Практика використання цього

інструменту лісової політики

1. Аукціонна торгівля стиглими насадженнями проводилася в Україні в Закарпатській і Рівненській областях. Отримані негативні результати, оскільки в Україні превалюють комплексні лісові підприємства, які виконують як лісогосподарські, так і лісозаготівельні роботи. В Україні немає ефективних приватних лісозаготівельних компаній.

2. Аукціонна торгівля круглими лісоматеріалами в Україні вперше організована в 2005 році. На аукціонах продаються лісоматеріали, що користуються підвищеним попитом на ринках (пиловник дубовий, буковий, кленовий, хвойних порід). Виставляються на аукціон лісоматеріали невеликими лотами.

3. Аукціонна торгівля лісовими ресурсами поширена в Канаді і США. Більш поширеною є біржова торгівля круглими лісоматеріалами. Процедура аукціонної торгівля така. Потенційні покупці лісового насадження пропонують ціну, за яку вони готові купити лісове насадження (в письмовій формі або усно). Учасник, який запропонував найвищу ціну, виграє ліцензію на заготівлю деревини.

4. Аукціонна торгівля круглими лісоматеріалами викликала великі тертя між державними підприємствами лісового господарства і деревообробними.

Переваги аукціонної торгівлі

1. Дозволяє накопичити додаткові кошти, які можна спрямувати на відтворення і охорону лісів;

2. Покращує доступ споживачів до лісових ресурсів;

3. Усуває з ринків посередників;

4. Призводить до скорочення експорту круглих лісоматеріалів.

Недоліки аукціонної торгівлі

1. Складна процедура продажу-купівлі круглих лісоматеріалів.

2. Необхідно витрачати кошти на створення і функціонування компаній, які організовують аукціонну торгівлю круглими лісоматеріалами.

3. Аукціонна торгівля пов’язана зі зростанням цін на лісоматеріали, що користуються підвищеним попитом.

4. Не всі лісоматеріали можна продати на аукціоні, навіть якщо вони користуються підвищеним попитом. На аукціоні в Україні продається обмежена кількість лісоматеріалів.

5. Часто покупці домовляються між собою щодо ціни, яку вони готові заплатити за потенційний товар.

6. В Україні реалізується лише 30% виставлених лотів.

7. Фірми, що продавали круглі матеріали за тіньовими схемами гальмували запровадження цього інструменту лісової політики.

Аукціонна торгівля круглими лісоматеріалами доцільна у таких випадках:

- коли лісоматеріали користуються підвищеним попитом на ринках;

- коли функціонують компанії, що займаються аукціонною торгівлею лісоматеріалами.

4. ЕКОЛОГІЧНІ ФОНДИ

Екологічні фонди –це інструменти екополітики, що передбачають накопичення коштів на спеціальному рахунку з метою їх використання для здійснення проектів, спрямованих на покращання використання довкілля і природних ресурсів. Як інструмент лісової політики використовуються для покращання відтворення, охорони і використання лісових ресурсів.

Екологічні фонди за походженням і призначенням бувають:

- міжнародні;

- національні;

- регіональні;

- місцеві;

- доброчинні.

Міжнародні екологічні фонди -створюються ООН та іншими міжнародними організаціями відповідно з вимогами міжнародних договорів;

Національні екологічні фондистворюються відповідно з вимогами національного законодавства (в Україні відповідно з вимогами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) і прийнятими Верховною Радою України поправками до нього);

Регіональні екологічні фондистворюються регіональними органами влади;

Місцеві екологічні фондистворюються місцевими органами влади.

Доброчинні екологічні фонди створюються організаціями, які займаються доброчинною природоохоронною діяльністю за рахунок власних коштів.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) передбачає утворення таких екологічних фондів:

- державний фонд охорони навколишнього середовища;

- республіканський (автономної республіки Крим) фонд охорони навколишнього середовища;

- місцеві (обласні, районні) фонди охорони навколишнього середовища.

Утворюються за рахунок таких коштів:

- екологічних податків за забруднення навколишнього природного середовища;

- добровільних внесків фізичних і юридичних осіб.

