Ерозія ґрунту і заходи боротьби з нею

Ерозія– це різноманітні процеси руйнування грунту і переміщення продуктів руйнування водою і вітром.

За походженням ерозію поділяють на:

1. Геологічна (природна) - є природним процесом, який відбувається поза впливом людини, під дією вітру і води. Швидкість її була приблизно такою самою, як і процесу ґрунтоутворення. Відбувається дуже повільно, не завдає великої шкоди, не знижує родючості ґрунту, запобігти практично неможливо.
2. Прискорена (руйнівна) - є результатом діяльності людей: неправильного ведення землеробства, лісового господарства, будівництва, промисловісті, транспорту, прокладання доріг тощо, коли порушується цілісність поверхні ґрунту, її дерновий захист, виникають борозни, канави, а за ними і яр. Проходить швидко в залежності від факторів руйнування ерозію поділяють на :водну та вітрову.

Водна ерозія – це змивання ґрунту поверхневими водами (дощовими, талими та іригаційними (зрошення та полив). Водна ерозія буває двох видів:
• Поверхнева - змивається верхній родючий горизонт ґрунту на значній території;
• глибока - проявляється на крутих схилах, зумовлює утворення ярів.

Водну ерозію підсилюють:

• вирубування лісів, знищення трав’яного покриву, розорювання схилів;
• неглибока оранка;
• велика кількість опадів;
• неправильна меліорація.

Вітрова ерозія (дефляція) - руйнування ґрунтового шару силою вітру. Вона спостерігається переважно на недостатньо захищених або зовсім не захищених рослинністю землях, відсутня належна задернілість поверхні ґрунту. Найшкідливішим видом вітрової ерозії є пилові бурі, які спричинюються сильними вітрами. Вітрова ерозія поширена в степовій, пустельно-степовій і пустельній зонах.

Вітрову ерозію підсилюють:

• розорювання піщаних і супіщаних ґрунтів;
• вирощування на одній території протягом декількох років одних і тих самих культур;
• неправильна меліорація.

Ефективними заходами боротьби з ерозією ґрунту є:

• оранка впоперек схилу,
• глибока оранка, обробіток ґрунту культиваторами;
• лункування;
• оптимальні строки, норми і способи сівби;
• безполицевий обробіток ґрунту із залишенням стерні;
• вапнування кислих і гіпсування засолених змитих ґрунтів;
• мінімальний обробіток ґрунту легкого механічного складу;
• впровадження ґрунтозахисних сівозмін з використанням багаторічних трав;
• оранку і посів на схилах впоперек схилу;
• насадження дерев і кущів на берегах водойм, по краям ярів, лісосмуг;
• будівництво гідротехнічних споруд;
• закріплення пісків.

Земні надра, їх охорона

Надра- це поклади руди, нафти, вугілля, солей та інших копалин, що містяться в землі. До корисних копалин належать усі природні мінеральні утворення, які людина використовує в натуральному вигляді або після переробки.

Сьогодні важко знайти галузь виробництва, де б не використовувалися мінеральні ресурси. Вони мають величезне значення для людини:

• джерело енергії;
• сировина для виробництва численних промислових виробів, побутових товарів;
• сировина для синтезу нових речовин із заданими властивостями (заміняють дерево, цемент, тканини);
• різноманітний будівельний матеріал.

Надра дають 75 % сировини для хімічної промисловості, майже повністю забезпечують роботу усіх видів транспорту.Мінеральні ресурси значною мірою визначають економічний потенціал кожної країни. Проте головною їх особливістю є те, що вони, на відміну від рослинних і тваринних ресурсів, належать до так званих непоновлюваних природних ресурсів. Природні мінеральні ресурси України. Наша держава має потужний і розвинений мінерально-сировинний комплекс. З розвідкою, видобутком, переробкою та використанням мінеральної сировини прямо чи опосередковано пов’язані 48 % її промислового потенціалу, до 20 % трудових ресурсів, 25 % національного доходу. Різноманітність і запаси мінеральних ресурсів України оцінюються зарубіжними експертами у 8 балів за 10-бальною шкалою. Відповідно до такого високого показника, Україна належить до головних мінеральио-сировинних держав світу, і за запасами основних видів корисних копалин з розрахунку на душу населення посідає одне з перших місць у Європі. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, для видобутку яких відкрито близько 20000 родовищ.

Рекультивація (поновлення) земель- комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель.

Розрізняють два етапи рекультивації:

Гірничотехнічний - протягом якого засипають порожньою породою провали, вирівнюють насипи, влаштовують тераси на схилах.

Біологічний - який передбачає підбір груп живих організмів, діяльність яких сприятиме поновленню родючості на порушеній площі і в цілому оздоровленню ландшафтів; засівання площ бобовими рослинами, які збагачують грунт на азот і розпушують його своєю кореневою системою.

У технології рекультивації порушених земель можна виділити три основні групи практичних завдань:

1) розробка технологічних заходів реконструкції територій для успішного формування рослинності, що відповідає природним особливостям місцевості;
2) розробка заходів щодо охорони поновлюваного ландшафту;
3) використання технічних засобів перенесення ґрунту, планування поверхні, транспортування матеріалів

Завданням рекультивації є не тільки повернення землі для використання в сільському і лісовому господарствах, а й запобігання її подальшій деградації, створенім стійких екологічних систем, оздоровлення природного середовища регіону.

Рекультивація земель має здійснюватися на ландшафтно-екологічних принципах, що передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів реабілітації порушених територій, створення продуктивних ценозів, підвищення і відтворення родючості рекультивованих ґрунтів і запобігання негативному впливу техногенних утворень на природне середовище.

Площа порушених земель в Україні становить понад 190 тис. га. Цільове призначення рекультивованих земель України - сільське господарство, лісові насадження, водойми, під забудови, рекреаційні (для баз відпочинку) та ін.

Законом України про охорону природного середовища і ресурсів передбачено заходи охорони надр і посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за забруднення земель і погіршення якості земельних ресурсів.