішою складовою професійної діяльності у медичній сфері є використання найрізноманітніших хімічних речовин у вигляді сировини, основних та побічних виробів, а також побічних відходів, з якими постійно контактують працівники охорони здоров'я. Хімічні сполуки сприяють забрудненню повітряного середовища робочих зон, справляють несприятливий вплив на стан здоров'я та рівень працездатності.

Пил – це фізичний стан речовини, подрібненої на надзвичайно малі за розмірами часточки. Він справляє здебільшого не тільки механічний, а й негативний токсичний вплив на організм людини, що зумовлено його хімічним складом та хімічними властивостями.

Отже, виробничий пил – це тверді часточки розміром від кількох мікрометрів до міліметрів, що зависли у повітрі й повільно осідають. Таким чином, пил – це аерозоль, тобто дисперсна система, в якій дисперсною фазою є тверді часточки, а дисперсним середовищем – повітря.

Виробничий пил поділяють на види:

1. За походженням: органічний, неорганічний, змішаний.

Органічний пил може бути природним (тваринного або рослинного походження – з дерева, бавовни, шерсті та ін.) і штучним (пластмасовий, гумовий, зі смол, барвників та ін.).

Виділяють різновиди неорганічного пилу: мінеральний (кварцовий, силікатний, азбестовий та ін.) і металевий (цинковий, залізний, свинців та ін.).

До змішаних видів належить пил, який включає до своєї структури як органічні, так і неорганічні складові та утворюється переважно у металургійній промисловості і хімічному виробництві.

2. Залежно від способу утворення розрізняють аерозолі дезінтеграції та конденсації.

Аерозолі дезінтеграції утворюються внаслідок механічного подрібнення твердих речовин (буріння, розмелювання порід та ін.) або механічної обробки виробів (очистка литва, полірування та ін.).

Аерозолі конденсації є результатом термічних процесів, що полягають у випаровуванні твердих речовин (плавлення, електрозварювання та ін.) або охолодженні і конденсації парів металів та неметалів, насамперед пластичних мас. Саме такий пил є характерним для повітря стоматологічних кабінетів та приміщень техніків-лаборантів стоматологічних поліклінік.

3. Відповідно до ступеня дисперсності розрізняють: видимий (часточки розміром понад 10 мкм), мікроскопічний (часточки розміром від 0,25 до 10 мкм) та ультрамікроскопічний (часточки розміром до 0,25 мкм) пил.

Серед властивостей виробничого пилу з фізіолого-гігієнічних позицій найбільшого значення набувають: хімічний склад, форма часточок, розчинність, дисперсність, вибухонебезпечність, електричний заряд і радіоактивність. Вони визначають провідні біологічні ефекти впливу пилу на організм людини, до числа яких слід віднести: фіброгенний, токсичний, подразнювальний, алергенний, канцерогенний, радіоактивний, фотосенсибілізаційний.

Основні види пилової патології – пилові захворювання легень, є найтяжчими за перебігом та найпоширенішими у світі видами професійних захворювань.

Пневмоконіоз – це хронічне професійне пилове захворювання легень, яке характеризується розвитком фіброзних змін в їх структурі внаслідок тривалого інгаляційного впливу фіброгенонебезпечних виробничих аерозолів. За етіологічними ознаками та особливостями перебігу розрізняють наступні види пневмоконіозів:

Силікоз – пневмоконіоз, зумовлений вдиханням кварцового пилу, який містить вільний діоксин кремнію (силіцію), тобто кремнезем, та його модифікації у кристалічній формі: кварц, кристобаліт, тридиміт.

Силікатози (каоліном, антракоз, азбестоз, талькоз та ін.) – пневмоконіози, що розвиваються внаслідок вдихання пилу, який містить діоксин кремнію у зв’язаному стані з різними хімічними елементами та сполуками (Al, Mg, Fe, Ca та ін.).

Металоконіози (сидероз, баритоз, алюміноз та ін.) – пневмоконіози, які розвиваються внаслідок вдихання пилу таких металів, як Fe, Ba, Al, Mg та ін..