Основні недоліки національних екологічних фондів:

-велика кількість екологічних фондів (в Львівській області 300);

- правова невизначеність коштів екологічних фондів;

- багато платників податків відмовляються від внесення екологічних платежів;

- кошти, що накопичуються в Україні в екологічних фондах є настільки мізерні, що за їх рахунок неможливо здійснювати масштабні екологічні проекти;

- кошти екологічних фондів майже не використовуються для покращання лісокористування;

- в умовах корупції і хабарництва кошти екологічних фондів використовуються не за призначенням.

Міжнародні екологічні фонди

- Глобальний екологічний фонд утворюється за рахунок коштів промислово розвинених країн (0,7% ВНП, заснований в 1992 році).

- Зелений фонд (заснований в 2010 р, обсяг коштів 200 млрд. доларів. Зелений фонд буде використовуватися для відновлення лісів на земельних ділянках, на яких впродовж останніх 50 років не ріс ліс (на створення лісів «Кіото»).

Недоліки міжнародних екологічних фондів:

-складна процедура отримання коштів;

- кошти з екологічних фондів часто супроводжуються певними економічними або політичними умовами, які не завжди сприяють сталому розвитку.

Синякевич І. Екологічна і лісова політика: Збірник наукових праць. Випуск 2.- Львів: ЗУКЦ, 2004. – 144 с.

Стаття 72. Державний фонд охорони і відтворення лісових ресурсів (з проекту «Лісового кодексу України»)

Державний фонд охорони і відтворення лісових ресурсів призначений для фінансування охорони і відтворення лісових ресурсів на території державних лісів. Утворюються за рахунок:

- коштів державного бюджету, що виділяється на виконання державних програм підтримки і розвитку лісового господарства;

- внесків на відшкодування збитків лісовому господарству, що виникли у зв’язку з вилученням державних земель лісового фонду для потреб, що не пов’язані з веденням лісового господарства;

- коштів, що спрямовуються на відшкодування екологічної шкоди, яка завдана лісовому господарству промисловими компаніями, підприємствами та організаціями на території державних лісів;

- штрафів, що вилучаються державною лісовою охороною за лісо порушення.

5. ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ

Економічні санкції регулюються чинним законодавством, інструкціями і постановами офіційних органів влади; справляються з юридичних і фізичних осіб у випадках порушення ними встановлених природоохоронних вимог. Типологічна характеристика цього інструменту екологічної і лісової політики така: адміністративний; економічного покарання; обов’язковий; другорядний; трансфор-мований; поширений; довготерміновий.

Стаття 105 «Відповідальність за порушення лісового законодавства», що передбачена «Лісовим кодексом України» (2006)

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:

1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;

2)знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах;

3) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами та іншими речовинами;

4) засміченні лісів побутовими і промисловими відходами;

5) порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства;

6) знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту;

7) порушенні правил зберігання, транспортування та застосування захисту лісу та інших препаратів;

8) розкорчуванні лісових ділянок;

9) самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби;

10) порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, грибів, ягід тощо;

11) порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;

12) невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;

13) порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні;

14) пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення.

Лісова політика щодо економічних санкцій в лісовому господарстві повинна бути такою:

-в умовах ринкової економіки економічні санкції не повинні бути дуже жорсткими, оскільки їх посилення робить лісовий менеджмент ризикованим. Відповідно капітал переміщається в галузі, де економічна діяльність є менш ризикованою;

- жорсткі економічні санкції в сфері лісокористування можуть призвести до зменшення обсягів заготівлі деревини, накопиченню запасів перестійної деревини та погіршення санітарного стану лісів;

-в умовах ринкової економіки перевагу необхідно надавати не економічним санкціям, а економічним стимулам, що сприяють природоошадному лісокористуванню.

ПЛАНУВАННЯ

В умовах ринкової економіки планування використовується як інструмент лісової політики, за допомогою якого забезпечується стале управління лісами.Типологічна характеристика цього інструменту лісової політики така: економічний; розпорядчий; добровільний; пріоритетний; трансфор-мований; поширений; довготерміновий.

