Методичні рекомендації при вивченні теми. Тема № 2: Екологічно-правовий статус людини і громадянина та гарантії екологічної безпеки.

Екологічне право

САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ

Тема № 2: Екологічно-правовий статус людини і громадянина та гарантії екологічної безпеки.

Мета:дати студентам чітке поняття гарантії екологічної безпеки. Студенти повинні знати заходи дослідження екологічної безпеки. Студенти повинні орієнтуватись в правовій системі прав, свобод і обов’язків людини та юридичних осіб в екологічній сфері. Студенти повинні знати поняття екологічно-правового статусу людини

Форми контролю:

- доповіді;

- обговорення;

- тести.

Питання для самостійного вивчення

1. Право на безпечне навколишнє середовище та екологічну безпеку людини і громадянина.

2. Загальні та спеціальні екологічні обов'язки.

3. Система гарантій екологічного права громадян.

4. Способи захисту екологічних прав громадянина.

Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

Методичні рекомендації при вивченні теми

При вивченні першого питання (Право на безпечне навколишнє середовище та екологічну безпеку людини і громадянина.) студентам слід звернути увагу на те, що

Право громадян на екологічну освіту може реалізовуватись самостійно на неформальній основі через засоби масової інформації, мистецькі і культурні заклади (музеї, театри, кінотеатри, бібліотеки, клуби), добровільні екологічні об'єд­нання, народні університети. Хоча за нинішніх умов зрос­тання актуальності проблем екологічної безпеки все більшо­го значення набуває екологічна освіта через державні і ко­мунальні освітні заклади (дошкільні заклади, школи, про­фесійно-технічні заклади, технікуми, коледжі, інститути, університети) та освітні екологічні заклади, засновані на контрактній основі, аж до підготовки фахівців вищої квалі­фікації в галузі екології.

Суттєвим правом екологічних правовідносин є також пра­во на подання позовів до суду про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впли­ву на навколишнє природне середовище.

Підставою для реалізації цього права є екологічне право­порушення.

Для захисту своїх екологічних прав громадяни мають право на об'єднання в громадські природоохоронні формування. Вони утворюються на принципах добровільності, рівноправ­ності, спільності екологічних інтересів і єдності вибору еко­логічної діяльності. Громадські природоохоронні об'єднання розробляють і пропагують свої екологічні програми, утворю­ють громадські фонди охорони природи і за рахунок своїх коштів та добровільної трудової участі своїх членів ведуть всю природоохоронну діяльність, визначену ст.21 Закону Украї­ни «Про охорону навколишнього природного середовища» та їх статутами.

Перелік вказаних екологічних прав суб'єктів екологічних правовідносин не є вичерпним. Спеціальним законодавством України визначені в більш конкретизованій формі й інші екологічні права. Наприклад, відповідно до Закону України «Про тваринний світ» громадяни України мають право на відшкодування шкоди, завданої дикими тваринами.

Реалізація екологічних прав одних суб'єктів екологічних правовідносин забезпечується кореспондуючими їм екологіч­ними обов'язками інших.

Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього при­родного середовища встановлені ст.12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Громадяни України зобов'язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використо­вувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологіч­ної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів вико­ристання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів;

г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим впливом на навколишнє природне середовище.

Співзвучними до цих екологічних обов'язків громадян є обов'язки, визначені законодавством для підприємств, уста­нов, організацій, інших суб'єктів екологічних правовідно­син. Так, відповідно до ст. 10 Закону «Про охорону навко­лишнього природного середовища» обов'язком міністерств, відомств, установ, організацій є здійснення технічних та інших заходів для запобігання шкідливому впливу господар­ської та іншої діяльності на навколишнє природне середо­вище, виконання екологічних вимог при плануванні, роз­ширенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації на­родногосподарських об'єктів. Пункт 2 ст.Н Закону України «Про підприємства в Україні» зобов'язує підприємства «своєчасно здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на зниження і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище та здоров'я людей», причому за рахунок власних коштів.

Обов'язком всіх суб'єктів є проведення екологічної екс­пертизи у процесі законотворчої, інвестиційної, управлін­ської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища (ст. 26 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середови­ща»), а також дотримання висновків державної екологічної експертизи (ст. 29 Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища»).

Обов'язком підприємства відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» є відшкодування збитків, зав­даних нераціональним використанням землі та інших при­родних ресурсів і забрудненням навколишнього природного середовища, сплата штрафів, у випадках, передбачених законодавством.

Інші екологічні обов'язки суб'єкти зобов'язані виконувати відповідно до вимог законодавства України.

Держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологіч­них прав, наданих їм законодавством, проведенням широ­комасштабних державних заходів щодо поліпшення і віднов­лення стану природного навколишнього середовища:

а) сприянням громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності і стимулюванням такої;

б) регулюванням природоохоронної діяльності (в т.ч. вида­ча дозволів на використання природних ресурсів, встанов­лення нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин, ліцензування екологічно небезпечної діяльності і обмежен­ня, призупинення чи повне припинення діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства);

в) здійсненням державного контролю і нагляду в галузі охорони навколишнього природного середовища (в т.ч. про­ведення екологічної експертизи);

г) встановленням юридичної відповідальності для осіб, винних у порушенні екологічних прав суб'єктів екологічних правовідносин: дисциплінарної, адміністративної, цивільної, кримінальної.

При вивченні другого питання (Загальні та спеціальні екологічні обов'язки.) студентам слід звернути увагу на те, що

Невід'ємним елементом правового статусу людини є екологічні обов'язки.

Загальні обов'язки громадян, передбачені Законом України "Про охорону навколдціньогр лриродного середовища":

• берегти природу; охороняти; раціонально використовувати її багатства;

здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природовикористання;

• не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

• вносити плату за спеціальне природокористування;

• сплачувати штрафи за екологічні порушення (схема 6).

Спеціальні зобов'язання громадян, передбачені системою екологічного законодавства, які випливають із умов права власності на природні ресурси, природокористування та реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності:

Обов'язки майнові:

• своєчасно вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища та понадлімітне використання природних ресурсів;

• ефективно використовувати природні ресурси, здійснювати комплекс заходів щодо їх відновлення;

• проводити заходи щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього природного середовища (забруднення, засмічення тощо).

Обов'язки немайнові:

• одержувати дозволи на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

• передавати екологічно небезпечні об'єкти на екологічну експертизу;

• надавати органам екологічного контролю відомості про характер екологічно небезпечної діяльності;

• здійснювати первинний облік використання природних ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище;

• погоджувати свою діяльність з іншими суб'єктами, якщо вона спроможна потенційно шкодити здоров'ю людини і природним ресурсам;

• оволодівати екологічними знаннями і практичними навичками

щодо їх реалізації;

• виконувати розпорядження органів екологічного контролю тощо.

При вивченні третього питання (Система гарантій екологічного права громадян..) студентам слід звернути увагу на те, що