Ряд напівжорсткокриліабоклопи

Налічують близько 30 000 видів. На Україні мешкає 800 видів. Цікаві тим, що поряд із сухопутними формами є і водні. Це водяні скорпіони, гладуни, водомірки, плавти, ранатри, гребляки. Наземні клопи різноманітні за способом живлення. Це і рослинноїдні, і хижаки. Серед них є види, які мають позакишкове травлення. Це клопи-черепашки. Вони впорскують слину в зернівку і ендосперм розчиняється, роблячи зерно непридатним до вживання. У більшості є пара грудних пахучих залоз, що виділяють неприємну за запахом відлякувальну речовину. Славнозвісним є кровосисний постільний клоп, який розповсюджений скрізь. Відомий ще давнім грекам та римлянам, а в ХІ столітті вже і в Європі. В ХVІ столітті завезений до Америки. Цікаво, що цей клоп в Середній Азії з’явився разом з приходом російських військ в Туркестан в середині ХІХ століття.

Тіло постільного клопа сплощене і не має крил. Надзвичайно розвинуті органи нюху і знаходить хазяїна виключно за запахом. Звичайно він нападає вночі. Слина викликає сверблячку і біль в місці укусу. Дорослий клоп живе 14 місяців. Самка відкладає до 12 яєць за добу. Личинки завершують розвиток за 28 – 30 днів. Невідомо, чи є клоп переносником інфекційних хвороб.

Ряд Бабки

Здавна бабки привертали увагу людини. Про них написані вірші, ними можна милуватися, спостерігаючи за стрімким, витонченим польотом. Бабки – ненажерливі хижаки з гризучим ротовим апаратом. Їх здобич – кровосисні комарі, інші дрібні комахи, яких вони ловлять у повітрі. Непомірно великі очі допомагають бабкам швидко орієнтуватись в польоті. Цікаво, що розвиток бабок протікає у водоймі. Самки відкладають яйця

або прямо у воду (нерівнокрилі бабки), або на стебла водних рослин (рівнокрилі бабаки). Личинки дихають киснем розчиненим у воді. Головну роль в такому газообміні виконує задня кишка. Навіть при пошкодженні трахейних зябер, личинка спокійнісінько продовжує розвиватись. У личинок крупних бабок – коромисел та інших нерівнокрилих – взагалі відсутні зябра. Зміна води в задній кишці відбувається через анальний отвір. З силою виштовхуючи воду вони здатні пересуватися за реактивним принципом (як медузи та головоногі молюски).

Личинки бабок також типові хижаки. Велетенська нижня губа утворює так звану маску, яка здатна висуватися вперед, схоплюючи здобич. Їх жертвами стають личинки інших комах, дрібні черви і навіть мальки риб та пуголовки.

По завершенню розвитку личинка виповзає з води, обсихає і через деякий час з’являється доросла бабка.

На Україні найчастіше зустрічаються бабки з підряду рівнокрилих лютки стрілки та красуні. З підряду різнокрилих – коромисла. Деякі види занесені до Червоної Книги України.

Практичне значення комах з цього ряду незначне. Поїдання кровосисних комах є позитивним, а деяка шкода можлива при нападанні личинок крупних бабок на мальків риб.

Комахи з повним перетворенням

До цієї групи комах відносять представників рядів жорсткокрилих або жуків, сітчастокрилих, волохокрильців, бліх, метеликів або лускокрилих, двокрилих, перетинчастокрилих.

Ряд ЖорсткокриліабоЖуки

Найчисельніша група серед всіх тварин. Ряд нараховує понад 300 000 видів. У фауні України вважають жуки складають від 12 до 15 тис. видів. Їх розміри – від 0,3 мм до 15 см. Живляться твердою їжею, тому ротовий апарат гризучого типу. Передня пара крил жорстка і виконує захисну функцію, задня пара - м’яка і ніжна і забезпечує політ. Живуть жуки в найрізноманітніших умовах: ґрунті, на рослинах, у водоймах тощо. Вживають в їжу гнилу деревину, кору живих дерев, зелені

частини рослин, коріння, гній. Велика частина жуків є хижаками.

Серед жорсткорилих багато небезпечних шкідників сільського господарства. Досить згадати колорадського жука – невтомного поїдача картоплі. Він потрапив до Європи з Америки на початку ХХ століття і при відсутності жорсткого карантину швидко розповсюдився по континенту.

Інші жуки шкодять деревам. Перше місце тут посідають короїди. Другими йдуть жуки з родини довгоносиків, особливо сосновий довгоносик. Значних збитків можуть завдавати бурячний та гороховий довгоносик. Далі розташовуються жуки з родини дроворубів, або вусачів, личинки яких розвиваються в деревині. До шкідників відносять і травневого хруща, особливо його личинки. Розвиток цього жука триває близько 4 років. Личинка живе у ґрунті і живиться, в основному, корінням рослин. Небезпеку також складають ковалики, жуки-кузьки, які шкодять злаковим.

Певні види жуків можна вважати корисними. Так жуки-красотіли поїдають гусінь шовкопрядів, а сонечко та його личинки невтомно знищує попелиць. Жуки-гнойовики, гробарики, мертвоїди та деякі хижі, живлячись відмерлими тваринами, виконують роль санітарів. Корисними є хижі жуки з підродини турунів, які знищують велику кількість шкідливих комах, молюсків тощо. Найбагатші видами турунів Карпати.

Ціла група жуків перейшла до життя у водоймах. Це плавунці, водолюби, плавунчики тощо.