Пневмоконіози, зумовлені впливом змішаного пилу:

- зі значним вмістом вільного діоксину кремнію (понад 10%);

- з незначним вмістом вільного діоксину кремнію (до 10%).

Пневмоконіози, зумовлені впливом органічного пилу:

- рослинні: бісиноз (пил бавовни і льону), багасоз (пил цукрової тростини). "фермерські легені" (сільськогосподарський пил, якій містить мікроскопічні грибки, що з'явилися в результаті переробки лікарських рослин);

- синтетичні (пил пластичних мас).

Існує декілька теорій щодо механізму розвитку професійних захворювань легень.

Механічна теорія пояснює розвиток фіброзних змін у легенях фізичними властивостями пилу: що твердішими є часточки пилу та гострішими їх краї, то агресивніший пил. Проте, пил карборунду має значно більшу твердість порівняно з кварцом, а пневмоконіози практично не спричинює.

Токсико-хімічна теорія пояснює фібро генні властивості пилу його високою розчинністю у різних біологічних середовищах організму. Однак сучасною наукою встановлено, що прямої залежності між ступенем розчинності пилу та ступенем її фіброгенності немає (наприклад, цукровий пил значно краще розчиняється в біосередовищах організму порівняно з кварцовим, проте його ступень фіброгенності значно нижчий).

Біологічна теорія розкриває провідну роль у розвитку фіброзних змін макрофагів, які активно фагоцитують пилові часточки у легенях. Загибель макрофагів вважають першим етапом розвитку фіброзних змін. Надалі на їх основі формуються склеротичні порушення в легеневій паренхімі.

Найтяжчою формою пневмоконіозів є силікоз, який поширений серед шахтарів вугільних шахт, бурильників тощо. Ступень поширення, швидкість розвитку захворювання та рівень його вираження перебувають у прямій залежності від умов праці, дисперсності та концентрації кварцового пилу. В основі виникнення захворювання знаходяться розвиток вузлуватого фіброзу в легеневій паренхімі, а також розростання фіброзної тканини вздовж бронхів і судин.

Крім пневмоконіозів пил виробничого походження може призводити до розвитку таких професійних хвороб, як риніт, бронхіт, пневмонія та бронхіальна астма. У структурі пилових захворювань очей поширеними є кон’юнктивіти і кератити. Пил тринітротолуолу може призвести до професійної катаракти; пил, якій містить солі срібла (арґентуму) – до професійного аргірозу кон’юнктиви і рогівки. До найпоширеніших захворювань шкіри відносять дерматити, дерматози, екзематозні ураження.

Профілактика.Основою для проведення профілактичних заходів є гігієнічне нормування (ГДК). Так, ГДК вільного діоксину кремнію він від 1 до 2 мг /м куб.; для інших видів пилу ГДК у межах від 3 до 10 мг/ м куб.

2. Технологічні заходи в основі яких знаходяться адекватні зміни у технології виробництва: запровадження безвідходних технологій і технологій замкнутого циклу, автоматизація та механізація виробничих процесів, використання дистанційного управління та змінених технологій (заміна сухих процесів "мокрими", заміна порошкових продуктів брикетами, гранулами, пастами тощо).

3. Санітарно-технічні заходи передбачають забезпечення герметизації пило небезпечного обладнання, установлення потужної загальної та місцевої витяжної вентиляції тощо. Важливе місце посідає використання індивідуальних засобів захисту: протипилових респіраторів, захисних окулярів, спеціальних захисних протипилових костюмів.

4. Організаційні заходи спрямовані на раціональну організацію трудового процесу, а також на встановлення низки обмежень (до роботи у підземних умовах не допускають осіб віком до 20 років). Для гірників та ін. категорій працівників пилових виробництв встановлено такі пільги: скорочений робочий день, додаткова відпустка, вихід на пенсію за віком у 50 років.

5. Лікувально-профілактичні заходи передбачають проведення попередніх та періодичних медичних оглядів, а також підвищення реактивності організму (ультрафіолетове опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика, лікувально-профілактичне харчування тощо). Абсолютним протипоказанням до прийняття на роботу, пов’язану із впливом пилу, є туберкульоз, хронічні захворювання дихальної та серцево-судинної систем, очей та шкіри.