Особливості ЗДІЙСНЄННЯ прав на користування землями лісогосподарського призначення

Право користува ння лісами відповідно до ст. 16 АК України здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно зі ст. 57 ЗК України земельні ді­лянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконав­чої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постій­не користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним під­приємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізова­ні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок викорис­тання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

За даними КМ України, у постійному користуванні підприємств, що належать до сфери управління Державного комітету лісового гос­подарства України, перебуває 66 % земель лісогосподарського при­значення, Міністерства аграрної політики України - 26,4 %, Міністер­ства оборони України - 2,2 %, Міністерства України з питань надзви­чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи - 1,6%, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - 0,8 % та ще 3 % - в інших лісокористувачів (розд. 1 Державної програми "Ліси України", затвердженої постановою КМ України № 581 від 29 квітня 2002 р.). Постійними користувачами земель лісогосподарського призначення є держлісгос- пи (підприємства, лісомисливські господарства, лісокомбінати, міжго­сподарські лісгоспи, станції тощо), лісництва (підрозділи, фермерські господарства тощо).

ЛК України у ст. 17 закріплює правові засади постійного користу­вання лісами. Так, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без установлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприєм­ствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без установлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, ін­шим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення орга­нів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийня­того в межах їхніх повноважень за погодженням з органами виконав­чої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навко­лишнього природного середовища АР Крим, територіальними органа­ми центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарс­тва та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Об'єктом тимчасового користування лісами відповідно до ст. 18 ЛК України можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комуна­льній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - тер­міном від 1 до 50 років і короткостроковим - терміном до 1 року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на до­говорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяють­ся для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, ре­креаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, про­ведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та кому­нальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у по­стійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їхніх повноважень за погодженням з постійними користува­чами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господар­ства АР Крим, територіальними органами центрального органу вико­навчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів і тимчасовим лісокористувачем договору, який підля­гає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарст­ва АР Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Таким договором є договір оре­нди землі, правові засади якого визначені в ст. 93, 124-126 ЗК України . "Про оренду землі" в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 р.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі дру­горядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення зе­мельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на під­ставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадя­нам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юри­дичним особам.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є вла­сники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Права та обов'язки постійних лісокористувачів закріплені в ст. 19 АК України.

Зокрема, постійні лісокористувачі мають: право самостійно госпо­дарювати в лісах; виключне право на заготівлю деревини; право вла­сності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; пра­во на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавст­вом; право здійснювати відповідно до законодавства будівництво до­ріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, за­хист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їхніх корисних властивостей, підвищення родючості ґрун­тів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм викорис­тання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріа­лів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних влас­тивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їхньої охо­рони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотриму­ватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів; забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їхнього обслуговування.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки по­стійних лісокористувачів.

Ст. 20 ЛК України визначає права та обов'язки тимчасових лісоко­ристувачів на умовах довгострокового користування.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користуван­ня мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з до­триманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, по­стійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тим­часові будівлі й споруди, необхідні для ведення господарської діяль­ності; отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користуван­ня зобов'язані: приступати до використання лісів у строки, установ­лені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в об­сязі, передбаченому законом і договором; дотримуватися встановле­ного законодавством режиму використання земель; вести роботи спо­собами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних власти­востей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захи­сту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'­єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, ви­дів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Наприклад, за умови використання земель лісогоспо­дарського призначення і лісових ресурсів для ведення мисливського господарства відповідно до ст. 76 АК України тимчасові лісокористувачі на лісових ділянках, виділених їм для потреб мисливського госпо­дарства, можуть за погодженням із власниками лісів або постійними лісокористувачами створювати кормові й захисні ділянки, здійснюва­ти інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства.

Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах корот­кострокового користування передбачені в ст. 21 АК України.

Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користу­вання мають право: здійснювати використання лісових ресурсів з до- - держанням вимог спеціального дозволу; за погодженням із власника­ми лісів, постійними лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції; мають право власності на заготовлену ними в результаті використання лісових ресурсів проду­кцію та доходи від її реалізації; на відшкодування збитків у випад­ках, передбачених законодавством.

Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користу­вання зобов'язані: здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами і нормами; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення лісів, охорони типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тва­ринного і рослинного світу; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимча­сових лісокористувачів на умовах короткострокового користування.

Підставами припинення права постійного користування лісами є: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у ви­падках і порядку, установлених законом; використання лісових ре­сурсів способами, які завдають шкоди навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їхній стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим при­значенням (ст. 22 ЛК України).

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених ст. 78 ЛК України для припинення права використання лісових ресурсів, зокрема в разі: добровільної відмови від викорис­тання лісових ресурсів; закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; пору­шення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лі­сових ресурсів; використання лісових ресурсів способами, які негати­вно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; викорис­тання лісової ділянки не за цільовим призначенням; невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

ЗК України закріплює та гарантує право земельного сервітуту (ст. 98-103), а з прийняттям нової редакції ЛК України стосовно земель лісогосподарського призначення запроваджено правове регулювання й лісових сервітутних відносин. Лісовий сервітут відповідно до ст. 23 ЛК України - це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою. Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлено лісовий сервітут, права володіння, користування та роз­порядження нею, а користувача - володіння, користування.

Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений. Положення ЦК та ЗК України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу.

Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, за­повіту або за рішенням суду. Водночас згідно із зазначеною ст. 23 ЛК України громадянам надано право вільно перебувати в лісах держав­ної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом. Із цього можна зробити висновок про те, що таким чином громадянам гарантується здійснення загального лісокористування та використання земель лісогосподарського призначення. Неврегульованим залишається питання про можливість здійснення громадянам загального природо­користування в лісах приватної власності юридичних і фізичних осіб.

Захист прав власників лісів, лісокористувачів і громадян здійсню­ється за допомогою цивільно-процесуальних, земельних, екологічних та інших правових засобів, а ст. 24 АК України зазначає, що права власників лісів, лісокористувачів і громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Збитки, завдані вна­слідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів і громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.