Тема 6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання.
1. Зміст міжбюджетних відносин та передумови їх виникнення
2. Види міжбюджетних трансфертів в Україні
3. Сутність та стан фінансового вирівнювання
4. Зміст, цілі та методи бюджетного регулювання
1. Зміст міжбюджетних відносин та передумови їх виникнення
Концептуальні засади побудови міжбюджетних відносин залежать від економічної системи держави. В тоталітарних країнах центральне місце займає державний бюджет; місцеві бюджети мають другорядне значення. У бюджетних системах демократичних країн бюджет центрального уряду і бюджети місцевої влади функціонують у межах однієї бюджетної системи і роль місцевих бюджетів зростає.
Для бюджетної системи України характерним є досить високий ступінь централізації бюджетних ресурсів, що свідчить про нерозвиненість місцевого самоврядування і слабкість його фінансової бази.
Процес децентралізації державної влади має супроводжуватися передаванням частини керівних повноважень по вертикалі управління, розширенням самостійності у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку територій місцевими органами влади.
У результаті даного процесу формується система органів управління потоками бюджетних ресурсів, до компетенції яких належить право вирішення питань про розміри, напрями, терміни, механізми використання цих ресурсів. Взаємозв'язок органів влади і управління виявляється в необхідності фінансування єдиних суспільних потреб, у кількісному і якісному розмежуванні бюджетних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями і по вертикалі державного управління. У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів (рис. 6.1).
 |
Рис.6.1. Сфера дії міжбюджетних відносин
Вихідні передумови міжбюджетних відносин:
- визначений у законодавстві держави поділ повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;
- гарантія з боку держави щодо фінансування наданих нею повноважень органам місцевого самоврядування;
- діючий порядок розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи та видами місцевих бюджетів;
- фінансова підтримка місцевих бюджетів у зв'язку із значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та об'єктивними розбіжностями у розмірах видатків.
Форми руху бюджетних ресурсів у процесі .міжбюджетних відносин:
- міжбюджетні трансферти (базова дотації, субвенції, реверсна дотація);
- взаємозаліки, взаєморозрахунки (між бюджетами окремих видів і рівнів, між бюджетами і суб'єктами господарювання);
- об'єднання коштів бюджетів (для виконання спільних проектів і програм).
Бюджетний кодекс України визначає міжбюджетні відносини так.Стаття 81.
Міжбюджетні відносини – відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Тобто, міжбюджетні взаємовідносини - це форма взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України.
До суб'єктів міжбюджетних відносин належать: органи державної влади і управління, органи місцевого самоврядування. До їх компетенції включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.
Мета регулювання міжбюджетних відносин - це забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами та фінансовими ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, тобто перерозподіл бюджетних ресурсів.
Основні способи-розмежування доходів між бюджетами:
- розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;
- поділ надходжень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку у межах єдиної ставки оподаткування;
- встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків на користь місцевого самоврядування;
- встановлення територіальних надбавок до місцевих податків на користь загальнодержавних органів влади.
Основні причини територіальних відмінностей у формуванні доходів та в складі й обсягах видатків місцевих бюджетів:
- різний рівень економічного розвитку господарського комплексу адміністративно-територіальних одиниць та його спеціалізація;
- різноманітність природно-кліматичних умов;
- різний екологічний стан територій;
- особливості розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;
- насиченість шляхами сполучення;кількість населення, його віковий склад;
- сформована протягом тривалого періоду мережа об’єктів соціальної та побутової інфраструктури. їх стан.
Цілісне функціонування бюджетної системи забезпечується взаємодією всіх її ланок. При цьому однією з ознак бюджетної системи як виду соціальних систем є існування в ній різних за рівнем, часто не погоджених між собою, цілей. Причиною цього є відмінності між метою формування та використання ресурсів різних бюджетів і потребами розвитку окремих територіальних громад і країни в цілому. Функцію узгодження й упорядкування наявних потреб і фінансових можливостей усіх бюджетів і, відповідно, повернення бюджетної системи до стану відносної рівноваги виконує регулювання. Стан рівноваги бюджетної системи досягається за умови рівномірного і пропорційного забезпечення ресурсами і відповідного здійснення витрат кожною її ланкою.
2. Види міжбюджетних трансфертів в Україні
Самостійною статтею доходів місцевих бюджетів є міжбюджетні трансферти.
Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Міжбюджетні трансферти поділяються на(ст. 96):
- базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);
- субвенції;
- реверсну дотацію (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);
- додаткові дотації.
У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:
1) базова дотація;
2) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;
3) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою;
4) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);
5) освітня субвенція;
6) субвенція на підготовку робітничих кадрів;
7) медична субвенція;
8) субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру;
9) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;
10) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків);
11) інші додаткові дотації та інші субвенції.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності. Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.
У Державному бюджеті України затверджується обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.