Підстави виникнення і поновлення права природокористування

Право природокористування певного суб'єкта виникає і понов­люється на підставі юридичних фактів чи дії, які пов'язують норму права, суб'єктивні права і обов'язки конкретного суб'єкта. З ними відповідно пов'язана вся суть правовідносин.

Головними підставами виникнення права природокористування ( його видами) є юридичні дії. Вони залежать від об'єкта природи, суб'єкта, виду природокористування та ін. В усіх випадках дії по­винні відповідати вимогам і нормам екологічного права.

Юридичний факт є підставою здійснення права загальнодоступ­ного природокористування. Так, закон пов'язує виникнення цього права із самим актом вольової дії громадянина по вільному перебу­ванню в лісі, збиранню дикорослих плодів, ягід, грибів тощо, по за­гальному водокористуванню, загальному використанню дикого тва­ринного світу (ст. 11 Закону України «Про тваринний світ») тощо. Суттєвим тут є сам факт перебування в лісі, користування водою із водних об'єктів загального користування і т. ін.

Юридичні дії як підстава виникнення права природокористування становлять собою складну сукупність юридичних подій: волевияв­лення (клопотання, заява) особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта, його частини, компонента для вилу­чення з нього корисних властивостей або якостей; видачу рішення (постанови) компетентних державних органів або організацій, підприємств, установ, незалежно від форм власності; відведення у натурі (на місцевості) природного об'єкта (або його частини, компо­нента); видачу відповідного дозволу (ліцензії або іншого документа), який засвідчує право користування даним природним об'єктом.

Волевиявлення (клопотання, заява) про надання права користу­вання природним об'єктом повинно бути викладене у письмовій формі на адресу компетентного державного органу, який здійснює функції по розпорядженню природним об'єктом. У разі, якщо вима­гається клопотання (заява) про надання природного об'єкта у кори­стування, у ньому вказується різного роду обгрунтування (бажаний розмір і місцерозташування об'єкта, мета його використання, строк використання, склад сім'ї тощо), а в окремих випадках і письмова згода уповноваженого на те органу та інші документи. Заяву (клопотання) розглядає і виносить рішення відповідний державний орган влади або спеціально уповноважений на те орган по регулюванню природокористування і охороні природних ресурсів. Приватизовані природні об'єкти передаються в користування в тому числі і на умовах оренди за згодою їх власників і під контролем місце­вих рад (статті 8, 9, 10, 11 і 53 Земельного кодексу).

Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів регулюється спеціальним Положенням і здійснюється на підставі клопотання (заяви) природокористувача з обґрунтуванням потреби в природних ресурсах, погодженого з місцевою радою, власником або постійним користувачем цих природних ресурсів, а також з відпові­дними державними органами'.

Після задоволення заяви (клопотання) про надання в користуван­ня природного об'єкта і одержання дозволу (документа) відповідни­ми органами проводиться відведення його в натурі, тобто на місце­вості з визначенням межових знаків (меж). Приступати до викорис­тання природного об'єкта, у тому числі і на умовах оренди, до визначення меж на місцевості і одержання дозволу (документа), що засвідчує право користування ним, забороняється (ст. 22 Земельно­го кодексу). Незаконним є природокористування без дозволу або до­кумента, який засвідчує право на нього. Наявність відповідного доз­волу (документа) розглядається як обов'язковий елемент юридичної підстави виникнення права природокористування.

Дозволи (ліцензії тощо) на спеціальне використання природних ресурсів видаються на основі лімітів (квот), що визначають обсяги природних ресурсів для використання. Ліміти (квоти) — це система встановлених природокористувачам на певний час обсягів гранично­го використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розмі­щення відходів виробництва.

Спеціальне положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 10 серпня 1992 року, визначає порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення².

Право постійного користування природними об'єктами засвід­чується спеціальними державними актами, форми яких затверджуються Верховною Радою або Кабінетом Міністрів України. Право ,тимчасового користування природним об'єктом, у тому числі на умо­вах оренди, оформляється договором, форма якого і порядок реєст­рації визначається Кабінетом Міністрів України.

Право користування природними об'єктами може виникнути також у зв'язку з користуванням основним об'єктом природи, переданим в користування або у власність. Так, землекористувач має право вико­ристати для своїх господарських потреб у певному порядку надра, торф, лісові угіддя, поверхневі і підземні води у межах своєї земельної ділян­ки (п. 4 ст. 39 Земельного кодексу, ст. 23 Кодексу України про надра).

Суб'єкт права користування мисливською фауною або рибними запасами має певні права і по користуванню земельною або водною територією (лісом, водоймищем). Таке природокористування (його умови, межі допустимості та ін.) регламентується безпосередньо за­коном і не потребує, як правило, спеціального дозволу.

Склад перелічених юридичних дій або фактів, які є підставою виникнення права користування відповідними видами природних об'єктів, залежить від ступеня правової урегульованості порядку ко­ристування природними об'єктами, їх видів і суб'єктів права приро­докористування. Це стосується, наприклад, ліцензування діяльності в природокористуванні.

Ліцензування діяльності в природокористуванні — це порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування деякими природними об'єктами з відповідною метою, коли вони надаються підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам лише при одержанні ними спеціального дозволу — ліцензії.

Ліцензія — це дозвіл, що видається спеціально уповноваженими державними органами на право одно- або багаторазового використан­ня природного об'єкта (добування мисливських тварин, рибальство, користування надрами, викиди і скиди забруднюючих речовин тощо). Існує кілька видів ліцензій, а саме: мисливська, промислова, ри­бальська, спортивна, на користування надрами, на забруднення дов­кілля. Ліцензування діяльності в користуванні відповідними природ­ними об'єктами має свої особливості, які більш докладно розгляда­ються в Особливій частині підручника.

Екологічним законодавством у ряді випадків передбачається по­новлення права тимчасового користування природними об'єктами. Так, поновлення строку користування земельною ділянкою, наданою із земель, які є державною власністю, здійснюється радою, яка надала її в користування. Поновлення строку користування земельною ділян­кою, наданою із земель, які перебувають в колективній або приватній власності, здійснюється її власником шляхом укладення нового договору (ст. 7 Земельного кодексу). При цьому орендар земельної ділянки має переважне право на поновлення договору оренди після. закінчення строку його дії (ч. 5 ст. 8 Земельного кодексу; ст. 27 Зако­ну України «Про оренду землі»).