Методичні рекомендації при вивченні теми

Екологічне право

САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ

Тема № 8: Правові основи використання, охорони та відновлення земель. Поняття земельного права.

Мета:дати студентам чітке поняття права власності на землю. Студенти повинні знати предмет, методи та систему земельного права. Студенти повинні орієнтуватись в суб’єктах права власності на землю. Студенти повинні знати об’єкти права власності на землю.

Форми контролю:

- доповіді;

- обговорення;

- тести.

Питання для самостійного вивчення.

1. Форми та методи охорони земель.

2. Види та характеристика відповідальності за порушення земельного права.

3. Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

Методичні рекомендації при вивченні теми

При вивченні першого питання (Форми та методи охорони земель.) студентам слід звернути увагу на те, що

У нових умовах господарювання, обумовлених переходом до ринкової економіки, всі природокористувачі, зокрема землекористувачі, одержали більшу самостійність у питаннях організації своєї господарської діяльності. Разом з тим, значно зросла їх відповідальність за дотримання вимог щодо цільового і раціонального використання землі, охорони земель, запобігання негативного впливу на них.

Охорона земельвключає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей, її мета- це попередження деградації земель - тих природних та антропогенних процесів, які призводять до замін структури ґрунтів, кількісного і якісного погіршення їх складу та властивостей зниження родючості ґрунтів.

Державні органи здійснюють необхідні заходи щодо охорони земель у рамках міжнародних, державних та регіональних програм.

Власники і землекористувачі, зокрема орендарі, зобов'язані забезпечувати охорону земель.

В інтересах охорони здоров'я людини, навколишнього природного середовища та для оцінки стану ґрунтів Кабінетом Міністрів України розробляється та запроваджується порядок визначення та введення в дію нормативів гранично допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті.

Введення в дію об'єктів, що не забезпечують вимог захисту земель від деградації або порушення, забороняється.

Розміщення об'єктів, що впливають на стан земель, погоджується з землевпорядними, природоохоронними та іншими органами.

На підвищення зацікавленості власників і землекористувачів (зокрема орендарів) у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів і їх захисту від негативних наслідків виробничої діяльності спрямоване, передбачене законодавством, економічне стимулювання охорони земель. Воно включає:

· виділення коштів державного, республіканського (Автономної Республіки Крим), місцевого бюджету для відновлення земель, порушених не з вини землевласників чи землекористувачів;

· звільнення землевласників і землекористувачів від сплати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану, в період, передбачений проектом проведення робіт;

· часткову компенсацію з коштів бюджету зниження доходу в результаті тимчасової консервації, порушених не з вини землекористувачів і землевласників, ділянок;

· заохочення землевласників і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду, виробництво екологічно чистої продукції.

Застосування еколого-правових методів для забезпечення охорони земель та раціонального землекористування дало можливість змінити акценти в державному управлінні земельними відносинами. Контроль за використанням і охороною земель Завдання державного контролю за використанням і охороною земель полягаютьу забезпеченні додержання всіма державними та громадськими органами, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства з метою ефективного використання та охорони земель.

Правовою основою здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в Україні є Конституція та закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Держкомзему та Тимчасове положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охороною земель, затверджене наказом Держкомзему України від 29 липня 1993р. №65.

Державний контроль за використанням і охороною земель у структурі Держкомзему здійснюють управління моніторингу земель, обласні, Київське і Севастопольське міські управління земельних ресурсів і районні відділи земельних ресурсів, які у своїй діяльності з цього приводу взаємодіють з радами народних депутатів, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими органами.

Головні державні інспектори з питань використання і охорони земель у межах своєї компетенції мають право за результатами перевірки вносити на розгляд відповідних рад народних депутатів пропозиції про припинення права власності або права користування землею у випадках порушення вимог землекористування; порушувати перед радами народних депутатів питання про припинення їх рішень, що суперечать чинному земельному законодавству, або звертатися з такою пропозицією до вищих рад; давати власникам землі або землекористувачам, незалежно від їх відомчої належності, обов'язкові для виконання вказівки з питань використання і охорони земель, а також вказівки щодо усунення виявлених порушень.

При вивченні другого питання (Види та характеристика відповідальності за порушення земельного права.) студентам слід звернути увагу на те, що

Відповідальність за порушення земельного законодавства — важлива складова правового забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вона здійснюється у межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з другого. Юридична відповідальністьспрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також запобігання вчиненню земельних правопорушень.

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб'єктів. Згідно зч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопорушення. Можливість застосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної відповідальності зазначеною статтею прямо не передбачена. Але з цього не випливає, що притягнення порушників земельного законодавства до такої відповідальності взагалі виключається.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства покладено характер санкцій, які застосовуються за вчинення конкретного правопорушення. Відповідно до цього критерію відповідальність у зазначеній сфері поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну. Санкції за земельні правопорушення і порядок їх застосування стосовно кожного з названих вище видів юридичної відповідальності характеризується своєю специфікою.
Серед порушень земельного законодавства, які зумовлюють настання цивільно-правової відповідальності, самостійну групу становлять угоди щодо земельних ділянок, які укладені із порушенням встановленого законом порядку, тобто не відповідають вимогам закону. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду. Ця норма наводить вичерпний перелік таких цивільно-правових угод. Разом з тим, до угод щодо земельних ділянок, які можуть бути визнані недійсними, належать і деякі інші угоди. Так, згідно з Законом України “Про оренді землі” (ст. 14) за відсутності в договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цим Законом, а також при порушені інших його вимог договір оренди земельної ділянки визнається недійсним відповідно до законів України.

Слід зазначити, що серед угод щодо земельних ділянок слід виділяти ті, які укладаються стосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть виступати предметом угод. Йдеться, зокрема, про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність.

Виявлені в результаті контролю порушення земельного законодавства тягнуть за собою застосування до винних осіб заходів адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.