Рекреаційна діяльність на території ПЗФ
До установ ПЗФ України, які організовують і здійснюють рекреаційну діяльність, відносяться національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, зоологічні парки, дендропарки.
Важливою формою рекреації є туризм. Розрізняють багато видів туризму, але серед них найпоширенішим в межах заповідних територій є екотуризм. Він об’єднує всі ті види туризму, які орієнтовані на довготривале збереження природного довкілля. Загальним правилом екотуризму, що відрізняє його від «традиційного» туризму є наявність досить жорстких правил поведінки, значно жорсткіших, ніж на звичайних туристських маршрутах.
На даний час більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією еталонів природи шляхом екскурсійної діяльності, просвітницько-краєзнавчої роботи.
Новою формою і методом екологічного виховання є організація мережі екологічних стежок. Вони з’єднують найцікавіші в науковому, природоохоронному та естетичному аспектах об’єкти природи, характеризуються інформативністю, а оригінально оформлені стенди та аншлаги на маршрутах своєрідно подають необхідний для кожного відвідувача стежки мінімум знань про природу.
Влаштування в межах природоохоронних територій екологічних стежок і туристських маршрутів здатне вирішити два важливих завдання. По-перше, забезпечити відвідувачам НПП та інших природоохоронних установ якнайповніше ознайомлення з її ландшафтами, цінними природними та культурними об’єктами тощо, а по-друге мінімізувати вплив рекреації на природне середовище заповідних територій. Екологічні стежки та маршрути обмежують навантаження завдяки каналізації потоків рекреантів по території природоохоронних установ.
Екологічна стежка – спеціальний маршрут, який формується на територіях ПЗФ з метою демонстрації природоохоронних, естетичних і культурних цінностей.
Основними завданнями екологічної стежки є:
- ознайомлення відвідувачів з об’єктами живої і неживої природи;
- розробка та проведення у відповідних пунктах стежки теоретичних та практичних занять, конкретної природоохоронної роботи;
- пропаганда природоохоронних заходів, інформування про види рослин, пам’ятки природи, культури, що трапляються на заданому маршруті.
Екостежки розрізняють:
Спеціалізовані:
наукові – виділяються за типовими і унікальними об’єктами досліджень з метою відпрацювання методичних питань для науковців;
навчальні – виділяються для проведення навчальних занять для дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів;
рекреаційні – виділяються на типових об’єктах природи, що мають високий рекреаційний потенціал;
лікувально-оздоровчі – виділяються на об’єктах природи, що мають особливе профілактичне і оздоровче значення, наприклад, поблизу санаторіїв. Цей тип стежок може використовуватися для ознайомлення людей з умовами зростання та біологічними особливостями лікарських рослин.
Комплексні (поєднують функції спеціалізованих екостежок).
Створення екологічної стежки передбачає такі типові елементи:
- вибір місця;
- розробка маршруту;
- обладнання стежки інвентарем;
- здійснення контролю за станом стежки та природних об’єктів на ній.
Маршрут обирається з рекреаційно-естетичного та інформаційного погляду незвичайні для даної місцевості скелі, мальовничі озера, дерева-велетні, ландшафти виняткової краси тощо).
Обрана для екологічної стежки місцевість має відповідати таким вимогам:
- бути доступною для відвідувачів, отже знаходитися неподалік від транспортних магістралей, стоянок для машин, наметових містечок;
- стежка не повинна перетворюватися на бігову доріжку для фізкультурників або новий зручний шлях для місцевих жителів;
- маршрут стежки повинен обминати місця мешкання та зростання рідкісних видів флори та фауни;
- вона не повинна перетинати дуже вразливі природні об’єкти, що легко пошкоджуються і довго відновлюються;
- її природа має бути привабливою для відвідувачів, уособлювати і підкреслювати красу індивідуальності та вражати р ізноманітністю видових форм та пристосувань;
- на ній замкнені деревами простори мають чергуватися із відкритими ландшафтами, джерелами, озерами, болотами та іншим компонентами;
- важливим компонентом будь-якої стежки має бути її інформативність, яка визначається поєднанням унікальності та типовості;
- стежку доцільно прокладати від одного унікального об’єкта до іншого за маршрутом, на якому можна показати весь спектр різних ландшафтів, включаючи антропогенні, навіть сильно трансформовані людиною.
Важливість останньої вимоги полягає в тому, щоб показати відвідувачам, яким згубним може виявитися неконтрольований вплив людини на природу. Деякі об’єкти можуть ілюструвати правильне чи неправильне природокористування (спрямована оранка на схилах, ерозія ґрунтів та способи боротьби з нею, залите мазутом озеро, звалище, наслідки видобутку корисних копалин, закріплення ярів тощо).