Світовий досвід планування в лісовому господарстві та практика лісокористування в Україні дають підставу зробити такі висновки щодо планування як інструменту лісової політики:

-в будь-якій економічній системі планування є об’єктивно необхідним;

- планування відтворення і використання лісових ресурсів повинно здійснюватися на основі матеріалів лісовпорядкування і з врахуванням вимог національних критеріїв сталого розвитку лісового господарства;

- державна фінансова підтримка будь-яких лісовласників повинна надаватися лише за наявності планів лісовпорядкування і перспективних планів організації лісового господарства;

- плани відтворення і використання лісових ресурсів повинні передбачати їх фінансове забезпечення;

- плани лісокористування (поточні, перспективні) повинні складати всі лісо- власники;

- порядок лісовпорядкування в Україні регулюється «Лісовим кодексом України» (Статті 45-48).

7. ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ ЛІСІВ

Екологічна сертифікація лісів – це економічний інструмент лісової політики, який використовується для оцінки відповідності виробничо-господарської діяльності лісових підприємств вимогам екологічних стандартів та концепції сталого розвитку лісового господарства. Типологічна характеристика цього інструмента лісової політики така: економічний; інформаційний; добровільний; пріоритетний; спеціальний; поширений; довготерміновий.

8. ОРЕНДА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Оренда лісових ресурсів –це інструмент лісової політики, що передбачає передачу лісових ресурсів орендарям у коротко- або довготермінове користування за орендну плату.Типологічна характеристика цього інструменту лісової політики така: економічний; закріплюючий майнові права; добровільний; другорядний; трансфор-мований; поширений; довготерміновий.

Основні недоліки оренди лісових ресурсів як інструменту лісової політики:

-лісокористувачі, які отримують ліси в короткотермінову оренду, не піклуються про якісне відтворення лісових ресурсів, намагаючись розвивати інтенсивне лісокористування на шкоду суспільним функціям лісів і інтересам майбутніх поколінь;

- лісокористувачі, які отримують ліси в тривалу оренду, більше зацікавлені в розвитку сталого лісокористування, але стикаються з чисельними економічними і екологічними ризиками, які пов’язані з великою тривалістю виробничого циклу в лісовому господарстві;

- оренда як інструмент лісової політики, за допомогою якого закріплюються майнові права, менш ефективна в порівнянні з передачею лісів у приватну власність;

- з передачею державних лісів в оренду лісокористувачем послаблюється екологічний контроль за станом лісів; використанням лісових ресурсів.

ВИСНОВОК

- Україні варто утримуватися від динамічного розвитку орендних відносин у лісовому господарстві, оскільки дрібні лісо- власники не спроможні забезпечити високий рівень лісового менеджменту (про це свідчить досвід європейських країн);

- в оренду можна передавати ліси фізичним і юридичним особам, що мають спеціальну освіту за спеціальністю «Лісове та садово-паркове господарство» і володіють сучасними технічними засобами виконання лісогосподарських робіт;

- в оренду варто передавати лише невеличкі ділянки лісу, що прилягають до фермерських господарств.

9. ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ

Податкові пільги як інструмент екологічної політики передбачає надання податкових пільг з метою стимулювання виробничо-господарської діяльності суб’єктів природокористування, що спрямована на покращання використання навколишнього природного середовища, природних ресурсів та відходів виробництва і споживання. Як інструмент лісової політики використовується для стимулювання сталого розвитку лісового господарства. Типологічна характеристика цього інструменту лісової політики така: економічний; стимулюючий; обов’язковий; другорядний; трансформований; поши-рений; довготерміновий.

Досвід зарубіжних країн свідчить про доцільність пільгового оподаткування лісового менеджменту в таких випадках:

- при розміщенні лісів у гірських районах (в Італії здійснюється пільгове оподаткування у випадку розміщення лісів на висоті понад 700 м над рівнем моря);

- при оподаткуванні дрібних лісо власників (в Німеччині не оподатковуються лісовласники, площа лісових ділянок в котрих не перевищує 0,3 га);

- при досягненні кращого стану лісів (таке пільгове оподаткування здійснюється в США та Канаді);

- при низьких доходах лісовласників (в Німеччині не оподатковуються лісо власники, доходи яких складають до 2 тис. марок на одну людину або 4 тис. марок – на сім’ю);

- лісове господарство варто звільняти від обтяжливих податків (податковий тягар повинен бути меншим ніж в промисловості або аграрному секторі);

- у випадках, коли лісоматеріали продаються національним компаніям, що їх переробляють (такі податкові пільги застосовуються в Італії);

- при торгівлі лісовими ягодами і грибами (такі податкові пільги застосовуються в Фінляндії).

В Польщі погектарними ставками податку не оподатковуються лісові насадження віком до 40 років.

В США застосовують відтермінування податків (наприклад, до часу проведення лісозаготівельних робіт).

10. ЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Ціна продукції лісового господарства – це кошти, які будуть отримані в результаті її продажу на ринку. Продукцію лісового господарства поділяють на продукцію лісогосподарського виробництва, лісовирощування і лісозаготівлі. Продукція лісогосподарського виробництва – це сукупність послуг, які виконуються юридичними і не юридичними особами з метою забезпечення відтворення і охорони лісів. Продукція лісовирощування – це сукупність компонентів лісових ресурсів, які вирощені культурним шляхом або без втручання людської праці і використовуються або придатні для використання для потреб національної економіки та населення. Продукція лісозаготівлі – це корисний результат виробничо-господарської діяльності, отриманий в процесі заготівлі продукції лісовирощування.

Типологічна характеристика на продукцію лісового господарства як інструменту лісової політики така: економічний; ціноутворюючий; добро-вільний; пріоритетний; трансформований; трансформований; поширений; коротко-терміновий.

Ціни на продукцію лісового господарства як інструмент лісової політики використовують для забезпечення функціонування лісового господарства на засадах ринкової економіки (самоокупності, самофінансування); для економічного стимулювання ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку; переміщення лісозаготівель в слабо обжиті райони;

Недоліки цінової політики в лісовому господарстві України:

- не розвинений ринок на продукцію лісовирощування та послуги лісогосподарського виробництва;

- ціни на круглі необроблені лісоматеріали на внутрішньому ринку значно нижчі, ніж на зовнішньому;

- становленню ефективної цінової політики заважають корупція та хабарництво.

112. ЕКОЛОГІЧНА ІНФОРМАЦІЯ

Екологічна інформація – це сукупність знань про навколишнє природне середовище, природні ресурси, технологічні процеси та екологічну безпеку. Використовується як інструмент екологічної політики шляхом її оприлюднення. Як інструмент лісової політики використовується шляхом оприлюднення інформації про стан лісів, технологічні процеси відтворення і використання лісових ресурсів, самовільні рубки, національне і всепланетарне значення функцій лісу (в першу чергу кліматорегулюючих, вуглецево погли-наючих, рекреаційних, захисних, охоронних, соціальних тощо). Типологічна характеристика цього інструменту лісової політики така: соціально-психологічний; інформаційний; добровільний; пріори-тетний; трансформований; поширений; короткотерміновий.

Переваги цього інструменту лісової політики:

- простий у використанні;

- не потребує спеціального бюрократичного апарату для його застосування в практиці лісової політики;

- часто дає позитивні результати при малих затратах на його застосування.

Рекомендації щодо його використання:

- в засобах масової інформації періодично публікувати інформацію про підприємства, в яких незадовільний стан лісів, недосконалі технології в лісогосподарському і лісозаготівельному виробництвах, багаточисельні лісопорушення.

12. АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСТАНОВИ ЩОДО ОХОРОНИ, ВІДТВОРЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Адміністративні постанови щодо охорони, відтворення і використання лісових ресурсів передбачають пряме регулювання лісокористування за допомогою інструкцій, договорів, екологічних нормативів, екологічних стандартів та лімітів. Пряме регулювання лісокористування за допомогою адміністративних постанов здійснюється з метою досягнення мети лісової політики. Типологічна характеристика цього інструменту лісової політики така: адміністративний; розпорядчий; обов’язковий; другорядний; спеціальний; поширений; коротко-терміновий.

Розрахункова лісосіка за чинним “Лісовим кодексом України” (1994) – це щорічна норма заготівлі деревини в порядку головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійного лісокористувача і окремо за групами порід у межах груп лісів виходячи з принципів безперервності та не виснажливості використання лісових ресурсів.

Інструкції з лісокористування – це настанови з охорони, відтворення і використання лісових ресурсів, які лісокористувачі не повинні порушувати (затверджуються державними спеціально уповноваженими органами влади).

Ліміти використання лісових ресурсів – це обсяги щорічного використання окремих компонентів лісових ресурсів, що регулюються державними органами. Державні ліміти використання лісових ресурсів регулюються Кабінетом Міністрів України (встановлюються на щорічні обсяги лісозаготівель рубками головного користування та підсочування соснових насаджень).

Дозволи на використання лісових ресурсів – це документ, який підтверджує, що його власник (юридична чи фізична особа) має право займатися лісозаготівлею.

Екологічні стандарти – це такі стандарти, за допомогою яких регулюються стан, відтворення, охорона і використання навколишнього природного середовища і природних ресурсів.

Договори – це інструменти прямого адміністративного регулювання відтворення, охорони і використання лісових ресурсів. Передбачають укладення угоди між власниками лісів (або спеціально уповноваженими органами в сфері лісового господарства) і лісокористувачами з метою врегулювання тих правових аспектів лісокористування, які не передбачені чинним лісовим законодавством та адміністративними документами.

Червона книга представляє перелік представників тваринного і рослинного світу, які підлягають особливій охороні в зв’язку із загрозою їх знищення на терені України.

13.АУКЦІОННА ТОРГІВЛЯ ДОЗВОЛАМИ НА ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Аукціонна торгівля дозволами на використання лісових ресурсів передбачає торгівлю дозволами на використання лісових ресурсів на аукціонах з метою, щоб дозволи перейшли до лісокористувачів, які можуть ефективно здійснювати лісокористування. Типологічна харак-теристика цього інструмента лісової політики така: економічний; ринко-утворюючий; добровільний; другорядний; трансформований; рідковживаний; довго-терміновий.

14. СЕРТИФІКАТИ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЕВИНИ

Сертифікат про походження деревини – це документ, який підтверджує походження деревини, яка реалізується на національному ринку або вивозиться на експорт.

Основне призначення сертифікату про походження деревини – це боротьба зі злочинністю в сфері торгівлі круглими лісоматеріалами.

Типологічна характеристика серти-фікату про походження деревини як інструменту лісової політики така: адміністративний; контрольний; обов’яз-ковий; другорядний; спеціальний; не апробований; короткотерміновий.

ВИСНОВКИ

1. Ефективна система інструментів лісової політики є основою для досягнення сталого розвитку лісового господарства. Економічні інструменти лісової політики повинні забезпечувати трансформацію зовнішніх негативних ефектів у внутрішні (екологічні витрати) і стимулювання продукування зовнішніх позитивних екологічних ефектів.

2. Світовий досвід свідчить про те, що лісова політика є більш ефективна тоді, коли вона передбачає використання системи взаємопов’язаних інструментів і інтегрована з іншими впливовими політиками. Особливої уваги заслуговує інтеграція обов’язкових інструментів лісової політики з добровільними.

3. Формування системи пріоритетних інструментів лісової політики необхідно здійснювати із врахуванням затрат на введення і використання нових інструментів та їх впливу на результати лісокористування.

4. Лісові такси не повинні бути інструментом податкової системи, а виконувати функцію ціни на ліс на корені.

5. Сертифікація лісів України є об’єктивною необхідністю, оскільки вона сприятиме удосконаленню лісового менеджменту, сталому розвитку лісового господарства і проникненню продукції лісового сектора на зовнішні ринки.